Справа № 638/7884/26
Провадження №1-кп/638/1618/26
17 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
у складі головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120262210700000172 від 15 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синичено Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, працюючого Ізюмський професійний ліцей слюсарем, розлученого, утриманців не має, інвалідності, хронічні захворювання спростовує, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, востаннє від 20.10.2025 № 793/2025 строком на 90 діб, Законом України від 21.10.2025 №4643-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.
ОСОБА_4 , 14.02.2026 близько 10:20 точного часу в ході судового розгляду встановити не вдалося, реалізуючи протиправний умисел на крадіжку чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно, таємно, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись на сходинковому майданчику між четвертим та третім поверхами другого під'їзду багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де шляхом вільного доступу вкрав: мобільний телефон марки «Samsung А32» 4/128 Gb, чорного кольору, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , в чохлі-книжечці бордового кольору для мобільного телефону Samsung А32, загальною вартістю 3742,67 грн. (три тисячі сімсот сорок дві гривні шістдесят сім копійок.), чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся та розповів про обставини вчинення злочину за обставин, викладених вище. Повідомив, що він дійсно 14 лютого 2026 року вийшов зі своєї квартири, яку він орендує за адресою АДРЕСА_3 . На підвіконні сходового майданчику побачив телефон Самсунг. Біля телефону нікого не було. Він не розуміє для чого, проте він забрав вказаний телефон і вийшов з під'їзду. Через пів години йому на вказаний телефон пролунав дзвінок, він зняв слухавку, там жіночий голос повідомив про необхідність повернути телефон, після вказаного дзвінка він викинув телефон в районі торгівельного майданчику у м. Ізюм Харківської області. У подальшому до нього прийшли працівники поліції, вони знайшли телефон і повернули потерпілій. Пояснити чому саме так вчинив та поцупив телефон ОСОБА_4 не зміг. Просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Зазначив, що потерпіла до нього не має претензій.
Потерпіла ОСОБА_5 надала до суду заяви, де просила розглядати справу за її відсутності, просила призначити покарання на розсуд суду.
Позови не заявлені.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 185 ч. 4 КК України кваліфіковані вірно, так як він, своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій, повідомлення про повне відшкодувати шкоду, та активне сприяння розкриттю злочину, про що зазначено органом досудового розслідування.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд не виявив.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, має середню освіту, офіційно працює слюсарем в Ізюмському професійному ліцеї, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд також враховує, що дане кримінальне провадження відповідає загальним засадам кримінального провадження. Дотримані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженого, так і іншими особами.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій інкримінованої йому статті з застосуванням ст. 75 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65, 68 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу обвинуваченого, що вказані вище, відсутність обтяжуючої та наявність пом'якшуючої покарання обставин, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованої статті.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом'якшують або обтяжують покарання, «має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».
Обране судом покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а відтак забезпечать дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливими, адекватними і співмірними.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 за вказаним кримінальним провадженням запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати необхідно стягнути з ОСОБА_4 .
Цивільні позови в даному кримінальному провадженні відсутні.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти (5) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_4 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази - визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 15 лютого 2026 року- мобільний телефон в чохлі- вважати повернутими потерпілій ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави суму судових витрат за проведення судових експертиз у сумі 420,00 ( чотириста двадцять) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору негайно вручити копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок виготовлено 17 квітня 2026 року.
Суддя ОСОБА_6