20 квітня 2026 р. № 400/13738/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053,
третя особаГоловне управління державної казначейської служби України у м. Києві, вул. Терещенківська, 11А, м. Київ, 01024,
прозобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 35740,00 грн.
Ухвалою від 26.12.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 35 740,00 грн, хоча житло мною придбавалось вперше. Позивач звернуся до ГУ ПФУ з заявою про повернення безпідставно отриманих коштів, але жодної відповіді не отримав.
Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що при подачі заяви, позивач не надав повний перелік документів, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ідентифікаційними даними позивача, визначених п. 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій - ним було надано витяг за пошуковими даними щодо житла, яке з його слів він придбав вперше. Не надав позивач до заяви і документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а саме довідки з місць проживання (після 1992 року) та інформацію про відсутність частки в спільному майні подружжя. А отже про подачі заяви до ГУ ПФУ ним не було надано повний перелік документів, визначених пункту 15-2 Порядку.
Зазначив, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 866, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбавання його вперше (чи не вперше).
Отже, проведена позивачем сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося Позивачем не вперше, що встановив нотаріус.
З цього випливає, що позивач, сплативши збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, не скористався правом, яке дозволяє звільнення від сплати останнього на підставі Порядку.
У відповіді на відзив позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, звернув увагу, що у додатках до заяви ним подано документи, передбаченні Постановою № 866. Крім того, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
04.11.2025 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 4245, згідно якого позивач придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки, відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, позивач був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 35740,00 грн, що підтверджується квитанцією № W199993573 від 04.11.2025 року, хоча житло позивачем придбавалось вперше.
27.11.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою про повернення помилково сплачених коштів при провденні операції з купівлі-продажу нерухомого майна.
До заяви додано: довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженя об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта; довідку з БТІ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; квитанцію про сплату № W199993573 від 04.11.2025 року; договір купівлі-продажу квартири від 04.11.2025 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 450528821 від 0411.2025 року; паспорт громадянина України; довідку про присвоєння РНОКПП.
Листом від 22.12.2025 року № 2600-0503-8/219777 відповідач надав відповідь на вказану заяву, у якому зазначив, що надані документи є не повними і не свідчать про придбання житла вперше, відповідно, не можна зробити висновок про помилковість сплати збору при посвідченні договору.
Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).
У відповідності до абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п.8 ст.2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом №400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Відповідно до п. 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866), зокрема, доповнено п.15-2 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г».
Відповідно до пп. «в» п.15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (з урахуванням змін, внесених Постановою № 866), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
В силу вимог п.15-3 Порядку № 1740 (в редакції Постанови №866), нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зазначена Постанова № 866 набрала чинності 26.09.2020 року.
З аналізу змісту наведених норм слідує, що особа, яка вперше придбає житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивачки, а не її обов'язком.
При цьому, суд враховує, що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 5 вказаного Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Відповідно до абз. 5 та 8 п.5 Порядку № 787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
За правилами п. 10 Порядку № 787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування (для подачі до органів Державної казначейської служби) подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
При цьому, як встановив суд, факт придбання позивачем квартири у власність за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 04.11.2025 року, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за № 4245.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з житлової нерухомості за позивачкою зареєстровано лише квартира за адресою: АДРЕСА_2 , за придбання якої сплачено спірний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становив 35740,00 грн.
Крім цього, відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 26.11.2025 року № 59, виданої КП «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» Баштанського району Миколаївської області, за позивачем право приватної власності по Баштанському району Миколаївської області з 21.07.1997 року по 11.11.2025 року не зареєстровано. Участі в безоплатній приватизації житла позивач не приймав; житлову площу за рахунок органів місцевого самоврядування не отримував; згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки не отримував.
Відповідачем не надано суду доказів придбання позивачем іншого житла.
Отже, судом встановлено, що позивач 04.11.2025 року вперше придбав нерухоме майно за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 35740,00 грн.
Тобто, після сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, позивач набув право на повернення помилково сплачених коштів до бюджету.
Водночас, суд зазначає, що таке право не є безумовним. Повернення помилково чи надміру сплачених коштів до державного чи місцевого бюджету відбувається відповідно до Порядку № 787. Цей порядок передбачає, що повернення коштів відбувається на підставі заяви зацікавленої особи та відповідного подання органу Пенсійного фонду України, які надаються такою особою до органу Державної казначейської служби.
При цьому, в п.11 Порядку № 787 вказано, що заява та подання або ухвала суду повертаються відповідними органами Казначейства надавачам без виконання, зокрема, у випадку перевищення встановлених законодавством строків подання заяви та подання до органу Казначейства.
Таким чином, подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково або надміру зарахованого до бюджету формується органом Пенсійного фонду України за заявою платника, видається такому платнику, який подає його разом з заявою до органу Державної казначейської служби України. При цьому, обов'язок перевірити дотримання заявником строку звернення з заявою про повернення такого платежу покладено саме на орган Казначейства.
При цьому суд зауважує, що як станом на час придбання позивачем нерухомості, так і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2018 року у справі №819/1249/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), за участю третьої особи - Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська, 11А, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 37993783) - задовольнити.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 35740,00 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.04.2026 року.
Суддя О.В. Малих