09 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/317/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" - Гавриленко Ю.Ю.,
Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" - Бородін О.А.,
Фонду державного майна України - Комарова В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)
та ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 (суддя Ковтун В.М.)
у справі №920/317/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг"
про банкрутство,
Хід розгляду справи
1. У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос") звернулося до Господарського суду Сумської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" (далі - АТ "СМНВО - Інжиніринг", боржник), посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
2. Заява мотивована тим, що між ТОВ "ФК "Геліос" та АТ "СМНВО - Інжиніринг" існують грошові зобов'язання, які боржником не виконані, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у значному розмірі.
3. Заявник зазначив, що строк виконання відповідних грошових зобов'язань настав, однак боржник їх не погасив, що свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до приписів КУзПБ.
4. Заявник також вказував на відсутність спору про право щодо заявлених вимог, а також на неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором.
5. 17.03.2025 від боржника надійшло клопотання про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство АТ "СМНВО - Інжиніринг" мотивоване положеннями п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ч. 5 ст. 39 КУзПБ.
6. Клопотання обґрунтоване тим, що боржник: 1) включений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів); 2) залучений до виконання державних контрактів у сфері оборони; 3) має чинні договори, укладені з метою виконання таких державних контрактів, у тому числі як співвиконавець.
7. У зв'язку з цим боржник вважав, що наявні передбачені законом обставини, які унеможливлюють відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.
8. У ході розгляду справи кредитором подавалися клопотання про витребування доказів з метою підтвердження або спростування обставин, на які посилався боржник, зокрема щодо актуальності державних контрактів, участі боржника у їх виконанні та стану виконання відповідних договорів.
9. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.04.2025 клопотання кредитора про витребування доказів задоволено частково, водночас у подальшому у задоволенні окремих клопотань про витребування доказів господарським судом відмовлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. В обґрунтування клопотання про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство АТ "СМНВО - Інжиніринг" боржник подав докази, відповідно до яких останній внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів), що підтверджується, зокрема, наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №15-ДР від 24.02.2023, а також наказом №451-КВ від 03.03.2025 про визначення боржника таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу.
11. Між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" (далі - ТОВ "Українська бронетехніка") укладено договори поставки продукції оборонного призначення (зокрема №11062024-01С від 11.06.2024, №22112024-01С від 22.11.2024, №20112024-01С від 20.11.2024), які спрямовані на виконання державних контрактів.
12. Боржник залучений як співвиконавець до виконання державних контрактів у сфері оборони, що підтверджується листами ТОВ "Українська бронетехніка" та Головного управління контролю оборонних закупівель Міністерства оборони України.
13. Державні контракти, у виконанні яких бере участь боржник (зокрема контракт від 24.05.2024 №23/1-278-VDK-24, а також контракти від 22.10.2024 №189дск та №190дск), є чинними на момент розгляду справи.
14. Боржником фактично здійснювалося виготовлення та постачання продукції оборонного призначення у межах виконання відповідних договорів, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними) за період з липня 2024 року по березень 2025 року.
15. Господарські суди встановили, що відповідно до умов договорів поставки продукція, яка виготовляється боржником, використовується як складові компоненти для виготовлення озброєння в інтересах державних замовників у сфері оборони.
16. Господарський суд апеляційної інстанції звернув увагу на додаткові пояснення боржника, а також на обставини, викладені представником Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) під час судового засідання 21.01.2026, згідно з якими на момент звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство місцем реєстрації боржника, а також місцем розташування належного йому та орендованого майна і виробничих потужностей є: м. Суми, вул. Іллінська (Червоногвардійська), 13, вул. Горького, 58, вул. Перемоги (Курська), 30 (Сумська область).
17. Також господарськими судами встановлено, що боржник перебуває у складному фінансовому стані, який, за його твердженням, зумовлений військовою агресією російської федерації (далі - рф) проти України, зміною кон'юнктури ринку, а також неналежним виконанням контрагентами своїх зобов'язань за укладеними договорами.
18. У зв'язку із запровадженням воєнного стану боржником видано наказ №1203/ВК від 12.03.2022 "Про організацію трудових відносин в АТ "СМНВО - Інжиніринг" в умовах воєнного стану".
19. Внаслідок авіаудару 05.03.2022, здійсненого під час бойових дій, було пошкоджено виробничі приміщення боржника, знищено засоби виробництва, виготовлену продукцію та інші матеріальні цінності, за фактом чого відкрито кримінальне провадження №42022202510000032 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
20. Зокрема, пошкоджень зазнали конструкції виробничих цехів №№2, 3, 10, 14, 15, 16, 19, адміністративно-побутові корпуси цехів №№2, 14, 16, а також трубопровідні мережі.
21. Відповідно до звіту від 20.05.2022 про розрахунок вартості відновлення пошкоджених будівель і споруд, вартість відновлення виробничих об'єктів боржника становить 195046370 грн з ПДВ.
22. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, віднесено, зокрема, території можливих та активних бойових дій.
23. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, місто Суми Сумської міської територіальної громади віднесено до територій можливих бойових дій (дата виникнення - 06.03.2024), а також до територій, на яких велися активні бойові дії у період з 24.02.2022 по 03.04.2022.
24. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №723 місто Суми визначено адміністративним центром Сумської міської територіальної громади.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
25. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у відкритті провадження у справі про банкрутство АТ "СМНВО - Інжиніринг" відмовлено.
26. Місцевий господарський суд виходив з того, що боржник довів наявність передбачених п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ обставин, а саме: внесення боржника до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів); а також його участь у виконанні діючих державних контрактів у сфері оборони.
27. З огляду на встановлене господарський суд дійшов висновку про наявність спеціальної передбаченої законом підстави, яка унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.
28. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 залишено без змін.
29. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про доведеність обставин, передбачених п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, та про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
30. Господарський суд апеляційної інстанції також послався на додаткові пояснення боржника та представника ФДМУ щодо місцезнаходження виробничих потужностей боржника на території Сумської області, пошкодження виробничих об'єктів унаслідок бойових дій, а також негативного впливу збройної агресії на господарську діяльність і фінансовий стан боржника.
31. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд дослідив подані сторонами докази в межах предмета доказування та надав їм належну оцінку.
32. За результатами апеляційного перегляду апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду щодо наявності передбачених законом підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
33. ТОВ "ФК "Геліос" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026, ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.06.2025, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для повторного розгляду заяви ТОВ "ФК "Геліос" про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "СМНВО - Інжиніринг".
34. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на п. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
35. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не здійснили належного розгляду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, не перевірили обставин, які підлягають встановленню у підготовчому засіданні, та не врахували висновків Верховного Суду щодо завдань підготовчого засідання і змісту перевірки, що має здійснюватися відповідно до ст. 39 КУзПБ.
36. Так, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені:
- у постановах від 05.02.2026 у справі №910/9327/24, від 21.01.2026 у справі №922/1741/25, від 12.06.2024 у справі №522/179/16 щодо застосування ст. 39 КУзПБ;
- у постановах від 12.06.2024 у справі №522/179/16, від 22.08.2018 у справі №2-1169/11, від 10.04.2019 у справі №604/156/14-ц, від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц, від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц стосовно того, що погоджена сторонами умова про чинність зобов'язань за договором поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем основного зобов'язання не є строком, встановленим у договорі поруки, у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами;
- у постановах від 27.01.2025 у справі №910/14503/23, від 02.02.2026 у справі №916/4721/24 щодо застосування ст. 269 ГПК України;
- у постанові від 09.04.2024 у справі №905/291/23 стосовно застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ;
- у постановах від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 16/4692/15 стосовно того, що допущення можливості прийняття доказів та пояснень господарським судом апеляційної інстанції має наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності;
- у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013 щодо того, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, пов'язується з наявністю об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи.
37. Окремо скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у подібних правовідносинах у частині того, чи є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство встановлення факту закінчення строку дії або повного виконання відповідного державного контракту (договору поставки) на момент ухвалення судового рішення, а також чи повинен суд у такому випадку перевіряти строк дії та чинність основного державного контракту, якщо боржник не є його безпосереднім виконавцем, а залучений як співвиконавець.
38. Скаржник також стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які, на його думку, мають значення для правильного вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема щодо чинності державних контрактів, у виконанні яких бере участь боржник, та необґрунтовано відхилили його клопотання про витребування доказів.
39. За доводами скаржника, з умов договорів поставки, укладених між боржником і ТОВ "Українська бронетехніка", не вбачається погодження сторонами строку дії цих договорів у розумінні ст. 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки умова про те, що договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань, не є строком у розумінні наведеної норми.
40. На думку скаржника, для застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ боржник мав довести одночасну наявність двох умов: внесення до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) і наявність діючого контракту з державними замовниками у сфері оборони. Скаржник вважає, що належних і допустимих доказів другої з указаних умов у справі не встановлено.
41. Також зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник пов'язує незаконність оскаржуваних судових рішень із тим, що апеляційний господарський суд безпідставно врахував нові пояснення та додаткові обставини, подані на стадії апеляційного перегляду, без належної перевірки дотримання вимог ст. 269 ГПК України щодо меж перегляду справи та умов прийняття додаткових доказів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
42. У відзивах на касаційну скаргу АТ "СМНВО - Інжиніринг" та ФДМУ просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
43. У відзивах наголошується, що господарськими судами встановлено наявність передбачених п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ обставин, які унеможливлюють відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме: внесення боржника до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та його участь у виконанні діючих державних контрактів у сфері оборони.
44. Учасники справи вказують, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство першочерговим є з'ясування наявності спеціальних законодавчих обмежень на відкриття такого провадження, а не перевірка обґрунтованості заявлених кредитором грошових вимог.
45. Боржник і ФДМУ також зазначають, що статус боржника як співвиконавця державного контракту сам собою не виключає застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, якщо участь боржника у виконанні такого контракту належно підтверджена доказами.
46. У відзивах звертається увага на те, що чинність відповідних правовідносин підтверджується не лише існуванням укладених договорів, а й фактичним виконанням боржником зобов'язань за ними, зокрема здійсненням поставок продукції оборонного призначення.
47. Учасники справи також посилаються на те, що боржник здійснює діяльність на території, де ведуться (велися) бойові дії, а його фінансовий стан та можливість виконання зобов'язань зазнали істотного впливу внаслідок збройної агресії проти України.
48. Учасники справи вважають доводи касаційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
49. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
50. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання правильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора.
51. Відповідно до преамбули КУзПБ цей кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
52. За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник і кредитор.
53. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим кодексом.
54. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.
55. З огляду на правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які стосуються не лише заявника та боржника, а й невизначеного кола потенційних кредиторів та інших учасників провадження, ухваленню відповідного судового рішення має передувати перевірка обставин, з якими закон пов'язує можливість відкриття або відмови у відкритті такого провадження.
56. Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що загальними передумовами для відкриття провадження у справі про банкрутство є наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого настав, відсутність спору про право щодо заявлених вимог, а також незадоволення цих вимог до підготовчого засідання.
57. Отже, завданням підготовчого засідання є, зокрема, перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності або відсутності спору про право та встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
58. Водночас, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, господарський суд зобов'язаний передусім з'ясувати, чи не встановлює закон спеціальних обмежень або заборон на відкриття такого провадження, якщо такі приписи є чинними на день проведення підготовчого засідання.
59. У постанові від 03.10.2023 у справі №913/101/23 Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство пріоритетним, порівняно з перевіркою обґрунтованості заявлених кредитором грошових вимог, є дотримання законодавчих обмежень чи заборон на відкриття такого провадження. Такий самий підхід послідовно відтворено у постановах від 06.12.2023 у справі №923/140/22, від 12.03.2024 у справі №908/2344/23 та від 04.02.2025 у справі №916/3735/24.
60. Верховний Суд зауважує, що довід скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій не здійснили належної перевірки обґрунтованості грошових вимог кредитора, не може бути визначальним, якщо на момент підготовчого засідання було доведено спеціальну підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
61. Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ було доповнено п. 1-6 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" №3249-IX від 13.07.2023, що набрав чинності з 29.07.2023.
62. Цим пунктом установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих рф територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
63. Наведена норма встановлює спеціальні, відмінні від загальних приписів ст. 39 КУзПБ, альтернативні підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.
64. Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині невиконання господарськими судами попередніх інстанцій завдань підготовчого засідання, Верховний Суд виходить з такого.
65. Відповідно до приписів ст. 39 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд має перевірити обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, встановити наявність чи відсутність спору про право, а також факт незадоволення вимог кредитора.
66. Разом з тим, як правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, у разі встановлення обставин, передбачених п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, такі обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство незалежно від результатів перевірки обґрунтованості грошових вимог кредитора.
67. Доводи скаржника про обов'язковість першочергової перевірки судами лише загальних передумов, передбачених ст. 39 КУзПБ, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, якщо ними встановлено наявність спеціального законодавчого обмеження, що виключає можливість відкриття провадження.
68. У постановах від 05.02.2026 у справі №910/9327/24 та від 21.01.2026 у справі №922/1741/25 (на які посилається скаржник) Верховний Суд звертався до загальних критеріїв застосування ст. 39 КУзПБ, зокрема до перевірки наявності спору про право та меж оцінки заявлених кредитором вимог. Ці висновки не заперечують пріоритету спеціальної законодавчої заборони, якщо така заборона встановлена законом і доведена боржником.
69. У цьому зв'язку Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 39 КУзПБ.
70. Натомість висновок, викладений у постанові від 09.04.2024 у справі №905/291/23 (на яку посилається скаржник), узгоджується з підходом господарських судів попередніх інстанцій, оскільки у цій постанові Верховний Суд виходив із необхідності оцінки передбачених законом обмежень на відкриття провадження у справі про банкрутство.
71. За таких обставин підстав вважати, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували релевантні правові висновки Верховного Суду щодо співвідношення ст. 39 КУзПБ і п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, немає.
72. Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ Верховний Суд зазначає таке.
73. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і не заперечує скаржник, факт внесення боржника до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) наявний.
74. Спірним між сторонами є питання щодо наявності у боржника діючого контракту з державними замовниками у сфері оборони в розумінні п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
75. У постанові від 07.03.2024 у справі №920/971/23 Верховний Суд зазначив, що передбачена п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ конструкція "має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони" поширюється не лише на виконавця, який безпосередньо уклав державний контракт (договір) з державним замовником, а й на співвиконавця, якому передано частку такого державного контракту (договору) в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оборонні закупівлі".
76. Такий висновок узгоджується з положеннями Закону України "Про оборонні закупівлі", за якими виконавець державного контракту (договору) може залучати до його виконання співвиконавців / субпідрядників, а субпідряд є способом залучення співвиконавців до виконання державного контракту (договору).
77. Тому саме по собі посилання скаржника на те, що боржник не є безпосереднім виконавцем державного контракту, а залучений до його виконання як співвиконавець, не виключає застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
78. Для застосування цієї норми визначальним є встановлення на дату підготовчого засідання наявності у боржника чинного, не припиненого контрактного зв'язку з виконанням державного контракту у сфері оборони.
79. Фактичне виготовлення та постачання боржником продукції оборонного призначення в межах відповідних правовідносин, підтверджене належними доказами, є способом доведення реальності та чинності такого контрактного зв'язку, а не окремою самостійною умовою застосування цієї норми.
80. Доводи скаржника про відсутність у договорах поставки погодженого строку в розумінні ст. 251 ЦК України самі собою не є визначальними для правильного вирішення цього спору.
81. Для цілей застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ вирішальним є не абстрактне тлумачення формули "до повного виконання", а встановлення того, чи були на дату підготовчого засідання припинені правовідносини боржника щодо виконання державного контракту у сфері оборони.
82. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій установили не лише формальне існування договорів, укладених боржником із ТОВ "Українська бронетехніка", а й фактичне виконання боржником зобов'язань за ними, що підтверджується первинними документами про виготовлення та поставку продукції оборонного призначення.
83. За таких обставин підстав для висновку про відсутність передбаченої п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ спеціальної підстави для відмови у відкритті провадження у справі не вбачається.
84. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №522/179/16-ц, від 22.08.2018 у справі №2-1169/11, від 10.04.2019 у справі №604/156/14-ц, від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц, від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц, у яких сформульовано висновок про те, що умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язання не є строком у розумінні ст. 251 ЦК України, не визначають вирішення цього спору. У цій справі не вирішується питання про припинення поруки; предметом оцінки є наявність на момент підготовчого засідання чинного контрактного зв'язку боржника з виконанням державного контракту у сфері оборони.
85. Щодо доводів касаційної скарги про порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема необґрунтоване відхилення клопотань про витребування доказів та недослідження доказів, Верховний Суд зазначає таке.
86. Як убачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій надали оцінку поданим сторонами доказам, а заявлені клопотання про витребування доказів розглянули з урахуванням їхньої належності, допустимості, предмета доказування та необхідності для вирішення питання, яке підлягало розгляду у підготовчому засіданні.
87. При цьому скаржник у касаційній скарзі не довів, що відхилення відповідних клопотань унеможливило встановлення саме тих обставин, які є вирішальними для застосування першої альтернативної підстави, передбаченої п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
88. Доводи скаржника щодо неправомірного врахування апеляційним господарським судом додаткових пояснень та обставин, поданих на стадії апеляційного перегляду, Верховний Суд оцінює з огляду на таке.
89. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
90. Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013).
91. Водночас у цій справі додаткові пояснення та обставини, на які послався апеляційний суд щодо місцезнаходження боржника, впливу бойових дій та його фінансового стану, не є визначальними для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.
92. Достатня сукупність обставин для відмови у відкритті провадження у справі була встановлена господарськими судами попередніх інстанцій з огляду на підставу, передбачену п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, а саме внесення боржника до відповідного реєстру та його участь у виконанні чинного державного контракту у сфері оборони.
93. Тому навіть якщо апеляційний господарський суд навів додаткові міркування, які не є визначальними для результату розгляду справи, саме по собі це не є достатньою підставою для скасування правильних по суті судових рішень.
94. Відповідно до ч. 2 ст. 309 ГПК України правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
95. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у подібних правовідносинах Верховний Суд зазначає таке.
96. У практиці Верховного Суду вже сформульовано висновки про те, що: спеціальні обмеження на відкриття провадження у справі про банкрутство мають пріоритет над загальними передумовами відкриття такого провадження (постанови від 03.10.2023 у справі №913/101/23, від 06.12.2023 у справі №923/140/22, від 13.02.2024 у справі №911/2237/22, від 12.03.2024 у справі №908/2344/23); п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не містить інших умов для свого застосування, крім прямо визначених у ньому (постанови від 12.03.2024 у справі №908/2344/23, від 08.05.2024 у справі №905/507/22); конструкція "має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони" поширюється також на співвиконавця, якому передано частку державного контракту (договору) у передбаченому законом порядку (постанова від 07.03.2024 у справі №920/971/23).
97. Тому твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах є необґрунтованим.
98. З огляду на наведене Верховний Суд виходить з того, що для підстави, передбаченої п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, необхідним є встановлення внесення боржника до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) і наявності на дату підготовчого засідання чинного, не припиненого контрактного зв'язку боржника з виконанням державного контракту у сфері оборони.
99. Фактичне виконання боржником поставок продукції оборонного призначення у межах таких правовідносин є належним доказом реальності та чинності цього зв'язку, але не замінює собою вимогу закону про наявність діючого контракту.
100. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, на момент постановлення ухвали місцевого господарського суду боржник був внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів), а також був залучений до виконання державних контрактів у сфері оборони на підставі укладених договорів і фактично виконував відповідні поставки продукції оборонного призначення.
101. Зазначені обставини свідчать про наявність передбачених п. 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.
102. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують і фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наведеною судами попередніх інстанцій.
103. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати докази та встановлювати інші обставини, ніж ті, що встановлені судами попередніх інстанцій, якщо відсутні передбачені законом підстави для скасування судових рішень.
104. За таких умов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
105. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
106. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також про залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.
Судові витрати
107. Судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.06.2025 у справі №920/317/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков