ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4354/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2026, прийняте суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 26.01.2026,
у справі №916/4354/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради
про стягнення 201 308,02 грн
У жовтні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 201308,02 грн, з яких: 110022,85 грн - основний борг, 60549,49 грн - пеня, 6138,95 грн - 3% річних та 24596,73 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого у період з травня місяця 2024 року по квітень місяць 2025 року.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.11.2025 відкрито провадження у справі №916/4354/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №916/4354/25 (суддя Петренко Н.Д.) задоволено позов; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 201308,02 грн, з яких: 110022,85 грн основного боргу, 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат, а також стягнуто судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основного боргу, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат і 3% річних).
Не погодившись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №916/4354/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат і прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно проігноровано наявність заборони нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість зі сплати комунальних послуг, встановленої законодавством у зв'язку з введенням воєнного стану внаслідок широкомасштабної військової агресії проти України. Крім того, за твердженням апелянта, стягнення пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
У відзиві на апеляційну скаргу вих.№05.03.2026 від 05.03.2026 (вх.№481/26/Д1 від 05.03.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №916/4354/25 - без змін, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір постачання природного газу №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 за своєю природою не є договором про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим на заборгованість за цим договором не поширюється заборона на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (201308,02 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 18.02.2026 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
17.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" ("Постачальник") та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради ("Споживач") укладено договір постачання природного газу №101/ПГ-4786-Г (далі - договір №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023), за умовами пункту 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є підприємством/установою/організацією, на балансі якого перебуває гуртожиток/-ки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) природний газ в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів такого гуртожитку/-ів (та/або житлових будівель, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для власних потреб і не може бути використаний для перепродажу.
В силу пункту 1.4 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Пунктом 2.1 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 передбачено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 19.11.2023 по 15.04.2024 (включно) у кількості 56,930 тис.куб.м, у тому числі по місяцях, а саме: у листопаді місяці 2023 року - 0,890 тис.куб.м, у грудні місяці 2023 року - 10,650 тис.куб.м, у січні місяці 2024 року - 12,540 тис.куб.м, у лютому місяці 2024 року - 11,650 тис. куб.м, у березні місяці 2024 року - 11,100 тис.куб.м, у квітні місяці 2024 року - 10,100. Всього - 56,930 тис.куб.м.
Положеннями пункту 3.4 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС не раніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаних актів приймання-передачі природного газу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Після закінчення розрахункового періоду, у якому було здійснено постачання природного газу, але не пізніше 14 числа місяця, наступного за періодом постачання, якщо інше не передбачено договором, Споживач зобов'язується повернути Постачальнику один з примірників акту приймання-передачі природного газу. Сторони на підставі частини третьої статті 207 та статті 627 Цивільного кодексу України домовились про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису актів приймання-передачі природного газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору. Після підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скорегованими (пункти 3.4.1-3.4.3 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023).
Згідно з пунктом 3.5 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору.
За умовами пункту 4.1.1 договору 101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 ціна обсягів природного газу у пункті 2.1 цього договору дорівнює 7420 грн з урахуванням ПДВ, з яких 1236,67 грн - ПДВ, за 1000 куб.м газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед), крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для обсягів, встановлених пунктом 2.1 цього договору, за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
У пункті 4.4 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 Споживач здійснює 100% розрахунок за поставлені та спожиті обсяги природного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу до закінчення календарного місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання природного газу.
Відповідно до пункту 6.2 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В силу пункту 13.1 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності).
В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023, якими внесено зміни в окремі пункти вказаного договору постачання природного газу, а саме: додаткові угоди №1 від 15.04.2024, №2 від 26.04.2024, №3 від 02.09.2024, №4 від 28.12.2024 та №5 від 15.01.2025.
На виконання договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 позивач у період з листопада місяця 2023 року по квітень місяць 2025 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 1400983,05 грн, з яких: 906565,17 грн за період з листопада місяця 2023 року по січень місяць 2024 року, 105674,40 грн за період з лютого місяця 2024 року по квітень місяць 2024 року та 388743,48 грн за період з травня місяця 2024 року по квітень місяць 2025 року, на підтвердження чого до місцевого господарського суду було подано низку актів приймання-передачі природного газу, зокрема: №9637 від 31.05.2024 за травень місяць 2024 року на суму 24282,64 грн; №11393 від 30.06.2024 за червень місяць 2024 року на суму 22082,92 грн; №12735 від 31.07.2024 за липень місяць 2024 року на суму 23288,99 грн; №14249 б/д за серпень місяць 2024 року на суму 21128,04 грн (не підписаний Споживачем); №15822 від 30.09.2024 за вересень місяць 2024 року на суму 19375,09 грн; №17656 від 31.10.2024 за жовтень місяць 2024 року на суму 28042,64 грн; №19740 від 30.11.2024 за листопад місяць 2024 року на суму 41414,64 грн; №22103 від 31.12.2024 за грудень місяць 2024 року на суму 47581,03 грн; №2240 від 31.01.2025 за січень місяць 2025 року на суму 45316,96 грн; №4487 від 28.02.2025 за лютий місяць 2025 року на суму 47477,68 грн; №6724 від 31.03.2025 за березень місяць 2025 року на суму 33187,07 грн та №8830 б/д за квітень місяць 2025 року на суму 35565,78 грн (не підписаний Споживачем).
Обсяги спожитого відповідачем природного газу також відображені у наявних у матеріалах справи роздруківках з Інформаційної платформи Оператора ГТС.
З огляду на те, що Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради не сплатило 906565,17 грн вартості природного газу, спожитого на підставі договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 у листопаді-грудні місяцях 2023 року та у січні місяці 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а також нарахованих на неї пені в сумі 145425,35 грн, 3% річних у сумі 15486,25 грн та інфляційних втрат у сумі 34742,71 грн (справа №916/4963/24).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у справі №916/4963/24 частково задоволено позов; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 906565,17 грн, пеню у сумі 72712,68 грн, 3% річних у сумі 15486,25 грн, інфляційні втрати у сумі 34742,71 грн та 13226,64 грн судового збору.
Крім того, у грудні місяці 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради про стягнення з останнього заборгованості за природний газ, спожитий на підставі договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 у лютому-квітні місяцях 2024 року, у сумі 105674,40 грн, а також нарахованих на неї пені у сумі 9391,75 грн, 3% річних у сумі 1064,72 грн та інфляційних втрат у сумі 3458,87 грн (справа №916/5593/24).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 у справі №916/5593/24 задоволено позов; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 105674,40 грн, пеню у сумі 9391,75 грн; 3% річних у сумі 1064,72 грн та інфляційні втрати у сумі 3458,87 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради в якості оплати вартості природного газу, поставленого за договором №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 у період з листопада місяця 2023 року по квітень місяць 2025 року, перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти у загальній сумі 1290960,20 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 01.11.2023 по 22.08.2025.
В адресованій відповідачеві вимозі №119/4.1.2-60144-2025 від 07.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просило у строк до 14.08.2025 погасити заборгованість за природний газ, поставлений на підставі договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023, у сумі 110022,85 грн.
За результатами опрацювання вищенаведеної вимоги Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради надало відповідь №01-11/483 від 08.08.2025, в якій зазначило про те, що останнє згідно з договором №101/ПГ-6680-Г від 29.04.2025 приймає природний газ для побутових споживачів гуртожитків, що перебувають на балансі підприємства, при цьому платоспроможність населення дуже знизилася, тим більше у зоні активних бойових дій, до якої відноситься Херсонська міська територіальна громада, проте, з огляду на заборону, встановлену чинним законодавством, відповідач не має можливості у примусовому порядку припиняти/зупиняти надання мешканцям гуртожитків та житлових будинків житлово-комунальні послуги у разі їх несплати або оплати не у повному обсязі, натомість намагається при надходженні коштів від населення одразу робити перерахування грошей постачальникам енергоресурсів. Крім того, відповідач повідомив, що ним проводиться планомірна претензійно-позовна робота, подаються до суду заяви про видачу судових наказів про стягнення з боржників заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а також наголосив на тому, що на підставі договору №101/ПГ-6680-Г від 29.04.2025 природним газом користуються побутові споживачі, які згідно із законодавством України звільнені від штрафів та пені у період воєнного стану, внаслідок чого всі штрафні санкції лягають прямими збитками на підприємство. Поряд з цим, на засіданні бюджетної комісії Херсонської міської військової адміністрації, яке відбулося 23.07.2025, було погоджено виділення Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради коштів з міського бюджету на погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", у зв'язку з чим відповідач просив позивача не звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожитий мешканцями гуртожитків природний газ у сумі 110022,85 грн і не нараховувати непосильні для підприємства виплати у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи, що останнє у серпні місяці 2025 року вживатимуться усі можливі заходи для погашення заборгованості за спожитий природний газ у найкоротші терміни.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 201308,02 грн, з яких: 110022,85 грн - основний борг, 60549,49 грн - пеня, 6138,95 грн - 3% річних та 24596,73 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради своїх зобов'язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого на виконання укладеного між сторонами договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 у період з травня місяця 2024 року по квітень місяць 2025 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради взятих на себе зобов'язань за договором №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023, що зумовило правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат і 3% річних).
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат, апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №916/4354/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 110022,85 грн основного боргу Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, оскільки за умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін господарського зобов'язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
В силу узгоджених сторонами умов договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ, між тим, як зазначалося вище, вартість природного газу, поставленого позивачем на виконання вказаного договору у період з травня місяця 2024 року по квітень місяць 2025 року, Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради сплачувалася несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим основна заборгованість останнього за цим договором склала 110022,85 грн (розраховано наступним чином: 1400983,05 грн - 1290960,20 грн = 110022,85 грн).
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що невиконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач виступає таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені у листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Пунктом 6.2 договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на викладені вище приписи чинного законодавства та умови договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023, а також невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу у передбачений цим договором строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для проведення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Водночас сам по собі факт наявності правових підстав для нарахування відповідних санкцій не є безумовною підставою для їх стягнення, оскільки реалізація такого права має здійснюватися з урахуванням спеціального правового регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та їх виконання.
Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що:
-побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);
-захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
Слід наголосити, що Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до пункту 2.1 статуту Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації №9955р від 28.10.2024 (далі - статут Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради), підприємство створено з метою забезпечення ефективного управління багатоквартирними будинками (у тому числі гуртожитками), належного утримання житлового та нежитлового фонду (включаючи утримання на балансовому обліку), прибудинкових територій, об'єктів благоустрою.
У підпунктах 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 статуту Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради вказано, що предметом діяльності підприємства є надання послуг з управління багатоквартирними будинками (у тому числі гуртожитками), що включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку та обслуговування внутрішньобудинкових систем, а також укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг і здійснення контролю за виконанням умов договорів у встановленому чинним законодавством порядку.
З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №6611643000 від 13.06.2025 вбачається, що видом економічної діяльності Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради, є, зокрема, 81.10 "Комплексне обслуговування об'єктів".
Згідно з наказом Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради №271 від 06.08.2018 передано Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради (колишнє найменування підприємства - Житлово-експлуатаційна контора №1 Суворовського району) на утримання гуртожитки та багатоквартирні будинки з прибудинковими територіями, інженерними мережами та з наявною документацією, а також доручено начальнику Житлово-експлуатаційної контори №1 Суворовського району з 01.09.2018 укласти договори зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями, зокрема, про надання послуг з теплопостачання, газопостачання, водопостачання та електропостачання.
Отже, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради згідно з положеннями його статуту сприяє отриманню мешканцями гуртожитку житлово-комунальних послуг, у тому числі постачанню природного газу, і у цьому випадку відповідач, задовольняючи потреби побутових споживачів у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців гуртожитку, а договір №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023, укладений з позивачем, спрямований саме для забезпечення потреб мешканців гуртожитку - споживачів житлово-комунальних послуг, що підтверджується пунктом 1.2 вказаного договору.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.04.2025 у справі №916/847/24.
За своєю суттю участь відповідача у спірних правовідносинах має похідний характер від правовідносин із кінцевими споживачами - фізичними особами, оскільки саме останні є фактичними споживачами природного газу, а відповідач лише організаційно забезпечує отримання відповідної послуги. Таким чином, правовий статус відповідача не може оцінюватися ізольовано від правового статусу побутових споживачів, в інтересах яких він діє, що має визначальне значення для правильного застосування норм матеріального права у цій справі.
Відповідно до указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Встановлена постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 заборона на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів річних має імперативний характер та спрямована на захист публічного інтересу - забезпечення доступності житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану. Зазначена заборона є нормою прямої дії та не ставить своє застосування у залежність від волевиявлення сторін договору чи умов такого договору. Відтак будь-які положення договору, які передбачають можливість нарахування чи стягнення відповідних санкцій у період дії такого обмеження, не підлягають застосуванню.
Вирішуючи питання про поширення дії зазначеного мораторію, суд апеляційної інстанції виходить не лише з формального статусу сторін правовідносин, а з їх економічної сутності та фактичної ролі у спірних відносинах. Зокрема, відповідач не є самостійним кінцевим споживачем природного газу, а виконує функцію посередника (виконавця житлово-комунальних послуг), забезпечуючи потреби побутових споживачів - мешканців гуртожитків, що узгоджується з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо колективного споживача. Діяльність відповідача не має самостійного комерційного характеру у спірних правовідносинах, а його фінансовий результат безпосередньо залежить від рівня розрахунків населення за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, встановлена вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - мешканців гуртожитку (побутових споживачів).
30.12.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1405 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та фактично знято мораторій, зокрема, на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, яке проживає на територіях, на яких не ведуться бойові дії або які не знаходяться під тимчасовою окупацією.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада, на території якої розташовані гуртожитки, для мешканців яких відповідач на підставі договору №101/ПГ-4786-Г від 17.11.2023 закуповував природний газ, з 11.11.2022 до 01.05.2023 була територією можливих бойових дій, а з 01.05.2023 по теперішній час є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що відображає аналогічні відомості щодо Херсонської міської територіальної громади.
За таких обставин, з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 в частині заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних у період дії воєнного стану за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, яке проживає на території активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, враховуючи заявлення позивачем до стягнення у цій справі штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості природного газу, придбаного останнім для забезпечення житлово-комунальними послугами мешканців гуртожитків (побутових споживачів) на території Херсонської міської територіальної громади у період з травня місяця 2024 року по квітень місяць 2025 року, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про необхідність застосування у спірних правовідносинах мораторію, встановленого вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023), що попри наявність відповідних доводів Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції, який, не з'ясувавши правову природу функціонування даного підприємства як колективного споживача, обмежився формальним посиланням на те, що відповідач є юридичною особою, а не населенням у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат.
Стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань у спірних правовідносинах за наведених обставин призвело б до непропорційного та надмірного фінансового навантаження на суб'єкта, який фактично не є кінцевим споживачем та діє в інтересах соціально вразливої категорії осіб.
Аналогічний підхід до вирішення спорів цієї категорії висловлено у постановах Верховного Суду, який у подібних правовідносинах виходить з необхідності врахування не лише формальної правової природи зобов'язання, але й його соціально-економічного змісту та цільового призначення відповідних норм права, зокрема, у справах, що стосуються забезпечення населення житлово-комунальними послугами в умовах воєнного стану.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення Господарського суду Одеської області 20.01.2026 у справі №916/4354/25 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині та зміні в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання в електронній формі з використанням системи "Електронний суд" позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення останніх (позовні вимоги задоволено на 54,65%, а вимоги апеляційної скарги - повністю).
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №916/4354/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 60549,49 грн пені, 6138,95 грн 3% річних та 24596,73 грн інфляційних втрат скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити, в частині розподілу судових витрат - змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 110022,85 грн основного боргу та 1323,84 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні решти позову відмовити".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Херсонської міської ради 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук