Номер провадження 2/754/2723/26
Справа №754/3378/25
Іменем України
18 березня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т.А.
за участю секретаря судового засідання Юхименко А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за порушення строку сплати аліментів на утримання дитини,
Позивачка, в особі свого представника - адвоката Назаренко І.С. звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за порушення строку сплати аліментів на утримання дитини. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2-3080/1 від 12 грудня 2007 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.10.2007 року і до досягнення дитиною повноліття. 17 грудня 2017 року відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва справа № 754/8609/17 відповідача було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В зв'язку з ухиленням від сплати аліментів з жовтня 2007 року утворилась заборгованість, яка станом на грудень місяць 2024 року, по стягнутих в судовому порядку аліментах на утримання, на той час, неповнолітньої дитини у розмірі 781 344,72 грн. Повнолітній син проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 та перебуває повністю на її утриманні, в зв'язку з тим, що у повнолітньої дитини відсутня можливість працювати поки він навчається на денній формі навчання, і він не є стипендіатом та не отримує стипендії. Загальна сума заборгованості на момент складання позову становить 774 765, 16 грн., так як відповідач здійснював наступну оплату: 08.10.2024 - 597,00 грн; 12.11.2024 р.- 849,73 грн.; 06.12.2024 р. - 849,73 грн.; 18.12.2024 р. - 53,36 грн.; 10.01.2025 р. 4 581,97 грн. Загальна сума пені за весь час прострочення сплати аліментів склала 91 797,73 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.03.2025 було відкрито провадження у справі та призначено підготовчий розгляд.
03.06.2025 року через систему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача просить суд зменшити розмір неустойки (пені) до суми 10 000, 00 гривень, як такої, що відповідає принципу справедливості, є співмірною реальним можливостям відповідача та враховує його матеріальний і сімейний стан, у зв'язку з тим, що відповідач категорично не погоджується із заявленими твердженнями позивача щодо того, що син - ОСОБА_4 не є стипендіатом та не отримує стипендії. Так, згідно з Наказом № 42-ст від 21.01.2025 року Національного університету фізичного виховання і спорту України, а також відповідно до затвердженого Реєстру осіб, яким призначено академічну стипендію на січень-червень 2024-2025 навчального року, ОСОБА_4 є одержувачем академічної стипендії на факультеті спорту та менеджменту, спеціальність 017 «Фізична культура і спорт», перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, під № 19 у списку. Відповідач категорично заперечує проти заявленої у позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 774 765, 16 грн, вважаючи її безпідставною, необґрунтованою та такою, що прямо суперечить чинному законодавству України. Зазначена вимога не може бути предметом повторного розгляду з огляду на те, що ще з 21.04.2009 року у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває на виконанні виконавче провадження № НОМЕР_3 , яке було відкрите на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-3080/1 про стягнення аліментів із Відповідача на утримання сина - ОСОБА_4 , 2006 р. н., у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісяця - з 22.10.2007 року до досягнення ним повноліття. На момент подання позову, станом на 26.05.2025 року, згідно з офіційними даними виконавчої служби, сума наявної заборгованості становить 517 490, 23 гривень. Позивачка ж у позовній заяві заявляє вимогу про стягнення значно більшої суми - 774 765,16 гривень, при цьому не надаючи жодного підтвердження обґрунтованості такого розрахунку, не посилаючись на нове рішення суду, нове зобов'язання чи зміну умов попереднього. Вимога побудована на припущеннях, не містить детального та достовірного фінансового розрахунку, не містить посилань на джерело виникнення додаткової заборгованості. Це дає підстави вважати таку вимогу формальною, необґрунтованою та юридично неприпустимою.
10.06.2025 року через «Електронний суд» від представниці позивачки надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що сторона позивача заперечує щодо доводів зазначених у відзиві та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, разом з цим зазначено про те, що син позивача не отримував стипендію та не був обізнаний про включення його у списки стипендіатів. Навчання в університеті передбачає постійні участі в спортивних змаганнях і син позивача більшу частину свого часу виїжджає до місць проведення змагань, тому з затримкою отримав інформацію щодо включення його у списки стипендіатів і нарахування йому стипендії у розмірі 2 000,00 грн. дізнався по факту отримання такої виплати на власну банківську карту на початку березня місяця поточного року. Сума заборгованості яка виникла внаслідок несплати відповідачем нарахованих йому сум аліментів на утримання неповнолітньої дитини складала 781 344,72 грн., що підтверджується відповідним розрахунком державного виконавця № НОМЕР_3/17 станом на 26.12.2024 року. Після подання позовної заяви до суду відповідач почав активно платити суму заборгованості по аліментам, так позивач почала отримувати щомісяця частково суму заборгованості по аліментам, а саме: 13.02.2025 року - 4 400, 00 грн.; 07.03.2025 року - 4 000, 00 грн.; 08.04.2025 року - 4 605,00 грн.; 08.05.2025 року - 4 605, 00 грн. Тобто, з моменту подачі позовної заяви сума розміру заборгованості зменшилась на 17 610, 00 грн.
18.11.2025 року від представниці позивачки надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій сторона позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів на утримання спільної дитини у розмірі 492 669, 95 грн., неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості у розмірі 87 196, 30 грн. на утримання спільної дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та витрати на професійну адвокатську допомогу.
Представниця позивачки у судовому засіданні просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представниця заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні.
Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами було розірвано 04 грудня 2007 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1323.
На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2-3080/1 від 12 грудня 2007 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, щомісячно, починаючи з 22.10.2007 року і до досягнення дитиною повноліття.
17 грудня 2017 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/8609/17 відповідача було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст.6 Конвенції, якою передбачені гарантії, надані сторонам, - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК, що враховано судом при встановленні доведеності вини відповідача.
Відповідно до розрахунку державного виконавця № НОМЕР_3/17 сума заборгованості, яка виникла внаслідок несплати відповідачем нарахованих йому сум аліментів на утримання неповнолітньої дитини станом на 24.09.2019 складала 240 336,86 грн., а сукупно станом на 15.09.2025 складає 492 669,95 грн..
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що з моменту стягнення аліментів і до 08.10.2024 відповідач загалом будь-яких коштів на утримання неповнолітнього сина не сплачував.
Станом на 15.09.2025 відповідачем здійснювались наступні оплати: 08.10.2024 - 600,00 грн., 11.11.2024 - 854,00 грн., 12.2024 - 907,63, 10.01.2025 - 4 650,00 грн., 12.02.2025 - 4 400,00 грн., 07.03.2025 - 4 000,00 грн., 08.04.2025 - 4 605,00 грн., 08.05.2025 - 4 605,00 грн., 11.06.2025 - 4 605,00 грн., 11.07.2025 - 4 600,00 грн..
Згідно з рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 18.09.2025 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру заборгованості та розстрочення сплатизаборгованості за аліментами, було відмовлено.
Таким чином, на час ухвалення даного судового рішення, будь-яких належних у і допустимих доказів того, що наведений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам станом на 15.09.2025 є неправильним, або існує рішення суду, яким такий розрахунок визнаний недійсним та визначена інша сума заборгованості за вказаний в позовній заяві період, суду надано не було.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментах, не підлягають задоволенню судом виходячи із наступного.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений ст.71Закону України«Про виконавчепровадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір.
При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.
За таких обставин, вимоги позивачки про стягнення з відповідача заборгованості по аліментах задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
У відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Суд зауважує і на те, що згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Таким чином, фактично вказаними нормами права закріплено відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів.
При цьому, передбачена ст.196 Сімейного кодексу України відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду у порядку встановленому Сімейним кодексом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991, визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та вимог сімейного законодавства, здійснивши перевірку проведеного стороною позивача розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів за вказаний період, суд дійшов висновку, про задоволення вимог позивачки щодо стягнення з відповідача на користь позивачки суму неустойки (пені) за несплату аліментів у розмірі 87 196, 30 грн..
Разом з тим, при виготовленні повного тексту рішення суду, було виявлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду, було допущено арифметичну помилку при розрахуванні розміру судового збору, шо підляґгає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Враховуючи вищевикладене, зазначена арифметична помилка при виготовленні вступної та резолютивної частини рішення суду була допущена механічно, а відтак підлягає виправленню судом.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 223, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 49, 549 ЦК України, ст.ст. 180, 194, 196 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за порушення строку сплати аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за порушення строку сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 87 196,30 гривень.
В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивачки: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 16.04.2026.
Суддя: Т.А.Зотько