20 квітня 2026 р. № 400/11881/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 , матросу, який проходив службу за контрактом на посаді майстра номеру обслуги 2 розрахунку 2 артилерійського взводу 11 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 року № 182, розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 20.05.2023 року по 27.06.2025 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік, станом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2025 року по дату звільнення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 , матросу, який проходив службу за контрактом на посаді майстра номеру обслуги 2 розрахунку 2 артилерійського взводу 11 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 року № 182, розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 20.05.2023 року по 27.06.2025 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік, станом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 14.02.2025 року по 27.06.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , матросу, який проходив службу за контрактом на посаді майстра номеру обслуги 2 розрахунку 2 артилерійського взводу 11 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 року № 182, як військовослужбовцю, який отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, за період з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та 03.05.2025 року по 01.06.2025 року додаткових виплат у розмірі 100000 грн за час перебування на реабілітації (пропорційно дням перебування на реабілітації).
Ухвалою від 04.11.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату її грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 27.06.2025 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.
Крім того, у періоди з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та 03.05.2025 року по 01.06.2025 року позивач перебував на реабілітації у зв'язку із пораненням та отриманими травмами, тож має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100000 грн на місяць, пропорційно часу його участі у бойових діях. Однак відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу таку додаткову винагороду.
Також позивач зазначив, що за періоди з 13.01.2023 року по 14.02.2023 року, з 23.03.2023 року по 29.12.2023 року він має право на виплату грошового забезпечення, передбаченого Постановою № 704 в розмірі пропорційно до відпрацьованого робочого часу.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що правових підстав для застосування відповідачем п. 4 Постанови №704, в редакції до внесення змін Постановою № 103 немає, оскільки, як було аргументовано відповідачем вище, є юридично неправильним «автоматичне» відновлення дії норми нормативно-правового акту - редакції п. 4 Постанови №704 до 24.02.2018, який припинив свою дію на підставі норми нового нормативно-правового акту - п. 6 Постанови № 103, яка в подальшому була визнана протиправною та скасована в судовому порядку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18.
Щодо іншої частини вимог відповідач зазначив, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 подав до військової частини рапорт від 08.06.2025 року № 80/3794 щодо отримання належної йому одноразової грошової допомоги у розмірі 100000 гривень в розрахунку часу безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини. У процесі його розгляду посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що подані військовослужбовцем матеріали в додатку до рапорту були оформлені неналежним чином.
Зокрема, у виписці № 622 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, що наявна в додатках до дійсного відзиву, містилися помилки у даті виписки, замість актуальної дати 30.04.2025 року було зазначено 30.04.2024 року, що унеможливлювало використання цього документа для визначення періоду лікування матроса ОСОБА_1 та нарахування йому обсягів виплати коштів без внесення уточнень лікувальним закладом, який його видав.
У зв'язку з цим фактом документи з додатку до цього рапорту були повернуті заявнику для доопрацювання та усунення виявлених недоліків відповідно до вимог чинного законодавства та наказів Міністерства охорони здоров'я України щодо ведення медичної документації, а рапорт залишений без реалізації.
Для встановлення підстав проходження лікування у період з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року у КПН «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР та з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року у клінічному санаторії «Аркадія», а також для підтвердження зв'язку зазначеного лікування з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим матросом ОСОБА_3 відповідно до довідки про обставини травми від 13.11.2023 року під час захисту Батьківщини, що є необхідною умовою для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період безперервного стаціонарного лікування, матросу ОСОБА_1 було також рекомендовано пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України».
Водночас, у період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач не встиг внести зміни до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого для визначення періоду лікування та пройти військово-лікарську комісію для підтвердження причинного зв'язку лікування у цей період від отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Так 20.06.2025 року ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення з військової служби від 20.06.2025 року № 88/6261. Станом на дату виключення зі списків особового складу частини уточнена виписка та довідка ВЛК, необхідні для проведення коректної виплати додаткової винагороди, позивачем надані не були. Зазначені документи надійшли до Військової частини НОМЕР_1 вже після звільнення позивача разом з супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2025 року № 1954/1626.
Після перевірки правильності оформлення та достовірності поданих позивачем документів Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено позивачеві 213695,71 грн з відрахуванням ПДФО 18% та військового збору у розмірі 5%.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив військову службу за контрактом під час мобілізації за контрактом.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.06.2025 року № 121-РС позивача звільнено у запас за підпунктом «б» відповідно до пунктц 3 частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2025 року № 182 позивача з 27.06.2025 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 , грошове забезпечення у період з 20.05.2023 року по 27.06.2025 нараховувалось та виплачувалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.
Окрім зазначеного, в періоди з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та з 03.05.2025 року по 01.06.2025 року позивач проходив реабілітаційні заходи після отримання поранення під час проходження військової служби, але додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. в місяць (пропорційно дням перебування на реабілітації) за вказані періоди не отримував.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
01.03.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції:4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме:4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно ст. 6 Закону № 2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Законів № 294-ІХ та № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 року у справі № 380/7813/22, від 05.07.2023 року у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 року у справі № 240/16735/21.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Положення № 260), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
У контексті наведеного, суд зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01.01.2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIIIПро Державний бюджет України на 2018 рік);
- станом на 01.01.2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 року № 294-IXПро Державний бюджет України на 2020 рік);
- станом на 01.01.2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IXПро Державний бюджет України на 2021 рік);
- станом на 01.01.2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-IXПро Державний бюджет України на 2022 рік);
- станом на 01.01.2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IXПро Державний бюджет України на 2023 рік).
Отже, у період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року оклад за посадою та оклад за військовим званням, в т.ч. інші складові, що обраховуються у відсотковому значенні відносно цих величин повинні розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
У подальшому, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481).
Пунктом 1 Постанови № 481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Пунктом 2 зазначеної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац 1 в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023 року.
Отже, до 19.05.2023 року застосуванню підлягала редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відтак, з 20.05.2023 року нарахування грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положень Постанови № 481, виходячи з розрахункової величини 1762 грн.
В подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними; визнано протиправним та нечинним пункт 2 № 481.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, зазначене вище рішення набрало законної сили 18.06.2025 року, відтак, саме з цієї дати виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
У контексті наведеного, суд зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01.01.2025 року встановлений в розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 19.11.2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Відтак, вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) позивачу за період з 19.06.2025 року по 27.06.2025 року (включно) без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є обґрунтованими.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на тарифний коефіцієнт згідно додаткам до Постанови № 704, підлягають частковому задоволенню.
Щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, суд зазначає наступне:
13.11.2023 року позивач, під час виконання бойових завдань із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку Збройних Сил РФ, в результаті ворожого обстрілу противника в районі н.п. Кринки Херсонської області, отримав вогнепальне осколкове проникаюче поранення живота з ушкодженням сліпої кишки, множинні вогнепальні осколкові наскрізні поранення м'яких тканин обох нижніх кінцівок з вогнепальним багатоуламковим переломом верхньої третини стегнової кістки з дефектом кісткової тканини та наскрізними пошкодженнями поверхневої стегнової артерії та вогнепальним переломом у верхній третині обох кісток правої гомілки.
Отримане поранення пов'язано з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.11.2023 року № 4874, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Зазначене відповідачем не заперечується.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5104 Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, позивач у період з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманих 13.11.2023 року поранень.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5104/1 Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, позивач у період з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманих 13.11.2023 року поранень.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 622 Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України, позивач у період з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманих 13.11.2023 року поранень.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 845 Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України, позивач у період з 03.05.2025 року по 01.06.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманих 13.11.2023 року поранень.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі та раніше за текстом - Постанова № 168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п. 1 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Відповідно до п. 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Аналіз наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
При цьому, Постановою № 168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2025 року у справі № 380/27432/23, від 05.06.2025 року у справі № 520/16421/23, від 19.06.2025 року у справі № 480/9155/23.
Суд звертає увагу, що згідно виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 62, № 5104, № 5104/1 та № 845 встановлено, що позивач у періоди з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та 03.05.2025 року по 01.06.2025 року перебував на реабілітації після поранень і травм, отриманих під час захисту Батьківщини.
Таким чином, оскільки в періоди з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та 03.05.2025 року по 01.06.2025 року позивач у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, проходив лікування в закладах охорони здоров'я, а тому він має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Разом з цим, суд не приймає твердження відповідача про нарахування додаткової винагороди у сумі 213695,71 грн, оскільки військовою частиною не надано належних доказів здійснення розрахунку, нарахування та виплати вказаної суми. Позивач отримання зазначеної суми також не підтвердив.
Відтак, позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 рошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 18.06.2025 року по 27.06.2025 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 18.06.2025 року по 27.06.2025 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно до відпрацьованого робочого часу за періоди перебування на реабілітації (пропорційно дням перебування на реабілітації) з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та 03.05.2025 року по 01.06.2025 року.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно до відпрацьованого робочого часу за періоди перебування на реабілітації (пропорційно дням перебування на реабілітації) з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року, з 05.03.2025 року по 26.03.2025 року, з 31.03.2025 року по 30.04.2025 року та 03.05.2025 року по 01.06.2025 року, з урахуванням проведених виплат.
6. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.04.2026 року.
Суддя О.В. Малих