ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
20 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1093/17
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Жердєва Миколи Володимировича
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 про внесення виправлення у наказ та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, постановлену суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст складено 13.04.2023,
у справі №915/1093/17
за позовом: заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича
про стягнення 205 374,41 грн та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2017 у справі №915/1093/17 повністю задоволено позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради грошові кошти у розмірі 205374,41 грн, з яких: 28548,90 грн - основна заборгованість та 176825,51 грн - неустойка; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Жердєва Миколу Володимировича повернути Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради за актом прийому-передачі нежитлові приміщення площею 118,5 кв.м за адресою: вул. Паризької Комуни, 28 у місті Миколаєві; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь прокуратури Миколаївської області грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору у сумі 4647 грн.
05.12.2017 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2017 у справі №915/1093/17 місцевим господарським судом було видано відповідні накази про його примусове виконання, в яких зазначено про те, що вони дійсні для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох місяців.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2020 у справі №915/1093/17 задоволено заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 від 30.07.2020 №31-9398вих-20 (з урахуванням уточненої заяви від 04.09.2020 №31-10704вих-20); поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу від 05.12.2017 у справі №915/1093/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради грошових коштів у розмірі 205374,41 грн, з яких: 28548,90 грн - основна заборгованість та 176825,51 грн - неустойка; видано дублікат наказу від 05.12.2017 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2017 у справі №915/1093/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради грошових коштів у розмірі 205374,41 грн, з яких: 28548,90 грн - основна заборгованість та 176825,51 грн - неустойка.
09.03.2023 до суду першої інстанції від Управління комунального майна Миколаївської міської ради надійшла заява №111/10/01/08/23 від 01.03.2023 (вх.№2801/23 від 09.03.2023), в якій останнє просило:
-поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу від 05.12.2017 у справі №915/1093/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради грошових коштів у розмірі 205374,41 грн, з яких: 28548,90 грн - основна заборгованість та 176825,51 грн - неустойка;
-внести зміни (виправити помилку) до наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2017 у справі №915/1093/17, замінивши строк пред'явлення до виконання з трьох місяців на три роки.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 (суддя Семенчук Н.О.) задоволено заяву Управління комунального майна Миколаївської міської ради №111/10/01/08/23 від 01.03.2023 (вх.№2801/23 від 09.03.2023); внесено виправлення у наказ Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2017 у справі №915/1093/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради грошових коштів у розмірі 205374,41 грн, з яких: 28548,90 грн - основна заборгованість та 176825,51 грн - неустойка, шляхом зазначення, що "Наказ дійсний для пред'явлення до примусового виконання протягом 3-х років" замість "Наказ дійсний для пред'явлення до примусового виконання протягом 3-х місяців"; відновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 05.12.2017, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2017 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жердєва Миколи Володимировича на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради грошових коштів у розмірі 205374,41 грн, з яких: 28548,90 грн - основна заборгованість та 176825,51 грн - неустойка.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Жердєв Микола Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви стягувача про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання та внесення змін до виконавчого документа.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Жердєва Миколи Володимировича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №915/1093/17 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Миколаївської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
10.04.2026 до суду апеляційної інстанції від Управління комунального майна Миколаївської міської ради надійшли письмові заперечення б/н від 10.04.2026 (вх.№1329/26/Д1 від 10.04.2026), в яких останнє, посилаючись на пропуск апелянтом присічного річного строку на апеляційне оскарження, просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з матеріалами апеляційної скарги Жердєва Миколи Володимировича та письмових заперечень Управління комунального майна Миколаївської міської ради, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
В силу частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За умовами частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 30.09.2022 у справі №906/255/21.
У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 12.11.2018 у справі №54/239.
Реалізація права на апеляційне оскарження не може залежати від моменту, коли сторона фактично вирішила скористатися таким правом. Протилежний підхід означав би можливість довільного у часі перегляду судових рішень, що суперечить природі процесуальних строків як інструменту забезпечення ефективності та завершеності судового розгляду.
Забезпечення права на доступ до суду не є абсолютним і повинно здійснюватися у розумному балансі з іншими складовими верховенства права, зокрема принципом правової визначеності. Встановлення чітких процесуальних строків та наслідків їх пропуску є легітимним засобом досягнення такого балансу, а їх дотримання - необхідною умовою довіри до судової системи.
Встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк на апеляційне оскарження є присічним (преклюзивним), тобто таким, що обмежує саме існування процесуального права на апеляційне оскарження після його спливу. На відміну від загальних процесуальних строків, цей строк не підлягає поновленню з підстав поважності причин його пропуску, а може бути подоланий виключно у випадках, прямо передбачених законом. Такий підхід спрямований на забезпечення стабільності судових рішень та реалізацію принципу правової визначеності.
Після спливу присічного річного строку питання поважності причин пропуску строку втрачає правове значення, оскільки законодавець пов'язує можливість відкриття апеляційного провадження виключно з наявністю спеціальних обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Отже, дослідженню підлягає не загальна поважність причин, а виключно наявність або відсутність визначених законом винятків.
Обов'язок доведення наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою, покладається саме на скаржника. Такий обов'язок включає не лише наведення відповідних доводів, але й подання належних, допустимих та достатніх доказів їх існування. Непідтверджені припущення або загальні посилання на складні обставини не можуть вважатися виконанням цього обов'язку та не створюють підстав для відступу від імперативних приписів процесуального закону.
Звертаючись з вищенаведеною апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 пропустив встановлений законом процесуальний строк на апеляційне оскарження, між тим ним заявлено клопотання про поновлення зазначеного строку, яке мотивоване тим, що з 22.04.2022 останній проходив військову службу за мобілізацією і лише 30.03.2023 був звільнений з військової служби у запас, у зв'язку з чим апелянт не отримував поштової кореспонденції у цій справі від місцевого господарського суду та не був повідомлений про судовий розгляд, а про факт існування оскаржуваної ухвали дізнався з виконавчого провадження та лише 18.03.2026 ознайомився з матеріалами справи №915/1093/17, отримавши копію зазначеної ухвали.
Дослідивши наявність визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд вбачає, що ОСОБА_1 належним чином засобами поштового зв'язку повідомлявся судом першої інстанції про розгляд даної справи та в подальшому отримав копію повного тексту вказаної ухвали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400501265167 (т.2 а.с.93).
За таких обставин, місцевий господарський суд, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 за належною адресою, вжив усіх передбачених процесуальним законом необхідних заходів для повідомлення апелянта про ухвалення оскаржуваного судового рішення, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеної ухвали суду першої інстанції вважається врученою скаржнику 24.04.2023 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення).
Водночас скаржник не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які б зумовили реальну наявність у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17.
Посилання апелянта на проходження останнім лікування відхиляються колегією суддів, оскільки зі змісту наданих скаржником медичних виписок вбачається, що протягом присічного річного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні епізодично і протягом нетривалих періодів часу (з 21.08.2023 по 30.08.2023 та з 12.12.2023 по 22.12.2023), що не підтверджує об'єктивну неможливість самостійного апеляційного оскарження відповідачем ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 або, принаймні, здійснення пошуку адвоката для отримання професійної правничої допомоги у розумний строк, об'єктивно необхідний для вчинення відповідних дій з урахуванням тривалого пропуску строку на подання апеляційної скарги після отримання оскаржуваної ухвали засобами поштового зв'язку. Сама по собі наявність тимчасового лікування не виключає обов'язку особи діяти з належною процесуальною обачністю, що передбачає вжиття розумних та доступних заходів для захисту своїх прав, включаючи своєчасне залучення професійної правничої допомоги. Натомість надані апелянтом докази не свідчать, що стан його здоров'я унеможливлював як особисте звернення до суду, так і вчинення відповідних процесуальних дій через належного представника, у тому числі у періоди між зазначеними курсами лікування, відтак зазначені скаржником підстави є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від волі самого відповідача), а твердження про необізнаність щодо постановленої ухвали не узгоджується з принципом належної процесуальної обачності і не може визнаватися об'єктивною перешкодою для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
Як учасник справи, відповідач зобов'язаний діяти добросовісно та розумно, забезпечуючи належну організацію своєї життєдіяльності, у тому числі контроль за судовими провадженнями, в яких він бере участь. Необачність апелянта не може покладатися на суд або іншу сторону спору як підстава для поновлення процесуальних строків, оскільки такі обставини перебувають у сфері контролю самого відповідача і не можуть визнаватися такими, що мають ознаки об'єктивної непереборності. Відповідач є самостійним учасником справи і несе ризики організації власної діяльності, включаючи забезпечення належного представництва та захисту своїх інтересів у суді.
Доводи апелянта про проходження ним військової служби у період з 22.04.2022 по 30.03.2023, під час якої були отримані травми, також не свідчать про наявність обставин непереборної сили у розумінні процесуального закону, оскільки, як зазначалося вище, оскаржувана ухвала була постановлена 11.04.2023 і вручена ОСОБА_1 24.04.2023, тобто вже після звільнення скаржника з військової служби і не під час проходження ним лікування, пов'язаного з отриманими травмами. Для визнання таких обставин підставою для поновлення строку необхідним є доведення їх прямого, безпосереднього та невідворотного впливу на можливість вчинення конкретної процесуальної дії у визначений законом строк, у тому числі через представника, що скаржником у даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 з пропуском присічного строку не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку (майже через три роки після постановлення оскаржуваної ухвали) зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який не виявив жодного інтересу до реалізації свого права на подання апеляційної скарги, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки, тим більше, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, у даному випадку на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17 поширюється встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України присічний річний строк для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на судове рішення, що, у свою чергу, має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявники діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана ОСОБА_2 та пана Трубіцина неприйнятними.
Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, який був ознайомлений зі змістом оскаржуваного судового рішення, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасну реалізацію ним права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/1093/17.
Справу №915/1093/17 повернути Господарському суду Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук