Дата документу 17.04.2026 Справа № 332/3387/25
Єдиний унікальний № 332/3387/25 Головуючий у 1-й інстанції: Сапунцов В.Д.
Провадження № 22-ц/807/201/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
17 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дітей,
У липні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка М.П., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 06.09.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що зареєстрований Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис № 565.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом про народження (витяг із застосунку «Дія»), актовий запис № 61, зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 05.02.2009, номер свідоцтва про народження НОМЕР_2 .
04.04.2011 року відповідачка, перебуваючи в шлюбі з позивачем, звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2011 року у справі № 2- 896/11 позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 04.04.2011р. до повноліття дитини.
Виконавчий лист № 2-896/2011 був виданий 02.06.2011 року і пред'явлений до виконання до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішенням Заводського районного суду м. Запорожжя від 29.06.2011 року у справі № 2-1144/11 шлюб між сторонами було розірвано.
Перебуваючи у незареєстрованому шлюбі, у сторін народився хлопчик - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про народження (витяг із застосунку «Дія»), актовий запис № 206, зареєстрований Заводським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.06.2016, номер свідоцтва про народження НОМЕР_3 .
07.07.2017 року сторони знову уклали шлюб, який був зареєстрований Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 659.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/650/20 від 20.07.2020 року шлюбні відносини між сторонами були вдруге розірвані.
У січні 2022 року відповідачка звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя (справа № 332/279/22) з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
09.02.2022 року Заводським районним судом винесено судовий наказ, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області від 14.01.2022, відкрито виконавче провадження під № 68166703 щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2011 року у справі № 2-896/11.
Постановою державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18.08.2022 відкрито виконавче провадження № 69664370 стосовно виконання судового наказу № 332/279/22.
Таким чином, у провадженні Запорізького ВДВС у Запорізькій області наразі перебувають два виконавчих провадження: № 68166703 та № 69664370, в межах яких з позивача фактично стягується половина від його доходу.
Позивач вважає, що такий розмір аліментів є надмірним для нього та не відповідає визначеному законодавством розміру аліментів, що може стягуватися на підставі судового наказу, а зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини на утримання кожного з неповнолітніх дітей (тобто з 1/2 до 1/3 частини на утримання двох дітей разом), є цілком обґрунтованим та справедливим, оскільки не суперечить нормам матеріального права, а також досягне рівного балансу для захисту прав неповнолітніх дітей.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:
змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2011 року у справі № 2-896/11 з ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 04.04.2011 року до поновліття дитини, до 1/6 частини доходу позивача щомісячно;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набранням судовим рішення законної сили;
змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Запоріжжя від 09.02.2022 року у справі № 332/279/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, до 1/6 частини доходу позивача щомісячно;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набранням судовим рішенням законної сили.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка М.П., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зміна сімейного стану є достатньою підставою для зміни розміру аліментів.
Наголошує на очевидно недобросовісних діях відповідачки, яка під час звернення до Заводського районного суду м. Запоріжжя (справа № 332/279/22) з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , умисно приховала від суду інформацію про наявність у позивача на той час другої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку вже стягувалися аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку позивача.
Сімейне становище ОСОБА_1 на той час вже змінилося (у сторін з'явилася друга спільна дитина).
Зазначає, що розмір аліментів, що кожного місяця стягуються з позивача у межах виконавчих проваджень № 68166703 та № 69664370, є таким, що перевищує законодавчо визначений розмір аліментів на 2 (двох) дітей.
Окрім того, суд не врахував положення п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, відповідно до якого, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд враховує відомості, повідомлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу.
Крім того, позивач навіть не отримував копії судового наказу, і лише згодом дізнався про відкрите стосовно нього виконавче провадження. Тобто, оскаржити його у встановленому законом порядку вже не міг. Тобто, порядок наказного провадження встановлює спрощену процедуру вирішення спору, в тому числі спору про стягнення аліментів на дітей в певних частках заробітку (доходу) платника аліментів, а також визначає право боржника на звернення до суду з позовом про зменшення визначеного у судовому наказі розміру аліментів.
Зауважує, що за обставин, які наявні в цій справі, класичний підхід до вирішення питання про зміну розміру аліментів, за яким така зміна має відбутися після присудження аліментів, є незастосовним, так як відповідачка у наказному провадженні (справа № 332/279/22) не повідомила про наявність інших дітей, які мають право на утримання від ОСОБА_1 , та за наявності інформації про яких суд відмовив би у видачі судового наказу.
При цьому, наголошує, що обоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є для сторін спільними.
Більше того, вважає за необхідне звернути увагу суду на те, як саме у позивача утворилася заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим провадженням № 68166703.
Так, заборгованість зі сплати аліментів на старшу доньку ОСОБА_6 утворилась виключно через те, що кошти не стягувались в рамках виконавчого провадження майже 11 років, через відсутність заяви від відповідачки про відкриття виконавчого провадження, а також, найголовніше, через те, що позивач фактично утримував дітей до березня 2019 року, а після 2019 року по 2022 рік перераховував кошти на рахунок відповідачки добровільно в сумі 84 800 грн. Тобто, заборгованість ОСОБА_1 , на яку посилалася відповідачка в суді першої інстанції, утворилася штучно, через непред'явлення ОСОБА_3 виконавчого листа до виконання та нарахування заборгованості фактично заднім числом.
Вважає, що зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання дітей до 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 забезпечить дотримання балансу рівності прав дітей на матеріальне забезпечення.
Також, звертає увагу, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження власне її матеріального стану, так як обов'язок з утримання дитини покладається й на матір дитини.
Зауважує, що на сьогоднішній день стан здоров'я позивача значно погіршився внаслідок отримання поранення під час несення військової служби.
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь в бойових діях від 16.05.2025, 28 квітня 2025 року позивач отримав бойове травмування: відкриту черепно-мозкову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої виличної ділянки, лівої скроневої ділянки, нижньої щелепи зліва. Акубаротравму з двосторонньою перфорацією барабанних перетинок. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дачне, Дніпропетровської області внаслідок удару ворожої керованої авіаційної бомби.
З 29.04.2025 по 09.05.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі в/ч НОМЕР_4 , де чоловікові було проведено складну операцію резекційну трепанацію черепа в лівій тім'яній кістці (додається копія виписки із медичної картки стаціонарного хворого 3160).
За змістом довідки ВЛК №1 військової частини НОМЕР_4 від 23.07.2025 року № 2025 0723-0918-1582-7, отримані позивачем поранення, травма визнані - так, пов'язані із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): травма відноситься до тяжких. Аналогічна інформація міститься також у копії довідки ВЛК від 09.05.2025.
Позивачунеобхідно проходити численні реабілітаційні процедури та купляти ліки.
Від ОСОБА_7 , в особі представника - адвоката Писаренка С.Ю., на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступнихпідстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20)).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначених ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Отже, зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що з позивача кожного місяця стягується фактично половина його заробітку (доходу), без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів, а тому суд не вбачав підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 61, що підтверджується актовим записом про народження (витяг із застосунку «Дія»).
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2011 з позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 04.04.2011 року до повноліття дитини.
На підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2011 року видано виконавчий лист № 2-896/2011 від 02.06.2011.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2022 державним виконавцем Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мантулою В.М. відкрито виконавче провадження № 68166703 на підставі виконавчого листа № 2-896/2011, виданого 02.06.2011 Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 04.04.2011 року до повноліття дитини.
ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 Заводським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 206, що підтверджується актовим записом про народження (витяг із застосунку «Дія»).
09 лютого 2022 року Заводським районним судом м. Запоріжжя по справі № 332/279/22 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2022 державним виконавцем Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мантулою В.М. відкрито виконавче провадження № 69664370 на підставі судового наказу № 332/279/22, виданого 09.02.2022 Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 29.10.2025 зареєстрували шлюб, місце державної реєстрації: Цифровий офіс державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2027, прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20).
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу для його задоволення посилався на те, що з нього стягнуто аліменти на утримання двох дітей у загальному розмірі 1/2 частини його доходу, тоді як, на його думку, він, відповідно ст. 183 СК України, має сплачувати аліменти по 1/6 частині доходу на кожну дитину, що у загальному розмірі становить 1/3 частину його заробітку (доходу).
Нормами ч. 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як встановлено судом та підтверджено наявними у справі доказами, з відповідача на утримання двох дітей за судовими рішеннями стягуються аліменти в загальному розмірі 1/2 частини його заробітної плати (доходу), тоді як нормами матеріального права визначено, що половина заробітку платника аліментів стягується на трьох і більше дітей.
Відповідно ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
З огляду на зміст зазначеної норми, слід виснувати, що стягнення аліментів в наказному провадженні у розмірі, зазначеному у цій статті, можливе виключно за умови, що у платника аліментів загалом, а не лише від однієї жінки є одна дитина, дві дитини чи три дитини. За наявності дітей від різних шлюбів видача судового наказу за заявою матері одного з дітей тягне за собою неврахування наявності у платник аліментів інших утриманців.
За приписами ст. 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд враховує відомості, повідомлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу.
Особливістю наказаного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактично позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі щодо наявності у нього інших утриманців.
Відповідно ч.ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Отже, іншого способу переглянути виданий судовий наказ про стягнення аліментів, ніж звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, процесуальний закон не містить, відтак, тут не може бути застосована класична конструкція зміни матеріального чи сімейного становища платника аліментів після прийняття судового рішення про стягнення аліментів.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує обставини, перелік яких наведений у статті 182 СК України, серед яких є наявність інших дітей (пункт 3 частини 1), проте, з огляду на особливість наказного провадження, при вирішенні питання про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом не було враховано наявність у платника аліментів іншої дитини, і усунути цю прогалину можливо виключно в позовному провадженні при вирішенні позову про зменшення розміру аліментів.
Однак, розглядаючи справу, суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером правовідносин, що склалися між сторонами і помилково виснував, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану та матеріали справи не містять даних щодо наявності істотних обставин, які свідчили б про неспроможність ОСОБА_1 сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
За обставин, які наявні в цій справі, класичний підхід до вирішення питання про зміну розміру аліментів, за яким така зміна має відбутися після присудження аліментів, є незастосовним, так як заявниця ОСОБА_3 у наказному провадженні не повідомила про наявність іншої дитини, яка має право на утримання від відповідача та за наявності інформації, знаючи про яку суд відмовив би у видачі судового наказу.
Позивач, будучи батьком двох дітей, зобов'язаний в силу закону (ст. 180 СК України) їх утримувати, незалежно від наявності чи відсутності судового рішення. В разі залишення розміру аліментів на утримання доньки та на утримання сина по 1/4 частині від заробітку (доходу) позивача на утримання кожної дитини, з урахуванням права дітей отримувати однакове утримання в частці від свого батька, розмір відрахувань із доходів позивача становитиме 1/2 частину його доходу.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів підлягає зміні, у зв'язку із неврахуванням при видачі судового наказу сімейного та матеріального стану платника аліментів.
При цьому, слід зауважити, що зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання дітей до 1/6 частини заробітку (доходу) боржника на кожну дитину, забезпечить дотримання балансу рівності прав дітей сторін на матеріальне забезпечення.
Відповідачкою не доведено обставин, за яких визначеного розміру аліментів буде недостатньо для утримання дітей сторін, враховуючи щомісячний розмір заробітку (доходу) боржника, який є військовослужбовцем, та з огляду на те, що обов'язок з утримання дітей покладається й на матір дітей.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв'язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров'я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У частині третій статті 141 ЦПК передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК).
Встановлено, що професійна правова допомога ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій надавалася адвокатом Старичено М.П. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серія АР № 1182841 від 03.07.2025 (а.с. 12); договору про надання правничої допомоги № б/н від 11.06.2025 (а.с. 26), ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серія АР № 1182841 від 22.10.2025 (а.с. 157).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в загальному розмірі 15 000,00 грн. в суді першої інстанції (а.с. 1-11, 58-66) та 10 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції (а.с. 145-156) було надано договір про надання правничої допомоги № б/н від 11.06.2025, додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 11.06.2025, яка датована 11.06.2025, акт наданих послуг від 03.07.2025 на суму 10 000 грн (а.с. 26), додаткову угоду № 3 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 11.06.2025, яка датована 20.10.2025 (а.с. 173), акт наданих послуг від 22.10.2025 на суму 10 000 (а.с. 174).
Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем у справі понесено витрати на правничу допомогу, докази наявності відповідних витрат є належними та допустимими, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню.
Колегія суддів, зважуючи на складність та категорію справи, перелік послуг правничої допомоги, наданої в ході розгляду справи, задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, заяву представника відповідача - адвоката Писаренка С.Ю. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вважає за необхідне визначити розмір судових витрат, який підлягає відшкодуванню в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн., та в суді апеляційної інстанції - 5 000,00 грн., а всього в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, до ОСОБА_10 про зміну розміру аліментів на утримання дітей задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2011 року у справі № 2-896/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2011 року до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2022 року у справі № 332/279/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко