про відмову у відкритті провадження у справі
17 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/15098/26
категорія 102010000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Бердичівської окружної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- зобов'язати відповідача виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за його повідомленням від 10.03.2026 року;
- надати витяг з ЄРДР;
- розпочати досудове розслідування та повідомити його як заявника про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя відкриває провадження в адміністративній справі, якщо відсутні підстави, у тому числі, для відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції розглядати справу деяких заявників, керуючись практикою, яка не була передбачена законом, і таким чином не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже, поняття «суд, встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність, тобто включає всю організаційну структуру судів та питання їх юрисдикції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на відповідний вид судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції або надає адміністративні послуги, і спір виник у зв'язку із виконанням чи невиконанням таких функцій або наданням чи ненаданням таких послуг.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 822/160/16, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки визначальним є характер правовідносин. Участь суб'єкта владних повноважень сама по собі не є достатньою підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції.
За ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.
Водночас відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Суд встановив, що спірні правовідносини пов'язані з невнесенням відомостей до ЄРДР та здійсненням досудового розслідування, які регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до ст. 306 КПК України такі скарги розглядаються слідчим суддею місцевого загального суду.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз'яснює позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства слідчим суддею місцевого загального суду.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Бердичівської окружної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.М.Шимонович