20 квітня 2026 рокуСправа №160/25498/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект - Ойл» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект - Ойл» до Житомирської митниці, у якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Nє UA101070/2025/000007/1 від 25.07.2025, прийнятого Житомирською митницею Відділом митного оформлення Nє 1 м/п «Коростень» щодо визначеної вартості товарів у поданій ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» вантажній митній декларації №25UA10107000632502;
-визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Nє UA101070/2025/000142.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач імпортував з-за кордону товар, під час митного оформлення якого відповідачем прийнято спірні рішення, які є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при митному оформленні Автоматизованою системою управління ризиками по митній декларації було згенеровано наступну форму митного контролю: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів (Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях). Митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (МД №25UA101070005146U2 від 20.06.2025).
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована доводами позовної заяви.
Від відповідача до суду надійшли заперечення, які дублюють доводи відзиву.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» є юридичною особою та зареєстроване у встановленому законом порядку 28.03.1997 року, реєстраційний номер запису 12241200000024068, відомості про підприємство включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Додаткові види діяльності: 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранстортних засобів, 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і..; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 43.13 Розвідувальне буріння; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
12.06.2025 між ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» (постачальник) та Військовою частиною T0170 (замовник) було укладено Договір поставки Nє 594/4Д предметом якого, відповідно до п.1.1 було наступне: «Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити товари: Бар'єрний рубіж типу «Єгоза» 1100/7/2,8, Малопомітна перешкода типу МПІ (Малопомітна дротяна перешкода МПП (МЗП) КОД ДК 021:2015 44310000-6 (Вироби з дроту) на суму: 73 592 397,60 грн. для виконання будівельних робіт з будівництва військових інженерно-технічних споруд по об'єктах: «Нове будівництво лінії інженерних загороджень ділянка Nє 12.1», «Нове будівництво лінії інженерних загороджень ділянка Nє 12.2», «Нове будівництво лінії інженерних загороджень ділянка Nє 13.1», а Замовник зобов'язується прийняти поставлений Товару і оплатити його в терміни і на умовах передбачених цим Договором»
01 липня 2025 року між ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» та «ZOGU FABRIKA SIA», країна виробництва LV укладено контракт №61 щодо поставки товару.
18 липня 2025 року сторонами укладено Специфікацію №2 до Контракту, якою погоджено вартість товару та порядок оплати.
Проформа-інвойсом від 17.07.2025 року №17450 позивачу виставлено суму до оплати.
Інвойсом від 22.07.2025 року №123135 продавець визначив вартість за меншу кількість товару, при цьому вказано, що цю кількість товару вже оплачено.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23.07.2025 року №43 позивач сплатив іноземному контрагенту суму коштів згідно Інвойсу №17450.
З метою митного оформлення товару, представником декларанта (позивача) було подано вантажну митну декларацію 25UA101070006325U2 форми МД-2 та доповнення до неї форми МД-6, у якій митна вартість товару, що імпортується, була визначена у розмірі 1 959 042,99 грн.: (1 909 042,99 грн. (38 880,00 євро по курсу 49.1009 грн./євро відповідно до договору, специфікації, рахунку фактури та інших документів) + 50 000,00 грн. за транспортні послуги).
Для підтвердження заявленої митної вартості та з метою подальшого митного оформлення позивачем були подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-проформа (prepayment proforma invoice) Nє 17450 від 17.07.2025 року (0325); рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) Nє 123135 від 22.07.2025 року (0380); автотранспортна накладна (road consignment note) від 22.07.2025 року (0730); сертифікат про походження товару (certificate of origin) Nє 469250 від 22.07.2025 року (0861); банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) Nє 43 від 23.07.2025 року (3001); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги Nє 2407/Х від 24.07.2025 року (3004); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспртні витрати) Nє 27/07 від 24.07.2025 року (3007); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Nє 55 від 24.07.2025 року (3016); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються Nє 61 від 01.07.2025 року (4104); спеціфікація Nє 2 від 18.07.2025 року до Договору Nє 61 від 01.07.2025 року (4103); заявка-договір Nє 21/07/2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2025 року (4301); копія митної декларації країни відправлення Nє 25LV000240008MLJB4 від 22.07.2025 року (9610); договір про надання послуг митного брокера Nє 1207 від 14.06.2024 року (4207); додаткова угода Nє 1 від 09.05.2025 року до Договору Nє 1207 від 14.06.2024 року (4203).
Митним органом 25.07.2025 року через АСМО «Інспектор» було направлено повідомлення: «У зв?язку із спрацюванням профілів ризику АСУР для перевірки достовірності декларування витрат на транспортування прошу надати заявку на перевезення та оплату за перевезення (за наявності)».
Також, направлено повідомлення, в якому вказувалось: «Митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 9610 Nє 25LV000240008MLJB4 від 22.07.2025 може бути використаний під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (UA 101070/2025/005495 від 01.07.2025). Враховуючи наведене вище, керуючись ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України необхідно надати такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару: 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: 3) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару). Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Листом позивач долучив додаткові документи: договір поставки Nє 594/4Д від 12.06.2025 року; платіжна інструкція Nє 427 від 25.07.2025 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Nє 55 від 24.07.2025 року; заявка-договір Nє 21/07/2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2025 року; переклад експортної декларації Nє 25LV000240008MLJB4 від 22.07.2025 року; відповідь на запит щодо ціни на колючий дріт Nє 2025/06-DZI_No.113/586-Е від 24.07.2025 року та його переклад. Також, було подано заяву Nє 2 від 25.07.2025 року, в якій позивач повідомив, що на запит митниці щодо надання додаткових документів по ВМД 25UA101070006325U2 всі документи були надані, а також зазначено, що документи надано в повному обсязі та додатково документів до МД 25UA101070006325U2 від 25.07.2025 надано більш не буде.
Митним органом 25.07.2025 року через АСМО «Інспектор» було направлено повідомлення: «Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 9610 Nє 25LV000240008MLJB4 від 22.07.2025 може бути використаний під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (UA 101070/2025/005495 від 01.07.2025). Даним одержувачем/ імпортером ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» в зоні діяльності Київської митниці 08.07.2025 року було здійснено 3 митних оформлення товару «Дріт колючий з чорних металів» (код товару 7313000000) відправник - «ZOGU FABRIKA SIA», країна виробництва - LV, за резервним методом визначення митної вартості за ціною 2.2119 євро/кг. Враховуючи наведене вище, керуючись ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України НЕ НАДАНІ ТАКІ ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару). З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв?язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв?язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із урахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: 25UA101070005146U2 від 20.06.2025 - « 1. Дріт колючий з чорних металів: Razor barbed wire 1100mm 20m BTO 18/Дріт колючий 1100мм 20м ВТО 18-576шт.Матеріал виготовлення оцинкована сталь. Застосовується для забезпечення захисту по периметру. Діаметр при транспортуванні 1100мм. Міцність дроту на розтяг/витин мін. 1600H/м2. Діаметр головного дроту 2,8мм. Товщина лез 0,5 мм, довжина лез 16-17мм, ширина лез 19мм, відстань між лезами не більше 30мм. Рекомендована довжина розтягування 20м. Кількість петель 100. Оцинковане покриття мін. 140г/м2. Торговельна марка - Zogu fabrika. Виробник - SIA Zogu fabrika, країна виробництва - LV». - 2,2119 Євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».
Листом від 25.07.2025 року №2 позивач повідомив, що додаткових документів надавати не буде.
25.07.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA101070/2025/000007/1 від 25.07.2025 року щодо визначеної вартості товарів у поданій ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» вантажній митній декларації 25UA101070006325U2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Nє UA101070/2025/000142.
Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд, досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 року у справі №560/1787/23.
Передусім суд зауважує, що для застосування відповідного порівняння відповідач зобов'язаний довести неповноту або суперечливість наданих йому документів. Однак жодного зауваження до наданих документів спірне рішення не містить.
Як наслідок, відповідач безпідставно перейшов до будь-якого співставлення наявної імпортної операції.
Окрім цього, відповідач в спірному рішенні назвав порівнювану митну операцію операцією «зі схожим товаром», при цьому порівняння здійснено щодо буквально такого ж товару (повна ідентичність назви та задекларованих параметрів, виробника і тд), імпортованого позивачем з різницею в часі менше місяця. Тим не менш, відповідач застосував резервний метод, а не попередні методи для ідентичних та подібних товарів, обґрунтування такої поведінки повністю відсутнє.
Такі дії є безпідставним намаганням застосувати припис ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України щодо можливості застосувати для порівняння вже визнаних (визначених) митним органом вартості, адже у співставній декларації при цьому зазначено, що вона не є первинною, а подається після коригування. Тобто, порівняння відповідача має штучний характер за своїм змістом, адже без достатніх правових підстав відповідач не прийняв заявлену митну вартість (не названо жодних недоліків поданих документів), після чого безпідставно оминув 4 з 5 методів коригування митної вартості товарів.
Отже, таке правозастосування відповідача є необґрунтованим.
Додатково суд зауважує, що при розгляді правомірності поведінки відповідача вже в межах застосування резервного методу (перехід до якого в цілому є протиправним в спірній ситуації) його дії мають суттєві недоліки: відповідач не аналізує інші обставини, які впливають на митну вартість товару, хоча на це очевидно вказує принаймні різність митних органів. Відповідач не співставив ані умов поставки, ані обставин визначення транспортної складової митної вартості товару, ані кон'юнктуру на ринку (як внутрішньому, так і в країні-експортері). Не надано відповідачем і основних документів для визначення митної вартості товару у співставній операції. Останній фактор суд враховує в аспекті попереднього зауваження до безпідставного незастосування відповідачем попередніх методів коригування митної вартості, які б передбачали співставлення саме цін договору (а не визнаної митної вартості).
Суд наголошує, що відповідач в цілому мав обов'язок первинно обґрунтувати неможливість підтвердити митну вартість за ціною договору на основі наданих документів. Однак відповідач не навів жодного зауваження до змісту наданих документів та не вказав що конкретно заважає підтвердити саме заявлену митну вартість.
Так, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
Відповідач лише формально вказав, що він витребував документи і їх не надано, однак при цьому жодним чином не обґрунтував своєї потреби витребовувати такі документи в аспекті достатності або недостатності наявних документів.
При цьому навіть витребувані документи за змістом не могли б підтвердити або спростувати будь-яку складову митної вартості самі по собі. А зважаючи на надані документу потреба у наданні будь-яких додаткових документів відсутня, в т.ч. відповідач не обґрунтував ані недостатності наявних документів, не вказав конкретно які складові митної вартості лишаються не підтвердженими та чому саме витребувані ним документи можуть підтвердити таку митну вартість належним на переконання відповідача чином.
Відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Протиправність поведінки відповідача наявна одночасно в декількох аспектах: необґрунтоване неприйняття заявленої митної вартості, необґрунтоване оминання усіх методів коригування митної вартості окрім резервного, необґрунтоване застосування резервного методу (порушення самої процедури).
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішень, які є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 7627,68 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначєа наступне.
В позовній заяві заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
Відповідач заперечень заперечення проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу не навів.
За ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: 1) Договір про надання правової допомоги від 14.04.2025 року №1404-1; Виписку по рахунку за 28.08.2025, Розрахунок загальної вартості робіт (послуг) від 26.08.2025; Додаткова угода від 26.08.2025 року №1; Акт виконаних робіт (послуг) від 26.08.2025 року №2608.
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги. За п. 3.2. Договору оплата послуг здійснюється згідно окремої домовленості.
Додатковою угодою визначено вартість послуг з оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та відповідних карток відмови у прийнятті митної декларації 8500,00 грн.
Актом підтверджено надання послуги зі складання позовної заяви в даній справі.
Згідно Виписки позивач 12.08.2025 сплатив адвокату 28 500,00 грн з призначенням платежу «юридичні послуги згідно рахунка 0808 від 08.08.2025 року».
Суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також наявна численна судова практика.
Суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 8500,00 грн до 2500,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект - Ойл» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2025/000007/1 від 25.07.2025, прийняте Житомирською митницею Відділом митного оформлення Nє 1 м/п «Коростень» щодо визначеної вартості товарів у поданій ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» вантажній митній декларації №25UA10107000632502.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2025/000142.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕКТ-ОЙЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7627,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська