17.04.26
Справа № 642/7724/25
Провадження № 1-кп/642/194/26
Іменем України
15 квітня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2025 року за №12025221220000993 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
У провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12025221220000993 від 28.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
У судовому засіданні прокурор у провадженні ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, зазначивши, що строк дії попередньої ухвали про продовження обраного йому раніше запобіжного заходу спливає 16.04.2026 року.
Захисник ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора заперечувала, зазначивши, що ризики на які посилається прокурор не доведені, обвинувачений має постійне місце мешкання, не має наміру ухилятися від суду, впливати на потерпілого чи свідків, заінтересований у швидкому розгляді справи, ОСОБА_5 не має наміру вчиняти інших кримінальних правопорушень. Адвокатом було зазначено, що вказане свідчить про недоведеність ризиків, а тому просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Щодо продовження строку запобіжного заходу заперечував, підтримавши думку захисника. Просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно матеріалів справи, дія запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, закінчується 19.02.2026.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого; наявність постійного місця роботи; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Стороною обвинувачення доведено підстави, що свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Обґрунтованість підозри про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, була врахована при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Звертаючись з клопотаннями про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, офіційних джерел існування та міцних соціальних зв'язків не має, веде асоціальний спосіб життя, судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі і за вчинення умисних злочинів проти власності, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в рамках даного провадження, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, у сторони обвинувачення маються достатні підстави вважати, що обвинувачений при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому, з огляду на його моральні якості, може:
-переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачене суворе покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_5 не має законних джерел отримання заробітку, стійких соціальних зв'язків, через що за місцем фактичного проживання його нічого не утримує. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи незворотність настання покарання, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочини;
-незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки, маючи процесуальний статус обвинуваченого, останньому відомо місце проживання та контактні номери телефонів потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на потерпілого та свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів;
-вчинити інші кримінальні правопорушення, що об'єктивно підтверджується тим, обвинувачений ОСОБА_5 не має законних джерел отримання заробітку. Крім того, обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 та зібрані матеріали, які характеризують його особу свідчить про його схильність до скоєння протиправних дій.
Всі вищенаведені факти свідчать про те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, має нестійкі соціальні зв'язки, не має постійного місця роботи та офіційного джерела доходів, що підтверджує ризик вчинення ним нових правопорушень.
Суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у скоєні вказаного злочину (за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, офіційних джерел існування та міцних соціальних зв'язків не має, веде асоціальний спосіб життя, судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі і за вчинення умисних злочинів проти власності, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в рамках даного провадження, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно скоїв умисний корисливий злочин на території Холодногірського району м. Харкова.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкримінований злочин, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Суддя також враховує анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_5 , який не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, а також обставини вчинення злочину.
Даних щодо захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють перебування ОСОБА_5 під вартою суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Вищевикладене свідчить про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи обставини справи, вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність соціальних зв'язків, та постійного місця проживання, його сімейний стан, вважає за необхідне визначити розмір застави, як просила сторона обвинувачення.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити його належну процесуальну поведінку та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ізоляції певний період часу не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованого йому діяння і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.
Враховуючи те, що судове провадження триває, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, вказані прокурором у клопотанні.
На думку обвинуваченого, слід взяти до уваги наявність інших даних, які б свідчили про зміну тих обставин, які брав до уваги суд при вирішенні питання про обрання строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним та не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченим покладених процесуальних обов'язків на даний час, у зв'язку з тим, що не всі свідки як сторони обвинувачення так і сторони захисту були допитані.
Будь-яких даних про відсутність чи зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше застосування раніше обраного запобіжного заходу.
Так, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 13 червня 2026 року із застосуванням застави, визначеної слідчим суддею.
Керуючись ст. ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 183,193-194, 196, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 13 червня 2026 року включно.
Термін дії ухвали до 13.06.2026 року.
Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1