Справа № 367/8173/25
Провадження №2-з/367/1/2026
Іменем України
09 квітня 2026 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Білогруд О.О.,
за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,
позивача ОСОБА_1 , його представника Гутаріна Я.М.,
представників третіх осіб ОСОБА_2 , Карпика Л.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
установив:
до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гутаріна Я.М. про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони відповідачу ОСОБА_3 , а також будь-яким іншим особам, що діють від його імені чи за його дорученням, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (купівля-продаж, дарування, міна, передача в заставу/іпотеку, внесення до статутного капіталу), чи будь-яким іншим чином змінювати юридичний статус, обтяжувати чи переоформлювати право власності та/або право користування на об'єкт - електричну залізобетонну опору (стовп) з позначкою (КТП-265), що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:075:8899 (адреса: АДРЕСА_1 ); заборони будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, органам місцевого самоврядування, акредитованим суб'єктам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії (включаючи, але не обмежуючись: реєстрацію права власності, реєстрацію обтяжень, скасування записів, внесення змін до записів) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта, вказаного у заяві; заборонити ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 23243188) та Управлінню Держенергонагляду у Київській області (код ЄДРПОУ 42578602) вносити будь-які зміни до технічної документації, актів розмежування балансової належності, схем електропостачання та/або будь-яких інших внутрішніх облікових документів, пов'язані зі зміною власника, балансоутримувача чи користувача об'єкта, вказаного у пункті 1 цієї заяви. Заяву обґрунтовано тим, що предметом розгляду указаної цивільної справи є вимога немайнового характеру, а саме негаторний позов власника земельної ділянки (кадастровий номер 3210945900:01:075:8899). Позивач вимагає усунути перешкоди у користуванні своєю власністю шляхом зобов'язання Відповідача знести самочинно збудовану електричну залізобетонну опору (стовп) з позначкою на ній (ньому) КТП-265, яка незаконно розміщена на приватній земельній ділянці Позивача та перешкоджає її цільовому використанню, в тому числі для будівництва житлового будинку. Належність спірного об'єкта Відповідачу ОСОБА_3 підтверджується, зокрема, відповіддю ПрАТ "ДТЕК" за №8/23.1-555-25, згідно з якою зазначена опора належить споживачу ОСОБА_3 . Так, позовні вимоги у цій справі спрямовані на зобов'язання конкретного суб'єкта ОСОБА_3 вчинити дію (знесення об'єкта). Існує очевидний та реальний ризик того, що під час тривалого судового розгляду Відповідач, зловживаючи своїми правами та з метою уникнення відповідальності, вчинить дії з відчуження або зміни юридичного статусу спірного об'єкта (КТП-265) на користь третіх осіб. Якщо це станеться, і право власності (чи інший титул) на опору перейде до іншої особи, майбутнє рішення суду, яке зобов'яже саме ОСОБА_3 знести опору, стане неможливим до виконання у примусовому порядку. Орган державної виконавчої служби буде змушений відмовити у відкритті провадження або закрити його, оскільки боржник ( ОСОБА_3 ) на момент виконання рішення вже не буде власником майна, щодо якого мають бути вчинені дії. Це призведе до повного нівелювання ефективності судового захисту та змусить Позивача ініціювати новий, тривалий судовий процес проти нового власника, що є неприпустимим порушенням права на захист у розумні строки. Ризик у даній справі не є гіпотетичним чи припущенням, а підтверджується матеріалами справи: Згідно з позовною заявою, ПрАТ "ДТЕК" ідентифікувало Відповідача ОСОБА_3 як власника (споживача) опори КТП-265. Водночас, згідно з матеріалами, долученими до клопотання про залучення третьої особи, у встановленні даної інфраструктури брав участь ОСОБА_4 у статусі «безпосередній замовник» її будівництва. ОСОБА_4 є також прямим користувачем електроенергії, що постачається через спірну КТП-265, до його будинку на суміжній ділянці. Наявність у справі двох суб'єктів, пов'язаних зі спірним об'єктом - формального власника ( ОСОБА_3 ) та "безпосереднього замовника" і фактичного користувача ( ОСОБА_4 ) - створює очевидну та ідеальну схему для юридичних маніпуляцій. Існує вкрай висока вірогідність того, що Відповідач ОСОБА_3 (формальний власник) з метою ухилення від виконання рішення суду здійснить фіктивне "повернення" (переоформлення) права власності на опору на користь її "безпосереднього замовника" ( ОСОБА_4 ), що виведе Відповідача з-під удару. Таким чином, ризик відчуження є конкретним, обґрунтованим та неминучим. Спірний об'єкт (КТП-265) є не просто стовпом, а комплектною трансформаторною підстанцією, яка є спорудою та частиною лінійного об'єкта енергетичної інфраструктури. Це об'єкт цивільних прав, правовий статус якого може бути змінений. Враховуючи юридичну невизначеність та специфіку реєстрації таких об'єктів (які не завжди зареєстровані у ДРРП) , Відповідач може спробувати відчужити його у декілька способів: a) як нерухоме майно (через нотаріуса та ДРРП, якщо об'єкт зареєстрований); b) як рухоме майно (простим договором купівлі-продажу обладнання); c) шляхом зміни балансової належності в облікових документах оператора системи (ПрАТ "ДТЕК"), про що згадується у позові. Для ефективного захисту прав Позивача вважають, що слід вжити комплексних заходів забезпечення, які заблокують всі можливі шляхи зміни юридичного статусу об'єкта. Покликаючись на положення цивільного процесуального законодавства, Цивільного кодексу, а також практики Верховного Суду, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, просили заяву задовольнити та вжити заходів забезпечення, зазначених у заяві.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду указану заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Водночас згідно з частиною третьою статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
З огляду на вимогу заявника, на підставі зазначеного вище положення норми Закону, судом прийнято рішення розглянути указану заяву у підготовчому судовому засідання.
У судовому засіданні 07.04.2026 сторона позивача підтримала заяву про забезпечення позову та представник звернув увагу, що інших відомостей про належність указаного об'єкта сторона позивача не має. У своїй заяві вони керувалися інформацією з листа, однак звернув увагу, що оскільки стовп це певна конструкція, то її можливо розглядати як певний рухомий об'єкт рухомого майна.
Представник третьої особи ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" Конєва Л.М. зазначила, що стовпи-електроопори, які під'єднані до єдиної системи електричних мереж не є окремими об'єктами нерухомості, а входять до цілісної системи, як один з її елементів. Право власності на такі об'єкти - електроопори не може бути зареєстровано на фізичних осіб.
Представник третьої особи Державної інспекції енергетичного нагляду України Карпик Л.І. зазначив, у розпорядженні Інспекції наявні певні технічні робочі документи, у яких ОСОБА_3 зазначений як власник, іншими відомостями, чи документами щодо права власності на указану електроопору Інспекція не володіє.
Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Пунктами 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08.05.2019 у справі № 487/7097/18 та від 25.09.2019 у справі №320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Так, заявник просить застосувати захід забезпечення у виді вчинення заборони відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, чи будь-яким іншим чином змінювати юридичний статус, обтяжувати чи переоформлювати право власності та/або право користування на об'єкт - електричну залізобетонну опору (стовп) з позначкою (КТП-265). При цьому, у заяві покликається на те, що відомості про належність її на праві власності ОСОБА_3 взято з відповіді ПрАТ "ДТЕК" за №8/23.1-555-25. Однак будь-яких правовстановлюючих документів, або інших документів, які б підтверджували, що указаний об'єкт належить чи перебуває у розпорядженні ОСОБА_3 суду надано не було.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.
Питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх обґрунтованість та співмірність із заявленими вимогами, збалансованість інтересів сторін, є предметом дослідження, виходячи з конкретно встановлених обставин справи, а тому не може бути формального чи уніфікованого підходу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд звертає увагу, що обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника, а рішення суду, зокрема, ухвала про забезпечення позову, якою зобов'язано/заборонено вчинити певну дії щодо певного об'єкту повинно бути зрозумілим та чіткім не лише для учасників, а і осіб, до повноважень яких входить обов'язок виконання рішення суду.
За таких обставин, заявником не обґрунтовано та не доведено, що указаний об'єкт - електрична залізобетонна опора (стовп) з позначкою (КТП-265) перебуває у володінні, користуванні чи розпорядженні ОСОБА_3 , та/або інших осіб. Тобто запропонований захід не є відповідним фактичним обставинам, колу заявлених осіб, оскільки не можливо рішенням суду заборонити вчиняти певні дії щодо зміни власника фізичний особі, якій така власність не належить, а зворотного стороною заявника не доведено. Також не доведено, що ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та Управління Держенергонагляду у Київській області, як юридичні особи - установи, мають повноваження вчиняти такі дії, заборонити які заявник просить у заяві.
З огляду на указане у задоволені заяви ОСОБА_5 слід відмовити.
При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,-
у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.
Суддя О.О. Білогруд