Постанова від 09.04.2026 по справі 914/466/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/466/23(914/893/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" - Безручко М.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд" - Волинський А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.),

ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 (суддя Цікало А.І.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 (суддя Цікало А.І.)

у справі №914/466/23(914/893/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд"

про спростування майнових дій боржника та стягнення коштів

в межах справи №914/466/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл",

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл"), провадження в якій відкрито ухвалою суду від 15.02.2023.

2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/466/23 на розпорядника майна, арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича покладено виконання обов'язків керівника боржника.

3. У березні 2025 року ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Сокола О.Ю. звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд" (далі - ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд") про спростування майновий дій боржника та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1160658,59 грн.

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після відкриття провадження у справі №914/466/23 про банкрутство ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", в порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" незаконно здійснено погашення конкурсних вимог ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд". Відповідач не заявляв кредиторські вимоги до позивача в межах справи про банкрутство. Отже, ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" безпідставно отримало кошти від позивача, які підлягають поверненню. Позивач вказує, що відповідач не може вважатись добросовісним набувачем таких коштів, оскільки грошові кошти вибули із власності позивача протиправно, відповідач достеменно обізнаний про перебування позивача у процедурі банкрутства, позивач та відповідач є пов'язаними діловими та корпоративними зв'язками тощо.

5. Відповідач у відзиві на позов просив передати справу №914/466/23(914/893/25) для розгляду в межах справи №914/597/23 про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" (відповідача) та відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №34599122 від 21.02.2025 засновником ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" є Компанія "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) (Об'єднані Арабські Емірати); кінцевими бенефіціарними власниками товариства є ОСОБА_1 (Кіпр) та ОСОБА_2 (Україна).

7. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №33930650 від 25.10.2024 засновником ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" є Компанія "Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі" (GNT TRADE DMCC) (Об'єднані Арабські Емірати); кінцевими бенефіціарними власниками товариства є ОСОБА_1 (Кіпр) та ОСОБА_2 (Україна).

8. 15.02.2023 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/466/23 відкрито провадження про банкрутство ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

9. 16.03.2023 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/597/23 відкрито провадження про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

10. 04.04.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/466/23 припинено повноваження керівника ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" Марченка В.Г., виконання обов'язків керівника боржника покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Сокола О.Ю.

11. За результатами аналізу виписок по рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "МТБ Банк", розпорядник майна встановив, що після 15.02.2023 ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" було здійснено такі платежі на рахунок ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд":

- 17.02.2023 у розмірі 50000,00 грн з призначенням платежу: "повернення передоплати за зерно зг. договору доручення 03/01/20 від 03.01.2020 без ПДВ";

- 22.03.2023 в розмірі 352658,59 грн з призначенням платежу: "компенсація витрат зг. договору 12-08-2020 від 12.08.2020 у т.ч. ПДВ 20% 58776,43 грн";

- 22.03.2023 в розмірі 530000,00 грн з призначенням платежу: "повернення передоплати за зерно зг. договору доручення 03/01/20 від 03.01.2020 без ПДВ";

- 22.03.2023 в розмірі 168000,00 грн з призначенням платежу: "оплата за грейфер зг. рах. 16363 від 03.12.21 у т.ч. ПДВ 20% 28000,00 грн";

- 22.03.2023 в розмірі 60000,00 грн з призначенням платежу: "повернення передоплати за зерно зг. договору доручення 03/01/20 від 03.01.2020 без ПДВ".

12. Загальна сума коштів, перерахованих позивачем на рахунок відповідача після 15.02.2023, становить 1160658,59 грн.

13. Обставини здійснення перерахунку коштів підтверджується наданими позивачем виписками за рахунком № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "МТБ Банк", сформованими 20.03.2025.

14. 20.03.2025 розпорядник майна позивача арбітражний керуючий Сокол О.Ю. скерував на адресу відповідача вимогу перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" безпідставно отримані кошти у розмірі 1160658,59 грн, оскільки такі кошти боржник перерахував ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" всупереч дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

15. Доказів надання відповідачем відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

16. ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" не зверталось до господарського суду з грошовими вимогами до боржника у справі №914/466/23 та не є кредитором ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

17. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 клопотання ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" про передачу справи №914/466/23(914/893/25) для розгляду в межах справи №914/597/23 про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" відхилено.

18. Ухвала мотивована тим, що спір підлягає розгляду саме в межах справи про банкрутство позивача, оскільки відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) всі майнові спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство цього боржника. При цьому позивач реалізував своє право вибору підсудності відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а ухвалою від 31.03.2025 вже було визначено, що цей спір підлягає розгляду в межах справи №914/466/23 про банкрутство ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл". За таких обставин підстав для передачі справи до провадження у справі про банкрутство відповідача не встановлено.

19. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 позов задоволено. Спростовано майнові дії боржника - ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" щодо здійснення перерахування коштів на рахунок ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" у розмірі 1160658,59 грн; стягнуто з ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" на користь ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" 1160658,59 грн безпідставно отриманих коштів та 4844,80 грн витрат по сплаті судового збору.

20. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 залишено без змін.

21. Рішення та постанова мотивовані тим, що:

- встановлено факт перерахування боржником коштів після відкриття провадження у справі про банкрутство та під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, що є порушенням вимог ст. 41 КУзПБ;

- відповідач не заперечив факту отримання коштів та був обізнаний про перебування позивача у процедурі банкрутства, що виключає його добросовісність як набувача;

- розпорядник майна діє як процесуальний представник боржника та має право звертатися до суду з вимогами щодо захисту майнових інтересів боржника, у тому числі поєднуючи вимоги про визнання недійсними правочинів із вимогами про стягнення коштів або витребування майна, що узгоджується з положеннями КУзПБ та правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22);

- грошові кошти, отримані відповідачем у порушення мораторію, є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- повернення таких коштів не порушує прав кредиторів відповідача, оскільки вони не можуть вважатися його законним активом;

- доводи відповідача щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство є безпідставними, оскільки спір стосується майна боржника-позивача і підлягає розгляду саме в межах справи про банкрутство останнього.

22. Отже, господарські суди дійшли висновку про протиправність майнових дій боржника, вчинених з порушенням мораторію, та наявність підстав для застосування реституційних наслідків у вигляді повернення безпідставно набутого майна.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

23. ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2025, рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в межах справи №914/597/23 про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд".

24. Як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та ч. 3 ст. 310 ГПК України.

25. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 06.10.2021 у справі №361/2328/17, від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17, відповідно до яких розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство такого боржника, в межах цієї справи (застосування ст. 7 КУзПБ).

26. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19, щодо презумпції правомірності правочину, відповідно до якої до моменту її спростування всі права та обов'язки сторін правочину підлягають виконанню, а спростування такої презумпції можливе лише у випадку визнання правочину недійсним або встановлення його нікчемності (застосування ст. 204 ЦК України).

27. Скаржник також зазначає, що господарські суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.06.2021 у справі №761/12692/17, відповідно до якої для визнання правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину, звернення із відповідним позовом сторони правочину або іншої заінтересованої особи, а також встановлення факту порушення суб'єктивного права чи інтересу особи на момент вчинення правочину (застосування ч. 3 ст. 215 ЦК України).

28. Крім того, скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22), щодо права розпорядника майна звертатися з вимогами про визнання недійсними правочинів у поєднанні з вимогами про стягнення коштів або витребування майна, та дійшов помилкового висновку про правомірність заявлення позову в порядку ст. 42 КУзПБ.

29. Скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції, визнаючи кошти безпідставно отриманими та застосовуючи ст. 1212 ЦК України, неправомірно кваліфікував спірні правовідносини, оскільки грошові кошти були отримані відповідачем на підставі чинних договорів, презумпція правомірності яких не була спростована.

30. Також скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо можливості застосування положень ч. 1 ст. 42 КУзПБ у поєднанні із нормами цивільного законодавства (зокрема ст.ст. 216, 1212 ЦК України) для повернення майна (грошових коштів), переданого боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство, без визнання недійсними правочинів, на підставі яких таке майно було передано.

31. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені ч. 3 ст. 310 ГПК України, скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій допустили істотні порушення норм процесуального права, які призвели до неповного з'ясування обставин справи та неправильного вирішення спору. Зокрема, господарські суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо наявності між сторонами чинних договірних відносин, правової природи спірних платежів та відсутності підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України, а також не встановили обставин щодо підстав і правового режиму здійснення таких платежів після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

32. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

33. У відзиві вказано, що доводи скаржника зводяться до посилання на нібито порушення ст. 7 КУзПБ та на судову практику, яка не є релевантною до спірних правовідносин. Зокрема, вказує, що наведені скаржником постанови Верховного Суду, стосуються інших правовідносин та не є тотожними обставинам цієї справи.

34. При цьому ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" зазначає, що у наведених скаржником справах відсутні релевантні обставини, оскільки вони стосуються, зокрема, спорів щодо юрисдикції, трудових правовідносин, розірвання договорів, визнання права власності або недійсності правочинів, тоді як у цій справі предметом розгляду є спростування майнових дій боржника у межах процедури банкрутства.

35. Також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори щодо боржника, у тому числі спори про повернення майна боржника або відшкодування його вартості.

36. У зв'язку з цим ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" вважає, що спір у цій справі правомірно розглянуто в межах справи про банкрутство ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", а доводи скаржника про необхідність передачі справи для розгляду в межах справи про банкрутство відповідача є безпідставними.

37. Також у відзиві вказано, що спірні грошові кошти були перераховані боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство та в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим такі платежі суперечать вимогам законодавства про банкрутство.

38. ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" зауважує, що метою звернення з позовом є повернення майна до ліквідаційної маси боржника для забезпечення задоволення вимог кредиторів, а відтак застосування положень ст. 42 КУзПБ є обґрунтованим.

39. Також у відзиві зазначено, що наявність між сторонами договірних відносин не спростовує обов'язку повернення коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства про банкрутство.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

40. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог щодо спростування майнових дій боржника та стягнення коштів.

41. З урахуванням вимог ст.ст. 300, 301 ГПК України Верховний Суд перевіряє доводи касаційної скарги виключно в межах наведених скаржником аргументів та встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи.

42. Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

43. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ.

44. Згідно з положеннями зазначеної статті КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема з таких підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна (ч. 1).

45. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою (частина 2).

46. КУзПБ не містить визначення майнових дій, вчинених боржником, проте Верховний Суд, застосовуючи положення ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неодноразово надавав пояснення майновим діям боржника в розумінні процедур банкрутства. Так, зокрема:

- у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №910/7827/17 вказано, що майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акта, пов'язаного з волевиявленням боржника як суб'єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них;

- у постанові від 19.11.2019 у справі №908/1305/15-г Верховний Суд вказав, що під майновими діями боржника, в контексті положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема, виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо;

- у постанові від 13.02.2019 у справі №04/01/5026/1089/2011 Верховний Суд зазначив, що спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).

47. За подібного правового регулювання інституту спростування майнових дій боржника Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та КУзПБ, з огляду на мету та цілі процедур банкрутства, наведені вище висновки щодо визначення поняття "майнових дій боржника" підлягають врахуванню також при застосуванні положень ст. 42 КУзПБ (подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.05.2025 у справі №910/18632/23(910/9049/24)).

48. Отже, спростування майнових дій боржника - це спеціальний правовий механізм, передбачений ст. 42 КУзПБ, який застосовується в межах провадження у справі про банкрутство та спрямований на захист інтересів боржника та кредиторів. Суть цього механізму полягає у наданні господарському суду повноважень визнати недійсними або спростувати правочини чи інші майнові дії боржника, якщо вони призвели або могли призвести до порушення прав та інтересів боржника та кредиторів.

49. Метою спростування майнових дій боржника є не лише встановлення факту порушення, а передусім відновлення майнового стану боржника, зокрема шляхом повернення майна або його вартості до складу ліквідаційної маси, що забезпечує рівність задоволення вимог усіх кредиторів. Цей інститут спрямований на недопущення виведення активів боржника, їх відчуження на невигідних умовах або вибіркового задоволення вимог окремих кредиторів напередодні або під час процедури банкрутства.

Щодо доводу скаржника про неправильну юрисдикцію (застосування ст. 7 КУзПБ)

50. Верховний Суд відхиляє твердження Скаржника про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в межах справи про банкрутство відповідача з огляду на таке.

51. Відповідно до ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

52. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справі №289/718/18 та № 289/2210/17, на які в тому числі посилається скаржник, нормами ст. 7 КУзПБ законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Визначення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. Цей принцип означає, що спір має розглядатися у справі про банкрутство того боржника, майнові інтереси якого безпосередньо зачіпаються відповідним спором.

53. У цій справі позов заявлено боржником - ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" - з метою повернення до ліквідаційної маси грошових коштів, перерахованих боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача, та безпосередньо стосується формування його ліквідаційної маси.

54. Верховний Суд враховує, що провадження у справі про банкрутство позивача відкрито 15.02.2023, тоді як провадження у справі про банкрутство відповідача відкрито пізніше - 16.03.2023, однак визначальним є те, що спірні правовідносини пов'язані з вибуттям грошових коштів з активів позивача та спрямовані на їх повернення до ліквідаційної маси саме цього боржника, у зв'язку з чим такий спір підлягає розгляду в межах справи про його банкрутство.

55. Посилання скаржника на необхідність розгляду спору у справі про банкрутство відповідача є помилковими, оскільки провадження у справі про банкрутство позивача було відкрито раніше, ніж у справі про банкрутство відповідача, а спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з вибуттям грошових коштів саме з активів позивача. Розгляд такого спору в межах справи про банкрутство відповідача не забезпечив би досягнення мети процедур банкрутства позивача, яка полягає у максимально повному задоволенні вимог його кредиторів за рахунок належного йому майна.

56. Верховний Суд окремо зазначає, що місцевий суд, мотивуючи ухвалу від 29.05.2025, помилково послався на ст. 29 ГПК України як на підставу для розгляду цього спору в межах справи про банкрутство позивача. Стаття 29 ГПК регулює випадки підсудності справ за вибором позивача між господарськими судами, яким справа підсудна відповідно до цієї статті. Натомість процесуальний режим розгляду цього спору визначається спеціальними приписами ст.ст. 7, 42 КУзПБ.

57. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу та рішення місцевого суду, відтворив цей мотив, викладаючи зміст мотивів суду першої інстанції, однак у власних висновках виходив із приписів ст.ст. 7, 42 КУзПБ і не поклав ст. 29 ГПК України в основу своєї постанови. Разом із цим апеляційний суд прямо не усунув помилковість такого посилання.

58. Ця помилка не вплинула на правильність кінцевого висновку господарських судів попередніх інстанцій про розгляд спору в межах справи №914/466/23 про банкрутство ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", оскільки такий висновок правильно випливає зі змісту ст.ст. 7, 41, 42 КУзПБ та з установлених судами обставин вибуття коштів із активів позивача після відкриття провадження у справі про його банкрутство.

59. За встановлених обставин господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд", а господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з результатом такого вирішення цього питання.

60. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення ст. 7 КУзПБ, розгляд справи неповноважним складом суду та наявність безумовних підстав для скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій.

Щодо доводу про презумпцію правомірності правочину

61. Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19, відповідно до якої правочин є правомірним, доки його недійсність не встановлена законом або судом, а права та обов'язки сторін за таким правочином підлягають виконанню (презумпція правомірності правочину, ст. 204 ЦК України).

62. На підставі зазначеного скаржник стверджує, що застосування господарськими судами наслідків повернення коштів без визнання відповідних правочинів недійсними є неправомірним.

63. Як зазначалося вище, спростування майнових дій боржника, передбачене ст. 42 КУзПБ, є спеціальним правовим механізмом, спрямованим на захист інтересів кредиторів.

64. Застосування цього механізму не зводиться виключно до визнання правочинів недійсними, оскільки охоплює також інші майнові дії боржника, зокрема виконання зобов'язань шляхом перерахування грошових коштів.

65. Верховний Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2026 у справі №911/666/24(911/341/25), відповідно до якої провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження, що характеризується застосуванням спеціальних способів захисту прав та інтересів його учасників.

66. У зазначеній постанові Верховний Суд також наголосив, що метою застосування інституту спростування майнових дій боржника є не декларативне встановлення недійсності правочину, а реальне повернення відповідного майна до ліквідаційної маси боржника та забезпечення задоволення вимог кредиторів.

67. Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що визнання правочину недійсним саме по собі не забезпечує ефективного захисту, якщо воно не супроводжується застосуванням наслідків, спрямованих на відновлення майнової сфери боржника.

68. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

69. Отже, доводи скаржника про необхідність попереднього визнання правочинів недійсними як обов'язкової умови для застосування наслідків повернення коштів не враховують спеціального правового регулювання процедур банкрутства та правових висновків Верховного Суду щодо ефективності способу захисту.

70. Відсутність судового рішення про визнання правочину недійсним не перешкоджає застосуванню наслідків спростування майнових дій боржника, якщо встановлено, що такі дії порушують права кредиторів або вчинені з порушенням спеціальних приписів законодавства про банкрутство.

Щодо доводу про неправильне застосування ст. 1212 ЦК України

71. Скаржник також зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій неправомірно застосували положення ст. 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти були отримані відповідачем на підставі чинних договорів.

72. Верховний Суд не погоджується з такими доводами, оскільки встановлено, що спірні кошти перераховані після відкриття провадження у справі про банкрутство та в період дії мораторію.

73. За таких обставин правові підстави для їх утримання відсутні, а сам факт наявності договірних відносин не виключає застосування наслідків повернення майна, отриманого з порушенням вимог законодавства про банкрутство.

74. Отже, застосування господарськими судами положень ст. 1212 ЦК України у поєднанні з нормами КУзПБ є правомірним та відповідає правовій природі спірних правовідносин.

75. Верховний Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22), відповідно до якої розпорядник майна наділений правом звертатися до суду з вимогами про визнання недійсними правочинів боржника, поєднуючи їх із вимогами про повернення майна або стягнення грошових коштів, що спрямовано на відновлення майнового стану боржника та захист інтересів кредиторів.

76. Зазначена правова позиція узгоджується зі змістом ст. 42 КУзПБ та підтверджує, що застосування відповідних способів захисту у межах справи про банкрутство має комплексний характер і спрямоване на досягнення реального результату - повернення активів до ліквідаційної маси боржника.

77. Отже, доводи скаржника про безпідставність звернення позивача з відповідним позовом та неправильність обраного способу захисту не відповідають наведеним правовим висновкам Верховного Суду та ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи інституту спростування майнових дій боржника. У цьому ж зв'язку є помилковими доводи скаржника про те, що господарський суд першої інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22).

Щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах

78. Твердження скаржника про відсутність відповідного правового висновку Верховного Суду не відповідає дійсності, оскільки Верховний Суд уже сформував підхід щодо застосування положень ст. 42 КУзПБ як спеціального механізму захисту інтересів кредиторів, який допускає поєднання вимог про спростування майнових дій боржника із вимогами про повернення майна або стягнення грошових коштів.

79. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22), на яку посилається скаржник, зазначено, що розпорядник майна має право звертатися до суду з відповідними вимогами, спрямованими на відновлення майнового стану боржника.

80. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення господарськими судами норм процесуального права, передбачені ч. 3 ст. 310 ГПК України.

81. Як убачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, господарські суди дослідили характер правовідносин між сторонами, надали оцінку доводам відповідача щодо наявності договірних відносин та правової природи спірних платежів, а також встановили, що такі платежі здійснені після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

82. При цьому господарські суди обґрунтовано виходили з того, що саме факт здійснення таких платежів з порушенням спеціальних норм законодавства про банкрутство є визначальним для вирішення спору, незалежно від наявності між сторонами договірних відносин.

83. Незгода скаржника з наданою судами оцінкою доказів та встановленими обставинами справи не свідчить про допущення господарськими судами порушень норм процесуального права у розумінні ч. 3 ст. 310 ГПК України.

84. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків господарських судів попередніх інстанцій. Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

86. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень, - без змін.

Судові витрати

87. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з касаційним переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 у справі №914/466/23(914/893/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков