Номер провадження 1-кп/754/807/26
Справа № 754/6638/26
Іменем України
17 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_6 ,
сторона захисту: обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_7 ,
до Деснянського районного суду м. Києва 15.04.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026100030000360 від 19.02.2026 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, кожного.
Ухвалою суду від 15.04.2026 по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
17.04.2026, під час підготовчого судового засідання, до початку з'ясування питань, в порядку ст.314 КПК України, суд з'ясував думку учасників судового провадження щодо можливості проведення підготовчого судового засідання у відсутність захисника ОСОБА_8 , яка подала клопотання про відкладення.
За результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_8 суд частково задовольнив клопотання та ухвалив розглянути невідкладні клопотання прокурора у відсутність захисника ОСОБА_8 , після чого оголосити перерву у підгот овчому судовому засіданні.
Суд перейшов до розгляду клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Так, ухвалами слідчих суддів Деснянського районного суду м. Києва стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 застосовано запобіжні заходи у виді домашнього арешту, строк дії яких закінчується у обвинуваченого ОСОБА_3 - 20.04.2026, у обвинуваченого ОСОБА_4 - 20.04.2026, у обвинуваченого ОСОБА_5 - 18.04.2026.
У зв'язку з чим, 17.04.2026, під час підготовчого судового засідання, прокурор звернулася до суду із наступними клопотаннями:
1) про продовження застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у певний період доби, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальні правопорушення;
2) про продовження застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у певний період доби, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальні правопорушення;
3) про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту, цілодобово на запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальні правопорушення.
Просила клопотання задовольнити за викладених в них обставин.
Позиція сторони захисту.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечили щодо клопотання прокурора та продовження стосовно них запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у певний період доби.
Інші учасники судового провадження, зі сторони захисту, поклались на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу та просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби.
Інші учасники судового провадження, зі сторони захисту, не заперечили проти зміни стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Вирішення клопотань прокурора.
Так, згідно ст. 315 ч. 3 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
В порядку даної норми КПК України прокурор звернулася до суду з клопотаннями про продовження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , запобіжних заходів у виді домашнього арешту, у певний період доби, та про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту, цілодобово, на запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , з продовженням покладених на них обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Нормою ст. 9 ч. 5 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Розглядаючи дане клопотання судом враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
1. Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, з забороною залишати місце постійного проживання з 23:00 год. по 06:00 год. наступного дня, з покладенням обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 ч. 5 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу до 20.04.2026.
Відповідно до норм ст. 199 ч. 3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд дослідивши клопотання прокурора прийшов до висновку, що клопотання стосовно ОСОБА_3 відповідає нормам ст. 199 ч. 3 КПК України.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у певний період доби, судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення підготовчого судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, на строк два місяці, який буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинення злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В даному випадку санкцією ст. 296 ч. 3 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_3 , передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Практика ЄС щодо домашнього арешту, як запобіжного заходу, передбачає обмеження свободи пересування та заборону контактувати з певними особами.
Домашній арешт - це запобіжний захід, який обмежує права особи на свободу та особисту недоторканність.
У той же час, на відміну від тримання під вартою, домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом, який дозволяє досягнути мети кримінального провадження без необґрунтованого обмеження права на свободу, гарантованого Конституцією України (ст. 29) та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, строком на два місяці буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України.
2. Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, з забороною залишати місце постійного проживання з 22:00 год. по 07:00 год. наступного дня, з покладенням обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 ч. 5 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу до 20.04.2026.
Відповідно до норм ст. 199 ч. 3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд дослідивши клопотання прокурора прийшов до висновку, що клопотання стосовно ОСОБА_3 відповідає нормам ст. 199 ч. 3 КПК України.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у певний період доби, судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення підготовчого судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, на строк два місяці, який буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинення злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В даному випадку санкцією ст. 296 ч. 3 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_4 , передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Практика ЄС щодо домашнього арешту, як запобіжного заходу, передбачає обмеження свободи пересування та заборону контактувати з певними особами.
Домашній арешт - це запобіжний захід, який обмежує права особи на свободу та особисту недоторканність.
У той же час, на відміну від тримання під вартою, домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом, який дозволяє досягнути мети кримінального провадження без необґрунтованого обмеження права на свободу, гарантованого Конституцією України (ст. 29) та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, строком на два місяці буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України.
3. Клопотання про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту, цілодобово на запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобово, з покладенням обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 ч. 5 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу до 18.04.2026.
Відповідно до норм ст. 199 ч. 3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд дослідивши клопотання прокурора прийшов до висновку, що клопотання стосовно ОСОБА_5 відповідає нормам ст. 199 ч. 3 КПК України.
При вирішенні питання про доцільність зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту, цілодобово на запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення підготовчого судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України.
Крім того, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 належним чином виконує покладені на нього обов'язки ухвалою суду від 20.02.2026, прокурор звернулась з клопотання про зміну запобіжного заходу в частині цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний період доби.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, покладені на нього обов'язки ухвалою суду від 20.02.2026 виконує належним чином, порушень не допускає, а тому для запобігання вказаних ризиків, слідчий суддя вважає за доцільне змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобово, на запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, на строк два місяці, який буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинення злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В даному випадку санкцією ст. 296 ч. 3 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_5 , передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Практика ЄС щодо домашнього арешту, як запобіжного заходу, передбачає обмеження свободи пересування та заборону контактувати з певними особами.
Домашній арешт - це запобіжний захід, який обмежує права особи на свободу та особисту недоторканність.
У той же час, на відміну від тримання під вартою, домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом, який дозволяє досягнути мети кримінального провадження без необґрунтованого обмеження права на свободу, гарантованого Конституцією України (ст. 29) та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, у певний період доби, строком на два місяці буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177-178, 181, 184, 314, 315, 331, 376 ч.2 КПК України, суд -
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у певний період доби, а саме з 23:00 години до 06:00 години наступного дня.
Продовжити покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України, наступні обов'язки:
- утриматись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали надіслати до Деснянського УП ГУНП у м. Києві, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 два місяці, тобто до 17 липня 2026 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_4 залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у певний період доби, а саме з 22:00 години до 07:00 години наступного дня.
Продовжити покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України, наступні обов'язки:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
- прибувати за кожною вимогою до суду.
Копію ухвали надіслати до Деснянського УП ГУНП у м. Києві, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 , який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 два місяці, тобто до 17 липня 2026 року включно.
Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту, цілодобово, на домашній арешт у певний період доби, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Змінити стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобово, на домашній арешт у певний період доби.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у певний період доби, а саме з 22:00 години до 07:00 години наступного дня.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 194 ч. 5 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- утриматись від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.
Копію ухвали надіслати до Деснянського УП ГУНП у м. Києві, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 , який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 два місяці, тобто до 17 липня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного протягом п'яти днів для її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 17.04.2026 о 16:30 год.
Суддя: ОСОБА_1