Справа № 638/5366/26
Провадження № 2/638/6414/26
16.04.2026 м. Харків Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Черкашиної А. П.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій позивач просив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.01.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Борівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №02.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач зазначає, що протягом останнього часу у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння, спільним побутом не пов'язані, шлюб носить лише формальний характер. За вказаних обставин, вважає збереження шлюбу неможливим та таким, що суперечитиме його інтересам.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно. Надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, шлюб просила розірвати.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій проти розірвання шлюбу не заперечував, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони перебувають у шлюбі, який укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.01.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Борівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №02, що знаходить своє підтвердження в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10.01.2019.
Під час державної реєстрації позивачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
У подружжя є неповнолітня дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За час спільного проживання між сторонами втрачено взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені, бажання їх поновити в подружжя відсутнє, спільне господарство вони не ведуть.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Правилами ч. 3, 4 ст. 56 СК України унормовано право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За правилами ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків. Відповідачкою не наведено будь-яких переконливих доводів того, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на збереження сім'ї.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить його інтересам, та, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1331,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 12,81,247,259, 263-265 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.01.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Борівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №02 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн. (Одна триста тридцять одну гривню двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 16 квітня 2026 року.
Суддя: Т. В. ШТИХ