ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 квітня 2026 року Справа № 902/1306/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Романюк Ю.Г. , суддя Коломис В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2026 (повний текст - 30.01.2026) у справі №902/1306/25 (суддя Яремчук Ю.О.)
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (вул.Медична, 17, м.Івано Франківськ, 76014)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" (вул.Театральна, 20, м.Вінниця, 21050)
про стягнення 123641,00 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.01.2026 у справі №902/1306/25 відмовлено у задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" про стягнення 123641,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно є незаконним і підлягає скасуванню.
У скарзі зазначає, що суд неправильно застосував положення Податкового кодексу України, Цивільного та Господарського кодексів України, а також постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022, яка регулює питання звільнення від оподаткування ПДВ у період воєнного стану.
Зокрема, апелянт оскаржує висновки суду про те, що: для застосування пільги з ПДВ необхідно обов'язково передбачати у договорі цільове використання товару; позивач не довів, що належить до закладів охорони здоров'я, які надають медичну допомогу військовослужбовцям.
На думку скаржника, такі висновки є помилковими, оскільки: придбане медичне обладнання входить до переліку товарів, операції з постачання яких звільняються від ПДВ під час воєнного стану; позивач фактично є закладом охорони здоров'я, що залучений до надання медичної допомоги військовослужбовцям, що підтверджується відповідними доказами та вже встановлювалося судами в аналогічних справах; вимога щодо обов'язкового документального підтвердження цільового використання товару не передбачена законодавством і є довільним тлумаченням суду; ПДВ не є істотною умовою договору та не може встановлюватися чи змінюватися за домовленістю сторін всупереч вимогам податкового законодавства.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та безпідставно не врахував судову практику господарських апеляційних судів у подібних правовідносинах.
Крім цього, у скарзі вказано, що за результатами перевірки Служби безпеки України було встановлено факт безпідставного включення ПДВ до вартості поставленого товару, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, однак отримав відмову.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2026 у справі №902/1306/25 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 123641,00грн безпідставно сплаченого ПДВ, судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрати на надання правової допомоги, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Листом від 11.02.2026 матеріали справи витребувано у суду першої інстанції.
24.02.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2026 у справі №902/1306/25. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 13.03.2026 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.
13.03.2026 через систему «Електронний суд» від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області є законним і обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним дослідженням обставин справи.
Також відповідач зазначає, що звільнення від ПДВ можливе лише за одночасної наявності трьох умов: товар має входити до відповідного переліку; він має закуповуватися для визначених суб'єктів; обов'язково має бути встановлене спеціальне цільове призначення - для надання допомоги пораненим/постраждалим під час воєнного стану. Оскільки у договорі, тендерній документації та інших матеріалах відсутня інформація про таке цільове використання, підстав для звільнення від ПДВ не було.
Відповідач наголошує, що вирішальним є не статус закладу охорони здоров'я, а саме цільове призначення товару. Навіть якщо позивач надає допомогу військовим, це саме по собі не дає підстав для звільнення від ПДВ без підтвердження конкретної мети закупівлі.
Посилання позивача на іншу справу відповідач вважає безпідставним, оскільки: рішення в інших справах не мають преюдиційного значення; відрізняються сторони, договори та фактичні обставини. Натомість відповідач посилається на практику Верховного Суду, яка підтверджує необхідність доведення саме цільового призначення товару для застосування пільги.
Відповідач заперечує доводи про безпідставне збагачення, зазначаючи, що: ПДВ був передбачений умовами договору; кошти сплачені добровільно в межах виконання договору; сума ПДВ перерахована до державного бюджету. Отже, відсутні підстави для застосування норм про повернення безпідставно набутого майна.
Відповідач вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, базується на неправильному тлумаченні законодавства та не підтверджена доказами, у зв'язку з чим підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін .
На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2026 у справі №902/1306/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
20.03.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій заперечує доводи відповідача та підтримує вимоги апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні.
Позивач зазначає, що законодавство не встановлює обов'язку прямо передбачати у договорі цільове використання товару як умову для застосування пільги з ПДВ. Вимогу відповідача про необхідність такого підтвердження вважає надуманою та такою, що не відповідає положенням Податкового кодексу України і постанови Кабінету Міністрів України.
Наголошує, що придбане медичне обладнання за своєю природою та функціональним призначенням використовується для надання медичної допомоги, зокрема військовослужбовцям. Отже, навіть без спеціального формулювання у договорі, характер товару підтверджує його відповідність умовам звільнення від ПДВ.
Позивач підкреслює, що є закладом охорони здоров'я, який фактично залучений до надання медичної допомоги військовим, а тому підпадає під дію відповідних податкових пільг.
Позивач заперечує доводи відповідача про правомірність отримання коштів, зазначаючи, що: ПДВ був нарахований без законних підстав; включення його до ціни договору не змінює його правової природи; перерахування коштів до бюджету не звільняє відповідача від обов'язку повернути безпідставно отримані суми.
Позивач наполягає на необхідності врахування судової практики суду апеляційної інстанції в аналогічних правовідносинах, яка підтверджує його позицію та спростовує доводи відповідача.
Доводи відзиву позивач вважає необґрунтованими, такими, що не спростовують позицію апелянта та не впливають на правильність вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з цим позивач просить суд врахувати викладені пояснення, відхилити заперечення відповідача та задовольнити апеляційну скаргу.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
17.10.2023 було оголошено процедуру закупівлі згідно з Оголошенням про проведення відкритих торгів № UА-2023-10-17-013686-а. Очікувану вартість позивачем, при оголошенні процедури закупівлі, визначено з ПДВ, а саме: “Очікувана вартість: 4988000,00 UАН з ПДВ».
Однією з позицій предмету закупівлі позивачем було визначено: “Стіл операційний, НК024:2023-35379: Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, 1 комплект».
Пунктом 5.1. Розділу 5 Тендерної документації, було визначено: “ 5.1. Найбільш економічно вигідною пропозицією буде вважатися пропозиція з найнижчою ціною з урахуванням усіх податків та зборів (у тому числі податку на додану вартість (ПДВ), у разі якщо учасник є платником ПДВ або без ПДВ - у разі, якщо учасник не є платником ПДВ.».
Пунктом 3.1. Проєкту договору (Додаток 5 до Тендерної документації) було встановлено: “3.1. Загальна вартість договору: ________грн з ПДВ (вказати прописом) у т.ч.ПДВ -___».
Як слідує з матеріалів справи, відповідач подав свою тендерну пропозицію на участь у відкритих торгах №UА-2023-10-17-013686-а, що проводилися позивачем. Тендерна пропозиція була подана відповідно до умов Оголошення про проведення відкритих торгів №UА-2023-10-17-013686-а та Тендерної документації. Загальна вартість тендерної пропозиції відповідача становила 4604359,80 грн, у тому числі ПДВ - 301219,80 грн.
Зокрема, на позицію предмету закупівлі: “Стіл операційний, НК 024:2023 - 35379: Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, 1 комплект» відповідачем було запропоновано: “504220 Стіл операційний мобільний серії Medifa 5000, у кількості 1, одиниця виміру - комплект, ціна за одиницю товару (грн), без ПДВ - 1766300,00 грн, ціна за одиницю товару (грн), з ПДВ - 1889941,00 грн, сума (грн), з ПДВ - 1889941,00 грн».
Позивачем, 26.10.2023 визнано відповідача переможцем процедури та опубліковано на офіційному сайті повідомлення про намір укласти договір з відповідачем за ціною пропозиції відповідача - 4604359,80 грн з ПДВ.
Між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник), за результатами процедури закупівлі відкритих торгів №UА-2023-10-17-013686-а, укладено договір від 06.11.2023 №311/23.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Договором, законом або не випливає з характеру відносин Сторін.
Товаром за даним Договором є: ДК 021:2015 - 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (монітор пацієнта, НК 024:2023- 33586: Система моніторингу фізіологічних показників одного пацієнта, Стіл операційний, НК 024:2023-35379: Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, Монітор для визначення глибини анестезії, НК 024:2023- 41920: Монітор для визначення глибини анестезії (п.1.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, зазначаються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (Специфікація).
В розділі 3 Договору встановлено: “Загальна вартість договору: 4604359,80 грн з ПДВ (чотири мільйони шістсот чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять грн 80 коп) у т.ч.ПДВ - 301219,80 грн».
Додаток №1 до Договору містить Специфікацію, у пункті 2 якої встановлено найменування, кількість, ціну за одиницю товару, а саме: “504220 Стіл операційний мобільний серії Medifa 5000, у кількості 1, одиниця виміру - комплект, ціна за одиницю товару (грн), без ПДВ - 1766300,00 грн, ціна за одиницю товару (грн), з ПДВ - 1889941,00 грн, сума (грн), з ПДВ - 1889941,00 грн».
Відповідно сума ПДВ 7% за одиницю вказаного товару становить 123641,00 грн.
Договірні зобов'язання виконано повністю обома сторонами без претензій та зауважень.
11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227 Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, за наслідками такого відпрацювання було встановлено, що при укладання договору №311/23 від 06.11.2023 з ТОВ “Лівій» не дотримано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» №1447 від 27.12.2022, в частині недотримання підпунктів 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, статті 180 Господарського кодексу України від 16.01.2023 №436-IV та статті 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ та, як наслідок, проведено оплату за отримане обладнання, а саме: Стіл операційний, НК 024:2023-35379; Стіл операційний універсальний електрогідравлічний з ПДВ. Дане порушення призвело до зайвої оплати підприємством коштів (місцевого бюджету), та коштів (НСЗУ) в сумі - 123641,00грн., тобто зайво перераховано ТОВ “Лівій» -123641,00грн.
22.07.2025 за №01-16/691 КНП “Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», звернувся з листом до ТОВ “Лівій» із проханням про повернення коштів в частині ПДВ на суму - 123641,00грн, за результатами вимоги Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України від 11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227.
31.07.2025 за вих.№132 ТОВ “Лівій» у відповідь на лист від 22.07.2025 за №01-16/691 КИП “Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», надало відповідь в якому відмовилось від повернення коштів в частині ПДВ на суму -123641,00 грн.
Так, підставою для звернення до суду є порушення встановлені Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Служби безпеки України та вимога від 11.07.2025 за №60.1/60/5/2-227 за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, при укладанні договору №311/23 від 13.11.2023 з ТОВ “Лівій» в частині купівлі: Стіл операційний, НК 024:2023-35379; Стіл операційний універсальний електрогідравлічний, та відмова ТОВ “Лівій» у добровільному порядку повернути КНП “Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», коштів в частині сплаченого ПДВ на суму - 123641,00грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, заперечень на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Згідно із положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, тому такий договір з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав і обов'язків, спрямованих на виконання обумовлених цим договором умов, які є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно із ч.1 ст.1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів а), б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Згідно зі ст.194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
У відповідності до положень п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пунктів 30.1-30.2 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23).
Відповідно до підпункту 2 (абзац третій) пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2025 у справі №910/4313/25 зазначив про те, що аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України за наявності одночасно таких трьох умов:
1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я;
3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1447 (далі Перелік № 1447).
У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Отже, без дотримання усіх у сукупності цих вимог, наведені операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Вказані вище висновки в подальшому підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові 09.04.2026 у справі №916/2613/25.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши питання наявності умов, які є підставами для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання медичних виробів за спірним предметом закупівлі відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, зазначає наступне.
Щодо першої умови як звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів у цій справі згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України - постачання для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Так, судова колегія враховує, що спільним наказом Міністерство оборони України та Міністерства охорони здоров'я України №49/180 від 07.02.2018 затверджено перелік закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерацій та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного станку", в який включено Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (позивач), яке є спеціалізованим та єдиним високоспеціалізованим закладом в Івано-Франківській області щодо надання медичної допомоги з локалізаціями пухлинних процесів.
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протилежне, так як Обласний клінічний онкологічний диспансер, м.Івано-Франківськ, який міститься у наведеному Переліку, було перейменовано в Комунальний заклад "Прикарпатський клінічний онкологічний центр", якому, в свою чергу, було змінено назву на Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради".
Разом з цим колегія суддів зазначає, що підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не передбачає необхідності наділення спеціальним статусом суб'єкта, зокрема, закладу охорони здоров'я, для отримання податкової пільги, адже аналіз вказаної норми свідчить про наявність вимог щодо спеціального призначення безпосередньо «лікарських засобів та медичних виробів», а не «закладу охорони здоров'я».
За потребою в умовах воєнного стану всі заклади охорони здоров'я області надають медичну допомогу усім постраждалим та пораненим у цілодобовому режимі.
Відтак, можна зробити висновок, що будь-яка лікарня як заклад охорони здоров'я може скористатись наданою законодавцем податковою пільгою за наявності одночасно інших умов, визначених підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
Щодо такої умови як звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів у цій справі згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України - віднесення медичних виробів, обумовлених предметом закупівлі, до таких, що визначені Переліком №1447.
Так, між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник), за результатами процедури закупівлі відкритих торгів №UА-2023-10-17-013686-а, укладено договір від 06.11.2023 №311/23, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.
Додаток №1 до Договору містить Специфікацію, у пункті 2 якої встановлено найменування, кількість, ціну за одиницю товару, а саме: “504220 Стіл операційний мобільний серії Medifa 5000, у кількості 1, одиниця виміру - комплект, ціна за одиницю товару (грн), без ПДВ - 1766300,00 грн, ціна за одиницю товару (грн), з ПДВ - 1889941,00 грн, сума (грн), з ПДВ - 1889941,00 грн».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1447 (зі змінами) затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, до якого включено Стіл операційний мобільний.
Окрім того, відповідно наказу Міністерства охорони здоров'я від 25.02.2022 №379, на виконання Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 визначено організацію роботи всіх закладів охорони здоров'я, які перебувають в сфері управління, для забезпечення безвідмовного надання медичної допомоги усім постраждалим та пораненим.
Також встановлено, що повернення до госпіталізації у заклади охорони здоров'я визначених у переліку, затвердженому спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України разом з Міністерством оборони України №49/180 від 07.02.2018 здійснюється після стабілізації ситуації та окремого розпорядження Міністерства охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.05.2022 №761 "Про затвердження переліку медичного обладнання для забезпечення потреб сфери охорони здоров'я в умовах воєнного стану" затверджено перелік медичного обладнання для забезпечення потреб сфери охорони здоров'я в умовах воєнного стану.
Так, до вказаного переліку входить, зокрема - «Операційний стіл, універсальний, мобільний».
Щодо такої умови як звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів у цій справі згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, як призначення медичних виробів, зокрема, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Як зазначено вище, однією з обов'язкових умов застосування податкової пільги на підставі підпункту 2 (абзац третій) пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальне цільове призначення медичних виробів.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що медичні вироби, які купувались позивачем відповідно до Договору, мають особливе призначення, а саме: для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.
Так, ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі, ні договір не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме для надання медичної допомоги особам, визначеним в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Тобто, замовник під час оголошення процедури закупівлі та укладення Договору не визначав, що закупівля обладнання проводиться для цілей, які визначені вищевказаною нормою.
Натомість питання, для яких цілей та з якою метою здійснюється закупівля тих чи інших медичних виробів, відноситься виключно до компетенції позивача, як замовника процедури закупівлі.
Враховуючи основний вид діяльності Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради", а саме - КВЕД-2010 86.10 «Діяльність лікарняних закладів (основний)» (вбачається зі виписки з ЄДРПОУ), використання придбаного за Договором товару включає надання медичної допомоги як військовим, які потребують лікування, пов'язаного (або не пов'язаного) з отриманням поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану, так і цивільному населенню, яке потребує медичної допомоги, не залежно від обставин отримання ушкодження здоров'я.
Тобто за своїм правовим статусом в силу вимог чинного законодавства позивач не може надавати медичну допомогу виключно фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства.
Отже, у даному випадку медичне обладнання придбавалося для здійснення закладом охорони здоров'я своїх функцій на загальних підставах.
Використання медичних виробів для надання медичної допомоги категорії осіб, які не обумовлені підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України не узгоджується з положеннями цієї норми, як умови застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів, зокрема, щодо цільового використання таких виробів певній категорії осіб, яке законодавець визначив як обов'язкову умову для застосування податкової пільги.
По своїй суті податкові пільги асоціюються з встановленням для певної групи платників податків переваг, які виражаються в зниженні податкового навантаження і є результатом реалізації стимулюючої підфункції регулюючої функції держави з питань оподаткування. Критеріями визначення групи платників податків, на яких поширюється пільга, є певні особливості, що обумовлені видом їх діяльності, об'єктом оподаткування або характером та суспільним значенням здійснюваних ними витрат (пункту 30.1 статті 30 ПК України).
Інакше кажучи, використання медичних виробів не лише для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, свідчитиме про нецільове використання (всупереч умовам чи цілям надання) податкової пільги та, як наслідок, нівелюватиме її призначення.
Відповідальність за особливе порушення податкового законодавства, а саме за нецільове використання податкової пільги передбачена пунктом 123.4 статті 123 ПК України.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, до операцій з постачання медичних виробів на митній території України, застосовується за умови, що такі медичні вироби: (1) призначені для використання у відповідних заходах, перерахованих у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; (2) включені до Переліку №1447.
При цьому, інформація щодо цілей використання медичних виробів може бути зазначена у договорі на постачання таких медичних виробів.
Водночас, якщо придбання медичних виробів, які включено до Переліку №1447, здійснюється не для використання у відповідних заходах, перерахованих у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суб'єктами, то на операцію Товариства з постачання на митній території України медичних виробів режим звільнення від оподаткування ПДВ не поширюватиметься і, відповідно, така операція підлягатиме оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Таким чином, оскільки позивач не визначав, що закупівля медичного виробу здійснюється для цілей, які перелічені у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та враховуючи використання придбаних медичних виробів для надання медичної допомоги будь-яким особам, а не лише спеціальній категорії суб'єктів, підстав для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операції Товариства з постачання на митній території України медичних виробів, обумовлених предметом спірної закупівлі, в порядку визначеної норми немає.
З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівін" кошти в сумі ПДВ за договором про закупівлю товару не підлягають стягненню на користь позивача, оскільки набуті товариством правомірно.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівін" відповідно до видаткової накладної №168 від 22.11.2023 передало Комунальному некомерційному підприємству "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" товар - 504220 Стіл операційний мобільнийсерії Medifa 5000, за ціною без ПДВ 1766300,00 грн, сума без ПДВ - 1766300,00 грн, сума ПДВ - 123641,00, всього з ПДВ - 1889941,00 грн.
Тобто, відповідач виконав свої зобов'язання зі справляння до державного бюджету України суми ПДВ.
При цьому, позивач не доводив, що сума ПДВ у розмірі 123641,00 грн була повернута Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівін" з бюджету як помилково сплачений податок.
Отже, у даному випадку кошти у розмірі 123641,00 грн були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівін" у формі податку до державного бюджету України.
Водночас, стягнення вказаної суми, сплаченої до державного бюджету у якості податку на додану вартість становитиме надмірний фінансовий тягар для постачальника, який у цьому випадку діяв добросовісно - сплатив в подальшому відповідну суму до бюджету як ПДВ.
При цьому, правові висновки апеляційних господарських судів, на які посилається апелянт, не входять до переліку обов'язкових для врахування судом висновків щодо застосування норм права, передбачених процесуальним законом, а відтак не є обов'язковими для суду при вирішенні спору.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідне медичне обладнання має спеціальне цільове використання, які б відповідали вказаному критерію вірогідності, що свідчить про відсутність такої обставини як цільове використання такого обладнання, а отже про відсутність юридичного складу для застосування до спірних правовідносин положень пп.3 п.32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
Таким чином, враховуючи, що до спірних правовідносин не застосовується пп.3 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а, отже, позивачем не наведено жодних норм законодавства, яким суперечить включення до ціни договору суми податку на додану вартість, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" безпідставно набутих коштів у вигляді податку на додану вартість у загальній сумі 123641,00 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у позові Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівін" про стягнення 123641,00 грн.
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2026 у справі №902/1306/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.04.2026.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Коломис В.В.