09.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/2286/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,
з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,
представника позивача: Батовської Т.І.,
представника відповідача (апелянта): Богославьского В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 (головуючий в першій інстанції Корсун В.Л., повний текст складений та підписаний 19.12.2025)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»
до відповідача: Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО»
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (далі - НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (далі - АТ «Запоріжжяобленерго») про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 у розмірі 91476053,52 грн, з яких: 89359157,14 грн - сума основного боргу, 500987,66 грн - 3 % річних та 1615908,72 грн - індексу інфляції (інфляційних втрат).
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач, в порушення умов публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії, не здійснив оплату за коригувальними актами та звітами за лютий - березень 2022 року на загальну суму 89359157,14 грн. У зв'язку з порушенням строків сплати основного боргу, позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України додатково нарахував 500987,66 грн 3% річних та 1615908,72 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 позов задоволено, стягнуто з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь НЕК «Укренерго» 89359157,14 грн основного боргу, 500987,66 грн 3 % річних, 1615908,72 грн індексу інфляції (інфляційних втрат) та 847840,00 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином сформував та виставив відповідачу через систему управління ринком акти коригування та звіти-коригування за лютий - березень 2022 року, які підписані представниками відповідача без зауважень, однак відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, не сплатив заборгованість у розмірі 89359157,14 грн у встановлені строки, не надав доказів оскарження даних комерційного обліку чи належного виконання зобов'язання, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, а також нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат визнав обґрунтованими.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - АТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 500987,66 грн 3% річних та 1615908,72 грн індексу інфляції, та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Вказує, що оскільки позивач не довів наявності підстав для проведення позапланового коригування відповідно до п.1.3 Додатку 10 Правил ринку (відсутнє рішення суду, спір учасника ринку, попередження АКО чи рішення НКРЕКП), тому спірні акти коригування, на переконання апелянта, є непогодженими та необґрунтованими, а отже, вимоги про стягнення основного боргу та похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Крім того, апелянт, з посиланням на практику Верховного Суду, просить зменшити або відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із засад справедливості, розумності та пропорційності, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, збиткову діяльність, втрату контролю над частиною території Запорізької області через військову агресію, критичну неплатоспроможність.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, зазначивши, що апелянт не погоджується також зі стягненням з нього основного боргу з наведених у мотивувальній частині апеляційної скарги підстав, проте судове рішення оскаржується лише у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат через брак коштів на сплату судового збору за оскарження рішення у іншій частині.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, наголошує на тому, що апелянт не оскаржує законність стягнення основного боргу в розмірі 89359157,14 грн, а тому вважає доводи щодо необґрунтованості цієї суми не стосуються вимог апеляційної скарги. На переконання позивача, стягнення 3% річних у розмірі 500987,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 1615908,72 грн цілком законним, оскільки ґрунтується на приписах ч.2 ст.625 ЦК України, що встановлює спеціальну міру відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Позивач наголошує, що нарахування зазначених сум не залежить від вини боржника, а відсутність коштів або тяжкий фінансовий стан, відповідно до ст.617 ЦК України, не є форс-мажорною обставиною та не звільняє від відповідальності, передбаченої ст.625 цього Кодексу. Позивач зазначає. що посилання апелянта на військову агресію як на форс-мажор не підкріплені належними та допустимими доказами, а усталена судова практика Верховного Суду свідчить, що наявність обставин непереборної сили не звільняє боржника від обов'язку сплатити інфляційні втрати та 3% річних. Крім того, позивач вказує, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, на які посилається скаржник, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у вказаній справі йшлося про стягнення договірних процентів у розмірі 40 % та 96 % річних, що є явно неспівмірними з наслідками правопорушення, тоді як позивачем пред'явлено до стягнення мінімальний законний розмір 3% річних, який становить лише 0,56% від суми основного боргу, що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності. Заявник також звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено права суду зменшувати розмір процентів річних, встановлених законом, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, а відмова у стягненні компенсаційних нарахувань поставила б позивача у нерівне становище з відповідачем та порушила б баланс інтересів сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, наголосила на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу АТ «Запоріжжяобленерго» залишено буз руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
03.02.2026 АТ «Запоріжжяобленерго» подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою усунуті недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 у справі № 908/2286/25; призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 31.03.2026 та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.
16.02.2026 матеріали справи № 908/2286/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
23.02.2026 від НЕК «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
19.03.2026 від НЕК «Укренерго» надійшла заява про участь представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 23.03.2026 задоволено.
24.03.2026 від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про участь представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 25.03.2026 задоволено.
У судовому засіданні 31.03.2026, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м.Запоріжжя, де знаходився представник відповідача (апелянта), який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, було оголошено перерву до 17:00 год 31.03.2026. У зв'язку з тим, що оголошена у м.Запоріжжі повітряна тривога продовжувала тривати станом на 17:00 год. (час судового засідання після перерви), ухвалою суду від 31.03.2026 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09.04.2026.
В судовому засіданні 09.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
16.04.2019 АТ «Запоріжжяобленерго» заявою-приєднанням до договору про врегулювання небалансів електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
НЕК «Укренерго» 18.04.2019 надіслало відповідачу повідомлення про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ідентифікатором договору №0503-01041, дата акцептування 18.04.2019.
Відтак, між НЕК «Укренерго» та АТ «Запоріжжяобленерго» 18.04.2019 укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 шляхом подання відповідної заяви Учасника ринку і його приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затверджених наказом НЕК «Укренерго» від 03.04.2019 № 204 з урахуванням типової форми, встановленої у додатку 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 14.03.18 № 307, зі змінами (далі - Правила ринку), з урахуванням вимог п.1.1.2 Гл. 1.1, п.1.3.2 Гл. 1.3 Розділу І Правил ринку, ч.1 ст.634 ЦК України.
Пунктами 1.1, 1.2 договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у т.ч. її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст.634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Наказом НЕК «Укренерго» за № 117 від 01.03.2024 затверджено нову редакцію договору про врегулювання небалансів електричної енергії, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.1.3 договору (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склались в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до балансуючої групи.
Згідно з п.1.4 договору, ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку.
Відповідно до п.1.5 договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно із п.п.2 п.3.2 договору, ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.
Відповідно до п.п.7 п.3.5 договору, СВБ зобов'язаний здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
Згідно з п.5.1 договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п.5.6 договору).
Відповідно до п.5.7 договору, якщо СВБ має заперечення щодо інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акту, СВБ розглядає та повертає ОСП примірник Акту, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний в один і той самий спосіб. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно до Акту, СВБ протягом двох робочих дні надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акту та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначені в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акту не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний із сторони СВБ примірник Акту, такий Акт вважається підписаний СВБ.
У відповідності з п.5.9 договору, ОСП надає СВБ у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акту купівлі-продажу (далі-Акт) підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
Згідно з п.5.10 договору, СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акту купівлі-продажу у паперовому та/ або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Згідно з процесом врегулювання, передбаченого Додатком 10 Правил ринку, НЕК «Укренерго» сформовано та скеровано АТ «Запоріжжяобленерго»:
- Акт корегування (врегулювання) від 23.04.25 № СВБ_ВР_03_2022_02_0503 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 28.02.22 № ВН/22/02-0503, акту корегування від 18.07.22 ВР/22/02-0503, який підписано електронними підписами представників сторін та згідно з яким обсяг зобов'язань відповідача щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за лютий 2022 року збільшився та відповідно сума до оплати становить 69310419,74 грн з ПДВ;
- Акт корегування (врегулювання) від 02.06.25 № СВБ_ВР_03_2022_03_0503 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.22 № ВН/22/03-0503, акту корегування від 10.08.22 ВР/22/03-0503, від 11.05.23 ВР/22/03-0503, який підписано електронними підписами представників сторін та згідно з яким обсяг зобов'язань відповідача щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за березень 2022 року збільшився та відповідно сума до оплати становить 21428335,24 грн з ПДВ.
23.04.2025 НЕК «Укренерго» сформовано та направлено звіт-коригування № 0704202500192 від 23.04.2025 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченого Додатком 10 Правил ринку) за період з 01.02.22 по 28.02.22 на суму 69310 419,74 грн з ПДВ. Даний рахунок виставлено відповідачу через систему управління ринком (https://mms.ua.energy), що підтверджується скріншотом з системи про виставлення рахунку. Кінцевий термін оплати цього рахунку (з урахуванням положень п.3.2 Додатку 10 до Правил ринку) - 28.04.25.
20.05.2025 між НЕК «Укренерго» (ОСП) та АТ «Запоріжжяобленерго» (СВБ) складено та підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором від 18.04.2019 № 0503-01041.
02.06.2025 НЕК «Укренерго» сформовано та направлено звіт-коригування № 0704202500577 від 02.06.2025 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченого Додатком 10 Правил ринку) за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 на суму 21428335,24 грн з ПДВ. Даний рахунок виставлено відповідачу через систему управління ринком (https://mms.ua.energy), що підтверджується скріншотом з системи про виставлення рахунку. Кінцевий термін оплати цього рахунку (з урахуванням положень п.3.2 Додатку 10 до Правил ринку) - 05.06.2025.
Відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії», НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. На НЕК «Укренерго» як оператора системи передачі покладені функції адміністратора розрахунків - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг (п.2 ч.1 ст.1, ч.2 ст.52, ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.
Згідно з ч.ч. 1, 7 ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії», в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс. За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному Правилами ринку.
За змістом ст.70 Закону України «Про ринок електричної енергії», усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії зі сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Відповідно до п.п.1.2.1, 1.3.2 Правил ринку, учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; ОСП; ОСР; ОР; гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом. Для суб'єктів господарювання, визначених у п.п.1.2.1 Глави 1.2 цього Розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу), обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Згідно із п.п.1.1.2, 1.11.1 та 1.11.8 Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР (адміністратор розрахунків) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Позивач, як учасник ринку, використовує у своїй діяльності систему управління ринком через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.
Адміністратор ринку на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній особі, відповідальній за баланс, із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду (п.п.7.3.1 п.7.3 розділу VІІ Правил ринку).
Оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа (п.п.7.7.3 п.7.7 розділу VІІ Правил ринку).
Пунктом 10.12 Правил ринку встановлено, що виконання зобов'язань СВБ/ППБ, що виникли за результатами діяльності на балансуючому ринку у розрахункові періоди до 01 липня 2024 року, здійснюється відповідно до виставлених АР платіжних документів та звітів, шляхом внесення плати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП.
Відповідно до п.1.1. Правил врегулювання Додатку 10 до Правил ринку (в редакції на момент виникнення заборгованості), якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.
Згідно з п.1.2 Правил врегулювання Додатку 10 до Правил ринку, розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
Відповідно до п.5.3.1 Правил ринку, рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів, у т.ч. оплату/зарахування за отримання/надання аварійної допомоги операторам системи передачі суміжних держав та позапланових перетоків електричної енергії.
Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання, визначено постановою НКРЕКП від 27.06.19 № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів», постановою НКРЕКП від 18.06.2019 за № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 за № 26».
Відповідно до абз.5-8 п.3.2 Правил корегування Додатку 10 до Правил ринку, АР, протягом робочого дня, наступного за днем отримання від АКО оновлених сертифікованих даних комерційного обліку для проведення планового коригування з урахуванням опрацьованих зауважень СВБ щодо інформації, що зазначена у попередньому звіті про коригування, через CУР формує звіт про коригування та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування звіту про коригування. СВБ зобов'язана впродовж 2 робочих днів з дня отримання повідомлення про формування звіту про коригування забезпечити на рахунку ескроу СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ, у необхідному обсязі відповідно до звіту про коригування. АР на другий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування звіту про коригування формує та надсилає СВБ Акт коригування. АР о 08:00 год. на третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування звіту про коригування перераховує з рахунку ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП кошти в обсязі, необхідному відповідно до Акта коригування.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.33 Закону «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за продану електричну енергію на балансуючому ринку.
Відповідно до п.п.7.8.1-7.8.3 Глави 7.8 Розділу VII Правил ринку, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Згідно з ч.4 ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Заслухавши пояснення представників відповідача (апелянта) та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного оскарження рішення суду є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке не визнається відповідачем, проте не оскаржується, відсутності підстав для зменшення цих нарахувань з дотриманням принципів справедливості, розумності та пропорційності, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, збиткову діяльність, втрату контролю над частиною території Запорізької області через військову агресію, критичну неплатоспроможність.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Вказує, що оскільки позивач не довів наявності підстав для проведення позапланового коригування відповідно до п.1.3 додатку 10 Правил ринку (відсутнє рішення суду, спір учасника ринку, попередження АКО чи рішення НКРЕКП), спірні акти коригування, на переконання апелянта, є непогодженими та необґрунтованими, а отже, вимоги про стягнення основного боргу та похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Крім того, апелянт, з посиланням на практику Верховного Суду, просить зменшити або відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат на підставі принципів справедливості, розумності та пропорційності, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, збиткову діяльність, втрату контролю над частиною території Запорізької області через військову агресію, критичну неплатоспроможність.
Позивач наголошує на тому, що апелянт не оскаржує законність стягнення основного боргу в розмірі 89359157,14 грн, а тому вважає доводи щодо необґрунтованості цієї суми такими, що не стосуються вимог апеляційної скарги. На переконання позивача, стягнення 3% річних у розмірі 500987,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 1615908,72 грн є цілком законним, оскільки ґрунтується на приписах ч.2 ст.625 ЦК України, яка встановлює спеціальну міру відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має компенсаційний, а не штрафний характер. Позивач наголошує, що нарахування зазначених сум не залежить від вини боржника, а відсутність коштів або тяжкий фінансовий стан, відповідно до ст.617 ЦК України, не є форс-мажорною обставиною та не звільняє від відповідальності, передбаченої ст.625 цього Кодексу. Позивач зазначає, що посилання апелянта на військову агресію як на форс-мажор не підкріплені належними та допустимими доказами, а усталена судова практика Верховного Суду свідчить, що наявність обставин непереборної сили не звільняє боржника від обов'язку сплатити інфляційні втрати та 3% річних. Крім того, позивач вказує, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, на які посилається скаржник, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у вказаній справі йшлося про стягнення договірних процентів у розмірі 40% та 96% річних, що є явно неспівмірними з наслідками правопорушення, тоді як позивачем пред'явлено до стягнення мінімальний законний розмір 3% річних, який становить лише 0,56% від суми основного боргу, що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності. Заявник також звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено права суду зменшувати розмір процентів річних, встановлених законом, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, а відмова у стягненні компенсаційних нарахувань поставила б позивача у нерівне становище з відповідачем та порушила б баланс інтересів сторін.
Хоча апелянт у прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у мотивувальній частині скарги та в судовому засіданні представник відповідача висловлював заперечення щодо неправомірності стягнення основного боргу в розмірі 8935957,14 грн, посилаючись на відсутність передбачених Додатком 10 до Правил ринку підстав для проведення позапланового коригування, а саме: відсутність рішення суду, спору учасника ринку, попередження адміністратора комерційного обліку чи рішення НКРЕКП.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, що вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перегляду законності та обґрунтованості рішення у цій частині. Висловлені апелянтом у мотивувальній частині скарги та усних поясненнях заперечення щодо основного боргу не утворюють предмета апеляційного перегляду, оскільки виходять за межі заявлених вимог.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини формування спірних актів коригування та звітів-коригувань за лютий-березень 2022 року. Матеріали справи підтверджують, що зазначені акти коригування були сформовані позивачем у відповідності до процедур, передбачених Додатком 10 до Правил ринку, підписані представниками відповідача електронними підписами без жодних зауважень чи заперечень. Відповідач у встановленому порядку не ініціював спору щодо цих актів, не надав обґрунтованих зауважень та не звертався до суду з вимогою про визнання їх недійсними або скасування.
Відповідно до п.5.7 договору про врегулювання небалансів електричної енергії, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у первинному документі, вона зобов'язана повідомити про це ОСП протягом 2 робочих днів з дня його виставлення. Наявність заперечень СВБ не є підставою для несвоєчасного забезпечення СВБ наявності коштів на рахунку ескроу та не може для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку (п.5.9 договору).
Пунктом 5.9 договору передбачено, що у разі незгоди із розрахунком ОСП відповідно до акту СВБ протягом 2 робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акту та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача грошового зобов'язання з оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період на загальну суму 89359157,14 грн., оскільки у вищезазначеному порядку та строки первинні документи, якими встановлено вказану суму заборгованості, не заперечили, зауважень не подали, спір щодо вказаних сум у встановленому порядку не ініціювали.
За таких обставин, навіть у разі наявності у суду апеляційної інстанції правових підстав для перевірки законності рішення в частині стягнення основного боргу, що виключається з огляду на межі апеляційного перегляду, доводи апелянта про відсутність підстав для коригування не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує таке.
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення ч.2 ст.625 ЦК України.
За змістом вищенаведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.
Одночасно, законодавець у Главі 24 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. То ж справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановленої договором неустойки (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки усі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
У постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Аналогічну правову позицію щодо відсутності дискреції суду у питанні зменшення розміру процентів річних нижче 3 %, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що суд не може зменшити визначений ЦК України мінімальний розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені Наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як вже зазначалось, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Такої правової позиції у своїй практиці послідовно дотримується Верховний Суд, відповідні висновки викладено у постановах від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23, від 13.03.2024 у справі № 712/4975/22, від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
При цьому інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер. Суд першої інстанції перевірив поданий позивачем розрахунок та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 500987,66 грн 3 % річних та 1615908,72 грн інфляційних втрат. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками.
Колегія суддів також окремо звертає увагу на безпідставність посилань апелянта на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 як на підставу для зменшення або відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.
У справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання про можливість зменшення розміру відсотків річних, встановлених договором на рівні 40 % та 96 %, які значно перевищували мінімальний законний розмір, передбачений ст. 625 ЦК України 3 % річних. Суд дійшов висновку, що за певних обставин обсяг відповідальності, визначений договірними процентами, може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, та допустив можливість зменшення таких договірних процентів.
Натомість у справі, що розглядається, позивачем пред'явлено до стягнення проценти не у договірному, а у встановленому ч.2 ст.625 ЦК України розмірі, які є мінімальними в силу імперативного припису закону, оскільки сторони договору не передбачили іншого їх розміру. Зазначений розмір процентів річних, а саме: 3 % - не може вважатися надмірним або таким, що підлягає зменшенню, оскільки він встановлений законом як мінімальна гарантія захисту майнових прав кредитора.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо необхідності зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на складний фінансовий стан підприємства, його статус як підприємства критичної інфраструктури та наслідки воєнних дій. Суд першої інстанції надав належну оцінку цим аргументам та обґрунтовано зазначив, що положення ст.625 ЦК України не передбачають можливості зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних з підстав, на які посилається відповідач.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 вказала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання та поділяє його долю.
Водночас у постанові від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що ст.617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Отже, порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Крім того, відповідач не надав належних доказів того, що саме наведені ним обставини унеможливлювали своєчасне виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що відмова у стягненні 3% річних та інфляційних втрат поставила б позивача в нерівне становище з відповідачем, оскільки позбавила б кредитора права на компенсацію матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та права на отримання плати за користування відповідачем утримуваними грошовими коштами, належними до сплати позивачу. Задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат призвело б до порушення передбаченого статтею 3 ЦК України принципу справедливості та порушило б оптимальний баланс інтересів сторін.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін, умови укладеного між ними договору та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування ухваленого ним рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 у справі № 908/2286/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 у справі № 908/2286/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 20.04.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
О.І.Кучеренко