ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6641/26
провадження № 1-кп/753/1556/26
"20" квітня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020000771 від 11.03.2026 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Денисівка, Оржицького району Полтавської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, з середньою освітою, перебуваючої у відпустці по догляду за дитиною, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
11.03.2026 приблизно о 19 год. 05 хв. інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку УПП у місті Києві ДПП НП України старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та поліцейський УПП у місті Києві ДПП НП України капрал поліції ОСОБА_6 , перебуваючи у складі екіпажу «Рубін-202» на службовому автомобілі «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 з розпізнавальними знаками Національної поліції України виконуючи свої службові обов'язки прибули для відпрацювання виклику «ДТП без травмованих» за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 21/3.
Під час відпрацювання виклику, до поліцейських ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшли ОСОБА_4 разом із братом - ОСОБА_7 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед нею перебувають працівники правоохоронного органу у форменому одязі з розпізнавальними знаками поліцейських встановленого зразку, які виконують службові обов'язки, розпочала здійснювати відеозйомку їхніх дій, при цьому повідомила, що нібито бачила з вікна, як працівники поліції переслідували невідому особу, у зв'язку з чим почала вимагати від них пояснень щодо їхніх дій, а також пред'явлення службових посвідчень.
У відповідь на зазначену вимогу працівниками поліції відповідно до положень ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» було пред'явлено ОСОБА_4 службові посвідчення. Надалі, керуючись положеннями ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками поліції було висунуто законну вимогу до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 пред'явити документи, що посвідчують їх особу. Проте останні у категоричній формі відмовилися виконати законну вимогу працівників поліції, почали поводитися агресивно, висловлювалися грубою нецензурною лайкою та демонстрували явну неповагу до працівників поліції.
На неодноразові законні вимоги працівників поліції припинити протиправну поведінку ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не реагували, продовжували вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання виконанню працівниками поліції їхніх службових обов'язків. У зв'язку з цим працівниками поліції було прийнято рішення про адміністративне затримання ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 261 КУпАП, оскільки останній проявляв більш агресивну поведінку, висловлювався на адресу працівників поліції грубою нецензурною лайкою, демонстративно ігнорував законні вимоги припинити протиправні дії та фактично перешкоджав виконанню службових обов'язків працівниками поліції.
Під час здійснення адміністративного затримання ОСОБА_7 , ОСОБА_4 почала активно втручатися у дії працівників поліції та перешкоджати проведенню затримання ОСОБА_7 , а саме, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що перед нею перебувають працівники правоохоронного органу, які виконують службові обов'язки, різко розвернулася у бік поліцейського ОСОБА_5 та нанесла один цілеспрямований удар правою ногою в область обличчя з лівого боку.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця лівої вилицевої ділянки.
В подальшому з метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» до неї було застосовано спеціальний засіб - кайданки.
ІІ. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Обвинувачена ОСОБА_4 , будучи допитаною у судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та надала суду покази, в яких підтвердила обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті. Зокрема зазначила, що 11.03.2026 приблизно о 19 год. Перебувала у гостях у свого брата, де вживала алкогольні напої. Через вікно побачила поліцейських, які, як їй здалось робили щось неправомірне. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вона разом з братом вийшла на вулицю, та почала себе недобре поводити по відношенню до працівників патрульної поліції, почала їх словесно ображати, а потім вдарила ногою працівника поліції по голові. За вчинене їй дуже соромно, вона вибачається перед потерпілим, дуже жалкує про свій вчинок.
Потерпілий ОСОБА_5 будь-яких претензій до обвинуваченої не має, йому дуже прикро, що обвинувачена так себе поводить до працівників поліції, міру покарання обвинуваченій просить визначити таку, як запропонує прокурор.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо добровільності та щирості її позиції, правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, та їх наслідків.
За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченій правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченої та обтяжують чи пом'якшують її покарання. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння обвинуваченою обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність її позиції та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 в судовому засіданні доведена повністю.
ІV. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , на підставі ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
V Мотиви призначення покарання
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Як встановлено судом, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, перебуває у декретній відпустці, має постійне місце реєстрації та місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, вину визнала, розкаялась.
Суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує наявність, обставини, що пом'якшує покарання у вигляді щирого каяття, а також обставини, яка, відповідно до ст.67 КК України, його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні міри покарання обвинуваченій, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати кримінально-правові відносно-визначені санкції, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченої до вчиненого, враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням особи обвинуваченої та обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі у межах верхньої межі санкції ч.2 ст. 345 КК України, що буде відповідати принципам та меті його призначення, із застосуванням положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки остання не є такою, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, що буде справедливим та відповідатиме цілям призначення покарання.
При цьому суд враховує положення ч. 3 ст. 61 КК України, відповідно до якої, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Враховуючи наявність на утриманні ОСОБА_4 двох малолітніх дітей, то покарання у вигляді обмеження волі не може бути застосовано до неї.
VІІ. Вирішення цивільного позову
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.
VІІІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Питання про речові докази вирішити судом в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню була проведена судова експертиза, то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експертів, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не накладався.
Запобіжних захід у кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту підлягає скасуванню.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити їй покарання:
- за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати.
Цивільний позов не заявлено.
Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:
1)Диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.
2)мобільний телефон марки «Redmi», картку «Монобанк» - передані ОСОБА_4 на зберігання, залишити останній за належністю.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Учасники судового провадження мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1