20 квітня 2026 року Київ справа №320/3452/26
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ).
Просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Національній гвардії України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», будучи призваним на службу у віці до 25 років та маючи підтверджений статус учасника бойових дій, він набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. Вказав, що відповідачем безпідставно обмежено позивача в реалізації цього права, посилаючись на відсутність правових підстав для нарахування одноразової виплати.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 28.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити. Вказали, що зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» додатково визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 категорії військовослужбовців мають право на винагороду лише за умови наявності повних шести місяців участі у бойових діях станом на 13.02.2025, і винятки, що дозволяють пропорційну або особливу виплату (поранення, інвалідність, полон), до них не застосовуються. Відповідач не згоден із позовними вимогами, оскільки позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що за сукупністю становить 175 днів, а відтак відсутні підстави для призначення відповідної допомоги через тривалість проходження військової служби у бойових умовах.
Розглянувши подані документи та матеріали, з ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
24.02.2022 на підставі Указу Президента України №69/22 від 24.02.2022 ОСОБА_1 призваний до військової частини НОМЕР_2 у званні старшого солдата в резервну роту АДРЕСА_1 .
На час призову він мав повних 22 роки та займав посаду старшого солдата військової частини № НОМЕР_3 Національної гвардії України.
20.07.2023 ОСОБА_1 переведений до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
22.12.2023 на підставі наказу Командувача Національної гвардії України №276 по особовому складу ОСОБА_1 присвоєне військове звання «молодший лейтенант».
23.12.2024 наказом Командувача Національної гвардії України №352 по особовому складу ОСОБА_1 присвоєне військове звання «лейтенант».
Названі обставинам підтверджується копією послужного списку.
Встановлено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 11.04.2022 по 29.05.2022 та з 20.09.2022 по 07.11.2022.
Це підтверджуються Довідкою про безпосередню участь лейтенанта ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.04.2025 №137, виданою військовою частиною НОМЕР_4 Національної гвардії України.
Згідно із Довідкою від 24.12.2025 №782, виданою Центром спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України, ОСОБА_1 також брав безпосередню участь у зазначених заходах у період з 16.11.2023 по 16.01.2024, з 08.07.2024 по 09.07.2024 та з 13.01.2025 по 25.01.2025.
За сукупністю зазначених періодів загальна тривалість участі ОСОБА_1 у бойових діях становить 175 днів.
У ОСОБА_1 встановлено наявність захворювання та поранення, одержаних під час захисту Батьківщини, а саме: віддалені наслідки вибухової травми від 21.10.2022, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з цефалгічним синдромом, акубаротравма без порушення функцій слуху.
Зазначене підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 26.06.2025 №1209, актом №252/23 від 08.03.2023 за формою Н-І та актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.10.2022 за формою Н-5, а також первинною медичною картою за формою 100.
03.12.2025 позивач подав рапорт командиру Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про виплату одноразової грошової винагороди.
Як вбачається із протоколу службової наради Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №32 від 25.12.2025, під час розгляду рапорту позивача було підтверджено факти участі ОСОБА_1 у бойових діях, наявність поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а також встановлено сумарну тривалість його участі у бойових діях - 175 днів.
За результатами службової наради було прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди. Підставою для такої відмови визначено те, що сумарна тривалість участі позивача у бойових діях становить менше шести місяців.
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Таким чином, у межах спірних відносин необхідно з'ясувати наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а також чи був у відповідача обов'язок по нарахуванню і виплаті позивачу такої винагороди.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження 1 забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).
Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-ХІІ).
За визначенням у статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно статті 3 Закону №2232-ХІІ правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
За змістом статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (Закон №22011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням: щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За нормами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова №153, у редакції на час виникнення спірних відносин), пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.
Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
У пункту 4 Постанови №153 встановлено, що: особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №644, затвердженим аконом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень:
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у
бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на
дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Виходячи зі змісту наведених правових норм випливає, що особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, тобто станом на 13.02.2025, у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі.
Разом з тим, така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже на час призову на військову службу під час дії воєнного стану (24.02.2022) його вік становив менше 25 років, що відповідає віковому критерію, визначеному пунктом 4 Постанови №153.
Згідно із названими вище довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.04.2025 №137 та від 24.12.2025 №782, ОСОБА_2 брав участь у бойових діях у періоди з 11.04.2022 по 29.05.2022 та з 20.09.2022 по 07.11.2022, а також у період з 16.11.2023 по 16.01.2024, з 08.07.2024 по 09.07.2024, з 13.01.2025 по 25.01.2025, загальною тривалістю 175 днів.
Суд зауважує, що хоча сукупний строк безпосередньої участі позивача у бойових діях є меншим за шість місяців, абзацом 4 пункту 4 Постанови №153 передбачено виняток для осіб, які не досягли зазначеного часового показника у зв'язку із наявністю у них захворювань або поранень, одержаних під час захисту Батьківщини.
Факт отримання позивачем захворювання під час захисту Батьківщини підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 26.06.2025 №1209, актом №252/23 від 08.03.2023 за формою Н-1 та актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.10.2022 за формою Н-5, а також первинною медичною картою за формою 100.
До того ж, позивач не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за військові правопорушення, а також не мав не знятих дисциплінарних стягнень, що не заперечується відповідачем.
За наведених правових норм та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано всі умови, визначені Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. Зокрема, судом встановлено наявність таких підстав: 1) призов на службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану; 2) проходження служби станом на дату набрання чинності Постановою №153; 3) документально підтверджена безпосередня участь у бойових діях; 4) наявність захворювання, одержаного під час захисту Вітчизни; 5) непритягнення до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
Суд зауважує, що абзац 4 пункту 4 Постанови №153 встановлює імперативний обов'язок держави щодо виплати винагороди у повному обсязі саме тій категорії військовослужбовців, які не змогли відслужити шість місяців у бойових умовах через наявність у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Батьківщини.
Судом з'ясовано, що у період з 11.04.2022 по 29.05.2022 та з 20.09.2022 по 07.11.2022, а також у період з 16.11.2023 по 16.01.2024, з 08.07.2024 по 09.07.2024 та з 13.01.2025 по 25.01.2025 позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що у сукупності становить 175 днів. У позивача також встановлено наявність захворювання та поранення, одержаних під час захисту Батьківщини.
Докази цього наявні у матеріалах справи і перераховані вище.
Отже, позивач мав право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн.
Таким чином, дії Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 ), які полягали у відмові ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 не відповідають нормативним приписам.
Як наслідок, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої абзацом 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
За наведеного у сукупності, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн і визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у її виплаті.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.
Зобов'язати Центр спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.