09 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/38/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс»
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2025 (повне рішення складено 17.11.2025, суддя А.А. Бутирський)
у справі № 926/38/22
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу м. Івано-Франківськ
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» м. Чернівці
за участю Чернівецької обласної прокуратури, м. Чернівці
про стягнення 4 117 671,87 грн
За участю представників:
від позивача - Книговський В.О. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача - Нагнибіда В.І. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від прокуратури - Дмитришин Ю.М.
Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 05.11.2025 у справі № 926/38/22 ухвалив: - задоволити позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» 4117671,87 грн шкоди та 61765,09 грн судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2025 у справі № 926/38/22; - постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, склад колегії з розгляду справи № 926/38/22 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс», поданою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2025 у цій справі.
16.12.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 926/38/22.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що під час позапланового заходу державного нагляду встановлено факт незаконної суцільної рубки дерев у берегозахисних ділянках лісу ДП «Берегометське лісомисливське господарство», що підтверджується актом перевірки та матеріалами справи, а зазначені дії суперечать вимогам Лісового кодексу України та ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону», внаслідок чого доведено нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, яка обчислюється у розмірі 4117671,87 грн і яка відповідачем не відшкодована. При цьому, суд встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та визнав безпідставними заперечення відповідача і поданий експертний висновок як такі, що не спростовують встановлених обставин справи.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- положення ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону» встановлюють пряму заборону суцільних рубок у берегозахисних ділянках лісів Карпатського регіону, за винятком окремих випадків, визначених законом. Водночас, кваліфікація рубки як суцільної не може ґрунтуватися виключно на факті одноетапного вирубування дерев, оскільки відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 та від 22.10.2008 № 929, вид рубки визначається системою лісокористування, що базується на лісогосподарських рішеннях і матеріалах лісовпорядкування. Відтак, вирішальним є не спосіб виконання окремого етапу робіт, а належність рубки до відповідної системи (поступової, вибіркової чи суцільної) в цілому;
- як вбачається з акта позапланової перевірки від 02.11.2021 № 208/03 та лісорубного квитка № 228 від 09.12.2020, на спірних ділянках здійснювалися лісогосподарські заходи у формі лісовідновної рубки в системі рубок формування і оздоровлення лісів. Ділянки були віднесені до берегозахисних лісів, а рубки проводилися відповідно до матеріалів лісовпорядкування та раніше застосованих групово-вибіркових рубок. На думку скаржника, позивач без належного правового обґрунтування перекваліфікував зазначені роботи як суцільну рубку, не встановивши факту повного знищення деревостану та не дослідивши систему рубок у сукупності;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку судової експертизи, відповідно до якого спірні роботи віднесено до лісовідновної поступової рубки. Рубка здійснювалася на підставі акта спеціального обстеження від 01.12.2020, яким визначено санітарний стан насаджень та необхідність проведення кінцевого прийому поступової рубки. За таких обставин, висновки суду про наявність суцільної рубки ґрунтуються на неповному дослідженні доказів та вибірковому підході до їх оцінки.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Чернівецькою обласною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:
- постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону та відтворення лісів, а ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону» встановлює пряму заборону суцільних рубок у гірських та особливо захисних лісах Карпатського регіону, зокрема на берегозахисних ділянках зі стрімкими схилами. Спірні ділянки належать до особливо захисних лісових ділянок (ОЗЛД), де діє посилений режим обмеженого лісокористування. Проведення рубок на таких територіях допускається виключно у виняткових випадках, прямо визначених законом, яких у даній ситуації не встановлено;
- незалежно від формального найменування в документах («лісовідновна рубка»), встановлено, що на спірних ділянках здійснено повне вирубування деревостану за один етап, за винятком дерев, що підлягали збереженню. Відповідно до законодавчого визначення, суцільна рубка характеризується саме одноразовим вилученням деревостану. Дані лісорубного квитка № 228 та акти відведення підтверджують планування та фактичне здійснення суцільного способу рубки, а не поступової чи вибіркової;
- вибіркові, поступові та суцільні рубки є різними системами лісокористування з відмінними цілями, технологією та правовим режимом. Законодавство не передбачає «трансформації» вибіркових рубок попередніх років у поступову або іншу систему рубок у майбутньому. Кожна рубка є самостійним лісогосподарським заходом;
- у даному випадку, експертний висновок містить істотні процесуальні та методологічні порушення: вихід за межі поставлених судом питань, дослідження матеріалів, що не є предметом справи, використання документів, відсутніх у матеріалах справи, а також неправильну інтерпретацію об'єкта дослідження. Наведене виключає можливість визнання такого висновку належним і допустимим доказом.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В судове засідання з'явились прокурор та представники сторін в режимі відеоконференцзв'язку, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:
На підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 27.10.2021 № 665, спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу у період з 28.10.2021 по 02.11.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Державним підприємством «Берегометське лісомисливське господарство» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 208/03 від 02.11.2021.
Як вбачається з зазначеного акта, під час здійснення вказаного позапланового заходу державного нагляду (контролю) у період з 28.10.2021 по 02.11.2021 спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу встановлено факт незаконної рубки сироростучих та сухостійних дерев порід ялина, ялиця, бук у кількості 98 штук на території Долішньошепітського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство» у кварталі 37 виділ 2 ділянка 1 (лісовідновна рубка 2020 року) на площі 1,3 га (берегозахисна ділянка лісу, стрімкі схили), а також факт незаконної рубки сироростучих та сухостійних дерев порід ялина, ялиця, бук, клен-явір у кількості 146 штук у кварталі 37 виділ 2 ділянка 2 (лісовідновна рубка 2020 року) на площі 1,4 га (берегозахисна ділянка лісу, стрімкі схили) на території того ж лісництва.
Зазначені рубки, за висновками контролюючого органу, були здійснені лісозаготівельними бригадами ДП «Берегометське лісомисливське господарство» у 2021 році.
Згідно таксаційного опису Долішньошепітського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство» та актів відведення ділянок у рубку від 04.12.2020 та 07.12.2020 квартал 37 виділ 2 віднесено до берегозахисних лісових ділянок зі стрімкими схилами крутизною відповідно 30 та 35 градусів.
За твердженням відповідача, спірні рубки здійснювалися у відповідності до матеріалів лісовпорядкування та на підставі лісорубного квитка № 228 від 09.12.2020, за яким відповідно до листів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.12.2020 № 02-12/1150 та Управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА від 28.12.2020 № 04/1875 термін заготівлі деревини було погоджено та продовжено до 31.05.2021.
У лісорубному квитку № 228 від 09.12.2020 у графі «вид, спосіб рубки» зазначено «лісовідновна - кінцевий прийом».
Вищевикладене, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог ст. ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст. 2 ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону», п. п. 6, 26 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 внаслідок чого, на підставі додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», Державною екологічною інспекцією Карпатського округу м. Івано-Франківськ визначено розмір шкоди, заподіяної внаслідок зазначених рубок на території Долішньошепітського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство», що становить 4 117 671,87 грн.
З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на адресу ДП «Берегометське лісомисливське господарство» було надіслано письмову претензію від 26.11.2021 № 03.5-07/4827 про сплату шкоди в розмірі 4 117 671,87 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали підставою для звернення Державної екологічної інспекції Карпатського округу м. Івано-Франківськ до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Берегометське лісове господарство» 4 117 671,87 грн збитків, заподіяних внаслідок незаконної рубки дерев, згідно акта перевірки № 208/03 від 02.11.2021.
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 913 «Про припинення Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» та затвердження складу комісії з припинення», зазначене підприємство припинено шляхом реорганізації, у зв'язку з приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Згідно з наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 02.01.2023 № 178 «Про закріплення майна за філією «Берегометське лісомисливське господарство» майно, права та обов'язки ДП «Берегометське лісомисливське господарство», передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 02.01.2023 № 5, відповідній філії ДСГП «Ліси України».
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1853 припинено філію «Берегометське лісомисливське господарство».
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 № 2325 затверджено передавальні акти філій, що координуються Подільським лісовим офісом, відповідно до яких майно, права та обов'язки, у тому числі щодо філії «Берегометське лісомисливське господарство», передано правонаступнику.
Враховуючи викладене, у справі № 926/38/22 здійснено процесуальну заміну відповідача - Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» на його правонаступника: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс».
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2022 у справі № 926/38/22 призначено комплексну судову інженерно-еколого-лісогосподарську експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання: до якої системи рубок (вибіркова, поступова, суцільна чи інша (вказати яка) відноситься лісовідновна рубка, що виконана Державним підприємством «Берегометське лісомисливське господарство» у кварталі 37 виділі 2 на ділянці № 1 площею 1,3 га та у кварталі 37 виділі 2 на ділянці № 2 площею 1,4 га Долішньошепітського лісництва згідно лісорубного квитка № 228 від 09.12.2020?
За результатами проведення експертизи складено висновок експертів № 66-Е від 06.02.2025.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до вимог ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.
Згідно з ст. 40 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, щодо раціонального і економного їх використання, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, виснаженню природних ресурсів та негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
У відповідності до ст.ст. 1, 17 та 19 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави; у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи; постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, та дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону» встановлює заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових деревостанах, суцільних рубок головного користування та будь-яких інших суцільних рубок у високогірних лісах, у лісах у лавинонебезпечних та селенебезпечних басейнах та в берегозахисних ділянках лісу в Карпатському регіоні України, крім розробки суцільних вітровалів і буреломів, а також суцільно вражених шкідниками і хворобами насаджень.
Отже, вказаним Законом встановлено заборону на проведення суцільних рубок в берегозахисних ділянках лісу в Карпатському регіоні України.
За змістом ст.ст.1,2 ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону», суцільні рубки це рубки, під час яких передбачається вирубка деревостану за один прийом, крім останнього заходу поступової рубки. З метою збереження корисних властивостей лісів та забезпечення запобігання проявам згубних наслідків природних явищ у Карпатському регіоні, встановлюється заборона на проведення суцільних рубок головного користування та суцільних рубок формування та оздоровлення лісів, крім розробки суцільних вітровалів і буреломів, а також суцільно вражених шкідниками і хворобами насаджень: у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря; у лісах в лавинонебезпечних басейнах (смуги лісу по верхній його межі залежно від довжини безлісного схилу); у лісах в селенебезпечних басейнах (усі ліси в зонах формування селей, що встановлюються національною гідрометеорологічною службою); у берегозахисних ділянках лісу.
Згідно з п.25 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724, лісовідновні рубки є комплексними рубками, які поєднують елементи рубок головного користування та рубок догляду з метою відновлення захисних, водоохоронних та інших корисних властивостей лісів, збереження біорізноманіття, а також підтримання і формування складної породної, ярусної та вікової структури деревостанів.
Відповідно до п.19 Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 929, суцільні системи рубок є заходами, під час здійснення яких вирубується деревостан, за винятком дерев та чагарників, що підлягають збереженню.
Підставою деліктної відповідальності є завдання шкоди внаслідок протиправної та винної поведінки особи, у зв'язку з чим для покладення обов'язку з її відшкодування необхідним є встановлення у сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності діяння, наявності шкоди, причинного зв'язку між діянням і шкодою та вини особи, яка її завдала; при цьому сукупність встановлених у справі обставин свідчить про наявність усіх зазначених елементів, що підтверджується матеріалами справи та правильністю їх встановлення місцевим господарським судом.
В даному випадку, протиправність дій полягає у здійсненні працівниками ДП «Берегометське лісомисливське господарство» рубки дерев у берегозахисних ділянках лісу Карпатського регіону України з порушенням ст.2 ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону», що виразилося у вирубці 98 дерев у кварталі 37 виділ 2 ділянка 1 та 146 дерев у кварталі 37 виділ 2 ділянка 2 Долішньошепітського лісництва, у зв'язку з чим зазначені дії зумовили настання майнових втрат. Такі втрати підтверджуються розрахунком, здійсненим відповідно до додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», згідно з яким розмір шкоди становить 4 117 671,87 грн, що, у свою чергу, свідчить про наявність шкоди як елемента складу цивільного правопорушення.
Причинний зв'язок між протиправними діями та наслідками полягає в тому, що саме незаконна рубка дерев у кварталі 37 виділ 2 ділянка 2 (лісовідновна рубка 2020 року, площа 1,4 га, берегозахисна ділянка, стрімкі схили) призвела до заподіяння вказаної шкоди. Зазначені дії вчинено у 2021 році лісозаготівельними бригадами ДП «Берегометське лісомисливське господарство» з порушенням вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст. 2 ЗУ «Про заборону на проведення суцільних рубок у гірських ялицево-букових лісах Карпатського регіону» та п. п. 6, 26 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою КМУ від 12.05.2007 № 724, що свідчить про наявність вини, як суб'єктивного елемента складу цивільного правопорушення, яка презюмується та не спростована відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; засміченні лісів побутовими і промисловими відходами; розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів виходить з того, що для вирішення даного спору визначальним є встановлення фактичного характеру проведених лісогосподарських заходів на спірних ділянках, а саме - чи мало місце одночасне повне вилучення деревостану, що відповідає ознакам суцільної рубки, чи роботи здійснювалися як етап системи поступового відновлення лісу.
При цьому формальне найменування виду рубки у лісорубному квитку чи інших лісогосподарських документах не є визначальним за наявності фактичних даних, що свідчать про інший спосіб її здійснення. Вирішальне значення має реальний спосіб проведення рубки та її наслідки для деревостану на конкретній лісовій ділянці.
Посилання скаржника на визначальне значення належності рубки до певної “системи рубок» (вибіркової, поступової чи суцільної) не спростовують наведеного, оскільки суцільна рубка у розумінні законодавства характеризується насамперед фактичним одночасним вилученням деревостану, а не лише її формальним віднесенням у лісогосподарській документації.
Зі змісту акта позапланової перевірки та матеріалів справи вбачається, що на спірних ділянках у межах одного вегетаційного періоду здійснено суцільне вилучення деревостану, за винятком дерев, що підлягали збереженню відповідно до технологічних вимог. Встановлені обсяги вирубки та характер втручання в деревостан свідчать про втрату суцільності лісового покриву на відповідних площах, що є характерною ознакою суцільної рубки у розумінні спеціального законодавства.
Доводи відповідача про здійснення лісовідновної рубки як складової системи поступових рубок не спростовують встановленого факту одноразового вилучення основної маси деревостану, оскільки сама по собі належність заходу до системи лісовідновних рубок не виключає його фактичної реалізації як суцільного за способом виконання.
Додатково колегія суддів враховує, що матеріали лісорубних квитків та документації щодо відведення ділянок свідчать про віднесення до рубки усього деревостану на відповідних ділянках за площею, за винятком підросту, що підлягав збереженню. Такий спосіб планування та обліку лісосічних робіт не відповідає характерним ознакам вибіркових або поступових систем рубок, які передбачають поетапне вилучення окремих дерев із збереженням значної частини деревостану. Факт відведення ділянок із призначенням до вирубки всього деревостану за один прийом свідчить про фактичну організацію рубки як суцільної за своїм характером, незалежно від формального визначення її як лісовідновної у лісорубному квитку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на спірних ділянках фактично здійснено суцільне вилучення деревостану у межах берегозахисних лісів Карпатського регіону, що суперечить встановленому законом режиму використання таких територій.
Оскільки встановлено факт протиправного втручання у природний стан лісових насаджень, наявність заподіяної шкоди, причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками у вигляді втрати лісових ресурсів, а також відсутність належного спростування вини, колегія суддів доходить висновку про доведеність складу цивільного правопорушення в повному обсязі.
Розмір шкоди, визначений відповідно до затверджених такс, відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підстави для його зменшення або переоцінки відсутні.
Щодо висновку судової експертизи колегія суддів зазначає, що він підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та не має наперед встановленої сили для суду. Оцінюючи його разом з актом державного контролю, матеріалами лісовпорядкування та первинною документацією щодо проведення рубок, колегія суддів виходить з того, що експертне дослідження ґрунтується переважно на формалізованому аналізі документів та не відображає фактичного характеру проведення рубки на місцевості, у зв'язку з чим не спростовує встановлених контролюючим органом обставин.
Водночас дослідження проводилося з врахуванням матеріалів, які не є повністю тотожними предмету даної справи, зокрема з використанням даних інших адміністративних матеріалів, а також із розширенням поставленого судом питання до оцінки відповідності рубок вимогам природоохоронного та лісоохоронного законодавства. Це свідчить про вихід експертного дослідження за межі судового доручення, що знижує його доказову цінність у частині встановлення юридично значимих обставин у справі.
Також, у висновку аналізувалися обставини та ділянки, які не є предметом спору, що додатково підтверджує обмежену релевантність цього дослідження.
За таких обставин колегія суддів оцінює висновок експерта критично та враховує його лише в частині, що узгоджується з іншими належними та допустимими доказами у справі.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом повно і всебічно досліджено обставини справи, надано оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених обставин і не містять належного обґрунтування підстав, передбачених процесуальним законом, для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» відмовити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2025 у справі № 926/38/22 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Повний текст постанови складено 20.04.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік