Справа № 548/557/26 Номер провадження 11-сс/814/364/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2026 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2026 року за №12026170590000087, задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , і застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11 травня 2026 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Хорол Лубенського р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, і постановлено покласти на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини, суспільну небезпеку й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, особу підозрюваного та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас слідчий суддя, урахувавши положення ст.ст.182, 183 КПК України, дійшов висновку про необхідність визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2026 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково й застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в разі встановлення судом апеляційної інстанції відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення - змінити ухвалу слідчого судді в частині розміру застави й визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Свої вимоги мотивує тим, що: слідчий суддя не врахував те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який не судимий, одружений, є військовослужбовцем, за місцем несення служби та місцем проживання характеризується позитивно, брав участь в обороні України, є учасником бойових дій, має: постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, відзнаку, незадовільний стан здоров'я, ряд хронічних захворювань, здійснює догляд за батьком, який є тяжкохворим, інвалідом ІІ групи; визначений слідчим суддею розмір застави є неспіврозмірним із майновим станом ОСОБА_8 .
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваного на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №2 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2026 року за №12026170590000087 (а.п.7).
Досудовим розслідуванням установлено, що 09 березня 2026 року в ОСОБА_8 виник злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини з корисливих мотивів - отримання грошових коштів.
09 березня 2026 року ОСОБА_8 , використовуючи власний мобільний термінал «iPhone 13», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , картку мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , через мобільний застосунок у месенджері «Telegram» зв'язався з невстановленими особами в чат-боті каналу «BazaRC - ШОП» із пропозицією придбання з метою подальшого розповсюдження особливо небезпечних психотропних речовин на території Хорольської територіальної громади Полтавської області.
У відповідному чат-боті каналу «BazaRC - ШОП» месенджера «Telegram» ОСОБА_8 , виконавши умови щодо придбання особливо небезпечної психотропної речовини, а також способу її отримання шляхом поштового переказу в пункті отримання посилок ТОВ «Нова Пошта», використовуючи мобільний додаток «Приват24», здійснив із власного банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_4 перекази грошових коштів: 09 березня 2026 року о 19 годині 49 хвилин - у сумі 13 281 гривні на картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 ; 11 березня 2026 року о 07 годині 01 хвилині - в сумі 12 587 гривень на картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_6 , як оплату за придбання психотропних речовин.
11 березня 2026 року об 11 годині 09 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи у відділенні №1 ТОВ «Нова пошта» за адресою: вул. Кременчуцька, буд. 19-Б-1 м. Хорол Лубенського р-ну Полтавської обл., діючи з прямим умислом, незаконно придбав (шляхом отримання відправлення за експрес-накладною №20451388278549) особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», у особливо великих розмірах, з метою подальшого збуту.
Затим ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, на час підшукування покупців та досягнення домовленості щодо ціни та інших умов продажу вказаної вище особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, незаконно зберігав її після придбання при собі з метою подальшого збуту.
12 березня 2026 року в період часу з 15 години 58 хвилин до 18 години 26 хвилин по вул. Небесної Сотні, 57 у м. Хорол Лубенського р-ну Полтавської обл. при огляді місця події в ОСОБА_8 було виявлено та вилучено два зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору, яка містила особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», в особливо великих розмірах, загальною масою 74, 469 г.
13 березня 2026 року слідчий ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України - незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах (а.п.43-47).
13 березня 2026 року слідчий ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із одночасним визначенням йому застави в межах, визначених у п.3 ч.5 ст.182 КПК України, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, й неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам (а.п.1-51).
Слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого, застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та одночасно визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в разі внесення застави.
Слідчий суддя вказав, що зазначені в клопотанні обставини необхідності застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробила сторона обвинувачення, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Необхідність же застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу в апеляційній скаргзі не оспорюється.
Разом з цим, розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини, суспільну небезпеку й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна, особу підозрюваного та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного вище особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 12 березня 2026 року, відповідно до змісту якого цього дня в період часу з 15 години 58 хвилин до 18 години 26 хвилин по АДРЕСА_2 у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено: 2 зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору, 52 порожніх зіп-пакети, 4 порожні зіп-пакети із залишками речовини білого кольору, мобільний телефон, у ході огляду якого ОСОБА_8 показав Інтернет-канал, де ним придбавалась за грошові кошти особливо небезпечна психотропна речовина - «PVP» (а.п.14-17); висновком експертизи №СЕ-19/117-26/4817-НЗПРАП від 13 березня 2026 року про те, що виявлена та вилучена в ОСОБА_8 у ході вказаної вище слідчої дії кристалічна речовина білого кольору, поміщена в 2 зіп-пакети, містить особливо небезпечну психотропну речовину обіг, якої заборонено - «PVP», масою 38, 282 г і 36, 187 г (а.п.31-34), та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. За практикою Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в досліджуваній ситуації.
У свою чергу, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності встановлених ризиків, передбачених п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі й документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обставини, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 в умовах воєнного стану особливо тяжкого корисливого злочину, предметом якого була особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - «PVP», у особливо великих розмірах, призначена для подальшого збуту, який пов'язаний зі створенням загрози заподіяння тяжких наслідків та їх заподіянням здоров'ю всього населення (невизначеного кола осіб), економіці й суспільству, підривом заснованого на законі порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в Україні, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
З викладеного вище слідує, що слідчий суддя в ході прийняття рішення про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, й зазначені обставини підтверджені достатніми даними.
На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й домашнього арешту, про що порушується питання в апеляційній скарзі.
Водночас установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характерних рис ОСОБА_8 у аспекті його потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без застосованого слідчим суддею запобіжного заходу.
Усупереч доводам сторони захисту, даних (медичних висновків) щодо неможливості перебування підозрюваного під вартою чи неналежного надання йому медичної допомоги перевіркою матеріалів справи не встановлено й стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно до ст.49 Конституції України ОСОБА_8 не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, в тому числі з урахуванням установлених йому медичних рекомендацій.
Як убачається з матеріалів провадження, за місцем проживання ОСОБА_8 характеризується задовільно, що не вказує на його позитивну характеристику за місцем проживання, як про це йдеться в апеляційній скарзі.
Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 не судимий, є військовослужбовцем, брав участь в обороні України, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем служби, одружений, має: певні соціальні зв'язки, відзнаку, батька, який має захворювання та є інвалідом ІІ групи, однак ці дані, з урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, не спростовують висновки слідчого судді про неможливість запобігти ряду ризиків, передбачених п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, в разі незастосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та необхідність його обрання.
Водночас, застосувавши підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначив ОСОБА_8 заставу в межах, визначених у п.3 ч.5 ст.182 КПК України - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка, при цьому, за своїм розміром не є максимальною для категорії особливо тяжкого злочину. Обраний же розмір застави з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_8 особливо тяжкого корисливого злочину, пов'язаного із вчиненням незаконних дій із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, в особливо великих розмірах, спрямованих на її подальший збут, даних про особу підозрюваного, в тому числі його сімейного та майнового стану, його поведінки, у співставленні з рядом ризиків, передбачених п.п.1, 2, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідає критеріям, закріпленим у ч.4 ст.182 КПК України, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, та підстави для його зменшення є відсутніми.
При цьому, виняткова суспільна небезпека інкримінованого підозрюваному злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, обумовлена й тим, що відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України законодавцем передбачено право слідчого судді з урахуванням обставин, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, взагалі не визначати при постановленні ухвали про тримання під вартою розмір застави особі, підозрюваній у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, до категорії яких належить і кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4