20 квітня 2026 рокусправа № 380/24878/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до першого відділу (м. ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у ненаданні повної та всебічної інформації та документів на запит ОСОБА_1 від 27.10.2025;
-зобов'язати Перший відділ (м. Жидачів) ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути в порядку та строки, визначені Законом України “Про доступ до публічної інформації», запит ОСОБА_1 від 27.10.2025 та надати запитувані інформацію та документи.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві. Зокрема зазначено, що позивач 27.10.2025 подав належним чином оформлений запит на інформацію, який стосувався відомостей про нього особисто та документів, створених відповідачем у межах здійснення владних повноважень. Запитувана інформація є публічною, перебуває у володінні відповідача та підлягає обов'язковому наданню відповідно до статей 1, 10, 14 зазначеного Закону України “Про доступ до публічної інформації». Листом від 05.11.2025 №5371 відповідач фактично не надав запитуваної інформації та документів по суті поставлених питань, обмежившись загальними відомостями та наданням нерелевантних документів. При цьому відповідач не зазначив жодної із передбачених законом підстав для відмови, визначених статтею 22 вищезазначеного Закону, не навів мотивованого обґрунтування обмеження доступу до інформації та не дотримався вимог щодо повноти відповіді. Таким чином, відсутність належної відповіді на запит та ненадання запитуваних документів є фактичною відмовою у доступі до публічної інформації, що є протиправною. З огляду на це, належним способом захисту порушеного права є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання надати повну і всебічну інформацію на запит позивача.
Ухвалою суду від 29.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, визначених Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та підзаконними нормативно-правовими актами.
На думку відповідача, внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру як особи, що порушила правила військового обліку, є правомірним та зумовлене неявкою за повістками і невиконанням обов'язків, передбачених законодавством про мобілізацію.
Відповідач також вказує, що мав підстави для звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача; частину відомостей позивач може отримати самостійно через електронні сервіси (зокрема застосунок “Резерв+»).
Таким чином, відповідач вважає, що ним було надано достатню відповідь у межах чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими, поданий відзив не відповідає вимогам процесуального законодавства та не може бути прийнятий судом до розгляду. Вказано на порушення порядку подання відзиву, відсутність належного підпису та підтвердження повноважень особи, яка його подала.
Позивач наголошує, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності та не надав доказів належного розгляду запиту на публічну інформацію. Посилання на обмежений доступ до інформації та інші аргументи є безпідставними.
Позивач вважає, що його право на доступ до інформації порушене, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.03.2026 відзив відповідача повернуто без розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 27.10.2025 засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 скеровано керівникові першого відділу (м. Жидачів) ІНФОРМАЦІЯ_1 запит щодо надання інформації (зареєстрований за вх. №14530 від 29.10.2025), а саме:
1) внесення ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно мене до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення правил військового обліку, розшуку та необхідності доставлення до відділу для складення протоколу;
2) уповноважену службову особу відділу (прізвище, посаду, звання), якою здійснюється адміністрування реєстру та якою внесено щодо мене відповідні відомості до реєстру;
3) службову особу відділу (прізвище, посаду, звання), якою надано вказівку (наказ, розпорядження) уповноваженому на адміністрування реєстру працівнику для подальшого внесення щодо мене відповідних відомостей до реєстру;
4) обставини, що стали передумовою включення до Реєстру відомостей про порушення мною правил військового обліку та необхідності розшуку і доставлення для складення протоколу про адміністративне правопорушення;
5) складені ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно мене протоколи та винесені постанови в справі по адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення;
6) застосовані ІНФОРМАЦІЯ_4 до мене заходи забезпечення в справі про адміністративні правопорушення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення;
7) документальні підстави, передбачені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, складені та скеровані ІНФОРМАЦІЯ_4 до відділення поліції (м. Жидачів) Стрийського РУП для здійснення адміністративного затримання та доставки мене до територіального центру комплектування;
8) форма документа, вихідні дата та номер, спосіб скерування до територіального підрозділу поліції з питань адміністративного затримання.
Надіслати належним чином засвідчені матеріальні носії інформації, в яких містяться відомості, що запитуються, а також ті, на підставі яких на розпорядником надаватиметься відповідь, зокрема:
1) передбачені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, звернення, скеровані ІНФОРМАЦІЯ_4 до відділення поліції (м. Жидачів) Стрийського РУП для здійснення адміністративного затримання та доставки мене до територіального центру комплектування;
2) складені протоколи в справі про адміністративні правопорушення за фактом нібито порушення мною правил військового обліку;
3) постанови в справі про адміністративні правопорушення, складені працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду справи відносно мене;
4) протоколи в справі про адміністративні правопорушення, складені працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань застосування заходів забезпечення провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно мене;
5) наказ про призначення, посадову інструкцію службової особи, якою здійснюється адміністрування реєстру та якою внесено щодо мене відповідні відомості до реєстру;
6) наказ про призначення, посадову інструкцію службової (посадової) особи якою надано вказівку (наказ, розпорядження) уповноваженому на адміністрування реєстру працівнику для подальшого внесення щодо мене відповідних відомостей до реєстру.
Про наслідки розгляду та прийняте рішення повідомити письмово у встановлений ст. 20 Закону строк.
Листом від 05.11.2025 №5371 позивача повідомлено наступне:
“ ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний. Відповідно до єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Ви перебуваєте у статусі порушника військового обліку, а саме як військовозобов'язаний, який не прибув за повістками до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим порушив ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В ваших діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, які виразилися в тому, що Ви будучи належним чином оповіщеним про дату, місце та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явилися у визначені в повістках дату, місце і час, та не повідомили про причини неявки протягом 3 діб та протягом 7 календарних днів не прибули до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Додаток: розпорядження №1459 від 20.03.2025; рекомендоване повідомлення від 27.03.2025; копія повістки №29958513. Повістка №5427745 про прибуття на 15.11.2025 на 09:00 год.
Позивач вважає, що відповідач не розглянув запит на публічну інформацію від 27.10.2025 та звернувся до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України “Про інформацію» від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною другою статті 7 Закону №2657-XII установлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Положенням п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст. 13 Закону №2939-VI).
Статтею 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 9901/381/20, від 02.04.2020 у справі № 9901/22/20.
Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію (стаття 16 Закону № 2939-VI).
Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта стаття 20 Закону № 2939-VI).
Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1)розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3)особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4)не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Вказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання інформації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся із запитом від 27.10.2025 про надання інформації та відповідних документів.
Листом від 05.11.2025 №5371 відповідач надав відповідь на запит.
З вищевказаної відповіді, судом встановлено, що відповідач не надав відповіді на всі поставлені питання, викладені у запиті від 27.10.2025, та копії запитуваних документів, вчинив незаконну (протиправну) бездіяльність.
В силу приписів пункту 5 частини другої статті 23 Закону №2939-VI позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит відповідачем, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації, і, звертаючись до суду із цим позовом, позивач вважає порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит.
У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб'єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб'єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків.
В межах спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що запит позивача від 27.10.2025 належним чином розглянуто і на нього надана запитувана інформація.
Отже, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено виконання покладеного на нього Законом України “Про доступ до публічної інформації» обов'язку щодо надання відповіді на запит в порядку та строки, передбачені ст. 20 наведеного закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності першого відділу (м. ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання повної відповіді на запит від 27.10.2025 та зобов'язати перший відділ (м. Жидачів) ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути та надати повну, точну та достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 27.10.2025.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо заявленого позивачем клопотання про постановлення окремої ухвали , суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частиною четвертою статті 249 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Тобто, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, і реалізація такого права безпосередньо пов'язана з виявленням саме судом під час розгляду справи порушення закону. Для встановлення факту допущеного порушення вказане має бути належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі № 240/4897/24 зазначав, що стаття 249 КАС України дає можливість суду відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.
Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Тож, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.
Тобто адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Водночас, у межах спірних правовідносин суд не встановив правових підстав для постановлення окремої ухвали. Отже, дане клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність першого відділу (м. ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання повної відповіді на запит ОСОБА_1 від 27.10.2025.
Зобов'язати перший відділ (м. Жидачів) ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути та надати повну, точну і достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 27.10.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (перший відділ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна