16 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/3648/25
Провадження № 22-ц/4815/218/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.09.2021 у розмірі 17447 грн. 26 коп. та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог вказує, що відповідно до укладеного Договору про надання банківських послуг через мобільний банк "Monobank" від 02.09.2021 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка "Monobank".
АТ "Універсал Банк" свої зобов'язання за договором виконало повністю, надало позичальнику банківську картку "Monobank" та можливість користуватися та розпоряджатися наявними на ній кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, порушив порядок та періодичність внесення платежів на погашення кредиту, внаслідок чого станом на 04.06.2025 утворилася заборгованість у сумі 17447,26 грн.
Покликаючись на вимоги ст. 526-530, 631, 1046-1048, 1054 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 17447 грн. 26 коп.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства "Універсал Банк" не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дослідив процедуру ознайомлення споживача з Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту через мобільний додаток Monobank, дійшовши передчасного висновку про необізнаність Клієнта з цими документами.
Усі редакції Умов і правил є публічною офертою, розміщені у відкритому доступі на офіційному сайті банку та в мобільному додатку, до якого Відповідач мав постійний доступ за допомогою ПІН-коду.
Апелянт наголошує, що ці документи є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового доказування.
Договір, укладений в електронній формі шляхом підписання Анкети-заяви, є рівнозначним письмовому договору згідно із Законом України "Про електронну комерцію" та Цивільним кодексом України.
Клієнт у Анкеті-заяві підтвердив, що електронний підпис є аналогом власноручного.
Відповідач підтверджував свою згоду з Умовами та змінами до них шляхом фактичного користування банківськими послугами: проведенням операцій з переказу коштів, оплати товарів та поповнення телефону.
Банк зазначає, що Відповідач не сплачував мінімальні щомісячні платежі понад 90 днів, що є істотним порушенням умов.
При цьому Відповідач не надав суду власного контррозрахунку або доказів, які б спростовували розрахунок банку на суму 17447,26 грн.
Оскільки правочин не був визнаний недійсним, він вважається правомірним, а обов'язки за ним підлягають виконанню.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивач стверджує, що 02.09.2021 відповідач підписав в електронному вигляді із застосуванням цифрового власноручного підпису Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг "Monobank".
Як вбачається зі змісту проведеного Банком розрахунку, станом на 04.06.2025 заборгованість позичальника за договором становила 17447,26 грн., яка складається з основаного боргу (тіла кредиту).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч. 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Також, за приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний Банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Відповідно до п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018, №75, банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них. Відповідно до п. 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Виписки з банківського рахунку відповідача за період користування кредитними коштами Банком суду не надано, відповідний розрахунок заборгованості сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги ч. 1 ст. 77 ЦПК України, він не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, яким користувався відповідач.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Розрахунок заборгованості, складений Банком, не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій.
Такий висновок також узгоджується з постановами Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15, від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц.
Довідка про розмір встановленого кредитного ліміту сама по собі не підтверджує факт користування такими коштами.
За встановлених вище обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.