14 квітня 2026 р. Справа № 902/579/24
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" (код ЄДРПОУ 44110528)
про банкрутство
за участю :
Антимонопольного комітету України: Драпак Ю.П.
В провадженні суду перебуває справа № 902/579/24 за заявою ПАТ "Укрнафта" до ТОВ "Вілара" про банкрутство.
Ухвалою суду від 21.08.2024 року, зокрема, відкрито провадження у справі №902/579/24 про банкрутство ТОВ "Вілара".
23.08.2024 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вілара" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред'явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Постановою суду від 11.03.2025 року визнано боржника - ТОВ "Вілара" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором ТОВ "Вілара" у справі № 902/579/24 арбітражного керуючого Комлика І.С.
Також, ухвалою суду від 09.12.2025 року прийнято до відома проміжний звіт арбітражного керуючого Комлика І.С. № 02-57/5419 від 05.12.2025 року за наслідками проведеної ліквідаційної процедури ТОВ "Вілара" за період з 11.03.2025 року по 05.12.2025 року. Призначено справу № 902/579/24 до розгляду в судовому засіданні на 10.03.2026 року.
20.02.2026 року до суду від Антимонопольного комітету України через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 20.02.2026 року (вх. № 01-32/286/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 393 188,67 грн у справі № 902/579/24.
Ухвалою від 24.02.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 14.04.2026 року.
В судове засідання на визначену дату з"явився представник заявника. Арбітражний керуючий та інші учасники провадження у даній справі правом участі в судовому засіданні не скористались.
Натомість, 13.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшли наступні документи:
- повідомлення № 02-57/6013 від 13.04.2026 року про результати розгляду заяви про грошові вимоги кредитора до боржника;
- заява № 02-57/6015 від 13.04.2026 року про розгляд справи за відсутності ліквідатора.
13.04.2026 року до суду від представника ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява б/н від 13.04.2026 року про розгляд справи за відсутності представника кредитора.
В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав вимоги та просив їх задоволити.
Суд, заслухавши представника заявника, розглянувши кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне та дійшов такого висновку.
Так, за змістом заяви та наявних матеріалів справи, вбачається, що на виконання рішення Комітету від 15.08.2024 № 261-р (далі - Рішення), яким визнано, що ТОВ "Вілара" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.10.2022 № 128-21.1/09-2540е у встановлений ним строк, на ТОВ "Вілара" накладено штраф у розмірі 393 188,67 грн.
Комітетом 26.02.2025 на виконання рішення Комітету від 15.08.2024 № 261-р, яке набрало законної сили 15.08.2024, видано наказ від 26.02.2025 № 19-Ю/25 про стягнення з ТОВ "Вілара" штрафу у розмірі 393 188,67 грн. у дохід загального фонду Державного бюджету України (далі - наказ).
Вищенаведений наказ Комітетом був пред'явлений до Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) із заявою про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2025 № 30029.1/02-410.
Постановою ВДВС від 20.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77563202 з виконання наказу Комітету.
Постановою ВДВС від 08.05.2025 зупинено виконавче провадження ВП № 77563202 з виконання наказу Комітету.
Таким чином, на теперішній час існує заборгованість ТОВ "Вілара" по сплаті штрафу до загального фонду Державного бюджету України в розмірі 393 188,67 грн.
Враховуючи викладене, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 393 188,67 грн.
На підтвердження обставин, викладених у кредиторській заяві, заявником додано відповідні письмові докази.
У повідомленні арбітражного керуючого Комлика І.С. № 02-57/6013 від 13.04.2026 року про результати розгляду заяви про грошові вимоги кредитора до боржника, ліквідатор зазначає, окрім іншого, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Антимонопольного комітету України від 15.08.2024 № 261-р не оскаржено.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження зупинено, а отже не виконане.
Дані грошові вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вілара".
Враховуючи вищезазначене, ліквідатор ТОВ "Вілара" вважає, що існують підстави для визнання грошових вимог у повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до відомостей з офіційного веб-порталу судової влади України, 23.08.2024 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вілара" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред'явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до матеріалів справи, заява Антимонопольного комітету України б/н від 20.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/579/24, надійшла до суду 20.02.2026 року за вх. № 01-32/286/26, тобто поза межами визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ строку на подання заяв з конкурсними грошовими вимогами до боржника.
Принагідно, суд зважає на те, що із долучених до вказаної кредиторської заяви документів вбачається, що заявлені конкурсні кредиторські вимоги Антимонопольного комітету України до Боржника в загальній сумі 393 188,67 грн., виникли до відкриття провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Вілара" (ухвала від 21.08.2024 року у справі №902/579/24), а отже є конкурсними, однак заявлені після закінчення строку, встановленого КУзПБ для їх подання.
Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 року у справі № 910/6555/21, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Абзацом 11 частини 1 статті 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).
Виходячи з вимог КУзПБ обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).
Відтак, саме на кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).
Натомість обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Слід також зазначити, що норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення Комітету є обов'язковим до виконання.
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно статті 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Голова Антимонопольного комітету України видає накази про примусове виконання рішень Комітету, адміністративної колегії Комітету, прийнятих за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. 8 та 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":
- Голова Комітету видає наказ про примусове виконання рішення органу Комітету, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- наказ Голови Комітету про примусове виконання рішення органу Комітету, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 15.08.2024 № 261-р визнано, що ТОВ "Вілара" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.10.2022 № 128-21.1/09-2540е у встановлений ним строк. Накладено на ТОВ "Вілара" штраф у розмірі 393 188,67 грн. за порушення, визначене у п. 1 резолютивної частини рішення.
26.02.2025 на виконання рішення Антимонопольного комітету України від 15.08.2024 № 261-р, яке набрало законної сили 15.08.2024, видано наказ від 26.02.2025 № 19-Ю/25 про стягнення з ТОВ "Вілара" штрафу у розмірі 393 188,67 грн. у дохід загального фонду Державного бюджету України.
Наказ Комітетом був пред'явлений до Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) із заявою про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2025 № 30029.1/02-410.
Постановою ВДВС від 20.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77563202 з виконання наказу Комітету.
Постановою ВДВС від 08.05.2025 зупинено виконавче провадження ВП № 77563202 з виконання наказу Комітету.
Отже, на даний час за ТОВ "Вілара" наявна заборгованість по сплаті штрафу до загального фонду Державного бюджету України в розмірі 393 188,67 грн.
При цьому, судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви Антимонопольного комітету України, доказів щодо спростування чи погашення ТОВ "Вілара" штрафу в розмірі 393 188,67 грн., який заявлений до визнання, останнім не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви Антимонопольного комітету України б/н від 20.02.2026 року (вх. № 01-32/286/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/579/24, в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання конкурсних грошових вимог у розмірі 393 188,67 грн. штрафу (шоста черга задоволення вимог кредиторів), які підтверджені наданими доказами.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/579/24 (перша черга задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 64 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву Антимонопольного комітету України б/н від 20.02.2026 року (вх. № 01-32/286/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/579/24, в повному обсязі.
2. Визнати грошові вимоги Антимонопольного комітету України (вул. Василя Липківського, 45, Київ, 03035; код ЄДРПОУ 00032767) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22455; код ЄДРПОУ 44110528) в розмірі 393 188,67 грн. штрафу (шоста черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/579/24 (перша черга задоволення вимог кредиторів).
3. Арбітражному керуючому (ліквідатору) Комлику І.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Вілара" у справі № 902/579/24.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС учасників справи та на електронні адреси: ПАТ "Укрнафта" - office@ukrnafta.com; представникам ПАТ "Укрнафта": адвокату Григор'євій Н.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату Юхименко С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адвокату Мошенцю Д.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адвокату Пилипчук В.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвоката Савону О.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "Вілара" - vilara_llc@ukr.net; представнику ТОВ "Вілара" та уповноваженій особі учасника ТОВ "Вілара" адвокату Шевченку В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; арбітражному керуючому Комлику І.С. - ІНФОРМАЦІЯ_8 ; АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" - pobox@ukrtatnafta.com; представнику АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" адвокату Михайленко А.М. - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ТОВ "ВНП" - vnp_llc@ukr.net; ТОВ "Люкс Інвестмент" та представнику ТОВ "Люкс Інвестмент" Кульчицькій І.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; Антимонопольному комітету України - sl.dilovod@amcu.gov.ua, представнику Антимонопольному комітету України Попову Я.О. - ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.