СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 760/29282/24
пр. № 2-др/759/68/26
20 квітня 2026 року суддя Святошинського районного суду міста Києва, розглянувши заяву представника відповідача Гайдаш Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя,,
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд визнав за позивачкою право власності на 1/3 частку квартири та відмовив у задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
До ухвалення рішення суду, а саме 19.02.2026 року, представником відповідача було подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 50 000,00 грн.
Оскільки при ухваленні рішення від 02.03.2026 року питання про відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу не було вирішено, представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
25.03.2026 року адвокат Гайдаш О.В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, та з урахуванням часткового задоволення позову , заявник просить стягнути з позивачки суму в розмірі 35 650,00 грн.
Представник позивачки адвокат Селянко А.О. подав заперечення, в яких вказує на пропуск строку звернення із заявою (подано 25.03.2026, тоді як рішення ухвалено 02.03.2026) та відсутність у матеріалах справи детального опису робіт і доказів реальності витрат.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат надано Договір про надання правової допомоги від 15.03.2023 та Додаткову угоду від 08.02.2025, якими встановлено фіксований розмір гонорару 50 000 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 19 лютого 2026 року (до виходу суду до нарадчої кімнати) представник відповідача адвокат Гайдаш О.В. подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, чим дотримався встановленого законом порядку. Оскільки судом не було вирішено це питання в основному рішенні, відповідач скористався правом на ухвалення додаткового рішення (ст. 270 ЦПК України). Подання деталізованих доказів (договору та додаткової угоди) до заяви про додаткове рішення є належним способом реалізації прав сторони у разі, якщо суд первісно не здійснив розподіл витрат.
Оцінюючи заперечення представника позивачки щодо відсутності акта та детального розрахунку годин, суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду гонорар у розумінні ЦК України становить ціну договору. Якщо договором та додатковою угодою встановлено фіксований розмір гонорару, фактична кількість часу, витраченого адвокатом, не обчислюється. У такому випадку склад дій адвоката не має значення для визначення розміру суми, що підлягає сплаті, оскільки оплачується сам факт надання комплексу послуг.
Суд наголошує, що за наявності договору та додаткової угоди, які визначають фіксовану ціну, подання акта виконаних робіт не є обов'язковим для підтвердження витрат, якщо факт надання послуг підтверджується матеріалами справи (наявністю відзиву, заперечень, протоколами судових засідань за участю адвоката).
Велика Палата ВС зауважила, що правомірне очікування сторони на відшкодування реальних витрат не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності відомостей про витрати часу. Незазначення часу в описі робіт не може перешкодити суду встановити розмір витрат при фіксованому гонорарі.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Позивачкою не було надано доказів неспівмірності суми 35 650,00 грн зі складністю справи чи ціною позову, а її заперечення звелися до формальних вимог щодо оформлення документів, які спростовуються вищенаведеною практикою ВС.
Враховуючи характер спору та результат розгляду сума 35 650,00 грн є розумною та справедливою.
Керуючись ст.270, 353 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача задовольнити.
Ухвалити у справі № 760/29282/24 додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 650 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко