17 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/25368/25
адміністративне провадження № К/990/15015/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року у справі № 420/25368/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просила суд:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № UA500000202588 від 10.04.2025 винесене Одеською митницею Державної митної служби України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу 121) на 54 242,10 грн;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №UA500000202589 від 10.04.2025 року винесене Одеською митницею Державної митної служби України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами (код платежу 128) на суму 149,165,78 грн.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року у справі № 420/25368/25 у задоволенні позову відмовлено.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
До Верховного Суду 02.04.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року у справі № 420/25368/25.
В обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначила про помилковість віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності оскільки у відповідності до ч. 2, п. 5 ч. 6 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щодо формування єдиної правозастосовчої практики скаржниця зазначила те, що в даному випадку, вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 4 ч. 1 ст. 290 МК України, відповідно до якої обов'язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов'язку із сплати митних платежів якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу. Оскільки транспортний засіб щодо якого нараховано сплату митних платежів був конфіскований в дохід державі на підставі рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 290 МК України, яке вступило в законну силу, а отже дане судове рішення тягне за собою юридичний наслідок, передбачений зазначеною вище нормою Митного кодексу України, тобто припинення обов'язку зі сплати митних платежів, а дане питання не має єдиної правозастосовної практики для вирішення справ з подібними правовідносинами, яку можливо використовувати для вирішення спору.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
При цьому, згідно з пунктом 4 частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12 (для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та критерії для вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначених статтею 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки загальна сума податкових повідомлень-рішень не перевищує 242 240,00 грн.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Крім того, розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій прийшли до правових висновків про можливість митного контролю у формі проведення документальної невиїзної перевірки після завершення митного оформлення контролю за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон було допущено порушення митного законодавства. Вказані правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду, від 08.05.2018 справі № 808/1341/14.
Апеляційний суд вірно зауважив, що суд першої інстанції з дотриманням положень чинного законодавства відхилив посилання позивача, що в її діях відсутня протиправність, так як відомості та вищезазначену МД до митних органів остання не надавала, оскільки декларування транспортного засобу за митною декларацією від 27.01.2022 № UA209180/2022/002370 здійснював Карен Хачатрян на підставі довіреності від 20.01.2022 № HPP 487590.
Судова колегія також звертає увагу на те, що апеляційний суд прийшов до висновку, що на підставі виданої довіреності Хачатрян Карен Степанович вчиняв усі дії, передбачені довіреністю, у тому числі митне оформлення придбаного ним на ім'я позивача автомобіля, саме від імені позивача, як довірителя. Отже, з аналізу положень Цивільного кодексу України випливає, що вчинені довіреною особою юридично значущі дії на підставі довіреності, створюють юридичні наслідки для особи, яку вона (довірена особа) представляє, та яка уповноважила цю довірену особу на вчинення цих дій.
Відповідно до експортної декларації наданої митним органом Федеративної Республіки Німеччина від 25.01.2022 MRN: 22DE210170328973E2, одержувачем та власником транспортного засобу вказана саме ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційний суд погодився із висновком суду 1-ої інстанції що відповідальною особою щодо сплати грошових зобов'язань та штрафних санкцій є саме позивач, як власник транспортного засобу, який був ввезений на митну територію Україні згідно із митною декларацією від 27.01.2022 № UA209180/2022/002370.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року у справі № 420/25368/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Cудді І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко