17 квітня 2026 року
м. Київ
справа №560/10749/24
адміністративне провадження № К/990/47847/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року (головуючий суддя Петричкович А.І.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Залімський І. Г. Сушко О.О.),
І. Суть спору
25 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 13 травня 2024 року ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №560/10888/22, позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак, незважаючи на дії, які були вчинені позивачем задля виконання рішення суду у справі №560/10888/22, 13 травня 2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у розмірі 10 200 грн у межах ВП НОМЕР_1. Позивач не погоджується із діями відповідача щодо накладення на нього штрафу, а тому звернувся до суду.
ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.
21 травня 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшла постанова державного виконавця від 13 травня 2024 року ВП НОМЕР_1 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №560/10888/22.
Не погоджуючись із вказаною постановою від 13 травня 2024 року, ГУ ПФУ в Хмельницькій області звернулось із цим позовом до суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву - залишено без руху.
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, а також, неправильно вказав особу відповідача.
Зазначив, що вказані недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання: 1) письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску; 2) позовної заяви (та доказів її надіслання відповідачу), в якій зазначено належного відповідача, з врахуванням вимог частини 3 статті 287 КАС України.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто позивачеві.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.
Так суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку щодо подання позовної заяви у цій справі. Суд вказав, що оскаржуючи постанову відповідача, отриману 21 травня 2024 року, останній звернувся до суду лише 25 липня 2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.
При цьому, суд відхилив доводи позивача щодо поважності пропуску строку у зв'язку із поданням ним первісного позову аналогічного змісту, який був повернутий судом через неусунення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачем не наведено достатніх та поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а тому, позовну заяву належить повернути на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
11 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме положення статті 120 КАС України.
Так, позивач стверджує, що оскільки вперше позовна заява ним подана у строк, передбачений статтею 287 КАС України, проте повернута у зв'язку із неусуненням її недоліків, а саме - несплатою судового збору, зважаючи на обмежене фінансування органу ПФУ, то є підстави вважати, що останнім пропущено строк звернення до суду з поважних на те причин.
Оскільки, на думку скаржника, позовну заяву щодо скасування постанови від 13 травня 2024 року ВП № 73091002 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн позивачем подано в строки, встановлені чинним законодавством, то право на її оскарження останнім було використано добросовісно та вчасно, без невиправданих зволікань, та з урахуванням положень статті 120 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень у цій справі.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статі 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до частини 9 статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України.
За змістом частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою, другою якої передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
VІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, у випадку пропуску строку щодо подання позовної заяви, підставами для прийняття такого позову є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Переконуючи у поважності причин пропуску звернення до суду з цим позовом, ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначило, що вперше звернулось до суду із аналогічним позовом з дотриманням процесуального строку, проте такий позов було повернуто Хмельницьким окружним адміністративним судом 07 липня 2024 року унаслідок несплати позивачем судового збору. Вдруге позовна заява подана 25 липня 2024 року, тобто поза межами встановленого КАС України строку. Указував, що залишення позовної заяви без руху та у подальшому її повернення було зумовлено неможливістю сплати судового збору у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.
У цьому контексті Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору при поданні позовної заяви встановлена законом, отож позивач, звертаючись вперше з позовом без надання документа про сплату судового збору, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
Результат розгляду судом клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке було заявлене позивачем при первісному поданні позовної заяви, не є предметом оцінки у цьому касаційному провадженні, оскільки стосується ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року про повернення позовної заяви у іншій справі, та яка останнім не оскаржується.
Слід зазначити, що у ситуації з пропуском строків державними органами - поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
А тому, доводи позивача про відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку щодо звернення із позовом до суду та як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що ухвала про повернення позовної заяви, постановлена судом 01 липня 2024 року, про що вказує позивач. Натомість, повторно ГУ ПФУ в Хмельницькій області звернулось до суду лише 25 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд», тобто поза межами 10-денного строку, встановленого статтею 287 КАС України.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав уважати, що судами неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.
Разом з тим, Суд уважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без задоволення, а оскаржуваної ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в справі - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 560/10749/24 - залишити без змін.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Л. О. Єресько
В. М. Соколов