20 квітня 2026 року Київ справа №320/49325/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним рішення №19366/Р-2600-25 від 14.04.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії;
- скасувати рішення №19366/Р-2600-25 від 14.04.2025 про відмову у перерахунку пенсії, яке винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 31.08.1993 по 19.11.1998 на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж», який не був зарахований рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №19366/Р-2600-25 від 14.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 14.04.2025 року перерахунок та виплату пенсії позивача за період роботи з 31.08.1993 по 19.11.1998 на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовили у зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності з 31.08.1993 по 19.11.1998 на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж» згідно із записами у трудовій книжці. Вважає такі дії протиправними.
Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
За змістом відзиву від 15.10.2025, який зареєстрований у суді 06.11.2025, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Позиція мотивована тим, що запис у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача з 31.08.1993 по 19.11.1998 на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж» зроблений із недоліками. Зазначене, на думку відповідача, виключає підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 01.11.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 27 років 10 місяців 15 днів. Заробітна плата врахована після 01.07.2000 по 31.10.2020.
Листом від 01.05.2025 № 20233-19366/Р-02/8-2600/25, на заяву позивача від 14.04.2025, Головне управління повідомило, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.08.1993 до 19.11.1998, оскільки запис у трудовій книжці виконано з порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції № 58 та на печатці організації зазначено «УРСР», що не відповідає вимогам законодавства.
Позивач не погоджується із тим, що йому не зарахували зазначений трудовий період до страхового стажу, оскільки неточності у трудовій книжці не є відповідальністю пенсіонера у вигляді незарахування періоду роботи до страхового стажу.
Згідно із записами трудової книжки № 34-35 позивач з 31.08.1993 по 19.11.1998 працював на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж» старшим бригадиром.
Записи виконані акуратно, без виправлень, із посиланням на накази, засвідчені підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XII).
За положеннями частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За визначенням у статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Як встановлено судом, у трудовій книжці позивача вчинені записи № 34-35 згідно із якими позивач з 31.08.1993 по 19.11.1998 працював на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж» старшим бригадиром. Записи виконані акуратно, без виправлень, із посиланням на накази, засвідчені підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства.
Водночас відповідач вказує, що печатка не відповідає вимогам законодавства, а у заголовку запису має зазначатись повна назва підприємства.
Суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Подібний правовий висновок сформований Верховним Судом у пстанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17.
Також варто зауважити, що саме орган пенсійного фонду України відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 1058-IV, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.
Враховуючи, що записи про трудову діяльність позивача з 31.08.1993 по 19.11.1998 містять посилання на накази, засвідчені уповноваженою посадовою особою підприємства та печаткою, не містять виправлень, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача цей період.
Із урахуванням того, що відповідач під час призначення пенсії неправильно обчислив страховий стаж позивача, належним способом захисту у цьому спорі буде покладення на пенсійний орган обов'язку по перерахунку пенсії із урахуванням спірного періоду страхового стажу.
Щодо дати з якої належить здійснити перерахунок пенсії позивача суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З урахуванням того, що заяву подано позивачем 14.04.2025, то пенсія підлягає перерахунку з 01.04.2025.
Вимоги в частині скасування рішення є безпідставними, оскільки у цьому спорі відповідач окремого рішення не приймав, а повідомив позивача щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії листом
Таким чином, належним способом захисту прав позивача буде визнання відмови у здійсненні перерахунку пенсії із урахуванням спірного періоду трудової діяльності протиправною та зобов'язання здійснити такий перерахунок.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено 1211,20 грн судового збору, суд вважає, що відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві підлягає відшкодуванню уся ця сума, оскільки частина задоволених вимог є пропорційною сплаченій сумі судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності з 31.08.1993 до 19.11.1998 на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж» та здійсненні перерахунку пенсії із урахуванням цього періоду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 31.08.1993 до 19.11.1998 на Малому виробничо-будівельному підприємстві «Південенергомонтаж» та здійснити перерахунок пенсії із урахуванням цього періоду, починаючи з 01.04.2025, а також здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.