Дата документу 17.04.2026 Справа № 333/9499/25
Єдиний унікальний № 333/9499/25 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О.
Провадження № 22-ц/807/557/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
17 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначав, що з 08 серпня 2015 року сторони перебували у шлюбі, на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року шлюб було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Також, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, ОСОБА_1 усиновив сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2022 року у справі № 333/5569/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
10 червня 2023 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 . У позивача та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_6 .
Зазначає, що його дружина перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, отже, не має власного доходу і повністю перебуває на його утриманні. Його матеріальне становище змінилося, він з родиною проживає в орендованому житлі ( АДРЕСА_1 ), за яке позивач сплачує самостійно, згідно з договором оренди квартири. Загалом на його утриманні зараз перебуває троє малолітніх дітей, дружина, яка тимчасово непрацездатна, уся родина забезпечується з єдиного джерела доходу - заробітної плати позивача.
ОСОБА_1 також зазначає, що розмір аліментів у грошовому вираженні за період лютий-вересень 2025 року становив від 7522,49 грн до 7858,23 грн, що на одну дитину перевищує 3000 грн, а це в 1,5 рази більше ніж 100% прожиткового мінімуму, встановленого на дітей відповідного віку - 2563 грн для дітей до 6 років, 3196 грн - для дітей від 6 до 18 років (відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). На підставі цього позивач стверджує, що виплата аліментів у розмірі 1/3 частини його доходу є надмірною і необґрунтовано перевищує розумний рівень, необхідний для забезпечення гармонійного розвитку дитини згідно з вимогами статей 180, 182, 183 Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства».
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2022 року (справа № 333/5569/22) у розмірі з 1/3 до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумівна дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 83, 127 ЦПК України відповідачем при поданні заяв про приєднання доказів до матеріалів справи від 11.11.2025 року та від 30.11.2025 року не подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, при цьому, заяви про приєднання доказів до матеріалів справи від 11.11.2025 року та від 30.11.2025 року були взяті до уваги судом першої інстанції.
Вважає, що судом першої інстанції не встановлено всіх наявних фактів. Так, суд не звернув увагу на доводи щодо зміни фінансового стану позивача, що рівень його доходів у 2024-2025 роках значно знизився, особливо в порівнянні з 2022 роком.
Крім того, відповідачка сама була ініціатором розлучення, заблокувала його номер телефону, щоб він не міг спілкуватися з дітьми. Влітку 2022 року, на день народження доньки ОСОБА_1 , він брав дитину погуляти в парк та подарував їй мобільний телефон. Коли батьки позивача беруть доньку до себе додому, вона розповідає, що відповідач налаштовує дітей проти нього та його батьків.
Звертає увагу, що відповідачка вводить в оману суд щодо того, що аліменти - це єдине джерело її доходу, оскільки вона є майстром манікюру, та вдома приймає клієнтів, офіційно ФОП не оформила.
Також вважає, що судом не взято до уваги обов'язок батьків щодо утримання дітей та не враховано зміну сімейного стану платника аліментів, погіршення його фінансового стану, та те, що його діти мають рівні права на забезпечення їх утримання за рахунок батька.
Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Вказує, що повідомляла в суді першої інстанції, що працює, проте, це не є стабільна робота, а підробіток, оскільки їй не має з ким залишити дітей. Крім того, нова дружина позивача має ще двох дітей і отримує на них аліменти, за останні півроку позивач з дружиною придбали вже два автомобілі, проте автомобілі оформлені на інших родичів, аби це не показувати в суді.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав, які б свідчили про істотну зміну обставин, що впливають на можливість сплати аліментів у раніше встановленому розмірі, а тому вимоги про зменшення розміру аліментів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2022 року у справі № 333/5569/22 було задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року у цивільній справі № 333/5564/22 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстрованого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивач ОСОБА_1 10.06.2023 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 885. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З довідки за № 503 від 15.09.2025 року, виданої ТОВ «Омега» працівнику ОСОБА_8 , вбачається, що з 01.07.2025 року по 03.11.2025 року вона знаходиться у відпустці по вагітності та пологам (Наказ № 130-КО від 01.07.2025 року).
Відповідно до довідки за № 2327-5003148105 від 05.03.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування зазначено: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою зареєстровані також спільні діти сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Також судом встановлено, що після ухвалення судового наказу про стягнення аліментів у позивача відбулися істотні зміни сімейного стану: він уклав новий шлюб, у якому народилася малолітня дитина.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього відбулись зміни сімейного стану, у зв'язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини в цьому шлюбі, та він не має можливості сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначеному судовим наказом розмірі.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правовий аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду, що наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України, для зменшення раніше встановленого розміру аліментів. Так, позивачем не доведено істотного погіршення його матеріального стану або виникнення інших об'єктивних життєвих обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у розмірі, визначеному судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2022 року у справі № 333/5569/22
Суд правильно виснував, що факт укладення позивачем нового шлюбу та народження у нього дитини, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, не може розцінюватися як безумовна підстава для зменшення аліментів за відсутності доведеного погіршення його матеріального стану. При цьому суд обґрунтовано врахував, що обов'язок позивача щодо утримання дітей від попереднього шлюбу виник раніше та не може бути поставлений у залежність від прийнятих ним у подальшому особистих рішень щодо створення нової сім'ї.
Також судом правильно враховано, що поточний розмір аліментів відповідає вимогам статей 182, 183 Сімейного кодексу України, не перевищує граничних розмірів, установлених законом, та забезпечує належний рівень матеріального утримання дітей з урахуванням їх віку, стану здоров'я, умов проживання та фактичних витрат, які несе відповідач як особа, з якою постійно проживають діти і яка самостійно здійснює повсякденний догляд та виховання дітей, несе постійні витрати на їх проживання, навчання та лікування, у тому числі, в умовах статусу внутрішньо переміщених осіб.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, а народження дитини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, у своїй сукупності дозволили суду першої інстанції зробити висновок, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24), від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 (провадження № 61-5168св24), від 16 вересня 2024 року у справі справа № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст.ст. 83, 127 ЦПК України відповідачем при поданні заяв про приєднання доказів до матеріалів справи не подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, при цьому, заяви про приєднання доказів до матеріалів справи були взяті до уваги судом першої інстанції, не є порушеннями норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставинами, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко