про прийняття відмови від позову
та закриття провадження у справі
13.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/1634/24(908/2694/24)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача-3): Шавкун М.Г.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 (ухвалене суддею Юлдашевим О.О. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 12.02.2026) у справі № 908/1634/24 (908/2694/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" (м. Запоріжжя)
до відповідача-1: ОСОБА_2 (м. Дніпро)
до відповідача-2: ОСОБА_3 (м. Дніпро)
до відповідача-3: ОСОБА_1 (м. Підгородне, Дніпропетровська область)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: розпорядник майна, арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна (м. Дніпро)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова (Грамс) Ольга Валеріївна (м. Дніпро)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна (м.Дніпро)
про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Менелай" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою, в якій просило суд:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 27.04.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Грамс О.В., зареєстрований у реєстрі за № 841, та скасувати у Реєстрі права власності на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 , дата внесення запису 04.05.2011, РНМ 22974915; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 17283470 від 18.11.2014, запис про проведену державну реєстрацію запис право власності / довірчої власності: 7727226, припинивши право власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 ;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 18.11.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Казак І.Ю., зареєстрований у реєстрі за № 945, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 17287235 від 18.11.2014, запис про проведену державну реєстрацію запис право власності/довірчої власності: 7728854, припинивши право власності за ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання договору недійсним, з огляду на його фраудаторність, тобто на шкоду кредитору з метою унеможливлення звернення стягнення на єдине майно. Так, позивач посилається на те, що відповідач-1, вчиняючи договір купівлі-продажу квартири від 27.04.2011, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду кредитору, - банку, та з метою ухилення від виконання кредитних зобов'язань шляхом звернення стягнення на квартиру, що є підставами для визнання цього договору недійсним згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, на підставі загальних засад цивільного законодавства, які вимагають справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) та на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі № 908/1634/24 (908/2694/24):
- позов задоволено;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 27.04.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Грамс О.В., зареєстрований у реєстрі за № 841;
- скасовано у Реєстрі права власності на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 , дата внесення запису 04.05.2011, РНМ 22974915;
- скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 17283470 від 18.11.2014, запис про проведену державну реєстрацію запис право власності / довірчої власності: 7727226, припинивши право власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 ;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 18.11.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Казак І.Ю., зареєстрований у реєстрі за № 945;
- скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 17287235 від 18.11.2014, запис про проведену державну реєстрацію запис право власності/довірчої власності: 7728854, припинивши право власності за ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 ;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 6 056 грн 00 коп. судового збору.
- стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 6 056 грн 00 коп. судового збору;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 6 056 грн 00 коп. судового збору.
Рішення обґрунтовано наступним:
- до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 830809/ФЛ від 09.06.2008, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра";
- з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що 27.04.2011, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Грамс О.В., зареєстрований в реєстрі за № 841. Право власності було зареєстровано з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- 18.11.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Казак І.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 945. Право власності було зареєстровано з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- у даній справі встановлено, що вчиненню спірного договору купівлі-продажу від 27.04.2011, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передувало отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у банку та придбання у власність квартири за рахунок кредитних коштів. При цьому ОСОБА_2 мав кредитні грошові зобов'язання перед банком і ці зобов'язання належно не виконував. Зокрема, наявність заборгованості була встановлена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2010 у справі №2-9279/10, яким стягнуто з відповідача-1 заборгованість за кредитним договором № 830809/ФЛ від 09.06.2008 в сумі 236 844,66 доларів США, що становить 1 893 024 грн 61 коп. Тобто на час укладення договору купівлі-продажу у відповідача-1 вже була наявна заборгованість у розмірі 236 844,66 доларів США. Доказів виконання кредитних зобов'язань матеріали даної справи не містять;
- як вбачається з умов договору купівлі-продажу 27.04.2011, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , домоволодіння АДРЕСА_1 за домовленістю сторін відчужена за 943 031 грн 00 коп., що за курсом станом на день укладення договору купівлі-продажу складало приблизно 61 797,00 доларів США. При цьому ОСОБА_2 отримав у банку 197 993,42 доларів США кредитних коштів на придбання цієї квартири. Відповідно до договору іпотеки від 09.06.2008, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 , вартість домоволодіння складала 1 099 980 грн 00 коп., що в еквіваленті в доларах США по офіційному курсу НБУ станом на день укладення зазначеного договору складає 226 753,25 доларів США;
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договорами відчуження відповідачем-2 та відповідачем-3;
- відповідач-1 отримав кредитні кошти для проведення розрахунку за договором купівлі-продажу домоволодіння, який укладався з ОСОБА_3 . Тобто відповідач-1 за кредитні кошти придбав майно у відповідача-2 та потім відчужив його на користь саме відповідача-2;
- у сукупності, слід визнати, що відповідач-1, вчиняючи договір купівлі-продажу квартири від 27.04.2011, про недійсність якого заявлено позивачем, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду кредитору - банку та з метою ухилення від виконання кредитних зобов'язань шляхом звернення стягнення на квартиру, що є підставами для визнання цього договору недійсним згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, на підставі загальних засад цивільного законодавства, які вимагають справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) та на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 49118 від 05.03.2026), в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 по справі № 908/1634/24(908/2694/24) скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити.
Одночасно скаржник заявляє у межах справи № 908/1634/24 (908/2694/24), перед судом апеляційної інстанції про застосування строку позовної давності та його наслідків до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай".
Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:
- суд першої інстанції мав оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Скаржник не знав і не міг знати в цілому про існування обмежень щодо відчуження спірного майна; скаржник цілком правомірно та виправдано покладалась на відомості, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, скаржник набув право на майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Суд першої інстанції не перевірив обставину добросовісності скаржника, не визначив та не встановив обставини недобросовісності скаржника (відповідача), і ухвалив незаконне рішення по справі;
- відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності;
- так, 18.11.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Казак І.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 945. Даний договір є предметом позовної заяви. Тому кредитор (в даному випадку позивач) мав та міг знати про порушене право ще в 2014 році, та повинен був звернутися до суду з позовом для захисту своїх прав в межах строку позовної давності. Оскільки скаржник не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, він не міг заявити суду заяву про застосування строку позовної давності, а тому дана заява заявляється в суді апеляційної інстанції;
- частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ, що виникають зі спорів щодо нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Зазначений правовий висновок було підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18. За правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Дана справа стосується об'єкту нерухомого майна, місце розташування якого знаходиться на території Дніпровського району Дніпропетровської області. Тобто суд першої інстанції порушив статтю 30 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної підсудності даної справи, не передав справу до відповідного суду. що є грубим порушенням норм процесуального права та є підставою для скасування ухваленого судового рішення по справі;
- скаржник повідомляє суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу, які він поніс у зв'язку із розглядом справи, у розмірі 50 000 грн 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026, у зв'язку з відрядженням судді Мартинюка С.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/1634/24 (908/2694/24).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 для вирішення зазначеного питання визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Соп'яненко О.Ю.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.04.2026.
У подальшому Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026, у зв'язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, справа № 908/1634/24 (908/2694/24) передана (повернута) раніше визначеному складу суду.
Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про відмову від позову (вх. № суду 3510/26 від 18.03.2026), в якій заявник просить прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" від позову до відповідача-1: ОСОБА_2 ; відповідача-2: ОСОБА_3 ; відповідача-3: ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності у справі №908/1634/24(908/2694/24).
Заява обґрунтована наступними обставинами:
- статтею 191 Господарського процесуального кодексу України врегульовано право позивача відмовитися від позову, а відповідача - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі;
- також, реалізація таких прав можлива при розгляді справи в апеляційному та касаційному порядку (статті 274, 307 Господарського процесуального кодексу України);
- відповідно до частини 1 статті 274 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу;
- заява про відмову від позову не суперечить закону і не порушує права та інтереси інших осіб, з положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України заявник ознайомлений;
- наслідки закриття провадження у справі, передбачені статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснені та зрозумілі.
У судове засідання 13.04.2026 з'явився представник скаржника (відповідача-3); представники позивача, відповідачів-1,2 та третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань від зазначених осіб до суду не надходило.
При цьому судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 10.03.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи учасникам, які мають такий кабінет, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 10.03.2026 доставлена до Електронних кабінетів позивача, представника відповідача-3 та третіх осіб-1,2 - 10.03.2026 після 17:00 годин (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 11.03.2026). На адресу відповідачів-1,2,3 та третьої особи-3, з огляду на відсутність Електронного кабінету, ухвала була надіслана засобами поштового зв'язку.
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 13.04.2026 було розглянуто заяву позивача про відмову від позову.
У судовому засіданні 13.04.2026 представник скаржника (відповідача-3) просив суд задовольнити подану позивачем заяву про відмову від позову.
Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та пояснень щодо заяви позивача про відмову від позову не скористались.
Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 13.04.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Процедура банкрутства характеризуються специфічним складом учасників (відмінним від складу учасників позовного провадження), кожен з яких наділяється особливим процесуальним правами та обов'язками (в тому числі на апеляційне та касаційне оскарження), що зумовлено характером відносин неплатоспроможності, особливостями провадження у справах про банкрутство, застосуванні притаманних такому провадженню способів захисту її суб'єктів, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного, та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.
При цьому провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.
Колегія суддів звертає увагу, що за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов'язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів (див. зокрема постанови Верховного Суду від 16.10.2023 у справі № 917/814/16 від 29.01.2024 у справі № 924/159/14 (924/502/23)).
Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 у справі № 908/1634/24, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника (ТОВ "Менелай"); затверджено план санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" строком на 12 місяців; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну.
Відповідно до частини 4 статті 50 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту постановлення ухвали про введення процедури санації, зокрема члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади у порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією.
У той же час, відповідно до частини 1 статті 274 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (постанова Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 180/2161/19).
Так, у частині 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Зі змісту наведених положень чинного процесуального законодавства можна дійти висновку, що підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:
1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);
2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, що суперечить інтересам особи, яку він представляє.
Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" про відмову від позову, колегією суддів встановлено, що вказана заява підписана керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" - арбітражним керуючим Венською Оксаною Олександрівною, на підтвердження повноважень якої до заяви долучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Венська Оксана Олександрівна є керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай".
Таким чином заяву підписано та подано Венською О.О., тобто особою, що виконує функції управління боржником та остання в силу вимог закону може здійснювати юридично значимі дії від імені підприємства.
Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові від 13.05.2024 у справі № 910/3627/16 Верховний Суд зауважив, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Верховний Суд враховує, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Доказів завершення процедури санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" у справі № 908/1634/24 або припинення повноважень керуючого санацією Венської О.О. матеріали справи не містять; за результатом вивчення відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 13.04.2026 процедура санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" не завершена (не припинена).
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у дані ситуації, враховуючи положення частини 6 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, а також подачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Менелай" а особі керуючого санацією Венською Ю.Ю. заяви про відмову від позову, приймаючи до уваги не завершення процедури санації у справі 908/1634/24, зазначений арбітражний керуючий є повноважним діяти від імені позивача (боржника у справі № 908/1634/24).
Згідно із статтею 14 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб'єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто, право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог.
Отже, відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства.
Апеляційний господарський суд зазначає, що доказів чи відомостей стовно того, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі суперечить її інтересам, законодавству або порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, матеріали справи не містять та жодним учасником справи такі відомості суду не повідомлені.
Так, у судовому засіданні 13.04.2026 представник скаржника (відповідача-3) просив суд задовольнити подану позивачем заяву про відмову від позову.
Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо заяви позивача про відмову від позову не скористались; будь-яких відомостей щодо порушення зазначеною заявою прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб суду не повідомлено.
Центральний апеляційний господарський суд звертає увагу сторін, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Разом з тим, наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за захистом свого права у порядку визначеному процесуальним законодавством.
Оскільки позивачем у суді апеляційної інстанції подано заяву про відмову від позову у даній справі, враховуючи відсутність будь-яких заперечень учасників справи, з огляду на те, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства, а також відсутність визначених чинним законодавством підстав для її неприйняття судом, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" про відмову від позову.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У частині 2 статті 274 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
У зв'язку із задоволенням заяви про відмову від позову, враховуючи наведені вище приписи процесуального закону, одночасно з прийняттям відмови від позову у даному випадку також слід визнати нечинним оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у даній справі.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі №908/1634/24 (908/2694/24) розгляду по суті не підлягає, оскільки відсутній предмет апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Частиною 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено 27 252 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 73Т00551S від 04.03.2026.
Таким чином, відповідно до частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" скаржнику підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, що становить 13 626 грн 00 коп.
Керуючись статтями 46, 191, 231, 234, 235, 264, 274, 275, 281, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Центральний апеляційний господарський суд
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" від позову.
2. Визнати нечинним рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі № 908/1634/24 (908/2694/24).
3. Закрити провадження у справі № 908/1634/24 (908/2694/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менелай" (м. Запоріжжя) до відповідача-1: ОСОБА_2 (м. Дніпро); до відповідача-2: ОСОБА_3 (м. Дніпро); до відповідача-3: ОСОБА_1 (м. Підгородне, Дніпропетровська область) про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
4. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України частину судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до платіжної інструкції № 73Т00551S від 04.03.2026, в сумі 13 626 грн 00 коп.
5. Матеріали справи № 908/1634/24 (908/2694/24) повернути до Господарського суду Запорізької області.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 20.04.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя О.Ю. Соп'яненко