15 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/1723/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.
за участю представників сторін,
прокурора - Галушко Д.Ю.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Комаров М.С., Санін А.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» (вх. № 453Х)
на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/1723/25, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Юрченко В.С.), повний текст якого складено 19.02.2026
за позовом Виконувача обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, Чернігівська область, Ніжинський район, місто Батурин
до Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут», місто Харків
про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів,
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі, з урахуванням ухвали від 02.02.2026, позов задоволено; визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 03.07.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023, укладену між Батуринською міською радою та Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут»; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 05.09.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023, укладену між Батуринською міською радою та Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут»; визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 11.12.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023, укладену між Батуринською міською радою та Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут»; визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 30.01.2024 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023, укладену між Батуринською міською радою та Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут»; стягнуто Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) на користь бюджету Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 135 593,22 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ: 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок - отримувача - UA248201720343140001000006008) сплачений судовий збір у сумі 15 140,00 грн за подання позовної заяви.
Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Виконувача обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ПрАТ “Харківенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно надмірно сплачених коштів, або залишити без розгляду позов Виконувача обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області по справі № 922/1723/25 до ПрАТ “Харківенергозбут», на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до договору про закупівлю, оскільки неправильно застосував положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та не врахував спеціальне правове регулювання, встановлене на період воєнного стану.
Зокрема, апелянт заперечує висновок суду про відсутність належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії, зазначаючи, що такі коливання підтверджуються довідками торгово-промислової палати, інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» та іншими документами, які відображають динаміку середньозважених цін на ринку електроенергії.
Скаржник також не погоджується з висновком суду про те, що зміни тарифів були відомі на момент укладення договору, і вказує, що ціна електричної енергії є складною категорією, яка включає декілька змінних складових (зокрема середньозважені ціни на ринку «на добу наперед»), що об'єктивно не могли бути визначені наперед.
Крім того, апелянт зазначає, що додаткові угоди №1-№3 укладені з дотриманням вимог законодавства, оскільки перед їх укладенням постачальник звертався до споживача з відповідними повідомленнями та надавав документи, які підтверджують наявність коливання ціни на ринку електричної енергії.
Апелянт також заперечує висновок суду щодо недійсності додаткової угоди №3, зазначаючи, що хоча постанова НКРЕКП, на яку посилалися сторони, втратила чинність, це не впливає на правомірність укладення угоди, оскільки вона застосовувалась до відповідного періоду правовідносин сторін.
Окремо скаржник вказує, що додаткова угода №4 не змінює істотних умов договору, а лише фіксує загальну вартість фактично поставленої електричної енергії, а тому безпідставно визнана судом недійсною.
Також доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не врахував правову природу довідок торгово-промислової палати як належних доказів, оскільки законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати коливання ціни товару на ринку.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо підстав недійсності правочинів, не встановивши, яким саме вимогам законодавства суперечать оспорювані додаткові угоди.
Скаржник також вказує, що у разі порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» відповідні правочини є нікчемними, а відтак їх визнання недійсними судом не є належним способом захисту.
Окремо апелянт заперечує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, зазначаючи, що відсутні докази неналежного здійснення захисту відповідним органом, а отже, підстави для звернення прокурора до суду не доведені.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/1723/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 922/1723/25 до розгляду на 15.04.2026 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/1723/25.
12.03.2026 на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/1723/25.
18.03.2026 на адресу суду від Ніжинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, прокурор посилається на наступне.
Зміна істотних умов договору про закупівлю можлива виключно за наявності передбачених законом підстав, зокрема документально підтвердженого коливання ціни товару на ринку, яке має відбутися після укладення договору та між кожним наступним внесенням змін, при цьому кожна зміна повинна бути обґрунтована окремо. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів коливання ціни електричної енергії на ринку, а посилання на постанови НКРЕКП не підтверджують саме зміну ринкової ціни у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки такі акти не відображають відповідних ринкових коливань у необхідному часовому співвідношенні. Відповідач, укладаючи договір, був обізнаний про діючі тарифи та погодився на визначені умовами договору ціну та обсяг постачання, а тому подальше посилання на їх зміну як на підставу для внесення змін до договору є безпідставним. Укладені додаткові угоди призвели до збільшення ціни за одиницю товару на 38,09 %, що істотно перевищує встановлене законом обмеження у 10 %, а отже, такі зміни здійснені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Довідки торгово-промислової палати не можуть вважатися належним підтвердженням коливання ціни, оскільки мають інформаційний характер, не містять даних про динаміку зміни ціни у відповідні періоди, а також складені з порушенням часової послідовності щодо укладення спірних додаткових угод. Зміна ціни фактично здійснювалась після поставки та споживання електричної енергії, що прямо суперечить положенням статті 632 Цивільного кодексу України та є самостійною підставою для визнання таких правочинів недійсними. Додаткова угода № 3 укладена з посиланням на нормативний акт, який на момент її укладення вже втратив чинність, що свідчить про відсутність правових підстав для її укладення. Всі наступні додаткові угоди є похідними від попередніх та, з огляду на незаконність первинних змін, також підлягають визнанню недійсними. На думку прокурора, укладення спірних додаткових угод призвело до неефективного використання бюджетних коштів та порушення принципів публічних закупівель, а саме відкритості, добросовісної конкуренції та економії бюджетних ресурсів.
Представники відповідача в судовому засіданні 15.04.2026 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання 15.04.2026 не з'явився, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивачів, відповідачів та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
Ніжинською окружною прокуратурою за результатами опрацювання електронної системи публічних закупівель “ProZorro» встановлено, що Батуринською міською радою на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення закупівлі шляхом запиту (ціни) пропозицій з ідентифікатором UA-2023-02-08-010933-а, предметом якої визначено Електрична енергія у кількості 405040 кВт-годин, з очікуваною вартістю 2 308 728,00 грн.
У відкритих торгах прийняли участь 11 учасників:
ПАТ «Харківенергозбут» із остаточною ціновою пропозицією 1 765 974,40 грн,
ТОВ «Фінансово - промислова компанія «Ресурсгруп» із остаточної ціновою 3 пропозицією 1 779 071,78 грн.,
ТОВ «Енергум» із остаточною ціновою пропозицією 1 788 792,74 грн,
ТОВ «Київські енергетичні послуги» із остаточною ціновою пропозицією 1 796 806,04 грн,
ТОВ «Енерджі трейд груп» із остаточною ціновою пропозицією 1825100,52 грн,
ТОВ «Центренергозбут» із остаточною ціновою пропозицією 1855 810,49 грн., ТОВ "Енерджі 365" із остаточною ціновою пропозицією 1859 133,60 грн,
ТОВ «Електро-газ» із остаточною ціновою пропозицією 1863 994,08 грн,
ТОВ «Енера Чернігів» із остаточною ціновою пропозицією 1 871 420,89 грн,
ТОВ «Твій газзбут» із остаточною ціновою пропозицією 1895 546,70 грн та ТОВ «Укр газ ресурс» із остаточною ціновою пропозицією 1 984 696,00 грн.
13.02.2023, за результатами проведених відкритих торгів, переможцем торгів обрано ПАТ «Харківенергозбут» із остаточною ціновою пропозицією 1765 974,40 грн, тобто з ціною 4,36 грн з ПДВ за 1 кВт.
24.02.2023, за результатами проведеної закупівлі, між Батуринською міською радою (далі - Споживач) та ПАТ «Харківенергозбут» (далі - Постачальник) укладено договір № 24-02 про закупівлю (постачання) електричної енергії.
Відповідно до пункту 2.1 договору Постачальник продає електричну енергію як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Ціна договору згідно з обсягами державного бюджетного фінансування становить 1 765 974,40 грн, у тому числі ПДВ 294 323,07 грн (пункт 5.1. договору).
Вартість 1 кВт/год. електричної енергії визначається як договірна ціна та зазначається у додатку № 2 “Комерційна пропозиція». При цьому, на момент укладання договору вартість 1 кВт/год. становить 4,36 гривень (з урахуванням ПДВ) (пункт 5.3. договору).
Відповідно до пункту 2 додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція №1/23 Ф-Р» ціна на електроенергію складає 3,6333 грн кВт/год. (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: середньозважена ціна електричної енергії, що постачається Споживачу, яка склалась на всіх сегментах ринку в розрахунковому періоді; тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; коефіцієнт прибутковості постачальника. Сума коштів, яку має сплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії на визначену у розрахунковому періоді фактичну ціну. Сума податку на додану вартість (ПДВ) нараховується згідно Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6.1. договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі.
Підпунктом 1 пункту 7.2. договору встановлено, що постачальник зобов'язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.
За змістом пункту 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
У разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір (пункт 9.3. договору).
У підпункті 13.2.1. договору сторони погодили, що його дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01 березня 2023 і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023, в частині розрахунків - до їх повного виконання. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01 березня 2023.
Обсяг електричної енергії, який планує купити Споживач, зазначається у Додатку № 3 до цього договору (абзац 2 пункт 13.2. договору).
Додатком № 3 до Договору «Обсяги електричної енергії на 2023 рік» визначено, що на виконання умов договору Постачальник повинен поставити Споживачу 405 040 кВт/год. електричної енергії.
Пунктом 13.5. договору унормовано, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених у договорі, серед яких погодження зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладення; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача з пропозицією щодо зміни ціни за 5 одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується завіреними копіями довідок відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку на момент звернення Постачальника до Споживача.
Додатком № 1 до договору є інформація щодо об'єктів споживача із зазначенням адрес та ЕІС кодів точок комерційного обліку за об'єктами замовника.
Відповідно до листа ПАТ «Харківобленерго» від 01.06.2023 № 01-21/5224, повідомлено Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області про збільшення ціни на електроенергію з 01.06.2023 та з 01.07.2023, що зумовлене затвердженням Постановою НКРЕЕП від 21.12.2022 тарифу на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи на рівні 485 грн/МВт*год на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно).
02.08.2023 позивач надіслав відповідачу заяву за вих. № 03-11/567 у якій просив внести зміни у зв'язку зі зміною вартості на електричну енергію до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023, та підписати додаткову угоду № 1. Дану заяву отримано відповідачем в електронній формі, про що міститься відповідний напис на заяві.
03.07.2023 між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої, на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1810 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», сторони вирішили внести наступні зміни до договору:
- пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції «ціна договору становить 1765 973,38 грн з урахуванням ПДВ, ПДВ складає 294 328,90 грн»;
- пункт 5.3. договору викладено у наступній редакції «вартість 1 кВт/год. електричної енергії визначається як договірна ціна та зазначається у додатку №2 «Комерційна пропозиція». 3 01.07.2023 вартість електричної енергії за 1 кВт/год. становить 5,16211776 грн з урахуванням ПДВ»;
- пункт 2 «ціна на електричну енергію» додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору викладено у наступній редакції “ціна на електричну енергію складає 4,3017648 грн/кВт*год. (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: - середньозважена ціна електричної енергії, що постачається Споживачу, яка склалась на всіх сегментах ринку в розрахунковому періоді; - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; - тариф на послуги з розподілу електричної енергії; - коефіцієнт прибутковості постачальника»;
- додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 становить 352 302 кВт/год.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 від 03.07.2023, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід'ємною частиною договору та її дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.07.2023.
Внаслідок укладення вказаної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 18,4 % від вартості, зазначеної у договорі.
На підтвердження коливання вартості електричної енергії та наявності підстав для укладення Додаткової угоди №1, ПрАТ «Харківенергозбут» надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 718/23 від 14.08.2023, де у вигляді таблиці, відображена середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий 2023, за червень 2023, за 20 днів червня (01.06.2023 - 20.06.2023) 2023 у відповідному порівнянні з середньозваженою ціна на РДН в ОЕС України за липень 2023 та за 20 липня (01.07.2023 - 20.07.2023) 2023 та встановлено відсоток коливання ціни: +14,20% (лютий - липень 2023 року), +23,50% (червень-липень 2023), +17,55% (20 днів червня - 20 днів липня 2023).
Відповідно до листа ПАТ «Харківобленерго» від 06.07.2023 № 01-21/6160 повідомлено Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області про те, що прогнозується значне збільшення цін на всіх сегментах ринку для всіх постачальників електричної енергії на території України, що зумовлене затвердженням Постановою НКРЕЕП від 27.06.2023 № 1126 граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуюючому ринку, що розміщено на офіційному веб-сайті НКРКП.
Відповідач у зазначеному листі також інформує позивача, що коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення складає понад 42%; середньозважена ціна на одиницю електричної енергії на внутрішньодобовому ринку складає станом на 30.06.2023 - 2 413,74 грн/МВт*год, а станом на 03.07.2023 - 4 651,88 грн/МВт*год, а отже коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення склало понад 92%.
05.09.2023 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої сторони вирішили внести наступні зміни: на підставі постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 зі змінами пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції «ціна договору становить 1 765 972,28 грн з урахуванням ПДВ, ПДВ складає 294 328,71 грн»; на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 зі змінами пункт 5.3. договору викладено у наступній редакції «з 01 серпня 2023 року вартість 1 кВт/год. становить 5,77658304 грн (з урахуванням ПДВ)»; додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 рік становить 323 272 кВт/год.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 2 від 05.09.2023, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід'ємною частиною договору та її дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.08.2023.
Внаслідок укладення вказаної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 32,49 % від вартості, зазначеної у договорі.
На підтвердження коливання вартості електричної енергії та наявності підстав для укладення Додаткової угоди № 2, ПрАТ «Харківенергозбут» надано довідку Харківської торгово-промислової палати №907/23 від 06.09.2023, де у вигляді таблиці, відображена середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 20 днів січня (01.01.2023 - 20.01.2023) 2023, за 20 днів липня (01.07.2023-20.07.2023) 2023, за липень 2023 у відповідному порівнянні з середньозваженою ціна на РДН в ОЕС України за 20 днів серпня (01.08.2023 - 20.08.2023) 2023 року, за 20 днів серпня (01.08.2023 - 20.08.2023) 2023, за серпень (01.08.2023 - 31.08.2023) 2023, та встановлено відсоток коливання ціни: +16,56% (20 днів січня 2023 року - 20 днів серпня 2023 року), +14,91% (20 днів липня 2023 - 20 днів серпня 2023 року), +13,42% (липень 2023 - серпень 2023 року).
Відповідно до листа ПАТ «Харківобленерго» від 06.09.2023 №01-21/7504 повідомлено Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області про те, що прогнозується значне збільшення цін на всіх сегментах ринку для всіх постачальників електричної енергії на території України, що зумовлене затвердженням Постановою НКРЕЕП від 27.06.2023 № 1126 граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуюючому ринку, що розміщено на офіційному веб-сайті НКРКП.
Відповідач у листі інформує позивача, що коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення складає понад 13,85%; середньозважена ціна на одиницю електричної енергії на внутрішньодобовому ринку складає станом на 01.09.2023 - 2 876,85 грн./МВт*год, а станом на 04.09.2023 - 3 643,13 грн./МВт*год, а отже коливання ціни за одиницю електричної енергії в бік збільшення склало понад 26,63%.
06.12.2023 відповідач повідомив позивача листом № 01-21/9741 про припинення дії договору про закупівлю (постачання) від 24.02.2023 № 24-02 о 00:00 01.01.2024.
11.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої, на підставі постанови НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 “Про встановлення граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку», сторони вирішили внести наступні зміни:
- пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції «ціна договору становить 1 765 971,50 грн з урахуванням ПДВ, ПДВ складає 294 328,58 грн»;
- пункт 5.3. договору викладено у наступній редакції «вартість 1 кВт/год. електричної енергії визначається як договірна ціна та зазначається у додатку №2 «Комерційна пропозиція». З 01.11.2023 року вартість електричної енергії за 1 кВт/год. становить 6,0206544 грн з урахуванням ПДВ»;
- пункт 2 “ціна на електричну енергію» додатку № 2 “Комерційна пропозиція» до договору викладено у наступній редакції “ціна на електричну енергію складає 5,017212 грн/кВт*год. (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: середньозважена ціна електричної енергії, що постачається Споживачу, яка склалась на всіх сегментах ринку в розрахунковому періоді; тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; - коефіцієнт прибутковості постачальника»; додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 рік становить 314 882 кВт/год.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 3 від 11.12.2023, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід'ємною частиною договору та її дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.11.2023.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 38,09 % від вартості, зазначеної у договорі.
На підтвердження коливання вартості електричної енергії та наявності підстав для укладення Додаткової угоди № 3, ПрАТ «Харківенергозбут» надано довідку Харківської торгово-промислової палати №1443/23 від 06.12.2023, де у вигляді таблиці, відображена середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за серпень 2023, за 20 днів жовтня (01.10.2023-10.07.2023) 2023 року, за жовтень 2023 у відповідному порівнянні з середньозваженою ціна на РДН в ОЕС України за листопад 2023, за 20 днів листопада (01.11.2023 - 20.11.2023) 2023, за листопад 2023, та встановлено відсоток коливання ціни: +4,70% (серпень 2023 року - листопад 2023 року), +4,98% (20 днів жовтня 2023 - 20 днів листоапада 2023 року), +7,19% (жовтень 2023 - листопад 2023).
20.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої, сторони вирішили внести наступні зміни:
- пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції «ціна договору становить 832438,94 грн, в тому числі ПДВ 138 739,82 грн».
- Додаток № 3 до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої обсяг електричної енергії на 2023 рік становить 159 827 кВт/год.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 4 від 30.01.2024 додаткова угода набирає чинності з дати її підписання і є невід'ємною частиною договору.
Зі змісту додаткових угод № 1 від 03.07.2023, № 2 від 05.06.2023 та № 3 від 11.12.2023 вбачається, що їх укладено відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області в межах дії договору № 24-02 від 24.02.2023 отримала електроенергії в обсязі 159 787 кВт/год, що підтверджується наступними актами приймання-передачі: за березень 2023 в обсязі електроенергії 14 807 кВт/год. за ціною 3,6333 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 64 557,92 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 64 557,92 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 292 від 26.04.2023 на суму 54 094,02 грн, № 294 від 26.04.2023 на суму 5 824,90 грн, № 293 від 26.04.2023 на суму 4 634,64 грн, № 295 від 26.04.2023 на суму 4,36 грн; за квітень 2023 в обсязі електроенергії 23 896 кВт/год. за ціною 3,6834 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 105 622,24 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 105 622,24 грн (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 341 від 18.05.2023 на суму 87380,57 грн, № 342 від 18.05.2023 на суму 6 727,36 грн, № 343 від 18.05.2023 на суму 8 106,43 грн, № 344 від 18.05.2023 на суму 3 407,88 грн; за травень 2023 в обсязі електроенергії 20 897 кВт/год. за ціною 3,6834 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 92 366,41 грн (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 92 366,41 грн на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 414 від 08.06.2023 на суму 57160,47 грн, № 415 від 08.06.2023 на суму 2 515,03 грн, № 416 від 08.06.2023 на суму 28 040,99 грн, № 417 від 08.06.2023 на суму 4 649,92 грн; за червень 2023 в обсязі електроенергії 10 155 кВт/год. за ціною 3,6834 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 44 885,92 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 44 885,92 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 501 від 13.07.2023 на суму 15 333,00 грн., № 502 від 13.07.2023 на суму 910,51 грн., № 503 від 13.07.2023 на суму 27 007,00 грн., № 504 від 13.07.2023 на суму 1 635,41 грн.; за липень 2023 в обсязі електроенергії 9 638 кВт/год. за ціною 4,3017648 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 49 752,49 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 49 752,49 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 588 від 11.08.2023 на суму 22217,75 грн., № 589 від 11.08.2023 на суму 397,48 грн., № 590 від 11.08.2023 на суму 25 862,21 грн., № 591 від 11.08.2023 на суму 1 275,05 грн.; за серпень 2023 в обсязі електроенергії 7 065 кВт/год. за ціною 4,8138192 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 40 811,56 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 40 811,56 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 695 від 12.09.2023 на суму 18 456,18 грн., № 696 від 12.09.2023 на суму 196,40 грн., № 697 від 12.09.2023 на суму 18 450,42 грн., № 698 від 12.09.2023 на суму 3 708,56 грн.; за вересень 2023 електроенергії 9 320 кВт/год. за ціною 4,8138192 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 53 837,75 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 53 837,75 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 794 від 16.10.2023 на суму 33111,37 грн., № 795 від 16.10.2023 на суму 69,32 грн., № 796 від 16.10.2023 на суму 20 449,10 грн., № 797 від 16.10.2023 на суму 207,96 грн.; за жовтень 2023 в обсязі електроенергії 20 536 кВт/год. за ціною 4,8138192 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 118 627,91 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 118 627,91 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями №889 від 13.11.2023 на суму 75234,22 грн., № 890 від 13.11.2023 на суму 3 668,13 грн., № 891 від 13.11.2023 на суму 39 263,44 грн., № 892 від 13.11.2023 на суму 462,12 грн.; за листопад 2023 в обсязі електроенергії 22 296 кВт/год. за ціною 5,017212 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 134 236,51 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 134 236,51 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями №999 від 13.12.2023 на суму 81 459,45 грн., № 1000 від 13.12.2023 на суму 6 399,96 грн., № 1001 від 13.12.2023 на суму 45 720,85 грн., № 1002 від 13.12.2023 на суму 656,25 грн.; за грудень 2023 в обсязі електроенергії 21 217 кВт/год. за ціною 5,017212 грн/кВт х год (без ПДВ) на суму 129 138,20 грн. (з ПДВ). Батуринською міською радою перераховано грошові кошти на суму 129 138,20 грн. (з ПДВ) на рахунок ПАТ «Харківенергозбут», що підтверджується платіжними дорученнями № 1053 від 22.12.2023 на суму 73 574,14 грн., № 1054 від 22.12.2023 на суму 6 013,51 грн., №1055 від 22.12.2023 на суму 49 520,12 грн., № 1056 від 22.12.2023 на суму 30,43 грн.
12.01.2024 позивач надіслав відповідачу лист № 03-11/50 про повернення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 1 397,97 грн по договору.
01.04.2024 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду б/н, у відповідності до якої, на підставі звернення споживача вх. № 29.02.2024 № РС/4267 у зв'язку із зміною електропостачальника, сторони дійшли згоди розірвати з 01.01.2024 договір про постачання електричної енергії споживачу № 24-02 від 24.02.2023.
Прокурор посилається на те, що під час укладення додаткових угод № 1 від 03 липня 2023, № 2 від 05 вересня 2023, № 3 від 11 грудня 2023, № 4 від 30 січня 2024 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023 відповідачем було підвищено ціну за одиницю товару на 38,09 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %.
Зазначені додаткові угоди до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023 укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 632 Цивільного кодексу України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання бюджетних коштів, виділених на закупівлю товарів, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.
Також, на думку прокурора, під час укладання додаткових угод до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023, відповідач одержав грошові кошти в сумі 135 593,22 грн, як такі що набути ним без правових підстав.
Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому він просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 03 липня 2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023; визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 05 вересня 2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023; визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 11 грудня 2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023; визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 30 січня 2024 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023; стягнути безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 135 593,22 грн.
09.02.2026 господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Предметом позову у справі є вимога прокурора про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023, і застосування наслідків недійсності договору, а саме стягнення з відповідача, за незаконними правочинами, безпідставно отриманих ним коштів в сумі 135 593,22 грн.
Щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави, судова колегія зазначає таке.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 23 Закон України “Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави». В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
Чинним законодавством визначено дві обов'язкових умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Так, наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 зазначив, що “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття “інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Враховуючи висновки викладені в постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, де Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Тобто, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб'єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб'єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України “Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Суть позовних вимог у цій справі зводиться до того, що під час укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що були виділені з бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення діяльності територіальної громади міста Батурин Ніжинського району Чернігівської області та порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері та призвело до заподіяння прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати 135 593,22 грн бюджетних коштів.
Як зазначає прокурор, порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах полягає в тому, що внаслідок, неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод до договору публічної закупівлі, територіальна громада, інтереси якої представляє Батуринська міська рада, втратила можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, при цьому сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу призвело до сплати у надмірному розмірі коштів у сумі 135 593,22 грн.
Оскільки, фінансування за оспорюваними правовідносинами здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету Батуринської міської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області, то саме Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області, як розпорядник коштів місцевого бюджету, є органом уповноваженим державою на захист інтересів у спірних правовідносинах.
В той же час, прокурор посилається на відсутність дій з боку Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, як уповноваженого державою на захист інтересів, пов'язаних із відновленням законності при вирішенні суспільно значимого питання, в частині правомірності використання бюджетних коштів.
Так, Ніжинська окружна прокуратура Чернігівської області на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», листом від № 52-77-1100вих-25 від 21.02.2025 повідомила Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області про існування порушення інтересів держави від укладення додаткових угод до договору № 24-02 від 24.02.2023 на постачання електричної енергії, що призвело до збільшення ціни електроенергії на понад 38,09 % від ціни, визначеної договором, та запитала про бажання скористатися своїм правом на звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод до зазначеного договору недійсними та повернення безпідставно отриманих ПАТ “Харківенергозбут» коштів.
У відповіді Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області від ід 26.02.2025 № 03-08/224 на повідомлення окружної прокуратури зазначила, що нею не вживались заходи для визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії споживачу № 24-02 від 24.02.2023.
Окрім того, зазначено, що Батуринська міська рада не має змоги самостійно звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди за фактом можливого порушення, до того ж посада юриста у штаті міської ради вакантна.
Враховуючи, що порушено інтереси держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави, у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області в цій справі.
Доводи апелянта відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі є необґрунтованими, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні правовідносини пов'язані з використанням бюджетних коштів органу місцевого самоврядування, а відтак безпосередньо стосуються майнових інтересів держави, що саме по собі свідчить про наявність публічного інтересу, який підлягає судовому захисту.
Разом з цим, належних доказів того, що Батуринська міська рада як уповноважений орган здійснювала ефективний та належний захист відповідних інтересів держави, матеріали справи не містять, тоді як сам факт звернення прокурора з позовом у таких правовідносинах обумовлений необхідністю відновлення законності у сфері використання бюджетних коштів.
При цьому, сам по собі факт існування уповноваженого органу не виключає можливості здійснення представництва прокурором, якщо такий орган не вжив реальних заходів для захисту інтересів держави або фактично погодився з порушенням.
Колегія суддів також враховує, що у справах цієї категорії Верховний Суд послідовно виходить із того, що укладення договорів з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель та неефективне використання бюджетних коштів становить суспільно значимий інтерес, який може бути предметом представництва прокурора.
Доводи апелянта фактично зводяться до формального заперечення повноважень прокурора та не містять обґрунтування того, що інтереси держави були належним чином захищені компетентним органом, а тому не спростовують правомірності звернення прокурора до суду.
Більше того, враховуючи, що предметом спору є повернення безпідставно витрачених бюджетних коштів, відсутність реагування уповноваженого органу на виявлені порушення свідчить про наявність підстав для втручання прокурора з метою забезпечення захисту інтересів держави.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі наявні, а відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Щодо розгляду справи по суті, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так, укладений за результатами тендерної закупівлі договір №24-02 від 24 лютого 2023 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу.
При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).
З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Частиною 1 статті 2 Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
За змістом частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
У пункті 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачена така підстава як зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Вказане положення законодавства про публічні закупівлі є гнучким інструментом регулювання цін, серед іншого, і на товари паливно-енергетичної промисловості адже враховує динаміку ринку та ціноутворення у даній галузі.
Водночас сторони договору проігнорували можливість застосування пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
В силу пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на момент укладення договору) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Тобто, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Згідно з пунктами 3-7розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Таким чином, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження, встановленими, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі».
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом частин 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду № 922/2321/22 від 24.01.2024).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.
Таким чином, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.
Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).
Таким чином, лише якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар збільшилась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), є підстави для внесення змін до договору.
Водночас дії постачальника, які вказують на той факт, що при поданні тендерної пропозиції учасником, а в подальшому переможцем її штучно занижено, з розрахунком у подальшому підвищити ціну за одиницю природного газу шляхом укладення додаткових угод, не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників та Доктрині venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - concedit venire contra-US faktum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).
Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів, адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво.
Таким чином, держава втрачає можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, адже електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати електроенергію за ціною, яка є вищою аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).
Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
У постановах від 21.11.2024 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".
Параграфом 1 глави 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.06.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту підпункту 2 пункту 19 Особливостей вбачається, що документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.
Отже, для підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
При внесенні змін до договору, в частині вартості товару, постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.
Отже, на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
За матеріалами справи, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до договору від 24.02.2023 № 24-02, відповідачем надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 907/23 від 06.09.2023, № 1443/23 від 06.12.2023 та № 718/23 від 14.08.2023.
Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22), де, зокрема, зазначено на те, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.
Втім, зазначені довідки не можуть братися до уваги, як належне обґрунтування для внесення істотних змін в умови договору, оскільки за своїм змістом мають довідково-інформаційний характер та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Наведені дані з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. Подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у cправі № 903/742/22.
Інших доказів, які б підтверджували обґрунтовані підстави для внесення змін до договору від 24.02.2023 № 24-02, матеріали справи не містять.
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Крім того, зміст листів-повідомлень, які були надіслані відповідачем позивачу перед укладенням Додаткової угоди № 1 від 03.07.2023 - лист № 01-21/5224 від 01.06.2023; перед укладенням Додаткової угоди № 2 від 05.09.2023 - лист № 01-21/6160 від 06.07.2023; перед укладенням Додаткової угоди № 3 - з лист № 01-21/7504 від 06.09.2023, не свідчать про те, що зазначені цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, були скеровані відповідачу перед ініціюванням змін до договору.
Цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 718/23 від 14.08.2023 складена по даті пізніше аніж укладена додаткова угода №1 від 03.07.2023 (дата цінової довідки 14.08.2023 проти дати укладання додаткової угоди 03.07.2023).
Цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 907/23 від 06.09.2023 також складена по даті пізніше аніж укладена додаткова угода №2 від 05.09.2023 (дата цінової довідки 06.09.2023 проти дати укладання додаткової угоди 05.09.2023).
Тобто, має місце неспівпадіння у часі складання цінових довідок Харківської ТПП із датами укладання додаткових угоди, що є додатковою підставою вважати відсутніми підстави документального підтвердження коливання ціни на ринку електроенергії.
Доводи апелянта про відсутність вичерпного переліку документів, які підтверджують коливання ціни, не спростовують висновків суду, оскільки будь-які докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.
Отже, надані апелянтом довідки торгово-промислової палати за своїм змістом мають інформаційно-довідковий характер, відображають узагальнені показники ринку та не містять даних, які б дозволяли встановити коливання ціни товару у співвідношенні з моментом укладення договору або попереднього внесення змін до нього, а також не підтверджують пропорційність зміни ціни, внесеної сторонами.
Сам по собі факт відсутності законодавчо визначеного переліку доказів не означає можливості використання будь-яких документів без оцінки їх змісту та доказової сили, оскільки такі докази повинні відповідати критеріям належності та достатності для підтвердження юридично значимих обставин.
Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неналежність поданих довідок як доказів коливання ціни, а відповідні доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є підставою для скасування судового рішення.
З приводу аргументів відповідача про те, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами відповідно до діючих як на час укладення основного договору так і на час їх підписання Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, то постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Слушними є доводи прокурора, що у договорі № 24-02 від 24.02.2023 сторонами не встановлено порядку зміни ціни в разі зміни регульованих цін (тарифів), а лише передбачена можливість внести зміни до договору в разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку.
Крім того, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1810 від 21.12.2022 встановлено акціонерному товариству “Харківобленерго» тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на період з 01.01.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.12.2023. Ця постанова набирає чинності з 01.01.2023, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1788 від 21.12.2022 встановлено приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи: на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 (включно) на рівні 380,28 грн/МВт*год. (без ПДВ); на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) 430,25 грн/МВт* год. (без ПДВ); на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) 485,10 грн/МВт* год. (без ПДВ). Ця постанова набирає чинності з 01.01.2023, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.
Вищезазначені постанови НКРЕКП оприлюднені на офіційному сайті 22.12.2022 i 21.12.2022 відповідно, та набрали сили з 01.01.2023.
На момент подання тендерної пропозиції та укладення договору постанови НКРЕКП щодо тарифу на передачу електричної енергії вже були оприлюднені, їх зміст та строк набрання чинності були у доступі, тому зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - 2023, тарифи згідно з постановою могли бути враховані скаржником при визначенні базової ціни товару в пропозиції та договорі з огляду на принципи добросовісності, відкритості та прозорості.
Натомість відповідач, як учасник ринку електричної енергії (електропостачальник), будучи обізнаним із положеннями постанов НКРЕКП щодо рівня тарифу на передачу електричної енергії, часу початку дії такого тарифу, подав тендерну пропозицію, що не враховувала тариф на передачу, який передбачувано почав діяти з 2023 року, та таким чином ним досягнуто перевагу перед іншими учасниками аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції.
Відповідач, підписуючи 24.02.2023 договір, був обізнаний про його умови та збільшення регулятором тарифів, що відбулося до укладення договору.
Підписання 03.07.2023 додаткової угоди № 1 та 05.09.2023 додаткової угоди № 2 з посиланням на збільшення тарифу, який був відомий і діяв на час укладення договору, не може свідчити про дотримання сторонами приписів пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ч. 7 п. 19 Особливостей, тому не є поважною підставою для внесення відповідних змін та не може бути розцінено як добросовісна поведінка сторін, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Таким чином, при укладенні додаткових № 1 від 03.07.2023 та № 2 від 05.09.2023 до договору, зміна тарифів вже відбулася і була відома відповідачу до підписання договору № 24-02 від 24.02.2023, тому це не може вважатися підставою для внесення змін до договору. Аналогічної позиції, щодо відсутності за таких обставин зміни тарифів і, відповідно, підстав для укладення додаткових угод, висловлено Верховним Судом у постанові від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23.
Окрім того, 11.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24.02.2023.
Підставою для її укладення зазначено постанову НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 «Про встановлення граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку».
Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що вона розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 01.11.2023.
Разом з тим, вказана постанова НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 втратила свою чинність на підставі постанови НКРЕКП від 09.11.2023 № 2099, яка набрала законної сили з 30.11.2023 (тобто по даті раніше аніж була укладена додаткова угода № 3 - 11.12.2023).
Отже, на момент укладення сторонами додаткової угоди № 3 від 11.12.2023 до договору, постанова НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126, що зазначена як підстава для її укладення, вже втратила свою чинність.
За таких обставин, внаслідок укладення додаткових угод до договору від 24.02.2023 № 24-02 на ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 4,36 грн з ПДВ до 5,017212 з ПДВ (що у відсотковому співвідношенні складає 38,09 % від первинної ціни), а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 405 040 кВт до 159 827 кВТ*год менше від запланованого, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження зміни ціни, визначеної первісним договором у розмірі 10 %.
Межа у 10% - це сукупна межа на весь період дії договору, а не для кожної окремої угоди (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
У той же час, як свідчать матеріали справи, додатковими угодами договору ціну за одиницю товару збільшено відповідно 38,09 % від ціни визначеної первісним договором, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.
Відповідачем не доведено, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію у спірні періоди, було б очевидно невигідним та збитковим.
Окрім того, сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Доводи апелянта про складність структури ціни електричної енергії та її залежність від змінних факторів не спростовують встановлених судом обставин, оскільки учасник публічної закупівлі, подаючи тендерну пропозицію, приймає на себе ризики зміни ринкової кон'юнктури, які є звичайними для відповідного виду господарської діяльності.
Невизначеність окремих складових ціни не може слугувати підставою для подальшого її довільного коригування поза межами чітко визначених законом умов.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що додаткові угоди №1-№3 укладені з дотриманням вимог законодавства, оскільки перед їх укладенням постачальник звертався до споживача з відповідними повідомленнями та надавав документи, які підтверджують наявність коливання ціни на ринку електричної енергії, є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт направлення постачальником пропозицій про внесення змін до договору та надання певних документів не свідчить про правомірність таких змін, оскільки визначальним є не формальне дотримання процедури, а наявність передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору, які у даному випадку відсутні.
Оскільки сторонами (позивачем та відповідачем), всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те правових підстав, в порушення норм законодавства та положень укладеного договору, укладено спірні додаткові угоди до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації, вбачаються підстави для визнання недійсними вищенаведених додаткових угод до договору, на підставі яких неправомірно підвищено ціни на електричну енергію.
Судова колегія звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 916/3308/24, де, зокрема, зазначено на таке.
Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов'язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
Згідно з частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання сторонами вказаних вимог є підставою для визнання недійсним правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
Таким чином, оскільки додатковими угодами № 1 від 03 липня 2023, № 2 від 05 вересня 2023, № 3 від 11 грудня 2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023, підвищено ціну за одиницю товару на 38,09 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Визнання недійсними додаткових угод № 1 від 03 липня 2023, № 2 від 05 вересня 2023 року, № 3 від 11 грудня 2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023 тягне за собою визнання недійсною і додаткової угоди № 4 від 30.01.2024, оскільки є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною. Недійсність додаткових угод є наслідком того, що ціна за наступними угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у порівнянні із основним договором.
Оскільки зазначені додаткові угоди № 1, 2, 3 до договору від 24.02.2023 № 23-02 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, регулюються пунктом 5.3. договору від 24.02.2023, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 4,36 за 1 кВт/год без ПДВ.
Аргументи апелянта про невстановлення судом підстав недійсності правочинів є безпідставними, оскільки судом встановлено порушення імперативних норм законодавства, що регулюють порядок зміни істотних умов договору про закупівлю, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для визнання правочинів недійсними.
Посилання скаржника на те, що такі правочини є нікчемними і не потребують визнання недійсними, не впливає на правильність висновків суду, оскільки звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним є належним способом захисту, спрямованим на усунення правової невизначеності та застосування наслідків недійсності.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що за договором № 24-02 про постачання електричної енергії споживачу від 24.02.2023 відповідачем було поставлено позивачу електричної енергії в обсязі 159 827 кВт/год, а відтак, вартість поставленої відповідачем електричної енергії мала становити 696 845,72 грн. Проте позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 832 438,94 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 135 593,22 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої - другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Беручи до уваги, що додаткові угоди № 1 від 03 липня 2023, № 2 від 05 вересня 2023, № 3 від 11 грудня 2023 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 24-02 від 24 лютого 2023, визнанні судом недійсними, а відтак, не породжують правових наслідків для учасників правовідносин, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, у заявленому розмірі відповідач має повернути.
З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів у їх сукупності та наданої їм належної правової оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідають вимогам матеріального права та підлягають задоволенню.
Наведені у позові обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тоді як доводи відповідача та апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм законодавства.
Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.
Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут» на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/1723/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2026 у справі № 922/1723/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.04.2026.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов