09.04.2026 м.Дніпро Справа № 912/2057/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач)
суддів: Фещенко Ю.В., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,
за участю представників:
від скаржника (відповідачів): Ігнатенко В.В. (поза межами приміщення суду) - адвокат,
від позивача: Яношевський В.П. (поза межами приміщення суду) - самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Панкратія Сергія Валер'яновича
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2026 у справі № 912/2057/25 (суддя Кабакова В.Г.), повний текст рішення складено 13.01.2025
за позовом Новоархангельської селищної ради, вул. Центральна, 31, селище Новоархангельськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26100
до відповідачів:
1. Фізичної особи-підприємця Панкратій Світлани Анатоліївни, АДРЕСА_1
2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Новоархангельської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Панкратій Світлани Анатоліївни з вимогами зобов'язати фізичну особу-підприємця Панкратій Світлану Анатоліївну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142, яка перебуває в комунальній власності Новоархангельської територіальної громади, в особі Новоархангельської селищної ради, загальною площею 0,016 га, шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди торгівельного призначення (металевий контейнер), що займає площу 0,0027 га (27 кв. м), розміщеної по АДРЕСА_2 за власний рахунок, з покладенням судового збору.
Ухвалою від 23.10.2025 суд залучив до участі у справі співвідповідачем Панкратія Сергія Валер'яновича.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2026 у справі № 912/2057/25 позов задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Панкратій Світлану Анатоліївну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142, яка перебуває у комунальній власності Новоархангельської територіальної громади в особі Новоархангельської селищної ради, загальною площею 0,016 га. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142, яка перебуває у комунальній власності Новоархангельської територіальної громади в особі Новоархангельської селищної ради, загальною площею 0,016 га, шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди торговельного призначення (металевий контейнер), що займає площу 0,0027 га (27 кв.м), розміщеної по АДРЕСА_2 за власний рахунок. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Панкратій Світлани Анатоліївни на користь Новоархангельської селищної ради 1514,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Новоархангельської селищної ради 1514,00 грн судового збору.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 03.02.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою Панкратій Сергій Валер'янович, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградського області від 12.01.2026 у справі № 912/2057/25 повністю й ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд безпідставно прийняв і врахував докази, подані позивачем 12.01.2026 на стадії розгляду справи по суті після закриття підготовчого провадження ухвалою від 04.12.2025, хоча відповідно до ст. 177 та ст. 194 ГПК України збирання доказів здійснюється на стадії підготовчого провадження, а розгляд по суті (який тривав з 24.12.2025 до 12.01.2026) має відбуватись на підставі вже зібраних матеріалів, при цьому позивач не заявляв клопотання про повернення до підготовчої стадії.
Крім того, на думку скаржника, суд порушив норми матеріального права та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, не врахувавши, що відповідачі з 28.06.1996 (майже 30 років) відкрито, безперервно, добросовісно та оплатно користуються спірною земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності, постійно зберігаючи фактичний зв'язок із нею через розміщення тимчасової споруди, сплачуючи платежі до бюджету, а органи влади протягом усього часу не припиняли такого користування, толерували його та приймали індивідуальні акти, що регулювали ці відносини, що створило у відповідачів захищений майновий інтерес і «легітимні очікування», які становлять «володіння» у розумінні практики ЄСПЛ (зокрема у справах Stretch v. UK (2003), Bruncrona v. Finland (2004), Bosphorus v. Ireland (2005), Marckx v. Belgium (1979), Anheuser-Busch v. Portugal (2007), Kopecky v. Slovakia (2004), Belane Nagy v. Hungary (2016), Di Marco v. Italy (2011), Elif Kizil v. Turkey (2020), Valle Pierimpie v. Italy (2014)), яку суд не застосував всупереч ч. 4 ст. 11 ГПК України.
За сукупністю доказів відповідачі здійснюють володіння земельною ділянкою, їх користування не є самовільним, вони мають переважне право користування перед іншими особами, а задоволення позову без урахування тривалого толерування владою порушує їхні майнові права.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві Новоархангельська селищна рада зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, базується на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права та спрямована на переоцінку встановлених обставин, тоді як рішення суду ухвалене законно, на підставі належних і допустимих доказів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка належить територіальній громаді на праві комунальної власності (що підтверджується даними Державного реєстру речових прав і Державного земельного кадастру), а відповідачі використовують її без правовстановлюючих документів, без договору оренди та без паспорта прив'язки. При цьому суд першої інстанції встановив відсутність у відповідачів будь-яких речових прав, факт розміщення тимчасової споруди та фактичне користування ділянкою.
Позивач не погоджується з доводами скаржника щодо процесуальних порушень, оскільки суд діяв у межах повноважень відповідно до ст. 13, 42, 74, 80, 161 ГПК України, мав право приймати пояснення і докази для повного з'ясування обставин, а апелянт не довів істотності порушення чи впливу на результат справи, не був позбавлений права на захист, а подані матеріали лише уточнювали позицію позивача і не змінювали предмету спору.
Доводи про необґрунтованість рішення спростовуються тим, що суд дослідив усі докази (реєстри, акт обстеження, матеріали щодо споруди, пояснення сторін), встановив належність земельної ділянки громаді, відсутність прав у відповідачів і факт користування, що є достатнім для висновку про самовільне зайняття.
Заперечення щодо неналежності апелянта як відповідача є безпідставними, оскільки суд встановив його фактичну участь у користуванні ділянкою та спорудою (що підтверджується документами, технічною документацією, зверненнями, забезпеченням електропостачання тощо), а залучення співвідповідачем відповідає ст. 48 ГПК України, оскільки він є безпосереднім учасником правовідносин і рішення впливає на його права.
Твердження про відсутність самовільного зайняття спростовуються тим, що право комунальної власності підтверджене, відповідачі не мають зареєстрованих прав (відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право виникає з моменту державної реєстрації), тимчасова споруда фактично розміщена, а посилання на документи 1990-х років є неправомірними, оскільки вони мали тимчасовий характер і не доводять наявність чинних речових прав.
Доводи щодо практики ЄСПЛ є нерелевантними, оскільки спір не стосується втручання у законне майно, апелянт не має зареєстрованого права чи законних очікувань, а практика ЄСПЛ не захищає протиправне користування. При цьому право на справедливий суд за ст. 6 Конвенції дотримано, а втручання є законним, переслідує легітимну мету захисту права власності територіальної громади.
У підсумку позивач вважає, що апеляційна скарга не містить належних доказів, спростовується матеріалами справи та законодавством, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2026 у справі № 912/2057/25 відсутні.
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно з інформацією з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №261344431 від 14.06.2021, проведено 09.06.2021 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142 площею 0,016 га за Новоархангельською селищною радою.
Відповідно до відомостей з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3500367952022 від 11.02.2022 здійснено 02.02.2021 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142 площею 0,0160 га як земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
09.07.2025 працівниками Новоархангельської селищної ради за участю заступника селищного голови, начальника відділу з питань земельних ресурсів, інспектором з благоустрою, діловода відділу з питань земельних ресурсів, спеціаліста-землевпорядника відділу з питань земельних ресурсів складено Акт обстеження земельної ділянки №09/07/25-02, де зазначено, що проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Центральна, 28-ж, селище Новоархангельськ, Голованівський район Кіровоградська область, кадастровий номер 3523655100:50:051:0142, та встановлено, що земельна ділянка не огороджена, частково заасфальтована, на ній знаходиться тимчасова споруда торгівельного призначення (контейнер сірого кольору), що займає площу 0,0027 га (27 кв.м). Вказану тимчасову споруду використовує громадянка Панкратій Світлана Анатоліївна як складське приміщення для зберігання торгівельного товару та приладдя.
У Акті обстеження земельної ділянки №09/07/25-02 від 09.07.2025 також зазначено, що розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки і тягне наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.
Акт обстеження земельної ділянки №09/07/25-02 від 09.07.2025 містить Графічне зображенням плану кадастрової зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142.
Також позивачем надано фотознімки земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142.
Також з матеріалів справи вбачається, що 03.11.2021, 11.04.2023 та 03.10.2024 інспектором з благоустрою Новоархангельської селищної ради було складено Приписи Фізичній особі - підприємцю Панкратій Світлані Анатоліївні про усунення порушення благоустрою шляхом звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки комунальної власності та демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди.
Крім того, 28.04.2022 Новоархангельська селищна рада зверталась з листом до Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області щодо самовільного заняття спірної земельної ділянки, шляхом розміщення на ній тимчасової споруди, у відповідь на який, вказаним відділом поліції, інформовано про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, при цьому вказано, що під час спілкування з Панкратій С.А. остання дійсно підтвердила, що вона є власником даного металевого контейнера та із нього особисто проводить торгівельну діяльність.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:50:051:0142 зареєстровано за Новоархангельською селищною радою.
Матеріалами справи підтверджено, що на вказаній земельній ділянці розміщена тимчасова споруда торговельного призначення, яка використовується відповідачами для здійснення підприємницької діяльності.
При цьому відповідачами не надано доказів набуття права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку, зокрема відсутні рішення уповноваженого органу та державна реєстрація такого права.
Надані відповідачами документи (договори, дозволи, рішення органів місцевого самоврядування 1996- 1998 років) мають строковий характер та втратили чинність, а відтак не створюють правових підстав для користування земельною ділянкою на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 187 ЗК України закріплено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Відповідно до ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до вимог земельного законодавства, будь-яке фактичне використання земельної ділянки без належних правових підстав є самовільним зайняттям.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, відповідачами не отримано паспорта прив'язки тимчасової споруди, який є обов'язковим документом для її розміщення, що свідчить про порушення вимог містобудівного законодавства. Відповідачі протягом тривалого часу не вчинили належних дій, спрямованих на отримання такого паспорта, попри приписи органу місцевого самоврядування щодо усунення порушень. Відсутність паспорта прив'язки унеможливлює легалізацію розміщення тимчасової споруди та свідчить про її самовільне встановлення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розміщення спірної тимчасової споруди здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, а саме без належних дозвільних документів та прав на земельну ділянку, що у свою чергу свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки та є підставою для застосування передбачених законом способів захисту порушеного права власника землі.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності користування земельною ділянкою спростовуються відсутністю належних правовстановлюючих документів.
Посилання скаржника на легітимні очікування є безпідставними, оскільки такі очікування повинні ґрунтуватися на чинному правовому акті, який у даному випадку відсутній. Факт тривалого користування земельною ділянкою автоматично не породжує права на неї без дотримання передбаченого законодавством порядку.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним. Зазначена норма закріплює дискреційні повноваження суду, спрямовані на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що узгоджується із завданнями господарського судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, подані позивачем 12.01.2026 документи стосувалися уточнення та підтвердження обставин, які вже були предметом дослідження, та не змінювали ані підстав, ані предмета позову. Їх прийняття судом було обумовлене необхідністю належного з'ясування фактичних даних та не порушило принципу змагальності, оскільки відповідачі не були позбавлені можливості надати свої заперечення чи пояснення щодо таких матеріалів.
Сам по собі факт подання доказів після закриття підготовчого провадження не є безумовною підставою для визнання їх недопустимими, якщо їх дослідження спрямоване на встановлення істини у справі та не призводить до порушення процесуальних прав інших учасників.
Посилання апелянта на практику Верховного Суду не спростовують наведеного, оскільки застосування відповідних правових висновків залежить від конкретних обставин справи, які у даному випадку відрізняються, зокрема відсутністю доведеного порушення прав сторони захисту.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Натомість доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, що саме по собі не свідчить про порушення норм процесуального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2026 у справі №912/2057/25.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2026 у справі №912/2057/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2026 у справі № 912/2057/25 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України
Повну постанову складено 20.04.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: О.Ю. Соп'яненко
Ю.В. Фещенко