Справа № 333/10575/25
1-кс/333/1508/26
17 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №62025080100002127, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на майно,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
представника власника майна - ОСОБА_5 ,
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №62025080100002127, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на майно, яке було вилучене 16.04.2026 при затриманні на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO» білого кольору.
Клопотання обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу №6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області та являється службовою особою - працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, ОСОБА_6 на момент вчинення кримінального правопорушення здійснював функції представника влади та, відповідно до примітки ч. 1 ст. 364 КК України, був службовою особою органу Національної поліції України.
Так, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, визначивши для себе вчинення злочинів джерелом доходів, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, переслідуючи мету особистого збагачення, умисно, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
У зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Згідно з правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (в редакції Постанови № 285 від 13.03.2025), виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які підлягають мобілізації на час введення на території України надзвичайного або воєнного стану, заборонено.
Відповідно до пункту 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у разі введення на території України воєнного стану право на перетин державного кордону мають право особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність.
Так, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, визначивши для себе вчинення злочинів, пов'язаних з недоторканістю державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, джерелом доходів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, діючи всупереч урегульованим законами суспільним відносинам у сфері охорони державного кордону України, в період дії воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, коли чоловікам, громадянам України віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, та в порушення Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок перетину державного кордону України, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним переправленням особи через державний кордон України, за наступних обставин.
Так, з метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статі за кордон на період дії воєнного стану, діючи умисно та з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.05.2025, вступив у злочинну змову з раніше знайомими йому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Діючи узгоджено з вказаними особами розробив злочинний план незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, який полягав у підшуканні особи жіночої статі, яка мала статус особи з інвалідністю, організацію укладання фіктивного шлюбу ОСОБА_12 з такою особі з інвалідністю, а також надання йому відповідної інформації, інструкцій та порад щодо порядку перетинання кордону з підробленими документами, за грошову винагороду.
Приблизно у квітні-травні 2025 року, але не пізніше 05.05.2025, ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_12 , який мав намір виїхати з України але не мав на те законних підстав. ОСОБА_6 повідомив останньому про те, що зможе допомогти в організації незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США, шляхом організації одруження його на особі, яка має статус особи з інвалідністю 2 групи, що в подальшому стане підставою для виїзду його за межі України.
Після цього, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 05.05.2025 повідомив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про наявність у нього знайомого ОСОБА_12 , який бажає виїхати за межі України, не маючи на те законних підстав.
В подальшому, ОСОБА_10 , діючи узгоджено з ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , на виконання заздалегідь розробленого плану, підшукав громадянку України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має статус особи з інвалідністю 2 групи та яка на пропозицію ОСОБА_10 , за грошову винагороду погодилася вступити у фіктивний шлюб з ОСОБА_12 .
Після цього, 05.05.2025 о 14 годині 07 хвилин, з метою організації укладення фіктивного шлюбу між ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , шляхом листування у месенджері «WhatsApp» надав ОСОБА_9 відомості про ОСОБА_12 та повідомив, що відомості про ОСОБА_13 йому надасть ОСОБА_10
ОСОБА_9 , в свою чергу, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, з метою реалізації заздалегідь розробленого плану, який полягав у організації укладання фіктивного шлюбу ОСОБА_12 з особою, яка мала статус особи з інвалідністю, шляхом спілкування засобами телефонного зв'язку з невстановленою особою - працівницею відділу державної реєстрації актів цивільного стану, отримав консультації, встановив порядок укладання такого шлюбу та контактні номери відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Шляхом листування у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 про необхідність прибуття до м. Запоріжжя 13.05.2025 для укладання шлюбу з ОСОБА_12 та отримав від неї згоду та забезпечив її проїзним квитком на залізничний транспорт з м. Біла Церква, Київської області до м. Запоріжжя.
Так, 13.05.2025, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою та узгоджено з ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , у невстановленому місці на території м. Запоріжжя зустрів ОСОБА_13 , яка на виконання раніше наданих ОСОБА_10 вказівок прибула з м. Біла Церква, Київської області до м. Запоріжжя та став очікувати разом з нею в заздалегідь обумовленому місці, в районі бульвару Шевченка у м. Запоріжжі на прибуття ОСОБА_6 разом з ОСОБА_12 для подальшого укладання шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13
ОСОБА_6 , в свою чергу, діючи за попередньою змовою та узгоджено з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зустрівшись з ОСОБА_12 , направився разом з ним до заздалегідь обумовленого місця, в районі бульвару Шевченка у м. Запоріжжі.
Зустрівшись у вказаному вище місці, ОСОБА_6 забрав ОСОБА_13 і разом з ОСОБА_12 доставив їх до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 64, де ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснили укладення шлюбу.
ОСОБА_11 , в свою чергу, реалізуючи свій протиправний намір та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, на виконання попередньо досягнутої домовленості з ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з метою виготовлення підроблених документів, відповідно до яких ОСОБА_13 була б визнана особою яка потребує постійного догляду сторонньої особи, а ОСОБА_12 , в свою чергу, особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, з метою, у тому числі, звільнення ОСОБА_12 з військової служби, очікував ОСОБА_12 та ОСОБА_13 біля Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 64.
Після укладення шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_8 шляхом листування у месенджері «WhatsApp» інформацію про необхідність виготовлення в двох екземплярах копій наступних документів: довідки МСЕК на ім'я ОСОБА_13 , пенсійного посвідчення та ім'я ОСОБА_13 , паспорту громадянина України, картки платника податків, свідоцтва про шлюб, а від ОСОБА_12 , з метою виконання домовленості з ОСОБА_8 , отримав ригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_10 , в свою чергу, в ході спілкування з ОСОБА_13 шляхом листування у месенджері «WhatsApp», отримав від неї копії документів, необхідних для виготовлення підроблених документів, відповідно до яких ОСОБА_13 була б визнана особою яка потребує постійного догляду сторонньої особи, а ОСОБА_12 , в свою чергу, особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а саме копію паспорта громадянки України на ім'я ОСОБА_13 , копію картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_13 , копія пенсійного посвідчення та ім'я ОСОБА_13 , копія довідки МСЕК на ім'я ОСОБА_13 , копія програми реабілітації на ім'я ОСОБА_13 , які передав ОСОБА_11 та ОСОБА_8 для організації виготовлення вказаних вище підроблених документів.
В подальшому, після укладення шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 13.05.2025 ОСОБА_9 передав ОСОБА_13 2000 доларів США, як оплату за фіктивне одруження та забезпечив її проїзним квитком з м. Запоріжжя до м. Біла Церква, Київської області.
ОСОБА_8 , в свою чергу, реалізуючи свій протиправний намір та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, на виконання попередньо досягнутої домовленості з ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , в ході спілкування з ОСОБА_13 , яка після укладання шлюбу з ОСОБА_12 мала намір якнайшвидше його розірвати, шляхом листування у месенджері «WhatsApp», стримував її від такого розірвання шлюбу до вчинення ним та його спільниками всіх дій, які вони вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
ОСОБА_12 , приблизно 15 липня 2025 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), на вимогу ОСОБА_6 передав йому грошові кошти у сумі 1500 доларів США, як частину оплати послуг з організації незаконного переправлення через кордон.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вчинив усіх дій направлених на організацію та сприяння своїми порадами, вказівками та наданням засобів в незаконному переправленні ОСОБА_12 через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_6 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який кваліфіковано як: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинена за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
15 квітня 2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
16 квітня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
16 квітня 2026 року о 17 годині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 615 КПК України, у зв'язку з тим, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
В ході затримання ОСОБА_6 , останнім добровільно видано мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO» білого кольору, який вилучено та поміщено до сейф-пакету ДБР № S2003528.
Постановою слідчого вказаний вище добровільно виданий ОСОБА_6 та вилучений мобільний телефон, у зв'язку із його відповідністю критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
З метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вищезазначене майно, оскільки воно є безпосереднім предметом скоєння кримінального правопорушення та має важливе доказове значення в рамках проведення досудового розслідування.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити.
Представник власника майна в судовому засіданні не заперечував проти накладення арешту на майно з огляду на те, що до завершення досудового розслідування залишилося 2 тижні.
Дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши учасників провадження, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання виходячи з наступного.
Правовою підставою арешту речового доказу, є кримінальне провадження №62025080100002127, відомості про яке внесені до ЄРДР 27.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчим надані докази того, що вищевказане майно має доказове значення при розслідуванні вчиненого кримінального правопорушення. Отже, вищезазначені речі та документи, в собі містять дані про вчинення кримінального правопорушення, а факт вилучення даних речей відноситься до однієї з обставин, що складають подію злочину, а відтак підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Речі, вилучені під час проведення обшуку за вищевказаною адресою, мають істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки можуть зберігати на собі сліди скоєного кримінального правопорушення, являються речовими доказами та відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №62025080100002127, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на майно, яке було вилучене 16.04.2026 при затриманні на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони ОСОБА_10 та іншим особам права користування, відчуження та розпорядження ним, а саме на мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO» білого кольору, відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 170-173 КПК України.
Слідчим доведено, що зазначене майно має доказове значення, отже з метою збереження вищевказаного майна, яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містять в собі дані про вчинення кримінального правопорушення, а факт вилучення даних речей відноситься до однієї з обставин, що складають подію злочину, для забезпечення їх збереження, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №62025080100002127, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 16.04.2026 при затриманні на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Iphone 14 PRO» білого кольору.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Копію ухвали направити прокурору та заінтересованим особам.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1