Справа № 752/6219/26
Провадження №: 1-в/752/103/26
07.04.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві
клопотання (подання)Голосіївського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київської області
проскасування звільнення від відбування покарання з випробуванням
відносноОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла особова справа та клопотання (подання) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та про направлення засудженої ОСОБА_4 для відбування призначеного покарання реально згідно з вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 755/16618/20.
Подання оформлене з посиланням на ч. 2 ст. 78 КК України, ч. 2 ст. 166 КВК України та п. 5, 8, 9, 13-3 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Для розгляду зазначеного подання на 07.04.2026 було призначено судове засідання, в яке прибув прокурор територіальної прокуратури.
ОСОБА_4 не з'явилася.
Орган з питань пробації уповноваженого представника до суду не направив, про причини його неявки не повідомив.
З огляду на необов'язковість явки учасників провадження до суду для участі в судовому засіданні, в якому відбувається розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням вироку, розгляд клопотання (подання) проведено на підставі наявних матеріалів та за участі прокурора, який заперечив проти скасування звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_4 , просив суд врахувати, що строк притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився, а тому направляти ОСОБА_4 для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки..
У ході розгляду клопотання (подання) судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 755/16618/20 у кримінальному провадженні № 12020100040005302 ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні 07.10.2020 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (викрала велосипед, вартістю 14 255,40 грн, проникши до іншого приміщення) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до зазначеного вироку на підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання за умови, якщо вона протягом 3-х років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
08.12.2021 ОСОБА_4 була ознайомлена з порядком та умовами перебування на обліку в уповноваженому органі з питань пробації та обов'язками, покладеними на неї судом, також під власний підпис вона отримала постанову про встановлення днів явки на реєстрацію - другий понеділок кожного місяця.
07.06.2022 та 05.07.2022, 14.10.2022 та 07.11.2023 не з'являлася на реєстрацію без поважних причин.
Згідно з медичною довідкою з 09.06.2022 по 14.06.2022 засуджена проходила стаціонарне лікування.
За змістом наявного клопотання (подання) 09.12.2022 розпочато першочергові розшукові заходи для встановлення місця знаходження (перебування) засудженої та направлено запити до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, Державної установи "Київський слідчий ізолятор", ізолятора тимчасового тримання Головного управління Гаціональної поліції у м. Києві, Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, Відділу реєстрації смерті у м. Києві. Проте вжиті заходи не сприяли встановленню місця перебування заслуженої. 20.01.2023 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено подання про для проведення подальших розшукових заходів. Відповідно до повідомлення Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві відносно ОСОБА_4 заведено розшукову справу № 01-255. 14.11.2023 ОСОБА_4 була доставлена поліцією до органу з питань пробації, склала письмові пояснення, їх повторно було роз'яснено порядок та умови перебування на обліку, а також обов'язки, що покладені на неї за вироком суду. 07.12.2024 державний розшук ОСОБА_4 припинено.
05.12.2023 ОСОБА_4 повторно не з'явилася на реєстрацію до органу пробації, у зв'язку з чим за адресою її проживання направлено письмовий виклик. На виклик засуджена не з'явилася. 22.12.2023 повторно розпочато першочергові розшукові заходи для встановлення місця знаходження (перебування) засудженої та направлено ряд запитів, що аналогічні до тих, що направлялися на початку року. 16.06.2021 ОСОБА_4 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відомостей про вчиненню нею кримінальних правопорушень не встановлено. Іспитовий строк закінчився 24.01.2024.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не виконала покладені на неї обов'язки за вироком суду, орган з питань пробації не вбачає підстав для її звільнення від призначеного за вироком покарання навіть у зв'язку з закінченням визначеного судом терміну іспитового строку.
Розглядаючи наявне клопотання (подання), суд враховує загальні положення законодавства, які регулюють порядок звільнення від відбування покарання.
Так, у п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України закріплено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Статтею 78 КПК України регламентовано, що після закінчення іспитового строку, засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного покарання.
У ст. 165 КВК України передбачено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Згідно зі ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.
У ч. 2 ст. 78 КК України визначено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 166 КВК України якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Дослідивши документи, представлені суду органом з питань пробації, суд з'ясував, що засуджена ОСОБА_4 не виконала обов'язки, покладені на неї за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 755/16618/20 в частині процедури звільненні від відбування покарання з випробування та впродовж іспитового строку порушувала такі обов'язки. Про дійсну поважність причин невиконання вироку з власної ініціативи вона не повідомляла орган з питань пробації. Порушення обов'язків мало місце ще у середині 2022 року, що могло само по собі слугувати підставою для ініціювання перед судом питання про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та про направлення її для реального виконання вироку, чого зроблено не було.
Описані фактори вказують на наявність підстав як у 2022 році, так і в 2026 році для вжиття заходів скасування звільнення від відбування покарання щодо ОСОБА_4 та направлення засудженої для відбування призначеного їй покарання. Разом з тим, суд враховує, що визначений законодавством строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності закінчився 07.10.2025, а строк виконання вироку - 26.02.2026.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком покарання не було виконано впродовж п'яти років.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, у разі вчинення нетяжкого злочину.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого визнана винуватою ОСОБА_4 , є нетяжким злочином.
Оскільки вирок Дніпровського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_4 був постановлений 25.01.2021 та набув законної сили 26.02.2026, то станом на момент звернення до суду уповноваженого органу з питань пробації (березень 2026 року) строк давності виконання обвинувального вироку, сплинув.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв?язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.
Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Враховуючи вищевикладене, описане клопотання (подання) підлягає відхиленню.
Керуючись ст. 78 КК України, ст. 166 КВК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання (подання) Голосіївського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області від 04.03.2026 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для відбування призначеного покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 755/16618/20.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1