ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/27370/25
провадження № 1-кп/753/1260/26
"12" березня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
у підготовчому судовому засіданні в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025000000002982 від 12.11.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Катеринопіль, Катеринопільського району, Черкаської області, працює ПрАТ «МХП» на посаді експерта з методології та розвитку соціальної діяльності центру методології та розвитку соціальної діяльності, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Баришівка, Баришівський район, Київської області, працює підсобним робітником ТОВ «ЕНЕРГО-СИЛА ГРУП» (код ЄДРПОУ 42628045), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
встановив:
Історія судового провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 24 грудня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025000000002982 від 12.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Наразі у вказаному кримінальному провадженні проводяться підготовчі дії.
Під час судового засідання захиснком ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_5 заявлене клопотання про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, в частині паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 .
Вимоги заявленого клопотання
Захисник ОСОБА_5 обґрунтувала клопотання тим, що під час досудового розслідування 18 березня 2025 року в ході проведення обшуку було вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який належить обвинуваченому ОСОБА_6 та котрий визнаний речовим доказом. При цьому зазначений документ дотепер перебуває у сторони обвинувачення як тимчасово вилучене майно, однак арешт на нього накладено не було, оскільки у задоволенні відповідного клопотання прокурора ухвалою слідчого судді відмовлено, і таке рішення набрало законної сили та не оскаржувалось.
Також звертала увагу і на те, що строк дії запобіжного заходу із покладенням обов'язків, серед яких і здати паспорт для виїзду за кордон, сплинув 30 січня 2026 року та сторона обвинувачення не порушувала перед судом питання про його продовження.
На переконання захисту, після відмови у накладенні арешту та закінчення строку дії покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, зокрема обов'язку здати паспорт на зберігання, відсутні будь-які правові підстави для подальшого утримання цього документа стороною обвинувачення.
Відтак, відповідно до вимог ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно підлягає поверненню ОСОБА_6 .
Окремо сторона захисту зазначала, що вилучений паспорт не відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить на собі його слідів. Постанова слідчого про визнання його речовим доказом, на переконання захисту, є формальною та необґрунтованою.
З урахуванням викладеного, захисник вважає, що подальше утримання паспорта є безпідставним та таким, що порушує його право гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому просила суд скасувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна в частині зазначеного документа та зобов'язати повернути його ОСОБА_6 .
Позиції сторін щодо заявленого клопотання
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримала подане клопотання та наполягала на його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання його захисником.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_7 вважали можливим задовольнити заявлене клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання та зазначила, що постановою слідчого паспорт визнано речовим доказом, доля якого вирішується під час ухвалення вироку.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи сторін, дійшов таких висновків.
Встановлені судом обставини
18 березня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_6 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого вилучено майно, серед якого і паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім?я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (документ № НОМЕР_1 ).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби із покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, серед яких і здати на зберігання слідчому паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Одночасно із цим, 02 квітня 2025 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон, вилучений у ОСОБА_6 , при цьому зазначена ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Надалі запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 , разом із покладеним обов'язком здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, неодноразово продовжувався та змінювався на менш суворий (з домашнього арешту на особисте зобов'язання), зокрема останній раз ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року.
Строк дії вказаної ухвали від 02 грудня 2025 року, а відповідно і строк дії покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, закінчився 30 січня 2026 року, отож зазначені обов'язки, у тому числі щодо здачі паспорта на зберігання, припинили свою дію.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Суд із долучених до клопотання копій матеріалів та з урахуванням пояснень сторін встановив, що за наслідками проведення обшуку 18 березня 2025 року паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який належить ОСОБА_6 , був вилучений та в подальшому йому не повертався. Надалі ухвалою слідчого судді від 02 квітня 2025 року у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказаний паспорт відмовлено.
При цьому як встановив суд, таке неповернення паспорту було зумовлене застосуванням під час досудового розслідування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, в межах якого на нього покладався процесуальний обов'язок здати зазначений паспорт на зберігання.
Проте, строк дії відповідного запобіжного заходу та покладених обов'язків закінчився 30 січня 2026 року, тому припинив свою дію й обов'язок щодо здачі паспорта на зберігання.
Сторона обвинувачення не порушувала перед судом питання про продовження строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що після припинення дії вказаного процесуального обов'язку відсутні правові підстави для подальшого утримання паспорта, а отже він підлягає поверненню його власнику ОСОБА_6 .
Між тим, прокурор у судовому засіданні зазначила, що вказаний паспорт визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим, як вона наполягала, питання про його повернення має бути вирішено судом під час ухвалення вироку.
У світлі конкретних обставин цього провадження, вирішуючи питання про повернення тимчасово вилученого майна, суд вважає за необхідне також дати відповідь на питання, чи наявні у сторони обвинувачення підстави для подальшого його утримання не лише з огляду на відсутність правової підстави - ухвали слідчого судді, а виходячи з потребою сторони обвинувачення утримувати спірне майно з огляду на визнання його речовим доказом.
Так, у ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження зазначених доводів суду надано копію постанови слідчого про визнання паспорта речовим доказом, зі змісту якої не вбачається обґрунтування відповідності цього документа критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
Суд зазначає, шо мотивувальній частині постанови відсутні дані про те, яким чином паспорт є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди чи містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ.
Крім того, прокурор у судовому засіданні не навела жодних аргументів щодо того, яке саме доказове значення має вилучений паспорт та які обставини обвинувачення він може підтверджувати чи спростовувати.
Враховуючи відсутність накладеного арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також припинення дії покладеного на обвинуваченого процесуального обов'язку щодо його здачі на зберігання, суд дійшов висновку, що подальша потреба у зберіганні вказаного паспорта у розпорядженні сторони обвинувачення відпала, тому клопотання захисника підлягає задоволенню.
З огляду на викладене та керуючись статтями 98, 169, 263 КПК України, суд
постановив:
Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Скасувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, в частині паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (№ НОМЕР_1 ), та зобов'язати прокурора повернути останньому.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1