вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" січня 2026 р. м. Київ Справа №911/2529/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» (02090 м. Київ, Харківське шосе, 17-А, офіс 3)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛ-АГРО» (07541, Київська обл., Броварський р-н, м. Березань, вул. Семенівська, 36)
про стягнення 481118,84 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
В серпні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» (позивач, ТОВ «ТД МАКСІГРАН») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛ-АГРО» (відповідач, ТОВ «АМАЛ-АГРО») 481118,84 грн заборгованості на підставі договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1 за договором поставки від 20.07.2024 №20072024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги позивач набув право вимоги простроченого основного боргу в сумі 323497,82 грн до відповідача, який виник з договору поставки від 20.07.2024 №20072024.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 323497,82 грн основного боргу, а також 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат за період прострочення сплати основного боргу з 29.11.2024 по 06.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2025 у справі №911/2529/25 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.
В установлений строк позивач надав до Господарського суду Київської області заяву від 14.08.2025, якою усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2529/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 11.09.2025. Ухвала суду від 18.08.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їх електронні кабінети ЄСІТС.
10.09.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 323497,82 грн у зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу згідно з банківською випискою від 06.08.2025 після подання позову. Також позивач у вказаній заяві просив частково повернути йому судовий збір у зв'язку із закриттям провадження в цій частині вимог.
У підготовче засідання 11.09.2025 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 09.10.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідачу направлено ухвалу суду від 11.09.2025 в електронний кабінети ЄСІТС.
Підготовче засідання 09.10.2025 у справі не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 14.10.2025 підготовче засідання перепризначено на 13.11.2025.
13.11.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позов. У вказаному відзиві відповідач визнав факт укладення договору поставки від 20.07.2024 між відповідачем та ТОВ «Максігран» та виникнення у відповідача грошового зобов'язання в сумі 323497,82 грн по оплаті товару. Однак, як пояснив відповідач, з метою відкладення строку оплати вказаного грошового зобов'язання відповідача між ТОВ «АМАЛ-АГРО (відповідачем-боржником), ТОВ «Максігран» (первісним кредитором) та ТОВ «ТД МАКСІГРАН» (позивачем, новим кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1. Відповідач при цьому послався на те, що після відступлення права вимоги за цим договором позивач-новий кредитор не пред'являв жодних вимог до відповідача-боржника про сплату основного боргу, а після звернення позивача до суду з позовом до відповідача у цій справі відповідач в цей же день 06.08.2025 оплатив позивачу вказаний основний борг в сумі 323497,82 грн. З наведених підстав відповідач просив суд повністю закрити провадження у цій справі щодо всіх позовних вимог, посилаючись на відсутність предмету спору між сторонами.
У підготовче засідання 13.11.2025 з'явився позивач, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 18.12.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача повідомлено ухвалою суду від 13.11.2025.
У судове засідання 18.12.2025 з'явився позивач, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 15.01.2026. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 18.12.2025.
У судове засідання 15.01.2025 сторони не з'явились, подавши клопотання про проведення судового засідання без їх участі.
Відповідно до частини 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності сторін, які були повідомлені належним чином про розгляд справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Наявними у справі письмовими доказами підтверджується та сторонами не оспорюється, що 20.07.2024 між відповідачем (ТОВ «АМАЛ-АГРО») в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максігран» (ТОВ «Максігран») в якості постачальника був укладений договір поставки №20072024 (далі - договір поставки від 20.07.2024). Копія договору поставки від 20.07.2024 міститься в матеріалах справи.
За умовами вказаного договору поставки від 20.07.2024 (пункт 1.1 цього договору) ТОВ «Максігран» в якості постачальника зобов'язалось поставити покупцю-відповідачу в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебінь, пісок, асфальт (далі - продукція), а покупець-відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 3.5 договору поставки від 20.07.2024 Постачальник має право, не очікуючи надходження на свій рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції, поставити її Покупцю.
Пунктом 2.6 договору поставки від 20.07.2024 передбачено, що у випадку поставки продукції на умовах п.3.5. цього Договору Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Згідно з пунктом 3.6 договору поставки від 20.07.2024 приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.
Правові наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості продукції постачальнику сторони договору поставки від 20.07.2024 визначили в статті 5, а саме:
- у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості (пункт 5.6 статті 5);
- покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п'ятнадцять) процентів річних від простроченої суми (пункт 5.7 статті 5);
- керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 5 (п'ять) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане (пункт 5.9 статті 5 договору поставки від 20.07.2024).
На підставі вказаного договору поставки від 20.07.2024 постачальник (ТОВ «Максігран») в листопаді 2024 поставив відповідачу-покупцю продукцію на загальну суму 323497,82 грн, а саме згідно з видаткової накладної №3686 від 05.11.2024 щебенево-піщану суміш на загальну суму 183471,62 грн та згідно з видаткової накладної №3692 від 06.11.2024 щебенево-піщану суміш на загальну суму 140026,20 грн. Вказані видаткові накладні підписані зі сторони відповідача 25.11.2024 (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).
Отже, оскільки продукція на загальну суму 323497,82 грн була поставлена відповідачу 25.11.2024, то, враховуючи встановлений в пункті 2.6 договору поставки строк для оплати продукції покупцем-відповідачем (3 банківські дні з дати поставки), у відповідача виникло грошове зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції (основний борг) в сумі 323497,82 грн в строк до 28.11.2024.
Однак відповідач вказаний основний борг в сумі 323497,82 грн оплатив з простроченням, а саме оплатив його лише 06.08.2025 згідно з банківською випискою від 06.08.2025 після подання позивачем позову у цій справі.
При цьому в грудні 2024 між ТОВ «АМАЛ-АГРО (відповідачем-боржником), ТОВ «Максігран» (первісним кредитором) та ТОВ «ТД МАКСІГРАН» (позивачем, новим кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1, надалі - договір про відступлення права вимоги.
За умовами цього договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор - ТОВ «Максігран» відступає Новому кредитору - ТОВ «ТД МАКСІГРАН» право вимоги до Боржника - ТОВ «АМАЛ-АГРО» по заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки від 20.07.2024 на суму 323497,82 грн (п. 1.1 договору про відступлення прав вимоги). Згідно з пунктом 1.4 договору про відступлення прав вимоги Боржник не заперечує проти заміни кредитора і дає згоду на відступлення права вимоги від Первісного боргу до Нового кредитора в сумі, що зазначена в пункті 1.1 цього договору про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору про відступлення права вимоги до Нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору Боржником.
12.06.2025 позивач, діючи в якості нового кредитора за договором поставки від 20.07.2024, звернувся до відповідача-боржника із претензією про сплату основного боргу в сумі 323497,82 грн. У претензії від 12.06.2025 позивач зазначав, що у випадку несплати відповідачем-боржником вказаного основного боргу позивач має намір звернутись до суду, що може призвести до додаткового стягнення з відповідача за період прострочення з 09.12.2024 по 12.06.2025 також штрафу в розмірі 10%, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 15% річних та інфляційних втрат.
Зазначена претензія від 12.06.2025 була отримана відповідачем 19.07.2025, про що в матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення 19.07.2025 поштового відправлення від 12.06.2025 №0601158028046.
Звертаючись в серпні 2025 до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача про стягнення 323497,82 грн основного боргу, 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат, позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті 323497,82 грн основного боргу.
Після звернення позивача в серпні 2025 до суду за цим позовом до відповідача, відповідач повністю оплатив позивачу вказаний основний борг в сумі 323497,82 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується наявною у справі банківською випискою від 06.08.2025.
Сплативши відповідачу 06.08.2025 вказаний основний борг в сумі 323497,82 грн, але не визнаючи при цьому решту позовних вимог (про стягнення 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат), відповідач у цьому спорі у своєму поясненні від 13.11.2025 стверджує про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Отже, ключове питання, яке постало перед судом у цій справі, є те, чи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення сплати основного боргу з 29.11.2024 по 06.08.2025, враховуючи, що вказаний основний борг був погашений відповідачем 06.08.2025.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 323497,82 грн, а також про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32349,78 штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25037,17 грн інфляційних втрат, виходячи із наступного.
Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими та електронними доказами, суд виходить з того, що між ТОВ «Максігран» як постачальником та відповідачем як покупцем на підставі договору поставки від 20.07.2024 №20072024 (тут і далі - договір поставки) виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу положень частини 1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт поставки 25.11.2024 постачальником відповідачу товару на загальну суму 323497,82 грн та виникнення у зв'язку з цим у відповідача грошового зобов'язання (основного боргу) по оплаті вартості товару матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростований.
Враховуючи умову пункту 2.6 договору поставки, відповідно до якої відповідач-покупець зобов'язався сплатити вартість товару протягом 3-х банківських днів, відповідач-покупець оплату за вказаний товар в сумі 323497,82 грн був зобов'язаний здійснити постачальнику як кредитору в строк до 28.11.2024, натомість сплату основного боргу відповідач здійснив кредитору (позивачу як новому кредитору на підставі договору про відступлення права вимоги) лише 06.08.2025, тобто з простроченням у періоді з 29.11.2024 по 06.08.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки після пред'явлення до нього в серпні 2025 позову у цій справі №911/2529/25 відповідач погасив основний борг в сумі 323497,82 грн 06.08.2025, то суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 323497,82 грн основного боргу згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі щодо всіх вимог (включно із вимогами про стягнення 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат) суд відхиляє, оскільки погашення відповідачем основного боргу само по собі не свідчить про відсутність у позивача вимог про стягнення штрафу, пені, 15% річних та інфляційних втрат, які були заявлені позивачем у цій справі поряд із вимогою про стягнення основного боргу і від яких позивач станом на момент вирішення справи судом не відмовлявся.
Аналізуючи доводи відповідача про те, що метою укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1 було відкладення строків оплати за договором поставки, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів відкладення (пролонгації) відповідачу строку для оплати товару, який був встановлений в пункті 2.6 договору поставки від 20.07.2024 (3 банківські дні). Зокрема, договір про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1, на який посилається відповідач у спорі, не містить умов щодо пролонгації строку виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті основного боргу в сумі 323497,82 грн, будь-які додаткові угоди про внесення змін до договору поставки щодо строку оплати товару матеріали справи також не містять.
Доводи відповідача про те, що позивач як новий кредитор після укладення договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1 не пред'являв вимог до відповідача про сплату основного боргу, є по-перше, хибними, так як позивач відповідно до обставин справи звертався до відповідача із претензією від 12.06.2025 про сплату основного боргу, яка була отримана відповідачем 19.07.2025. По-друге, ці доводи відповідача не спростовують факт виникнення у відповідача прострочення по сплаті основного боргу ще до моменту укладення договору про відступлення права вимоги (до того, як право вимоги основного боргу набув позивач-новий кредитор), яке тривало з 29.11.2024 по 06.08.2025, поки основний борг не був погашений відповідачем позивачу.
Отже, на момент укладення позивачем-новим кредитором договору про відступлення права вимоги основного боргу вказаний основний борг відповідача-боржника вже був прострочений, тобто для настання строку сплати основного боргу вже не вимагалось пред'явлення додаткової вимоги боржнику.
Відповідно до частини 1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Також відповідно до частини 2 ст.517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Однак, відповідно до обставин цієї справи відповідач-боржник також був однією із сторін (підписантом) договору про відступлення права вимоги від 09.12.2024 №241209/1, отже відповідач-боржник мав доказ переходу до нового кредитора (позивача) прав у зобов'язанні - укладений за участю відповідача-боржника договір про відступлення права вимоги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті основного боргу в розмірі 323497,82 грн, в якому початком виникнення прострочення є 29.11.2024, закінченням прострочення - 06.08.2025.
При цьому відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зобов'язання зі сплати неустойки, інфляційних втрат і відсотків річних є акцесорними (додатковими до основного), залежать від основного зобов'язання і поділяють його долю (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18).
Факт виникнення у відповідача простроченого основного боргу за договором поставки по сплаті вартості товару підтверджується наявними у справі доказами, які відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача передбачених договором поставки штрафу, пені та 15% річних, а також інфляційних втрат, як це передбачено вищевказаними умовами договору поставки та нормами законодавства.
Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 32349,78 грн штрафу (що становить 10% від суми основного бору відповідно до пункту 5.6 договору поставки), 66178,54 грн пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до пунктів 5.6 та 5.9 договору поставки), 33357,05 грн 15% річних (такий розмір відсотків річних передбачений пункту 5.7 договору поставки) за період прострочення сплати основного боргу з 29.11.2024 по 06.08.2025, суд зазначає, що вказані розрахунки штрафу, пені та 15% річних відповідають обставинам справи, умовам договору поставки та вищенаведеним правовим нормам, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню судом повністю.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 25735,65 грн інфляційних втрат за період прострочення сплати основного боргу в розмірі 323497,82 грн з 29.11.2024 по 06.08.2025, судом за допомогою інформаційної системи «ЛІГА ЗАКОН» встановлено, що аримфетично вірний розмір інфляційних втрат становить 25037,17 грн (323497,82 x 1.07739519 - 323497,82 = 25037,17). Тому позовні вимоги про стягнення 25735,65 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 25037,17 грн.
Відповідно до частини 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновків про закриття провадження у справі №911/2529/25 в частині позовних вимог про стягнення 323497,82 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також про задоволення позовних вимог в частині стягнення 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25037,17 грн інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 698,48 грн інфляційних втрат суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 5773,43 грн згідно з платіжною інструкцією від 05.08.2025 №876.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 323497,82 грн основного боргу сплачений позивачем судовий збір в сумі 3351,03 грн за цю частину вимог (у вигляді різниці між сплаченим судовим збором за всі пред'явлені у цій справі позовні вимоги та мінімальним розміром судового збору за ті позовні вимоги, провадження у справі за якими не було закрито) відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з бюджету (5773,43 - 2422,40 = 3351,03), враховуючи подане позивачем клопотання про повернення судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог про стягнення 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат сплачений позивачем мінімальний судовий збір в сумі 2422,40 грн за ці вимоги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в сумі 2411,67 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40 х 156922,54 : 157621,02 = 2411,67).
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛ-АГРО» про стягнення 323497,82 грн основного боргу, 32349,78 грн штрафу, 66178,54 грн пені, 33357,05 грн 15% річних та 25735,65 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛ-АГРО» (07541, Київська обл., Броварський р-н, м. Березань, вул. Семенівська, 36, ЄДРПОУ 42574016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» (02090 м. Київ, Харківське шосе, 17-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 45330135) 32349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев'ять) грн 78 коп. штрафу, 66178 (шістдесят шість тисяч сто сімдесят вісім) грн 54 грн пені, 33357 (тридцять три тисячі триста п'ятдесят сім) грн 05 коп. 15% річних, 25037 (двадцять п'ять тисяч тридцять сім) грн 17 коп. інфляційних втрат та 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн 67 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛ-АГРО» в частині стягнення 698,48 грн інфляційних втрат відмовити.
4. Закрити провадження у справі №911/2529/25 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛ-АГРО» про стягнення 323497,82 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» (02090 м. Київ, Харківське шосе, 17-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 45330135) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3351 (три тисячі триста п'ятдесят одну) грн 03 коп., сплачений за платіжною інструкцією №876 від 05.08.2025, копія якої знаходиться в матеріалах справи №911/2529/25.
6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2026.
Суддя О.О. Третьякова