Справа № 750/8045/25 Головуючий у 1 інстанції Самусь Л. В.
Провадження № 33/4823/393/26
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
17 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 01 червня 2025 року, в 00 год. 16 хв., по вул. Захисників України, 8, у м. Чернігові, ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу алкотестер Драгер або в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Бредюк О.М. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що об'єктивних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять, тому вказане не породжує для ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння. Вказує, що в автомобілі мається двоє дверей, і посадка та висадка пасажирів здійснюється через місце водія так і місце переднього пасажира.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347688 від 01.06.2025, ОСОБА_1 , 01 червня 2025 року, в 00 год. 16 хв., по вул. Захисників України, 8, у м. Чернігові, керував транспортним засобом HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не є переконливими, з огляду на таке.
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що патруль поліції рухався за автомобілем HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився. З передніх водійських дверей транспортного засобу вийшов ОСОБА_1 потім одразу знову сів, а через передні пасажирські двері почали виходити люди, які відволікали працівників поліції, поки водій намагався покинути місце. ОСОБА_1 спочатку повідомив, що він був за кермом, але потім заперечив, що керував транспортним засобом. При цьому, не зазначав, хто саме їхав за кермом. Після чого поліцейський повідомив водію ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та запропонував пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що водій не надавав відповіді. Після цього, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, склав протокол про адміністративне правопорушення та ознайомив водія з його змістом.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як поведінка останнього на місці вказувала на те, що він керував автомобілем, а відсутність відображення факту керування до моменту зупинки транспортного засобу не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі.
Так, суд першої інстанції правильно критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_3 , який вказував, що за кермом транспортного засобу був він, так як останній є братом ОСОБА_1 , а тому є зацікавленим в результатах розгляду справи. Крім того, з відеозапису слідує, що під час спілкування з працівниками поліції свідок ОСОБА_3 вказував, що він перебував за кермом, тоді як два інші чоловіки, які перебували в автомобілі разом з братами, жодним чином не підтверджували чи спростовували такі заяви.
Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху мав обов'язок пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від виконання якого він відмовився.
Версія апелянта, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, не відповідає дійсності. Автомобіль перебував у полі зору працівників поліції, які переслідували транспортний засіб, який рухався, зупинився і знаходився під відеофіксацією до моменту підходу до нього поліцейського. Після зупинки з водійського сидіння вийшов ОСОБА_1 , але потім знову сів в автомобіль.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, де в своєму рішенні суд навів відповідні мотиви, з якими апеляційний суд погоджується та вважає їх правильними. Нових підстав для визнання вказаних висновків суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, апелянт не надав.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний