ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2026Справа № 910/14587/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей», м.Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича, м.Київ
про стягнення 120 000 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компасвей» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про стягнення 120 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №54 від 19.08.2024 про надання послуг (виконання робіт) в частині надання послуг в обсязі, що визначений умовами правочину.
Ухвалою від 01.12.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 26.01.2026 судом постановлено здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 04.02.2026.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що умовами договору №54 від 19.08.2024 передбачено фіксований розмір місячної оплати послуг, які надаються Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренка Дениса Євгенійовича. Такоє відповідачем наголошено, що здійснення попередньої оплати договором не було передбачено, а грошові кошти, які перераховані позивачем, було сплачено у відповідності до п.4.1 договору.
04.02.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. на лікарняному.
Ухвалою від 09.02.2026 призначено розгляд справи на 04.03.2026.
04.03.2026 відкладено розгляд справи на 25.03.2026.
У судове засідання 25.03.2026 позивач не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей».
В судовому засіданні 25.03.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
27.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32000 грн.
За приписами ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за висновками суду, заява позивача може бути розглянута без виклику представників сторін.
Одночасно, враховуючи перебування судді Князькова на лікарняному з 06.04.2026, судове рішення ухвалюється судом після виходу з лікарняного.
Розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000 грн відповідачем представлено до матеріалів справи:
- Договір про надання правової допомоги №02 від 30.01.2026, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем;
- Детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, до якого включено: розробку правової позиції (4 години); звірення правової позиції з існуючою судовою практикою України (4 години); звірення правової позиції з існуючою судовою практикою ЄСПЛ (4 години); складання та оформлення відзиву на позовну заяву (24 години); подання відзиву на позовну заяву до суду 0,5годин; представництво в суді;
- Ордер №0058144 від 02.02.2026 про надання правової допомоги;
- Договір №30012604 від 30.01.2026 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7»;
- Акт №30012604 від 03.02.2026 приймання-передачі послуг, складений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7», на суму 19 000 грн;
- Договір №03022601/д від 03.02.2026 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7»;
- Акт №03022601/д від 05.02.2026 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7» на суму 13 000 грн.
Оцінюючи докази, надані відповідачем, суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 статті 86 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 статті 86 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо заявленого відповдачем розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21. Зокрема, таке.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
фіксованого розміру,погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
У постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 Великої Палати Верховного Суду також наголошено, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Наразі, суд критично ставиться до наданих відповідачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000 грн, оскільки як було встановлено вище, останнім було надано:
- Договір про надання правової допомоги №02 від 30.01.2026, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем;
- Детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, до якого включено: розробку правової позиції (4 години); звірення правової позиції з існуючою судовою практикою України (4 години); звірення правової позиції з існуючою судовою практикою ЄСПЛ (4 години); складання та оформлення відзиву на позовну заяву (24 години); подання відзиву на позовну заяву до суду 0,5годин; представництво в суді;
- Ордер №0058144 від 02.02.2026 про надання правової допомоги;
- Договір №30012604 від 30.01.2026 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7»;
- Акт №30012604 від 03.02.2026 приймання-передачі послуг, складений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7», на суму 19 000 грн;
- Договір №03022601/д від 03.02.2026 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7»;
- Акт №03022601/д від 05.02.2026 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7» на суму 13 000 грен.
Однак, в наданому ордері вказано, що адвокат Ракітов Олексій Вікторович здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально, а не у складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7». Тобто, у суду відсутні підстави приймати в якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу договори №30012604 від 30.01.2026 та №03022601/д від 03.02.2026 й акти до них. До того ж, суд звертає увагу, що вказані договори та акти підписано з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога 24/7» директором Яковлевим О.А., жодних даних щодо адвоката Ракітова Л.В. останні не містять.
Одночасно, суд вказує, що у договорі про надання правової допомоги №02 від 30.01.2026, укладеному між Фізичною особою - підприємцем Ліхтаренком Дегнисом Євгенійовичем та адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем, взагалі не визначено переліку та вартості послуг, які надаються адвокатом у межах справи №910/14587/25, а міститься лише посилання в контексті визначення таких умов на додатки до договору, які надано не було.
Отже, за висновками суду, відповідачем не було надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду справи №910/14587/25 на суму 32 000 грн, а отже, заява Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про покладення на позивача витрат на професчіну правничу допомогу в сумі 32 000 грн підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Ліхтаренка Дениса Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасвей» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 20.04.2026
Суддя В.В. Князьков