майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
14 квітня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1572/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.
секретар судового засідання: Фісунов І.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Жаворонков П.Є. (в режимі відеоконференції) - ордер серії ВІ №1349504 від 27.11.2025;
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ 2023"
про визнання дій відповідача порушенням прав на торговельну марку та зобов'язання припинити порушення прав інтелектуальної власності.
Процесуальні дії у справі.
Фізична особа-підприємець Кривич Костянтин Володимирович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить суд визнати факт використання відповідачем у своїй господарській діяльності позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що є тотожним (або схожим на стільки, що його можна сплутати) із торгівельною маркою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зареєстрованою за свідоцтвом України №129905 від 11.10.2010 року на знак для товарів і послуг та до свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року, власником якої є позивач.
Ухвалою від 03.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.01.2026.
Ухвалою від 15.01.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.02.2026.
22.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову в якій позивач просить змінити предмет позову та викласти позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати дії ТОВ "ВСЕСВІТ 2023" щодо використання позначення "ОПТОВИЧОК на фасаді магазину за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Народицька, будинок 1, порушенням прав ФОП Кривича К.В. на торговельну марку за свідоцтвами №129905 та №333013;
- зобов'язати ТОВ "ВСЕСВІТ 2023" припинити порушення прав інтелектуальної власності ФОП Кривича Костянтина Володимировича шляхом демонтажу вивіски з зображенням торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розміщеної на фасаді будівлі за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Народицька, будинок 1.
Ухвалами від 09.02.2026 суд: прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та відклав підготовче засідання на 16.03.2026.
12.03.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення в справі.
Ухвали від 09.02.2026, які направлялись відповідачу за адресою: вул. Народицька, 1, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402, повернулись до суду без вручення 19.02.2026 та 27.02.2026, з відміткою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
У судовому засіданні 16.03.2026 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 16.03.2026, з метою дотримання процесуальних прав сторін, суд відклав розгляд справи на стадії дослідження доказів та судових дебатів на 14.04.2026.
Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2026 позов підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився. З метою повідомлення ТОВ "ВСЕСВІТ 2023" про розгляд справи №906/1572/25, ухвали суду були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Народицька, 1, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402), однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3,7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21).
Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення ТОВ "ВСЕСВІТ 2023" про розгляд даної справи.
Виклад позицій учасників судового процесу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що є власником свідоцтва України №129905 від 11.10.2010 року на знак товарів і послуг та свідоцтва на торговельну марку №333013 від 17.05.2023 року " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". У період з 22.10.2025 позивачем було встановлено, що відповідач у своїй господарській діяльності використовує позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", тотожне (або схоже настільки, що їх можна сплутати) із зазначеною торгівельною маркою саме на фасаді магазину за адресою АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що відповідач здійснює реалізацію товарів/послуг під вказаним позначенням, що підтверджується фотознімком фасаду магазину з вивіскою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та фіскальним чеком від 22.10.2025. Позивач направив відповідачу претензію на адресу: про неправомірне використання торгової марки, в якій вимагав у семиденний строк з моменту одержання цієї претензії здійснити демонтаж вивісок, табличок, написів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яку, як зазначає позивач, відповідач не отримав, що стало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до відповідача.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно із копією Свідоцтва на знак для товарів і послуг №129905 від 11 жовтня 2010 року (очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 25 серпня 2019 року) Піскун Станіслав Олександрович набув права власності на знак класу 35 "ОПТОВИЧОК" (а.с. 22).
Відповідно до копії рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 25 грудня 2015 року право власності на знак для послуг класу 35 згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_2 передано Кривичу Костянтину Володимировичу (а. с. 14).
У копії Свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 (очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 2 червня 2031 року) зазначено таке зображення торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", поєднання кольорів, які охороняються - червоний, чорний та власника свідоцтва - Кривич Костянтин Володимирович, АДРЕСА_2 ; клас 35 (а. с. 23-24).
Як зазначає позивач, 22.10.2025 він придбав товар на 50 грн згідно з копією фіскального чеку ІД 000045022836в магазині АДРЕСА_1 (а.с. 21).
24.10.2025 позивач направив відповідачу претензію на адресу: вул. Народицька, 1, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402, про неправомірне використання торгової марки, в якій вимагав у семиденний строк з моменту одержання цієї претензії здійснити демонтаж вивісок, табличок, написів "ОПТОВИЧОК" (а.с. 15-16).
Докази отримання відповідачем вказаної претензії та відповіді на неї матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з вимогами: визнати дії ТОВ "ВСЕСВІТ 2023" щодо використання позначення "ОПТОВИЧОК на фасаді магазину за адресою: АДРЕСА_1 , порушенням прав ФОП Кривича К.В. на торговельну марку за свідоцтвами №129905 та №333013; зобов'язати ТОВ "ВСЕСВІТ 2023" припинити порушення прав інтелектуальної власності ФОП Кривича Костянтина Володимировича шляхом демонтажу вивіски з зображенням торговельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розміщеної на фасаді будівлі за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Народицька, будинок 1.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
У відповідності до частин 1-3 статті 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
За змістом частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
Згідно статті 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
За змістом частин 1, 2 статті 493 Цивільного кодексу України, суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.
Приписи статті 494 Цивільного кодексу України визначають, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно з ч. 1, 2 статті 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.
Відповідно до частин 2-4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", об'єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.
Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.
Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням торговельної марки визнається нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналізуючи викладені норми законодавства можна прийти до висновку, що торговельна марка має здійснювати розрізняльну функцію, виділяти товар серед маси аналогічних, яким притаманні такі самі споживчі якості, так як її призначення полягає в тому, щоб індивідуалізувати товар на ринку, відмежувати його від схожих товарів інших виробників.
Схожість до ступеня змішування базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає товар та не аналізує окремо слово.
Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи суд встановив, що з наданих позивачем копій документів вбачається, що позивач набув право власності на торговельну марку згідно із Свідоцтвом на торговельну марку № 333013 від 17 травня 2023 року (очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 2 червня 2031 року), де зазначено таке зображення: " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", поєднання кольорів: червоний, чорний та власник свідоцтва - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; клас 35; знак зображений чіткими чорними великими друкованими літерами, обведеними рівною, прямокутною рамкою червоного кольору (а.с. 22-24).
Разом з тим, позивач надав суду чорно-білу копію фото вивіски з зображенням назви на магазині "оптовичок". Тобто, встановити який саме колір вивіски не вбачається за можливе.
Водночас, графічно вбачається, що знак оформлений писаними малими літерами, обведеними білою хвилястою лінією. При цьому дане зображення не містить прямокутної рамки, що входить у загальний зареєстрований знак позивача.
При цьому, долучений до матеріалів справи чек, окрім як зазначення на ньому юридичного найменування відповідача - ТОВ "Всесвіт 2023" не засвідчує про використання спірної вивіски в господарській діяльності товариства, зокрема шляхом її адаптації чи співставлення, з товарами, що продаються в магазині відповідача та використанням на цих товарах спірної марки, що охороняється Свідоцтвом за № НОМЕР_1 .
Також суд дійшов висновку, що позивач належними і допустимими доказами не довів, що відповідач використовує спірне позначення саме на товарах і послугах, відповідно чого зареєстроване спірне зображення. В той же час позивач по суті не довів, що вивіска на магазині є у повному розумінні тим самим же позначенням товарів та послуг, до яких застосовується поняття схожості до ступеня змішування в даних правовідносинах, і яке може ввести споживачів в оману.
Суд враховує, що вивіска - навігаційний елемент будівлі, що інформує про розміщені в ній підприємства, установи та організації, і немає ніякого відношення до товарів, зокрема виду, асортименту, їх поставки, що в ньому продаються.
Відтак, вивіска за загальним правилом є саме навігаційним елементом, а не знаком для товарів та послуг, який охороняється в інтелектуальній власності з призми дії знаків для товарів та послуг.
В той же час у кожній справі у якій позивач доводить порушення свого права інтелектуальної власності, така особа доводить не лише факт існування схожого напису (котрий по своїй суті містить і певні конструктивно-дазанерські відмінності), але й зобов'язана довести належними і допустимими доказами факт схожості аби на основі такого доказу суд міг би безперечно прийти до відповідного висновку.
В певних же випадках особа, котра має зареєстрований знак, що є об'єктом інтелектуальної власності, реєструє не лише певне кольорове зображення у відповідній кольоровій гамі (котре підлягає безумовному захисту), але й у певних випадках користується своїм правом для реєстрації таких позначень у будь-якій кольоровій гамі (чого не вбачається з доказів по справі), чи реєстрації лише певної гами кольорів як для самого позначення, так і для позначення зображень, що входять до такого знаку.
Відтак суд констатує, що саме по собі написання слова "оптовичок", яке зазначене на вивісці магазину, зображеному на фото, яке надав позивач, не співпадає із зображенням слова "ОПТОВИЧОК" як торговою маркою позивача, як за форматом так і за графічним оформленням.
Також суд враховує, що на зворотній стороні копії Свідоцтва на торговельну марку № 333013 від 17.05.2023 зазначено перелік товарів та послуг за класом 35, зокрема, адміністративна допомога щодо певних видів діяльності, забезпечення інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів, організовування виставок на комерційні або рекламні потреби, оформлення вітрин, послуги зі створювання та керування списками подарунків, послуги з імпорту - експорту, послуги щодо комерційного посередництва.
В той же час, згідно із відомостями (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "Всесвіт 2023" зазначено такі види діяльності: 47.11 - роздрібна торгівля не в спеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.19 - інші види роздрібної торгівлі не в спеціалізованих магазинах (а. с. 31).
Таким чином, позивач не надав належних доказів щодо того, що відповідач надає послуги за класом 35, зазначеним у Свідоцтві на торговельну марку № 333013 від 17.05.2023 і отримує за це плату.
Крім того, використання на вивісці магазину, який спеціалізується на торгівлі товарами загального вжитку, назви "оптовичок", не може розцінюватися як порушення прав позивача, враховуючи також географічну віддаленість між здійсненням підприємницької діяльності позивача - м. Кременчук, Полтавська область та здійсненням підприємницької діяльності відповідача - Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка.
Також суд встановив, що у провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа №96/1183/24 за позовом ФОП Кривича К. В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт 2023" про: заборону ТОВ "Всесвіт 2023" використовувати для магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 11.10.2010 та відповідно до свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 від 17.05.2023); припинення порушення прав ФОП Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № НОМЕР_2 від 11.10.2010 та відповідно до свідоцтва на торговельну марку № 333013 від 17.05.2023, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_1 . стягнення з відповідача на користь позивача 9000,00 грн збитків (упущеної вигоди).
Рішенням від 03.04.2025 у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 вказане рішення залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про те, що відповідно до наявного в матеріалах справи фото вивіски з зображенням назви на магазині "оптовичок", де за словами Позивача здійснюється підприємницька діяльність відповідача, графічно вбачається, що знак оформлений писаними малими білими літерами на фіолетовому фоні, обведеними білою хвилястою лінією. Суд констатував, що вказані зображення подібні лише фонетично, однак, відрізняються за оформленням, кольором, та написанням літер. Також суди дійшли висновку, що позивач не надав належних доказів щодо того, що відповідач надає послуги за класом 35, зазначеним у Свідоцтві на торговельну марку № 333013 від 17 травня 2023 року і отримує за це плату. Додатково, суд апеляційної інстанції вказав, що долучений до матеріалів справи чек, окрім як зазначення на ньому юридичного найменування Відповідача, аж ніяк не засвідчує про використання спірної вивіски в господарській діяльності товариства, зокрема шляхом її адаптації чи співставленння, з товарами, що продаються в магазині Відповідача та використанням на цих товарах спірної марки, що охороняється Свідоцтвом за № НОМЕР_1 . Відтак суд резюмуючи все вищевказане констатує, що саме по собі написання слова "оптовичок", яке зазначене на вивісці магазину, зображеному на фото, яке надав Позивач, і котре не співпадає із зображенням слова "ОПТОВИЧОК" як торговою маркою Позивача як за форматом так і за графічним оформленням (доказів що б спростували такі висновки судів апелянт не подав, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції).
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 та постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №906/1183/24 мають преюдиціальне значення, а встановлені при їх ухваленні обставини повторного доказування у цій справі, в силу ч. 4 ст.75 ГПК України, не потребують.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив вищевказані обставини, встановлені судами у справі №906/1183/24, при цьому вказував, що відмінним у даній справі є те, що тотожність позовів у справі №906/1183/24 і справі №906/1572/25 відсутня, оскільки: зафіксовано новий період та новий факт порушення після винесення рішення у справі №906/1183/24; подано Висновок спеціаліста від 10.03.2026, який вперше підтверджує схожість знаків. Наявність цього висновку, на думку позивача, докорінно змінює обгрунтування позову, оскільки факт схожості підтверджений фахівцем у сфері інтелектуальної власності; змінено предмет позову, оскільки додано вимогу про визнання дій порушенням.
Частиною 1 ст.42 ГПК передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
На підтвердження позовних вимог під час розгляду справи в суді, представник позивача надав суду Висновок спеціаліста (представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) за результатами дослідження об'єктів інтелектуальної власності, складений 10.03.2026 (а.с. 77-84).
Згідно з ч. 1 ст. 71 ГПК України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).
Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта (ч. 2 ст. 71 ГПК).
Водночас суд враховує, що за приписами ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Поданий позивачем висновок спеціаліста не є висновком експерта, та не може бути належним доказом у даній справі. У вказаному висновку не вказано: свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза. Також відсутня інформація, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Також висновок спеціаліста не містить посилання, що він підготовлений для подання до суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, що якщо у висновку експертного дослідження не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, то він не є належним та допустимим доказом.
Отже, висновок спеціаліста від 10.03.2026 не є належним та допустимим доказом у даній справі та не може підтверджувати факт використання відповідачем належного позивачу права на торгівельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач у даній справі не довів належними доказами факту використання відповідачем в господарській діяльності торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", тому у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судового збору між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Враховуючи, що позивач є інвалідом 2 групи з дитинства відповідно до пенсійного посвідчення №2671617531 від 30.11.2022, він звільнений від сплати судового збору згідно із ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 20.04.26
Суддя Давидюк В.К.
позивачу - через "Електронний суд"
відповідачу - рек.