65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"17" квітня 2026 р. Справа № 916/1424/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" про забезпечення позову №2-709/26 від 15.04.2026 по справі №916/1424/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" (04074, місто Київ, вул. Автозаводська, будинок 18, офіс 7)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Цвяткової Алли Георгіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 2 047 801,68 грн
15.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Цвяткової Алли Георгіївни, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 246 717,34 грн та 801 084,34 грн пені за подвійною ставкою НБУ, інфляційних втрат та 3% річних, а також здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 30 717,03 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 46 320 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 06/09/23 постачання нафтопродуктів від 06 вересня 2023 р. у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Разом з позовною заявою позивачем надано суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 на розрахункових або будь-яких інших рахунках ОСОБА_1 у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем при виконанні судового рішення, в межах суми позовних вимог у розмірі 2 047 801,68 грн;
- накласти арешт на майно, що належить Цвятковій Аллі Георгіївні на праві власності вартістю в межах суми позовних вимог у розмірі 2 047 801,68 грн.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що між сторонами укладено договір №06/09/23 постачання нафтопродуктів від 06 вересня 2023 р., який виконувався з боку позивача належним чином, водночас, відповідач свої обов'язки з оплати отриманого товару виконував недобросовісно, протерміновуючи здійснення оплат та в результаті накопичив борг.
Позивач зазначає, що остання партія товару була поставлена ФОП Цвятковій А.Г. 26.09.2025 та з огляду на наявну у відповідача заборгованість за отриманий, але не оплачений товар, після зазначеної дати товар більше не поставлявся. При цьому, відповідач не виходить на зв'язок із позивачем та ігнорує його звернення.
Позивач також зазначає, що за відповідачем зареєстроване майно, на яке в подальшому, у разі задоволення позову, могло б бути звернено стягнення, водночас, зазначена в реєстрі вартість цього майна нижче ніж загальна сума заборгованості.
Таким чином, позивач вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на майно, так і на грошові кошти, що належать відповідачу на розрахункових або будь-яких інших рахунках відповідача у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем при виконанні судового рішення, в межах суми позовних вимог у розмірі 2 047 801,68 грн.
При цьому, позивач посилається на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, та зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Враховуючи те, що, як зазначено позивачем, відповідачем не виконується зобов'язання за договором довготривало та систематично, позивач вважає, що у даному випадку існують об'єктивні ризики неможливості виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" про забезпечення позову (вх.№2-709/26 від 15.04.2026), суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
При цьому, у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як встановлено судом, до заяви про забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" не додано жодних доказів, окрім Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з якої вбачається, що відповідачу на праві власності належить квартира загальною площею 79.4 кв.м. за адресою: Одеська обл., Болградський р., смт. Тарутине, вулиця Широка, будинок 65, квартира 2 вартістю 200 000 грн (ціна, встановлена у договорі купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №1070, виданий 01.11.2022), та платіжної інструкції про сплату судового збору.
Наведені у заяві про забезпечення позову обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів зводяться виключно до цитування положень судової практики щодо загальних підстав застосування ст.136, 137 ГПК України.
Фактично, заявник посилається те, що сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження відповідачем активами (грошовими коштами) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду, а також на висновки, викладені, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо того, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Водночас, суд зауважує, що згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
З огляду на викладене, висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов'язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).
Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.
Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.
Водночас заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Заявник лише допускає припущення того, що відповідач може здійснити відчуження майна іншим особам та не наводить доказів здійснення відповідачем реальних дій, направлених на таке відчуження.
При цьому, у цій справі відсутні будь-які докази про те, що відповідачем вживалися чи вживаються будь-які дії щодо відчуження будь-якого нерухомого майна, його зміни чи існування інших обставин, з якими позивач пов'язує необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.
Не надано позивачем також і будь-яких доказів, що підтверджують наявність у відповідача відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо, а також доказів на підтвердження того, що, як зазначає позивач, відповідач не виходить на зв'язок із позивачем та ігнорує його звернення. Жодних доказів звернення до відповідача у позасудовому порядку позовні матеріали не містять.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл".
Зазначене водночас не позбавляє позивача прав звернутися до суду із відповідною заявою, надавши докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдіді Оіл" про забезпечення позову №2-709/26 від 15.04.2026 по справі №916/1424/26.
Ухвала суду набирає законної сили 17.04.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Суддя Ю.М. Щавинська