17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/22368/24
провадження № К/990/12470/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (у складі головуючого судді - Горшкової О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - П'янової Я.В., суддів: Присяжнюк О.В., Русанової В.Б.) у справі №520/22368/24,
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №22 о/с від 19.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №34 від 15.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області;
- стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди за період з 19.01.2024 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;
- допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 по посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
2. У вказаній позовній заяві було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити цей строк, посилаючись на те, що з матеріалами службового розслідування, які слугували підставою для винесення спірних наказів позивач ознайомлений не був, а тому не мав можливості сформувати правову позицію щодо оспорювання наказів, тому як останні фактично містять лише інформацію із резолютивної частини рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (без можливості з'ясування мотивувальної частини прийнятого рішення), у зв'язку з чим позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката; 26.01.2024 представник позивача направив адвокатський запит про надання завірених належним чином копії всіх матеріалів службового розслідування відносно позивача, відповідь на зазначений запит отримано 05.02.2024.
Крім того позивач зазначавв, що звернувся до Московського районного суду м. Харкова для оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП (справа №635/224/24) та щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (справа №643/290/24), що і слугувало передумовою прийняття відповідачем спірних наказів.
Зазначав, що 04.06.2024 постановою Другого апеляційного адміністративного суду було скасовано постанову серії БАД №376798 від 30.12.2023, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП; 09.07.2024 постановою Харківського апеляційного суду (справа №643/290/24) постанову Московського районного суду м. Харкова, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП було скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито.
У зв'язку із зазначеними, на переконання позивача, нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 , з метою досудового врегулювання виниклого спору, 22.07.2022 звернувся із відповідною заявою до ГУНП в Харківській області, в якій просив скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №34 від 15.01.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області»; скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Харківській області №22 о/с від 19.01.2024; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області. Заяву направлено поштовим відправленням, однак, станом на дату звернення до суду з цим позовом письмової відповіді на зазначену заяву від 22.07.2024 позивач не отримав.
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, а позовну заяву - залишено без руху, надавши позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Зазначено, що усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати: заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин; належним чином засвідчені копії наказу ГУНП в Харківській області №22 о/с від 19.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення; наказу ГУНП в Харківській області № 34 від 15.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; доказ надсилання до Електронного кабінету ГУНП в Харківській області копії позовної заяви з додатками.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позовну заяву повернуто позивачу.
5. 26 серпня 2024 року до суду першої інстанції позивачем надано уточнений адміністративний позов, в якому позивач виклав клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, надав докази в обґрунтування своєї правової позиції, зокрема копії оскаржуваних наказів, надав копію уточненого позову для відповідача. Окрім іншого, зазначав, що відповідь на заяву від 22.07.2022 отримав 02.08.2024, а тому вважав, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки звернувся до суду з вказаним позовом 08.08.2024.
6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції повернув позовну заяву до закінчення строку на усунення недоліків.
7. Дослідивши доводи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду (від 26.08.2024) після надходження справи із суду апеляційної інстанції, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.11.2024 відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, викладену в уточненій позовній заяві від 26.08.2024, а позовну заяву повторно залишив без руху, надавши позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
8. Щодо посилань позивача, що внаслідок оскарження постанов про адміністративне правопорушення та отримання позивачем відповіді від відповідача про відмову про поновлення на посаді від 02.08.2024, виникли нововиявлені обставини, які слугують підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною позовною заявою, суд першої інстанції зазначав, що його не було обмежено у праві звернутися із відповідною заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами в межах справи №520/4539/24, а не подавати новий адміністративний позов з тих самих підстав та мотивів.
9. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 задоволено заяву позивача про роз'яснення ухвали у справі. Роз'яснено ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №520/22368/24, вказавши, що для усунення недоліків позовної заяви позивачеві необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску, в якій вказати інші причини пропуску строку звернення до суду. Надано позивачеві додатковий час - 5 календарних днів, для усунення недоліків позовної заяви.
10. Представником позивача надано до суду заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої було вказано, що з матеріалами службового розслідування, які слугували підставою для винесення спірних наказів позивач ознайомлений не був, а тому не мав можливості сформувати правову позицію щодо оспорювання наказів, тому як останні фактично містять лише інформацію із резолютивної частини рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (без можливості з'ясування мотивувальної частини прийнятого рішення), у зв'язку з чим позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката. Також вказав, що внаслідок оскарження постанов про адміністративне правопорушення та отримання позивачем відповіді від відповідача про відмову про поновлення на посаді від 02.08.2024, виникли нововиявлені обставини, які слугують підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною позовною заявою.
Також позивачем надано до суду уточнену позовну заяву, в якій викладено такі позовні вимоги:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Начальника ГУНП України н Харківській області Тимошка В.В. щодо неприйняття ним заходів по поновленню порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1 , та відмові у скасуванні Наказів ГУНП в Харківській області №43 від 15.01.2024 та №22 о/с від 10.01.2024, викладеній у Листі-відповіді ГУНП в Харківській області від 02.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області № 22 о/с від 19.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області № 34 від 15.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області;
- стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди за період з 19.01.2024 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;
- допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 по посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
11. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, заяву позивача про поновлення пропущеного строку залишено без задоволення, а позовну заяву повернуто в частині позовних вимог про:
- визнання протиправним та скасування Наказу ГУНП в Харківській області №22 о/с від 19.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення;
- визнання протиправним та скасування Наказу ГУНП в Харківській області №34 від 15.01.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до полковника поліції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області;
- стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди за період з 19.01.2024 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;
- допущення до негайного виконання постанови суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 по посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з вказаним позовом у встановлені строки; вважаючи, що наслідком розгляду справ №643/290/24 та №635/224/24 є виникнення нововиявлених обставин, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_1 поважних причин, які унеможливили вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом по справі №520/4539/24, його не було обмежено у праві звернутися із відповідною заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами в межах вказаної справи, а не подавати новий адміністративний позов з тих самих підстав та мотивів; жодних інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не повідомив.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги, відзиву (заперечень) на неї
13. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/22368/24, та ухвалити нове рішення, яким визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк, а справу - направити для продовження розгляду.
14. Позивач уважає помилкову позицію судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин положення статті 31 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», згідно яких строк звернення до суду із цим позовом становить 15 днів з дня ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. На переконання сторони позивача, зазначена позиція судів попередніх інстанцій є антиконституційною, неправомірною, хибною; судами невірно застосований принцип Lex specialis при вирішенні спору, тому як в даному випадку має місце колізія між нормами КАС України, Закону України Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», та Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
15. Повторно зазначає, зокрема про наявність нововиявлених обставин, пов'язаних із судовими рішеннями у справах №635/224/24 та №643/290/24, які ще не були розглянуті станом на час звернення до суду із позовом у справі №520/4539/24, а також про спроби досудового врегулювання спору.
16. Скаржник уважає, що, отримавши письмову відповідь відповідача про відмову у скасуванні оскаржуваних наказів, позивач достовірно дізнався про порушення своїх прав тощо.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Звертає увагу, окрім іншого, що Верховний Суд у постанові від 10.10.2024 у справі №520/4539/24 дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду із позовом про оскарження спірних наказів.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 24.03.2025.
19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/22368/24.
21. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального права та повноту дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.
26. Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
27. Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
30. Отже, за загальним правилом, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Водночас, КАС України визначає що цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
31. Таким законом в спірних правовідносинах є Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», відповідно до частини четвертої статті 31 якого поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
32. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.10.2024 у справі №520/4539/24 дійшов висновків, що у подібних правовідносинах застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
33. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
34. Аналіз положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
35. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
37. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
38. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
39. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
40. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
41. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
42. У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
43. Так, у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
44. У рішенні ЄСПЛ по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
45. Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21, згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
46. Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід'ємної складової принципу верховенства права.
47. Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.
48. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).
49. Відповідно до усталених висновків Верховного Суду КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви. Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
50. Судами попередніх інстанцій у цій справі, а також судами усіх інстанцій у справі №520/4539/24 установлено, що з Наказом від 15.01.2024 за №34 «Про застосування дисциплінарного стягнення відносно поліцейських ГУНП в Харківській області та від 19.01.2024 №22 о/с позивача ознайомлено 15.01.2024 та 22.01.2024 відповідно.
51. Вперше із позовом про скасування спірних наказів позивач звернувся 19 лютого 2024 року, тобто із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
52. Зі змісту постанови Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №520/4539/24, якою залишено без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі за первинним позовом про скасування спірних наказів про звільнення позивача, встановлено, що останній посилався на те, що порушення строку звернення до суду відбулося у зв'язку з тим, що лише 05.02.2024 позивач та його адвокат отримав можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування; до цього часу він не мав можливості отримати ці матеріали та подати обґрунтований позов щодо визнання спірних наказів незаконними.
53. Верховний Суд у справі №520/4539/24 зазначав, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги та не ознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачем, чи його представником, не змінює моменту, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку на звернення до суду. Верховний Суд зазначав, що позивач чи його представник міг звернутися до суду із цим позовом вчасно та заявити клопотання про витребування у відповідача матеріали службового розслідування; окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо. Наведені позивачем у справі №520/4539/24 підстави пропуску строку звернення до суду, на переконання Суду, мали суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з вказаним позовом у встановлені строки.
54. Стосовно посилань скаржника на введення воєнного стану у період порушення прав позивача та у період звернення до суду, Верховний Суд у справі №520/4539/24 зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами; питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку; сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку; такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Обставина введення на території України воєнного стану, на переконання Суду, могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку; проте таких доказів позивачем надано не було; жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
55. Повертаючись до матеріалів цієї справи, встановлено, що вдруге із позовом про скасування наказів відповідача від 19.01.2024 та від 15.01.2024 позивач звернувся 08 серпня 2025 року.
56. Аналізуючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не навів інших поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
57. Звертаючись вдруге із цим позовом, сторона позивача зосередила увагу судів на наявності нововиявлених обставин, які полягають у скасуванні в судовому порядку постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП (справа №635/224/24) та постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (справа №643/290/24).
58. Колегія суддів уважає, що факт звернення до відповідача із заявою щодо досудового врегулювання спору не змінює момент, з якого у позивача виникло право на звернення до суду із цим позовом.
59. Нововиявлені, на переконання сторони позивача, обставини щодо скасування постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням наданої судами у справі №520/4539/24 оцінкою, не можуть бути визнаними поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
60. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
61. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог на підставі частини другої статті 123 КАС України.
62. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що встановлені у цій справі та справі №520/4539/24 обставини не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом; як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.
63. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
64. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, колегія суддів не встановила неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. А тому, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
66. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
67. Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 349, 350, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №520/22368/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду