Справа № 953/4418/22
н/п 1-кп/953/682/26
"16" квітня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22022220000001275 від 13.05.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2016 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
09.08.2022 до Київського районного суду м. Харкова з Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 22022220000001275 від 13.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-2 КК України.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2023 ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 111-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 12 років.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 13.03.2025 вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2023 щодо ОСОБА_5 залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.10.2025 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13.03.2025 щодо ОСОБА_5 скасувано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2026, вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2023, щодо ОСОБА_5 скасувано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 справу передано головуючому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2026 по вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання судом на обговорення учасників судового провадження винесено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду і викликати в судове засідання учасників процесу, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, немає, розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох суддів.
Сторона захисту погодилась із думкою прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України рішень, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, виходячи з наступного.
Кримінальне провадження підсудне Київському районному суду м. Харкова.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
З дотриманням вимог ст.293 КПК України копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вручені обвинуваченому та його захиснику.
Під час проведення підготовчого судового засідання також встановлено, що угода про визнання винуватості, у порядку ст. 468, 469, 470, 472-475 КПК України, до суду не надходила.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 ч.1 ч. 2 ст.284 КПК України, або повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - злочину, яке полягало у наданні допомоги державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом підтримки дій держави-агресора, збройних формувань добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора та її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення клопотання та вважають, що ризики визначенні стороною обвинувачення - відсутні, враховуючи обставини, які викладенні у постанові Верховного Суду.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2026, стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Дія запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 закінчується 01.05.2026, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.
Відповідно до вимог ст. 316 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлює незворотність настання покарання, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання та почати переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризику незаконного впливу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків, експерта існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.
Розгляд даного кримінального провадження розпочато, проте свідки ще не допитані, ОСОБА_5 може здійснити вплив на свідків, експертів з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, з метою уникнення покарання за вчинений злочин.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, як зазначає прокурор є обґрунтованим, та доведеним, з огляду на наступне:
- ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто у наданні допомоги державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом підтримки дій держави-агресора, збройних формувань добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора та її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Обвинуваченому інкримінується особливо тяжке кримінальне правопорушення-злочин, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання суд вважає, що в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов'язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437, 442 КК України.
Таку аргументацію, з огляду на обґрунтованість обвинувачення, доведеність наявних ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Ризики зазначені у клопотанні прокурора (пункти 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на більш м'який. Суд вважає, що на цей час існують підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , керуючись правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 316 КПК України, колегія суддів, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22022220000001275 від 13.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, на 23.04.2026 о 11:00 год в приміщенні Київського районного суду м. Харкова (м. Харків, вул. Валентинівська,7-б).
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Викликати в судове засідання учасників судового провадження.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14.06.2026 включно, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу до 14.06.2026 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 20.04.2026.
Суддя ОСОБА_1