17 квітня 2026 р. Справа № 520/32315/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 (суддя: Полях Н.А., м. Харків) по справі № 520/32315/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.07.2023 №0194066-2405-2033-UA63120270000028556; податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2024 №1607927-2405-2033-UA63120270000028556; податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556.
В обґрунтування позовних вимог вказала на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що винесені ГУ ДПС в Харківській області з застосуванням ставки податку 1%, тобто без урахування ставок податку щодо будівель промислових та складів - 0,25 відсотка від мінімальної заробітної плати, передбачених рішенням Харківської міської ради 18 сесії 7 скликання від 21.02.2018 № 978/18, від 22.02.2017 3 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», а також положень п.п.69.22 п. 69 підр. 10 розділу ХХ ПК України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі № 520/32315/24 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Г.Сковороди, 46, РНОКПП 38057702860) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправним та скасовано:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.07.2023 №0194066-2405-2033-UA63120270000028556;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2024 №1607927-2405-2033-UA63120270000028556;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057м. Харків, вул. Г.Сковороди, 46, РНОКПП 38057702860) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі № 520/32315/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування власної позиції зазначив, що ППР від 20.07.2023 №0194066-2405-2033- НОМЕР_2 за 2021 рік у сумі 27762,00 грн. надіслано позивачу засобами поштового зв'язку за податковою адресою ОСОБА_1 , яка міститься в Державному реєстрі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що відповідає ст. 42 ПК України. Водночас, позивач про зміну податкової адреси контролюючий орган не повідомляв. Додатково зазначив, що податкові повідомлення-рішення за 2022-2023 роки не друкувались та гр. ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку не направлялись, оскільки відповідно до п. 421.2 ст. 421 ПКУ у приватній частині (особистого кабінету) Електронного кабінету платник, зокрема, має доступ до інформації щодо сформованих ППР.
По суті спору вказав, що в автоматичному режимі відповідачем стосовно ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення-рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік з урахуванням пп. 69.22. п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», а саме за період з 1 січня по 1 березня 2022 року. Наполягав, що при формуванні ППР за 2021, 2022 та 2023 роки відповідачем правомірно застосована ставка податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової нерухомості, яка належить гр. ОСОБА_1 на праві власності, тобто платником не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Позивач надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зауважив, що неправомірність спірних ППР ґрунтується на неправильному визначенні типу об'єкта нерухомості та застосуванні невірної ставки податку, що є основним предметом спору та підставою для скасування ППР судом першої інстанції.
Застосування відповідачем при розрахунку ППР ставки 1 відсоток від мінімальної заробітної плати є протиправним, оскільки належна позивачу нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 462,7 кв.м. є пилорамою та відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належить до категорії «Будівлі промислові та склади» (код 1251), тому згідно з Додатком № 1 до Рішення Харківської міської ради (зокрема, Рішення № 542/17), ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості «Будівлі промислові та склади» встановлена у розмірі 0,25 відсотка від мінімальної заробітної плати, а не 1 відсоток.
Крім того, просила врахувати, що в адміністративному суді вже існує прецедент по аналогічному спору між тими ж сторонами, а саме рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі № 520/7945/19 ППР було скасовано саме через «неправомірне застосування ставки податку у зв'язку з неправильним визначенням призначення будівлі».
Заперечувала довід апеляційної скарги про відсутність у Державному реєстрі відомостей про технічні характеристики об'єкта, оскільки у спірному випадку об'єкт має встановлене призначення, підтверджене Технічним паспортом, який подавався до податкового органу, та попереднім судовим рішенням.
Щодо порядку вручення спірних ППР вказав, що відповідач використовував невірну адресу ( АДРЕСА_3 ), що і призвело до проблеми з отриманням кореспонденції.
Також зазначив, що згідно з наказом № 309 Харківська міська територіальна громада відносилася до території активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 15.09.2022, що підтверджує право на застосування пільги згідно з пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ для об'єктів нежитлової нерухомості на період з 1 березня 2022 року по 15 вересня 2022 року. Так, у позові надано розрахунок податку за 2022 рік саме з урахуванням цієї пільги: податок нараховано лише за січень-лютий 2022 року та період після завершення активних бойових дій (з жовтня 2022 року), з огляду на що загальна сума склала 3817,27 грн. (а не 5012,58 грн., як у ППР від 26.06.2024).
На підставі викладеного, вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, керуючись принципом верховенства права та обов'язком доказування правомірності рішень, що покладається на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі "2Ю-1" за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 462,7 кв. м. (право власності з 20.03.2018).
Вказана нежитлова будівля є пилорамою, що підтверджується даними технічного паспорту.
Позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області: від 20.07.2023 №0194066-2405-2033-UA63120270000028556 щодо сплати податку на нерухоме майно за 2021 рік у сумі 27752,00 грн.; від 26.06.2024 №1607927-2405-2033-UA63120270000028556 щодо сплати податку на нерухоме майно за 2022 рік у сумі 5012,58 грн.; від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556 щодо сплати податку на нерухоме майно за 2023 рік у сумі 23259,67 грн..
Позивач, не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних ППР, як таких, що винесені з застосуванням неправильного розміру ставки податку, а саме розмір податку за належну позивачу нежитлову будівлю площею 462,7 кв.м. з урахуванням ставки податку - 0,25%, та розмірів мінімальної заробітної плати за 2021 та 2022 роки, що розраховані контролюючим органом не у відповідності до Рішення Харківської міської ради 18 сесія 7 скликання від 21.02.2018 № 978/18, від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом пункту 265.1 статті 265 та пункту 10.1 статті 10 ПК України, податок на майно, складовою якого є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком. Специфіка місцевих податків полягає в тому, що їх встановлюють місцеві ради (сільські, селищні або міські) відповідно до вимог та в межах, визначених Податкового кодексу України.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статті 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжений відповідними Указами та діє по теперішній час.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.22, відповідно до якого тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов'язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.
Водночас, відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції що діє з 06 травня 2023 року згідно Закону № 3050-IX), тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:
за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Суд звертає увагу на те, що редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 06 травня 2023 року) передбачала, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховується та не сплачується, у тому числі їх частки, за об'єкти, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії за період 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості та за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти нежитлової нерухомості. Тоді як редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції чинній з 06 травня 2023 року) передбачає звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій за цей же період. Наведене доводить різний правовий режим земельних ділянок в залежності від статусу територій та не ототожнює їх правового регулювання 2021 - 2023 років.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що нерухоме майно ФОП ОСОБА_1 знаходиться у м. Харкові.
Відповідно до пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
У 2022 році існував Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 28 жовтня 2022 року, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 №75. Відповідно до цього Наказу, Харківська міська територіальна громада була включена до цього Переліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким Харківська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 15.09.2022 відносилась до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.
Суд акцентує увагу на тому, що після внесення змін до Податкового кодексу України в частині доповнення цього Кодексу підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» позивач звільнявся від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти нежитлової нерухомості, як особа у власності якої є нерухоме майно, що розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Проте внесення змін в підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» у квітні 2023 року зобов'язувало позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 15.09.2022 по 31.12.2022 за об'єкти нежитлової нерухомості, як особу, у власності якої є нерухоме майно, що розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії (за час, коли Харківська територіальна громада відносилась до територій можливих бойових дій), тобто фактично позивач був зобов'язаний сплатити податок від сплати якого раніше звільнявся.
Виходячи із положень загальноправового принципу дії норми права у часі, суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11 квітня 2023 року №3050-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06 травня 2023 року.
Суд наголошує на тому, що досліджені у цій справі обидві редакції підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» не суперечать одна одній, а розповсюджують свою дію у часі на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться на територіях, визначених у вказаному пункті в залежності від дати отримання відповідно статусу - до 06 травня 2023 року - території, на яких ведуться (велися) бойові дії, після 06 травня 2023 року - території активних бойових дій. Ці території не обов'язково співпадали (співпадають) за площею та місцем розташування об'єктів стосовно яких надається пільга.
З урахуванням наведеного, слід зробити висновок, що позивач в силу підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти нежитлової нерухомості, як особа у власності якої є нерухоме майно, що розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Таким чином, з норм ПК України слідує, що позивач, як власник нежитлової нерухомості мала сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наступні періоди: з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Разом з цим, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірних правовідносинах визначені рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17, згідно з Додатком 1 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішеннями: 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18 9 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 22.12.2021 № 207/21), ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п. 1)
Положеннями п. 5 Додатку 1 вказаного рішення визначено, що ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах:
1) будівлі готельні - 1 відсоток;
2) будівлі офісні - 1 відсоток;
3) будівлі торговельні - 1 відсоток;
4) гаражі - 0,1 відсотка;
5) виключений; (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18 з 01.01.2019)
6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток;
7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків;
8) інші будівлі -0,1 відсотка.
6. Виключений
З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що ставка податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати може застосовуватись до об'єктів житлової нерухомості та до наступних типів об'єктів нежитлової нерухомості: будівлі готельні, будівлі офісні, будівлі торговельні, будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки), а ставка податку у розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати може застосовуватись до інших будівель та гаражів.
Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти житлової нерухомості - це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.
Крім того, відповідно до рішення 25 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків», з урахуванням змін, внесених згідно з рішенням 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 19.08.2024 № 633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», змін, внесених згідно з рішенням 33 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 03.12.2024 № 683/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», та змін, внесених згідно з рішенням 38 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 30.04.2025 № 801/25 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», і змін, внесених згідно з рішенням 45 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 25.09.2025 № 920/25 «Про продовження дії пільг з місцевих податків», по податку на нерухоме майно була встановлена ставка у розмірі 0 відсотків за всі об'єкти як житлової, так і нежитлової нерухомості: за період із 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2024 року для фізичних осіб; за період із 01 квітня 2024 року по 31 грудня 2025 року - для юридичних осіб.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених рішень ХМР та пільг, встановлених пп. 69.22 п. 69 підр. 10 розд. ХХ ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган мав повноваження на визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за наступні періоди: 01.01.2021-31.12.2021, 01.01.2022 - 28.02.2022 та 01.01.2023 по 31.03.2023.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.07.2023 №0194066-2405-2033-UA63120270000028556 винесено за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2024 №1607927-2405-2033-UA63120270000028556 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556 за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.07.2023 по 31.12.2023.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 №1607927-2405-2033-UA63120270000028556 та податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556 не відповідає чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству в частині обрахунку періоду, за який підлягає визначенню грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Колегія суддів під час судового розгляду встановила, що для розрахунку податкового зобов'язання позивачу відповідач використав ставку податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року (2021-2023 років).
Підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач вказує на ту обставину, що об'єкт нежитлової нерухомості, що став базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відноситься до жодного з класів нежитлових будівель, визначених рішенням Харківської міської ради, за яким ставка податку становить 1%.
З цього приводу, колегія суддів зазначає таке.
Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі "2Ю-1" за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 277, загальною площею 462,7 кв.м, яка згідно з даними технічного паспорту на виробничий будинок є пилорамою (а.с. 17)
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 (втратив чинність 01.01.2024), пилорама відноситься до категорії Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлознопаперової промисловості (1251.7), які, в свою чергу, віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
З наведеного слідує, що нежитлова будівля позивача відноситься до класу інших будівель п. 5 Додатку №1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 " 542/17 (зі змінами згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18), а, відтак, застосуванню підлягає ставка податку у розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати.
При цьому, контролюючим органом не доведено правомірності застосування ним ставки податку у розмірі 1%.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами та доповненнями), ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості повинна бути застосована податковим органом 0,1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування як за «інші будівлі».
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем при визначенні податкових зобов'язань позивача за 2021-2023 роки не доведено правомірність застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1% від бази оподаткування.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання позивача на необхідність застосування ставки податку у розмірі 0,25%, оскільки така позиція ґрунтується на редакції додатку 1 до рішення ХМР №542/17, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин.
Доводи відповідача про те, що позивач повинен був звернутися до контролюючого органу з метою надання відповідних документів та проведення звірки щодо об'єктів оподаткування, а також отримати необхідний висновок щодо віднесення об'єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодна норма права не покладає на платників податків обов'язку звіряння даних про об'єкт оподаткування з податку на нерухомість та обов'язку підтверджувати статус об'єкта нерухомості будь-якими висновками.
Крім того, між цими ж сторонами вже існував аналогічний спір стосовно цього ж об'єкту нерухомості, який вирішено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 520/7945/19, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення №0043628-5606-2033 від 19.04.2019 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 18010301 за податковий період 2018 рік на суму 10766,47 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 47 копійок) з підстав неправомірного застосування ставки податку у розмірі 1%.
Тобто відповідачу вже було відомо, що нежитлова будівля позивача не відноситься до жодного класу будівель, до яких застосовується ставка податку у розмірі 1%, однак податковим органом таку інформацію враховано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у Харківській області при визначенні податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяло не у визначений чинним законодавством спосіб, а тому вищевказані податкові повідомлення-рішення є частково протиправним та підлягають частковому скасуванню.
За встановлених у цій справі обставин, відсутні перешкоди для скасування податкових повідомлень-рішень лише в частині суми необґрунтовано застосованого зобов'язання, оскільки це пов'язано із застосуванням помилкової ставки для визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі №500/7352/23 дійшов висновку, що часткове скасування спірних податкових повідомлень-рішень не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21, від 23.09.2024 у справі №520/10963/21.
Перевіряючи правомірність нарахування ГУ ДПС у Харківській області позивачеві податкових зобов'язань по оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.
У податковому повідомленні-рішенні від 20.07.2023 №0194066-2405-2033-UA63120270000028556 податковий орган мав визначити податкове зобов'язання у розмірі 2776,2 грн.: 462,7 (площа об'єкту)*6 грн. (ставка податку, обрахована як 0,1 % від мінімальної заробітної плати за 2021 рік 6000,00 грн.).
Отже, це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму 24985,80 грн. (27762,00 грн. - 2776,20 грн.).
У податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2024 №1607927-2405-2033-UA63120270000028556 податковий орган мав визначити податкове зобов'язання у розмірі 501,25 грн., а саме: 462,7 * 6,5 грн./1 *2 (2 місяці, за які має бути сплачено податок - січень та лютий 2022 року). Отже, це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму 4511,33 грн. (5012,58 грн. - 501,25 грн.).
У податковому повідомленні-рішенні від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556 податковий орган мав визначити податкове зобов'язання у розмірі 775,02 грн., а саме: 462,7*6,7 грн./12*3. Отже, це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму 22475,65 грн. (23250,67 грн. - 775,02 грн.).
Оскільки судом першої інстанції не було проведено розрахунки протиправних нарахувань сум податкових зобов'язань по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Харківській області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн..
Судом апеляційної інстанції задоволено 92,76% від заявлених позовних вимог.
Отже, з ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1123,50 грн. (1211 грн. * 92,76%).
Керуючись ст.ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 520/32315/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2023 №0194066-2405-2033-UA63120270000028556 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 24985,80 грн..
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 №1607927-2405-2033- НОМЕР_2 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у розмірі 4511,33 грн..
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1959393-2405-2033-UA63120270000028556 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 22475,65 грн..
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) грн. 50 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова