Справа № 607/1029/26Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Провадження № 33/817/221/26 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
20 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Білик Л.С,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Білик Л.С., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 року,
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст.164 КУпАП і застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в користь держави в розмірі 17 000 грн.
Як визнав суд, ОСОБА_1 13 січня 2026 року приблизно о 15:00 год, по вул. Шептицького в місті Тернополі, порушила порядок провадження господарської діяльності, а саме систематично протягом року здійснювала господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкт господарської діяльності, зокрема здійснювала торгівлю непродовольчими товарами, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Білик Л.С. вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, яка підлягає скасуванню, у зв'язку з неповнотою, однобічністю проведеного судового розгляду, у зв'язку з небезсторонністю суду, невідповідністю наведених відомостей фактичним обставинам справи, неналежним аргументуванням прийнятого рішення, яке ухвалене на припущеннях, без додержання принципу верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, з істотним порушенням прав і свобод людини і громадянина.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, зазначає, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності доходу.
Звертає увагу на те, що разове зазначення дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Зазначає, що розміщення на тротуарі торговельної експозиції не свідчить про здійснення особою господарської діяльності, а саме реалізації продукції вартісного характеру, що має цінову визначеність, а відтак інкриміноване ОСОБА_1 діяння не має ознак систематичності провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Вказує, що ОСОБА_1 не користувалась правовою допомогою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП, а також не була присутня при розгляді справи судом, а тому по суті не була обізнана про склад адміністративного правопорушення , а розуміла його, як такий, що наближений до ст.152 КУпАП, за який її вже було піддано адміністративному стягненню.
Стверджує, що визнання вини було наслідком неналежної проінформованості ОСОБА_1 про те, яке саме діяння їй інкримінується, так як протокол вона підписувала не заповнений.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 відносно ОСОБА_1 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин, так як про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізналась лише 23 березня 2026 року під час отримання листа від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із повідомленням про відкриття виконавчого провадження за постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2026 року.
Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Білик Л.С., яка повністю підтримала подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.2 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 , як особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймала.
Відомості про отримання нею копії судового рішення поштовим відправленням відсутні.
Також, долученими до апеляційної скарги доказами (ксерокопії паспорта громадянина України для виїзду за кордон) підтверджується, що ОСОБА_1 в період часу з 17.01.2026 р. по 27.02.2026 р. перебувала за межами території України.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, про наявність постанови суду ОСОБА_1 дізналась лише 23 березня 2026 року, отримавши листа від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із повідомленням про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_1 з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як визначено ст.245 КУпАП, є своєчасне всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався.
За змістом ч. 1 ст.164 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 року №2 “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Оскільки норма ст.164 КУпАП є бланкетною, то в протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково повинна бути вказівка на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність.
Як слідує із змісту протоколу серії ВАД № 781314 від 13.01.2026 року, в ньому зазначено лише, що ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність без реєстрації фізичної особи-підприємця, чим порушив вимогу Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, відповідні норми закону, що регулюють заняття господарською діяльністю з реалізації товарів, які саме порушила ОСОБА_1 і у чому це виразилося, в протоколі не вказано.
Окрім того, в протоколі не конкретизовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не зазначено яким чином ОСОБА_1 , здійснювала реалізацію непродовольчих товарів; не відображена систематичність її дій по здійсненню господарської діяльності, що є обов'язковою ознакою вищевказаного адміністративного правопорушення, а також відсутня інформація щодо оплати її діяльності чи вилучення грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення правопорушення, що унеможливлює ідентифікувати її дії як здійснення господарської діяльності та встановити мету суб'єкта господарювання щодо отримання прибутку.
При цьому, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП слід обов'язково встановити, чи здійснювалась нею господарська діяльність, яка підлягає державній реєстрації. Також в матеріалах справи, як і у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні докази на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_1 мають систематичний характер, а також відсутня інформація щодо оплати реалізованих нею товарів, що унеможливлює встановити мету суб'єкта господарювання щодо отримання прибутку. Тому, даний протокол про адміністративне правопорушення, на який суд першої інстанції зіслався як на доказ вини ОСОБА_1 , не може вважатися доказом в контексті положень ст.251 КУпАП.
Окрім цього, постанови по справі про адміністративне правопорушення винесені за ст. 152 КУпАП відносно ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів провадження, стосуються самостійного та окремого складу адміністративного правопорушення, а саме порушення держаних стандартів норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Проте, який причинно-наслідковий зв'язок між вказаними постановами та доведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у рішенні суду першої інстанції, яке оскаржує апелянт, не відображено.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, за якою її Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області притягнуто до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. За таких обставин, провадження у справі відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокату Білик Л.С. строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Білик Л.С. - задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя