17 квітня 2026 р. Справа № 520/31794/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 15.01.26 по справі № 520/31794/25
за позовом ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року; зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24 лютого по 31 травня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач проходив службу у Державній установі виконання покарань, що розташована в м.Харкові, тобто ніс службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби України, що розташована в межах адміністративно-територіальних одиниці, на території якої надавалась допомога в рамках Програми «єПідтримка» і яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), то відповідно саме з 24 лютого 2022 року набув право на отримання додаткової винагороду в розмірі 30000 грн 00 коп. щомісячно. Звертає увагу, що вказана додаткова винагорода в розмірі 30000 грн 00 коп. щомісячно повинна була нараховуватись та виплачуватись позивачу до 31 травня 2022 року (включно) щомісячно, а з 01 червня 2022 року така винагорода повинна виплачуватись пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяці.
Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення та закрити апеляційне провадження, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що для правильного вирішення справи, на думку міжрегіонального управління, необхідно встановити такі обставини: чи залучалась особа рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до несення служби; якими документами підтверджено залучення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до несення служби. Вказує, що поняття «несення служби» застосовне до працівників установ виконання покарань, якими за змістом частини другої статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України є арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори, в той час як позивач проходив службу не в установі виконання покарань, а в органі виконання покарань. Стверджує, що повноваження позивача, передбачені положеннями Закону та Кримінально-виконавчого кодексу України, пов'язані з проходженням служби, а не з її несенням, оскільки вони не пов'язані із забезпеченням безпеки, захистом чи охороною режимних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, участю у оперативних заходах, несенням варти, в тому числі у нічний час, несенням служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану. Звертає увагу, що на позивача не поширюється дія пункту 1 Постанови №168 в редакції від 22.03.2022, оскільки позивач службу не ніс.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Матеріали справи свідчать, що 15.01.2026 Харківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №520/31794/25.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням приписів ч.6 ст.120 КАС України, 30-тиденний строк для подання апеляційної скарги закінчується 16.02.2026.
Апеляційна скарга подана до суду 16.02.2026, тобто, скаржником не пропущено строк для подання апеляційної скарги.
За цим, доводи відповідача про пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Позивач звільнений зі служби в Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 16.09.2025, що вбачається з витягу з наказу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 16.09.2025 №207/ОС-25.
За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідачем не було здійснено позивачу нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану».
Представник позивача звертався до відповідача з запитом від 29.09.2025 про нарахування та виплату позивачу спірної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Відповідач листом від 03.10.2025 №22-7373/4.1/4.1.2/1/57-25 повідомив, що додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 нараховувалась та виплачувалась позивачу за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до чинного законодавства.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач не погоджується з обрахунком додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійсненим відповідачем за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, оскільки, на думку позивача, за спірний період йому мала бути виплачена додаткова винагорода саме в розмірі 30000,00 грн щомісячно, а не пропорційно фактичній кількості годин несення служби.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за спірний період правомірно виплачувалась позивачу в розмірі 30 000,00 грн пропорційно фактичній кількості годин несення служби.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».
Відповідно до ч.2 ст.23 Закону №2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
За приписами ч.5 ст.23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) (далі по тексту - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктами 2, 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (далі по тексту - Порядок №925/5), яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 5 Постанови №168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що з 24.02.2022 у осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Надалі, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 пункт 1 Постанови №168 був викладений у такій редакції: "1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.".
Згідно з п.2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивачка, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Колегія суддів враховує, що Верховним Судом в рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладений наступний правовий висновок:
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 для вирішення цього спору.
За обставинами справи, майор внутрішньої служби ОСОБА_1 у спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 проходив службу в Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яке розташоване на території Харківської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Відповідно до вказаного вище Переліку Програма «єПідтримка» поширюється на Харківську область.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого (у спірний період) включено, зокрема, Харківську міську територіальну громаду.
З урахуванням змін до Постанови №168, внесених Постановою №754 від 01.07.2022, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 №157, від 01.07.2022 №184, від 01.08.2022 №212, від 01.09.2022 №237, від 01.10.2022 №262, від 01.11.2022 №282, від 02.12.2022 №311, від 02.01.2023 №1 протягом 24.02.2022-31.12.2022 уся територія Харківської області визначена у якості районів ведення бойових дій.
Таким чином, ОСОБА_1 у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (м.Харків), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка», а також території, яка в подальшому визначена у якості району ведення бойових дій.
Як встановлено вище, у спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивачу виплачувалася додаткова винагорода, розрахована, виходячи з кількості годин несення служби.
За позицією відповідача, підтриманою судом першої інстанції, листами Міністерства юстиції України, зокрема зазначено, що розмір додаткової винагороди особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) та час потрібно рахувати з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президент України №64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». Також визначено, що особи рядового чи начальницького складу, які несуть службу в нічний час (з 22.00 години до 06.00 години) надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, яка не включається в робочий час.
Проте, на переконання колегії суддів, листи Міністерства юстиції України не містять норм права та не можуть бути покладені в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані у листах роз'яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова №168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди позивача за спірний період не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі №260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Враховуючи наведене вище, нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди, виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого в годинах в місячному періоді проходження служби в оскаржуваний відповідачем період з 24.02.2022 до 31.05.2022 є протиправним.
Отже, у спірних правовідносинах відповідачем не доведено правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди позивачки з 24.02.2022 до 31.05.2022, а саме факт не відпрацювання позивачем норми робочого часу за спірний період.
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн щомісячно.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що на позивача не поширюється дія пункту 1 Постанови №168 в редакції від 22.03.2022, оскільки позивач службу не ніс, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивачу виплачувалася додаткова винагорода, проте, в зменшеному розмірі.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі № 520/31794/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко