Справа № 505/3953/25
Провадження № 2/505/1962/2026
17 квітня 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 22.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 22.02.2025-100001296. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн на строк 217 днів. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % в день «Стандарт», яка застосовується протягом трьох перших чергових періодів користування кредитом, 0,5 % в день «Економ», яка застосовується протягом наступних періодів, в яких застосовано ставку 1 % вдень «Стандарт», комісія за надання кредиту складає 9 %, що складає 900 грн, комісія за обслуговування кредиту 900 грн за кожних з двох періодів, неустойка в сумі 150 грн передбачена за кожен день невиконання чи неналежного виконання зобов'язання. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти.
Посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує належним чином, у зв'язку з станом на 06.11.2025 утворилася заборгованість за кредитним договором № 22.02.2025-100001296 від 22.02.2025 у розмірі 33 200 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 15 500 грн та 900 грн заборгованості за комісією, 1 800 грн - за комісією за обслуговування кредиту, 5 000 грн - за неустойкою, яку просить стягнути з відповідача, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Відповідачем заяви по суті справи до суду не подано.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 17.04.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 22.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою засобів дистанційного зв'язку було укладено кредитний договір № 22.02.2025-100001296. Згідно з умовами договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на строк 217 днів.
Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % в день «Стандарт», яка застосовується протягом трьох перших чергових періодів користування кредитом, 0,5 % в день «Економ», яка застосовується протягом наступних періодів, в яких застосовано ставку 1 % вдень «Стандарт», комісія за надання кредиту складає 9 %, що складає 900 грн, комісія за обслуговування кредиту 900 грн за кожних з двох періодів, неустойка в сумі 150 грн передбачена за кожен день невиконання чи неналежного виконання зобов'язання. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти.
Відповідно до п. 14 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.02.2025-100001296 (кредитної лінії), що є частиною кредитного договору, встановлено графік платежів, яким визначено 7 періодів тривалістю по 30 та 31 день.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор «E921», що був надісланий на номер телефону відповідача +380951614719, у порядку визначеному ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 8 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.02.2025-100001296 (кредитної лінії), що є частиною кредитного договору, передбачено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.
Паспорт споживчого кредиту містить умови надання кредиту, які ідентичні тим, що передбачені у кредитному договорі.
Кредитодавець ідентифікував відповідача за допомогою системи BankID НБУ отримавши від АТ «ПУМБ» персональні данні останнього.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №26-0411 від 04.11.2025, відповідно до якої на платіжну картку 22.02.2025 о 14:46:20 перераховано 10 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 661009572, призначення платежу: видача за договором кредиту №22.02.2025-100001296.
Номер платіжної карти зазначений збігається із маскою банківської карти, що зазначена у п. 4.1. кредитного договору - НОМЕР_3.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 22.02.2025-100001296 від 22.02.2025 належним чином не виконав, станом на 26.09.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_2 складає 33 200 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 15 500 грн та 900 грн заборгованості за комісією, 1 800 грн - за комісією за обслуговування кредиту, 5 000 грн - за неустойкою.
Відтак, позивач, зважаючи на період, за яким здійснено розрахунок, відповідач просить стягнути заборгованість за період 217 днів, з 22.02.2025 до 26.09.2025.
Відповідно до розрахунку, здійснено судом, проценти за перші три чергові періоди з 22.02.2025 до 25.05.2025, 93 дні, складають 9 300 грн (10 000 грн х 0,01 х 93 дні), за період з 26.05.2025 до 26.09.2025, 124 дні, - 6 200 грн (10 000 грн х 0,005 х 124 дні), всього 15 500 грн.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Щодо стягнення неустойки за кредитними договорами в період дії воєнного стану
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 249 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.
Разом з тим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що відповідно до аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
Норма п. 18 Прикінцевих положень ЦК України є спеціальною нормою в період воєнного стану, що прямо регулює відповідальність за кредитними зобов'язаннями, а тому підлягає безпосередньому застосуванню.
Відтак, твердження, про те, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань є безпідставним, таким, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та прямо спростовується актуальною практикою Верховного Суду.
Вказана правова позиція щодо імперативного та пріоритетного застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України...».
У вказаній постанові Пленум Верховного Суду наголосив, що законодавець чітко передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань у період дії воєнного стану. Ці особливості полягають у встановленні спеціальних правових наслідків, а саме: позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за таке прострочення, а вже нараховані суми підлягають списанню. При цьому Пленум констатував, що такі законодавчі обмеження не можуть розглядатися як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки ці заходи мають виключно тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.
Більше того, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі договорів, незалежно від дати їх укладення в межах дії воєнного стану. Зокрема, судом касаційної інстанції сформовано сталу практику, згідно з якою дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, усі види кредитних (позикових) боргових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 910/13689/23).
За таких обставин суд доходить висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов'язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.
Щодо стягнення заборгованості за обслуговування кредиту
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування».
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Щодо стягнення заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту)
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що між сторонами було укладено кредитний договір у письмовій формі (електронній) та досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, грошові кошти надано у розпорядження відповідача.
Відтак вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення комісії за видачу кредиту та обслуговування кредитної заборгованості
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 900 грн за видачу кредиту, та додаткової комісії в розмірі 1 800 грн за обслуговування кредитної заборгованості.
Водночас, у позовній заяві позивач обмежився лише загальним зазначенням про наявність такої заборгованості без обґрунтування підстав нарахування зазначеної комісії, без посилання на пункти договору чи інших документів, без зазначення ставки та порядку розрахунку комісії, періоду її застосування, позивач не зазначив, за надання яких саме послуг вона стягується.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Верховного Суду, комісії та інші платежі за кредитним договором можуть підлягати стягненню лише за умови, якщо вони встановлені за визначені послуги, які фактично надаються споживачу, якщо їх перелік є визначеним, а також доведено факт їх надання та погодження із позичальником.
Разом з тим, надані позивачем матеріали не містять належних та допустимих доказів того, що встановлена договором комісія за обслуговування кредиту є платою саме за окремі, визначені фінансові чи супутні послуги, що такі послуги дійсно надавалися відповідачу протягом усього періоду нарахування комісії.
У позові позивач не зазначив, які саме дії кредитодавця становлять послугу, за яку стягується відповідна комісія, а також не надано жодних розрахунків чи первинних документів, які б підтверджували обсяг, періодичність та вартість таких послуг.
Відтак, щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 900 грн, судом встановлено, що зазначений платіж прямо передбачений умовами кредитного договору, є фіксованим, погодженим сторонами на момент укладення правочину та нараховується одноразово як складова вартості кредиту. Вказана комісія визначена у договорі у зрозумілій та визначеній формі, її розмір погоджено позичальником шляхом підписання електронного договору із застосуванням одноразового ідентифікатора, а тому підстави вважати її неналежною чи такою, що суперечить закону, відсутні. За таких обставин вимога про стягнення 900 грн комісії за видачу кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас, щодо вимоги про стягнення 1 800 грн комісії за обслуговування кредиту суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами її зміст, а також фактичне надання відповідачу додаткових послуг, за які така комісія могла б стягуватися. Матеріали справи не містять переліку послуг, доказів їх надання, не містять обґрунтованого розрахунку вартості таких дій кредитодавця (обслуговування кредитної заборгованості).
За відсутності доведеності факту надання окремої споживчої послуги та з урахуванням імперативних положень законодавства про споживче кредитування, які забороняють встановлення платежів, що не є платою за фактично надані послуги, суд дійшов висновку, що підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1 800 грн немає, у зв'язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення неустойки
Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 5 000 грн, суд доходить висновку про відмову у цій частині на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Так, чинним законодавством заборонено стягнення неустойки за кредитними договорами під час воєнного стану, ці нарахування є неправомірними незалежно від умов самого договору.
Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитних договорів та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору зі сторони відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, а також проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 26 400 грн, а саме: 10 000 грн - тіло кредиту, 15 500 грн - проценти, 900 грн - комісія за видачу кредиту.
У решті позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1 800 грн та стягненні неустойки (штрафу) у розмірі 5 000 грн слід відмовити.
Розподіл судових витрат у справі
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» № СЦ00051094 від 05.11.2025.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 1 926,25 грн (2 422,40 грн х (26 400 грн / 33 200 грн)).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 207, 526, 534, 610, 612, 626, 638, 1048, 1054 ЦК України, п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.02.2025-100001296 від 22.02.2025 у сумі 26 400 (двадцять шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, в тому числі 10 000 грн заборгованість за сумою отриманих кредитних коштів та 15 500 грн - за процентами, 900 грн - за комісією за надання кредиту.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у сумі 1 926 (одна тисяча дев'ятсот двадцять шість) гривень 25 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 17.04.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, тел. +380630731405
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ