Справа № 640/10366/21 Суддя (судді) першої інстанції: Борискін С.А.
16 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
ТОВ «Світ інструменту Україна» звернулося з позовом до Київської митниці, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 09.12.2020 №UA100300/2020/000201/2.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документи, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, подані не в повному обсязі, а також не подано документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2019 між компанією MATRIZE Handels-GmbH (Китай) як продавцем і ТОВ «СІУ» (Україна) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт №CHN-MIU/137/011219 (далі - Контракт), згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах FOB Шанхай, FOB Нінгбо згідно з Інкотермс-2010 товари - інструменти, найменування, кількість, ціна і вартість яких вказані в інвойсах, що є невід'ємною частиною Контракту. Інвойс виконує роль специфікації (т.1, а.с.98-105).
На виконання умов Контракту, за замовленням ТОВ «СІУ» продавцем сформовано комерційний рахунок-фактуру (Commercial Invoice) від 19.10.2020 №20-1018-К137, у якому, з урахуванням специфікації до інвойсу від 19.10.2020 №20-1018К137, визначено перелік (асортимент) товарів (ручний інструмент), що підлягають постачанню на підставі вказаної угоди, їх кількість (460 позицій), умови поставки (FOB Ningbo), валюту розрахунків (USD (долар США)), ціну та загальну вартість товарів (96106,66 доларів США) (т.1, а.с.106-119; 120-137).
29.10.2020 товар був відвантажений на адресу ТОВ «СІУ», у зв'язку з чим морським перевізником Seagod Global Logistics (Shenzhen) Co., LTD виданий коносамент №SZZY20100095, за змістом якого: контейнер №MSKU9050034; порт завантаження - Нінгбо (Китай); найменування морського судна/№ рейсу - Maersk Huacho / рейс №FT042W; порт розвантаження/місце поставки - Чорноморськ (Україна) (т.1, а.с.138).
На підставі Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676 та заявки від 20.10.2020 №SIEV0005231 до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (далі - ТОВ «ДСВ Логістика»/експедитор) надано на користь ТОВ «СІУ» транспортно-експедиторські послуги, а саме: морське перевезення вартістю 2775,00 доларів США; транспортно-експедиційні послуги по маршруту Чорноморськ-Київ - 550,00 доларів США (т.1, а.с.139-143; т.1, а.с.144).
Згідно з рахунком на оплату від 30.11.2020 №UA00037746, загальна вартість наданих ТОВ «ДСВ Логістика» послуг за Договором від 13.12.2013 №SC-676 (щодо контейнера №MSKU9050034) склала 94656,32 грн з ПДВ, в тому числі: морське перевезення - 78998,98 грн (без ПДВ); транспортно-експедиційні послуги по маршруту Чорноморськ-Київ - 15657,34 грн (з ПДВ) (т.1, а.с.215).
Наведене узгоджується зі змістом довідки про вартість перевезення до митного кордону України №SIEV0005231, виданої ТОВ «ДСВ Логістика» 30.11.2020, якою також стверджується, що страхування вантажу не проводилось (т.1, а.с.147, 216).
07.12.2020 товар прибув під митний контроль Київської митниці Держмитслужби, у зв'язку з чим представником ТОВ «СІУ» здійснено електронне декларування товару відповідно до вимог статті 257 МК України, з метою забезпечення митного контролю та митного оформлення, шляхом заявлення відомостей про товар (85 позицій) у вигляді електронної митної декларації (МД) форми МД-2 №UA100300/2020/426488 (т.1, а.с.167-211).
При цьому, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларантом надано наступний перелік документів (графа 44 МД): пакувальний лист (Packing list) від 19.10.2020 №б/н; рахунок-фактура (Commercial Invoice) від 19.10.2020 №20-1018-К137; коносамент (Bill of Lading) від 29.10.2020 №SZZY20100095; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 04.12.2020 №0034; сертифікат походження товару (Certificate of origin) від 20.11.2020 №G206660316630133; заявка на транспортування вантажу від 20.10.2020 №SIEV0005231; рахунок на оплату послуг експедитора від 30.11.2020 №UA00037746; довідка про вартість перевезення до митного кордону України від 30.11.2020 №SIEV0005231; специфікація до інвойсу від 19.10.2020 №20-1018К137; зовнішньоекономічний контракт від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219; договір про надання послуг митного брокера від 15.05.2018 №150518/Д; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676; договір перевезення від 02.04.2014 №SF-1745.
Визначення митної вартості товарів декларантом здійснено за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту). До митної вартості імпортованих товарів включена його фактурна вартість згідно з комерційним рахунком-фактурою (комерційним інвойсом) від 19.10.2020 №20-1018-К137, з урахуванням специфікації до нього від 19.10.2020 №20-1018К137 (96106,66 доларів США або 2718982,35 грн (96106,66 х 28,2913)) та вартість транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України, визначена рахунком на оплату послуг експедитора від 30.11.2020 №UA00037746 (78998,98 грн).
Доказів здійснення позивачем або його представником (експедитором) страхування товару (вантажу) та понесення ним у зв'язку з цим будь-яких фінансових витрат, що включаються до розрахунку митної вартості імпортованого товару, матеріали справи не містять.
Таким чином, заявлена позивачем митна вартість товару склала 2797981,33 грн, що узгоджується зі змістом графи 12 МД №UA100300/2020/426488.
07.12.2024 Київською митницею Держмитслужби направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості товарів у зв'язку із наявністю окремих неточностей та розбіжностей у поданих до митного оформлення документах (т.1, а.с.250).
У відповідь на вказане повідомлення, представник ТОВ «СІУ» додатково надіслав на адресу митниці копію Ліцензійного договору про надання прав на використання торгівельних марок від 14.11.2016 б/н, укладеного між ТОВ «СІУ» і MATRIZE Handels-GmbH, та копію рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 24.01.2017 №21128-М, з метою підтвердження права позивача на використання торгівельних марок товару, митне оформлення якого здійснювалось на підставі згаданої вище МД.
У свою чергу, листом від 09.12.2020 за вих. №3 митний брокер позивача повідомив Київську митницю Держмитслужби про те, що «консультація з митним органом не потрібна; інші додаткові документи на даний час надати немає можливості; просив прийняти рішення про визначення митної вартості товарів без врахування 10-денного терміну» (т.1, а.с.228).
За результатами перевірки МД №UA100300/2020/426488, Київською митницею Держмитслужби складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00369 (т.1, а.с.51-52) та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2020 №UA100300/2020/000201/2, яким митну вартість товарів за позиціями №№7/1, 8/1, 9/1, 27/1, 35/1, 36/1, 48/1, 53/1, 72/1 та 83/1 визначено за шостим (резервним) методом (т.1, а.с.44-47).
При цьому, з аналізу змісту спірного рішення судом установлено, що останнє не містить опису підстав для коригування митної вартості товарів (графа 33).
Разом з тим, 09.12.2020 митницею надіслано на адресу позивача електронне повідомлення, у якому зазначено наступне:
«На виконання положень ст.ст. 52-55, 57, 58, 335 МКУ, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за ЕМД від 07.12.2020 UA100300/2020/426488 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, у графі 20 митної декларації відповідно до інвойсу від 19.10.2020 №20-1018-К137 та контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 задекларовано умови поставки FOB - NINGB0 (Китай). Відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FOB», продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», договір транспортного експедирування укладається обов'язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Також, наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід'ємною частиною Угоди про застосування Світової організації торгівлі.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 30.11.2020 №SIEV0005231, видану ТОВ «ДСВ Логістика», договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 13.12.2013 №SC-676, укладений між ТОВ «ДСВ Логістика» та ТОВ «Світ Інструменту Україна». Відповідно до п.1.1 договору на перевезення, експедитор зобов'язаний здійснити перевезення вантажів замовника від місця, зазначеного замовником до місця призначення різними видами транспорту, а в довідці про вартість перевезення вказано вартість лише морського фрахту, без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару.
Також, декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу. Відповідно до пункту 1.1 передбачено страхування вантажів експедитором, однак до митного оформлення страхового полісу декларантом не надано, відповідно витрати на страхування не включено до митної вартості товару.
Декларантом надано ліцензійну угоду від 10.02.2017 №21128-М, умовами якої передбачено виплату винагороди за використання торгівельних марок, у поданій до оформлення МД відсутня інформація стосовно здійснення зазначених проплат та включення зазначених сум у вигляді роялті до складових митної вартості товару.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу (…).
Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо визнати: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема вартість страхування та вартість транспортування (…).
Також, за результатами перевірки об'єктивності ціни товарів на підставі п. 2.5 методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689, встановлено, що заявлені рівні митної вартості значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви у дійсності ціни товарів (…).
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 Кодексу не можливо.
Обґрунтування застосування методів визначення митної вартості, передбачених статтями 58-63 МК України - «не застосовані у зв'язку із відсутністю у митниці необхідної інформації» (…).
Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними із відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів, оформлених за митними деклараціями:
товар №7 - ЕМД від 10.09.2020 №UA100300/2020/418250 - митна вартість із розрахунку 1,41 дол. США/кг;
товар №8 - ЕМД від 25.09.2020 №UA UA500020/2020/227814 - митна вартість із розрахунку 3,32 дол. США/кг;
товар №9 - ЕМД від 20.11.2020 №UA100480/2020/814067 - митна вартість із розрахунку 10,51 дол. США/кг;
товар №27 - ЕМД від 18.09.2020 №UA209270/2020/10512 - митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг;
товар №35 - ЕМД від 15.10.2020 №UA110130/2020/29349 - митна вартість із розрахунку 2,52 дол. США/кг;
товар №36 - ЕМД від 27.10.2020 №UA100340/2020/521399 - митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг;
товар №48 - ЕМД від 14.09.2020 №UA500020/2020/226338 - митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг;
товар №53 - ЕМД від 11.11.2020 №UA100430/2020/12398 - митна вартість із розрахунку 1,9 дол. США/кг;
товар №72 - ЕМД від 14.09.2020 №UA110280/2020/8895 - митна вартість із розрахунку 3,33 дол. США/кг;
товар №83 - ЕМД від 15.10.2020 №UA100090/2020/557716 - митна вартість із розрахунку 2,41 дол. США/кг (…) » (т.1, а.с.48-50).
У зв'язку з цим, з метою випуску товару у вільний обіг, 10.12.2020 позивачем було подано до митного органу МД №UA100300/2020/426909, згідно з якою, зокрема: вартість товару - 2773887,39 грн (графа 12); код МВВ товару: ліве поле - 1, праве поле - не вказано (графа 43); коригування - 34473,29 (графа 45). Після сплати позивачем сум митних платежів, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2020 №UA100300/2020/000201/2, товар випущено у вільний обіг (т.1, а.с.53-97).
Не погоджуючись із рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2020 №UA100300/2020/000201/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості, а надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці.
Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів.
У частині доводів апелянта щодо транспортного експедирування колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають спрямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Тобто, згідно наведених положень законодавства вбачається, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, належить, зокрема, рахунок-фактура та інші документи, що видані експедитором, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.
Виходячи з положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» є експедитор.
При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 не передбачено обов'язок декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб'єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників.
Отже, колегія суддів зазначає, що належним документом на підтвердження вартості перевезення є і інші документи, видані експедитором, який є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.
Наразі, для підтвердження витрат на транспортування товарів представником позивача разом з МД №UA100300/2020/426488 було надано митниці: договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676; заявку на транспортування вантажу від 20.10.2020 №SIEV0005231; коносамент (Bill of Lading) від 29.10.2020 №SZZY20100095; рахунок на оплату послуг експедитора від 30.11.2020 №UA00037746 та довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 30.11.2020 №SIEV0005231.
Зі змісту вказаних документів вбачається, що вони містять усі необхідні відомості та реквізити, які обумовлюють їх чинність, узгоджуються за своїм змістом як між собою, так і з інформацією, відображеною у МД.
Тому, на переконання колегії суддів, подані представником ТОВ «СІУ» документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів у своїй сукупності є належними та достатніми для цілей митного оформлення таких товарів.
Відтак, доводи контролюючого органу щодо відсутності підстав для підтвердження транспортних витрат є безпідставними.
Стосовно додаткових витрат, які, на думку митного органу, були понесені позивачем під час транспортування товару та які мали бути включені ним до митної вартості товару, колегія суддів звертає увагу на таке.
У пункті 1.1 зовнішньоекономічного Контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 його сторонами узгоджено, що поставка товарів за цією угодою здійснюватиметься на умовах FOB Шанхай, FOB Нінбо згідно з Інкотермс-2010.
За правилами Інкотермс 2010, термін «FOB» означає, що продавець несе всі витрати і ризики до моменту завантаження товару на борт морського судна. Ці умови вимагають, щоб продавець доставив товари на борт судна, який повинен бути зазначений покупцем звичайним чином в конкретному порту. Також, продавець повинен організувати експортне митне оформлення вантажу. За умовами FOB 2010, продавець несе фактичну відповідальність за витрати аж до моменту завантаження товару на судно у названому порту в країні походження і готовності до транспортування.
Згідно із заявкою ТОВ «СІУ» на транспортування вантажу від 20.10.2020 №SIEV0005231 до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676, позивач просив експедитора ТОВ «ДСВ Логістика» здійснити організацію морського перевезення вантажу в контейнері на умовах «FOB Ningbo» за маршрутом «порт Нінгбо (Китай) - порт Чорноморськ (Україна)».
Надання експедитором на користь клієнта будь-яких інших послуг (в тому числі, іншим видом транспорту) на шляху до митного кордону України не погоджувалось.
Доказів протилежного апелянтом не надано.
Наведене знайшло своє подальше відображення також у рахунку на оплату від 30.11.2020 №UA00037746, виданому ТОВ «ДСВ Логістика» на користь ТОВ «СІУ», та довідці ТОВ «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України від 30.11.2020 №SIEV0005231, згідно з якими вартість послуг морського перевезення (щодо контейнера №MSKU9050034) склала 78998,98 грн (без ПДВ), яка і була включена декларантом при розрахунку митної вартості товарів у МД №UA100300/2020/426488.
Більше того, суд звертає увагу, що за умовами Контракту, до ціни товару згідно з умовами FOB у редакції Інкотермс-2010 включені такі витрати продавця: оплата всіх пов'язаних з товаром витрат до моменту його поставки; усі витрати, пов'язані із навантаженням товару, з оплатою митних формальностей та митних платежів, податків, зборів при вивезенні з країни продавця; вартість тари, упакування та маркування (пункт 2.5).
Таким чином, твердження митного органу щодо понесення позивачем додаткових витрат на транспортування товару, які мали включатися ним при розрахунку митної вартості, суд вважає надуманими та безпідставними.
Щодо відсутності доказів на підтвердження витрат на страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пунктом 10.1 контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 передбачено, що здійснення страхування відбувається на розсуд позивача як покупця, тобто є правом, а не обов'язком.
Отже, умови Контракту не передбачають обов'язку покупця чи продавця здійснювати страхування товару, а лише відповідне право покупця.
У свою чергу, як уже зазначалося, пункт 1.1 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676 містить лише орієнтовний перелік транспортно-експедиційних послуг, які можуть надаватися експедитором на користь замовника ТОВ «СІУ» в рамках організації конкретного перевезення вантажу з урахуванням обумовленого сторонами маршруту та заявки замовника. Однією з таких послуг є організація страхування вантажів.
Водночас, змістом цієї Угоди не передбачено обов'язку експедитора здійснювати страхування вантажу.
Особливості перевезення вантажу - контейнера №MSKU9050034 - обумовлені сторонами Договору від 13.12.2013 №SC-676 у заявці від 20.10.2020 №SIEV0005231 до цієї угоди, яка не містить жодної інформації щодо покладення на експедитора обов'язку та/або надання йому доручення здійснити страхування вантажу від імені позивача.
Крім того, наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України від 30.11.2020 №SIEV0005231 стверджується, що страхування вантажу не проводилось.
Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, і позивачем було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов'язок надавати страховий поліс під час митного оформлення.
Стосовно тверджень митного органу про те, що «декларантом надано ліцензійну угоду від 10.02.2017 №21128-М, умовами якої передбачено виплату винагороди за використання торговельних марок, у поданій до оформлення МД відсутня інформація стосовно здійснення зазначених проплат та включення зазначених сум у вигляді роялті до складових митної вартості товару».
Так, у позовній заяві представник позивача стверджує, що сплата ліцензійного платежу на суму 400 євро не є умовою продажу товарів позивачу згідно з Контрактом від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219, за яким здійснювалось ввезення товару. Крім того, обов'язок сплати ліцензійного платежу на момент ввезення товару не настав, а отже, документи на підтвердження оплати роялті не могли бути надані позивачем під час декларування митної вартості товару.
Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів враховує, що за правилами пункту 3 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного припису МК України, 21.05.2012 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №466, якою затверджено Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості (далі - Порядок №466).
Відповідно до пункту 3 Порядку №466, сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:
- роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;
- покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;
- сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.
Згідно з пунктами 4-6 цього Порядку, якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа має відомості про суму роялті та інших ліцензійних платежів, він зобов'язаний під час визначення митної вартості зазначених товарів включити таку суму до ціни.
Розрахунок суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, здійснюється відповідно до умов ліцензійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Для підтвердження розрахунку та сплати суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, декларант або уповноважена ним особа подає митному органові ліцензійний договір або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та наявні у нього документи, що підтверджують заявлені числові значення цієї складової частини митної вартості.
Розрахована сума роялті та інших ліцензійних платежів зазначається у декларації митної вартості, яка подається під час митного оформлення оцінюваних товарів.
Наразі, матеріалами справи підтверджується, що 14.11.2016 між ТОВ «СІУ» (Україна) як ліцензіатом та фірмою Матрізе Ханделс-ГмбХ (Німеччина) як ліцензіаром укладений Ліцензійний договір про надання прав на використання торговельних марок б/н (далі - Ліцензійний договір; т.1, а.с.148-150), на підставі якого позивач, у визначених договором межах та за сплачувану ним винагороду, отримав (набув) невиключну ліцензію на право використання на території України торговельних марок, засвідчених сертифікатами про реєстрацію №№997142, 997824, 998677, 1010218 і 1046077 (пункти 1.1, 1.4).
Пунктом 4.2 Ліцензійного договору передбачено, що винагорода за невиключну ліцензію на право використання зазначених товарних знаків становить 400 євро за 5 років. Ліцензіат здійснює оплату винагороди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що вказаний у реквізитах сторін, до 01.12.2017.
Цей договір укладено терміном на 5 (п'ять) років і набуває чинності з дати його реєстрації в Державній службі інтелектуальної власності України (пункт 7.1 Ліцензійного договору).
На підставі Ліцензійного договору та відповідної заявки ТОВ «СІУ», 24.01.2017 Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення №21128-М (дата публікації та реєстрації рішення 10.02.2017) про реєстрацію права позивача на невиключну ліцензію на використання торговельних марок з міжнародною реєстрацією знаків за №№997142 (СТ Сибртех), 997824 (MTX), 998677 (Gross), 1010218 (Stels) і 1046077 (БАРС), власником яких є Матрізе Ханделс-ГмбХ (MATRIZE Handels-GmbH, Німеччина) (т.1, а.с.230).
З аналізу змісту комерційного рахунку-фактури від 19.10.2020 №20-1018-К137, з урахуванням специфікації до інвойсу від 19.10.2020 №20-1018К137, судом установлено, що позивачем здійснювалось митне оформлення товарів, в тому числі, але не виключно за вказаними вище торговельними марками.
Однак, на момент розмитнення товару ТОВ «СІУ» не було сплачено на користь ліцензіара Матрізе Ханделс-ГмбХ винагороду за невиключну ліцензію на право використання відповідних товарних знаків, що не заперечується й представником позивача.
Таку оплату позивачем проведено лише 21.12.2020, що засвідчується долученим до позовної заяви платіжним дорученням в іноземній валюті від 21.12.2020 №872, тобто після прийняття Київською митницею Держмитслужби спірного рішення (т.1, а.с.151).
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що підставою для включення сум роялті та/або інших ліцензійних платежів, що стосуються оцінюваних товарів, до митної вартості імпортованого товару є виключно наявність всіх трьох умов (обставин), передбачених пунктом 3 Порядку №466.
Відтак, враховуючи норми частини другої статті 55 МК України та Правил №598, слід дійти висновку, що у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару у зв'язку із невключенням до неї декларантом сум роялті та/або інших ліцензійних платежів, митний орган повинен довести (обґрунтувати, встановити) у своєму рішенні наявність усіх умов (обставин), передбачених пунктом 3 Порядку №466, чого у даній справі ані Київською митницею Держмитслужби, ані відповідачем як її правонаступником зроблено не було.
У ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що ліцензійний платіж, передбачений пунктом 4.2 Ліцензійного договору, стосується оцінюваних товарів, а саме в частині торговельних марок, під якими вони вироблені продавцем та придбані позивачем (перша з умов).
Сума такого ліцензійного платежу не включена до ціни товарів, що висновується зі змісту Контракту та визнається стороною позивача (третя з умов).
Водночас, що стосується другої з умов, визначених пунктом 3 Порядку №466, то суд зауважує, що положення зовнішньоекономічного Контракту та Ліцензійного договору не ставлять продаж товару у залежність від сплати позивачем згаданого вище ліцензійного платежу.
За умовами пункту 5.1 Ліцензійного договору, навіть у випадку порушення ТОВ «СІУ» обов'язку щодо сплати ліцензіару у встановлений термін винагороди за надання невиключного права на використання торговельної марки, останній наділений правом, а не обов'язком вживати заходів щодо припинення цієї ліцензійної угоди.
Стороною відповідача не надано жодних доказів на підтвердження протилежного.
Наведене дає підстави для висновку про відсутність у спірному випадку другої з умов, передбачених пунктом 3 Порядку №466.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент подання митним брокером позивача МД №UA100300/2020/426488 були відсутні правові підстави для включення суми ліцензійного платежу, передбаченого Ліцензійним договором від 14.11.2016, до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість сумнівів митного органу у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів.
Стосовно посилань на те, що декларантом не було надана переклад документів на державну мову, слід вказати, що під час здійснення митних формальностей, митним органом не висловлювались зауваження до митного органу щодо необхідності здійснення перекладу документів, а відповідно такі недоліки не могли і не були покладені в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару.
Слід відмітити, що відсутність перекладу документів жодним чином не впливає на коригування митної вартості, враховуючи, що надані документи є чіткими та зрозумілими для сприйняття за своїм змістом.
При цьому, слід звернути увагу, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої ст. 53 та частини другої ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2020 №UA100300/2020/000201/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 16.04.2026р.)