16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/13986/25
адміністративне провадження № К/990/5542/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року (суддя: Волошин Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року (судді: Чалий І.С., Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №00026230707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про незаконність призначення та проведення фактичної перевірки, що робить її результати юридично нікчемними. Позивач вказує, що наказ про перевірку не містив обов'язкових реквізитів, визначених ст. 81.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, прізвища, імені та по батькові фізичної особи-платника, натомість містив лише назву та адресу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Спираючись на концепцію «плодів отруєного дерева», ОСОБА_1 доводить, що акт перевірки, складений на підставі протиправного наказу, є недопустимим доказом у розумінні ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ). Позивач також заперечує суть виявленого порушення щодо обліку товарних запасів, стверджуючи, що він надав накладні на внутрішнє переміщення, а податковий орган не мав права вимагати оригінали первинних документів про придбання товару безпосередньо під час фактичної перевірки.
Також, на думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції необґрунтовано відніс дану справу до категорії малозначних і здійснив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Як наслідок, на думку позивача, розгляд справи відбувся без з'ясування усіх об'єктивно важливих обставин справи, що позбавило його права висловити свою позицію у спорі та надати до суду першої інстанції документи на підтвердження своїх доводів.
Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, із посиланням на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.12.2025 року у справі №580/4426/25, від 20.11.2018 року у справі №820/60001/16, від 27.12.2023 року у справі №280/1998/23, від 18.06.2025 року у справі №280/2502/24 та від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу позивача ГУ ДПС у Харківській області просить залишити скаргу позивача без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом НОМЕР_1 з 22.11.2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Протягом 24 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу від 23.12.2024 № 13303-п проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За наслідками перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено Акт фактичної перевірки від 01.01.2025 № 14/15/20/РРО/ НОМЕР_1 , у якому констатовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зазначивши про порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), а саме: "не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів та не надано документів у паперовій або електронній формі про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника, отримувача товару, дату проведення операцій, повне найменування, кількість, вартість товарів та їх походження на загальну суму 4038423 грн згідно інвентаризаційного опису від 24.12.2024….".
21 січня 2015 року на підставі означеного вище Акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00026230707 про стягнення з позивача 4 038 423,00 грн штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач призначив та провів фактичну перевірку позивача за наявності законних підстав та з дотриманням процедурних норм. Суд зазначив, що скарга споживача про невидачу фіскальних чеків у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є належною фактичною підставою для контролю згідно з пп. 80.2.3 ст. 80 ПК України, а посилання в наказі на цей підпункт разом із зазначенням адреси є мінімально допустимим і достатнім обсягом інформації для ідентифікації об'єкта перевірки.
Констатуючи відсутність процедурних порушень, суд окремо оцінив суть виявленого правопорушення та встановив, що позивач, здійснюючи реалізацію технічно складних побутових товарів, дійсно порушив порядок обліку та продажу таких товарів, а також не зміг надати належних первинних документів, що підтверджували б походження товарно-матеріальних цінностей на суму понад 4 млн грн, внаслідок цього суд визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та за наслідками апеляційного перегляду справи залишив його без змін.
Згідно з частин першої, третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-IX від 19.06.2024, яким у Кодекс адміністративного судочинства України, яким суттєво були змінені правила диференціації малозначних спорів у адміністративному судочинстві.
Так, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України (тут та далі у редакції від 09.04.2025) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб -підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб» вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відкриття провадження в адміністративній справі та її розгляд Харківським окружним адміністративним судом відбулись у 2025 році.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028,00грн.
Таким чином, на час відкриття провадження у справі Харківським окружним адміністративним судом (12.06.2025) та обрання порядку позовного провадження (загальне або спрощене без виклику сторін), в якому розглядатиметься дана справа, прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 3028,00 грн. Відтак, загальна сума грошових коштів, відповідно до якої адміністративний суд може розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження за участі фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців у 2025 році, становить не більше 302 800,00грн (3028,00х100).
У даній справі позивач звернулась з позовом як фізична особа - підприємець та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №00026230707 про стягнення з позивача штрафних санкцій у сумі 4 038 423,00 грн, що значно перевищує граничну межу у розмірі 302 800,00грн (3028,00х100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році), яка встановлена п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України, та є більшою законодавчої межі в розмірі 242 240,00грн (3028,00х80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році), яка встановлена п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України.
Також вказана сума перевищує межу, яка встановлена у п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України та визначає справи незначної складності для цілей КАС України, у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 90 840,00грн. (3028,00х30).
Отже, даний спір щодо оскарження фізичною особою-підприємцем податкового повідомлення-рішення на суму 4 038 423,00 грн згідно правил п. 4 ч. 4 ст. 12 та п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України не є справою незначної складності та має розглядатись за правилами загального позовного провадження.
Відтак, судом першої інстанції було допущено грубе порушення норм процесуального права через помилкове віднесення справи до категорії незначної складності, що прямо суперечить імперативним приписам п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України. Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 4 038 423,00 грн, що у 44 рази перевищує встановлений законом ліміт (30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) для спрощеного провадження, розгляд справи без виклику сторін фактично позбавив позивача права на повноцінний судовий захист, надання усних пояснень та безпосереднє дослідження доказів. Як наслідок, судове рішення було ухвалено за відсутності учасників справи, що в умовах значного фінансового тягаря для суб'єкта господарювання свідчить про порушення принципів змагальності та рівності сторін.
Суд апеляційної інстанції таких порушень не усунув та також розглянув справу у порядку письмового провадження.
Крім того, суди неповно дослідили зібрані у справі докази, зокрема, не надали належної оцінки доводам позивача про те, що перевірка була розпочата на підставі абстрактної скарги споживача, яка не містила ідентифікуючих даних саме щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 як об'єкта перевірки та не вказувала на конкретні факти порушень саме цим суб'єктом.
Окремо скаржник наголошує на тому, що відповідач подав цей ключовий доказ із пропуском встановленого судом строку (через три місяці після відзиву), що не лише ставить під сумнів об'єктивність первинного розгляду, а й свідчить про порушення встановленого порядку подання доказів, передбаченого ст. 79 КАС України
Як наслідок, позивач стверджує, що розгляд справи судами попередніх інстанцій відбувався з численними порушеннями норм процесуального законодавства та без належного дослідження всіх обставин.
Через розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін позивач в цілому був позбавлений можливості своєчасно звернути увагу суду на допущені контролюючим органом, на його переконання, порушення процедури щодо призначення та проведення фактичної податкової перевірки. Вказані порушення процедури призначення та проведення перевірки, в свою чергу, вплинули на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів встановила порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню повністю, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська