17 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/1850/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виключенні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" запису стосовно поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних.
Зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до даних тимчасового посвідчення військовозобов'язаного позивач з 31.05.2023 знятий з військового обліку військовозобов'язаних. Чинне законодавство не передбачає та не передбачало повторного взяття облік після виключення з військового обліку. Вважає, що він не є військовозобов'язаним та не міг бути взятий на військовий облік відповідачем повторно.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що твердження позивача, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що підлягає виключенню з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є помилковим, оскільки на даний час позивач в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, адже термін після його звільнення з місць позбавлення волі сягає більше п'ятнадцяти років.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 31.05.2023, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 31.05.2023 знятий з військового обліку згідно з Наказом МОУ від 20.12.2017 №684.
На звернення представника позивача листом від 26.01.2026 №1/248 відповідачем було повідомлено, що наказ МО України втратив чинність 29.08.2024 на підставі наказу МО України №509 від 25.07.2024р. «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №610 та від 20 грудня 2017 року № 684», а отже підстава зняття з обліку зникла. У зв'язку з втратою чинності наказу МО України була втрачена підстава зняття з обліку, виходячи з вищевикладеного ОСОБА_2 на законних підставах поновлений на військовому обліку та є військовозобов'язаним.
Вважаючи, що відповідачем протиправно повторно взято позивача на військовий облік, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
У ст.1 Закону №3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №3543-XII, організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 ст.4 Закону №3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до ст.2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України №2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами) (далі - Закон №2232-XII.)
Згідно із ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 9 ст.1 Закону №2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані, зокрема: з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Разом з тим, ст.23 Закону №3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Наказом Міністерства оборони України від 20.12.2017 № 684, який набрав чинності 13.02.2018, затверджено Перелік випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних, яким встановлено, що зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, зокрема, які були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань.
Наказ № 684 втратив чинність 29.08.2024. Крім того, починаючи з 30.03.2021, абзац 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції Закону України від 30.03.2021 № 1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку», передбачає взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян України, знятих з військового обліку Збройних Сил України відповідно за рішенням Міністерства оборони України. Абзацом 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку № 1487 встановлено обов'язок військовозобов'язаних перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини п'ятої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, яка діяла станом на момент виключення позивача з військового обліку) зняттю з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України з військового обліку військовозобов'язаних в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.
Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 був знятий з військового обліку 31.05.2023 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017р. №684 (знятий за рішенням МОУ, СБУ, сл. зовнішньої розвідки (абз.5,п.2,ч.5,ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу").
Проте Наказ Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 втратив чинність 29.08.2024.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме:
виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 року.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абз.абз.1, 2 п.2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка в якості однієї з підстав виключення з військового обліку передбачала таку підставу, як зняття за рішенням МОУ ( в даному випадку за засудження до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань), позивач був виключений з військового обліку. Правовими наслідками виключення з військового обліку є те, що така особа втрачає статус військовозобов'язаного і у неї припиняються всі обов'язки, пов'язані з перебуванням на військовому обліку - проходження військово-лікарської комісії, оновлення облікових даних, тощо. Таким чином, із внесенням відповідного запису до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, правовідносини позивача у сфері військового обліку завершились (припинились).
Разом з тим, незаперечним правом законодавця, є прийняття нових законів чи внесення змін до діючих, в тому числі шляхом викладення їх в новій редакції, з метою врегулювання суспільних правовідносин, виходячи з нагальних потреб.
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 р. та його систематичним продовженням, виникла об'єктивна потреба по іншому врегулювати правовідносини пов'язані з проходженням військової служби, в тому числі, як невід'ємну складову частину цих правовідносин, підстави для виключення осіб з військового обліку, що і стало підґрунтям для викладення ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в новій редакції з 18 травня 2024 р.
З прийняттям нової редакції цієї статті, виникли нові правовідносини, пов'язані з новими підставами виключення з військового обліку.
Порушенням ст. 58 ч. 1 Конституції України щодо неможливості зворотної дії закону в часі, в контексті даного спору, мало б місце лише в тому випадку, коли нова редакція ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відмінила б (скасувала) юридичну подію у виді виключення позивача з військового обліку, тобто внаслідок дії нового закону, позивач вважався б таким, що ніколи не виключався з військового обліку.
Разом з тим, під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до 18 травня 2024 р., позивач був виключений з військового обліку, втратив статус військовозобов'язаного і ці правовідносини залишились незмінними з моменту прийняття ст. 37 цього Закону в новій редакції.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення. При цьому, в даному випадку відбулось саме взяття позивача на військовий облік, а не поновлення на військовому обліку.
Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов'язаного, відповідає.
Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 р. не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 р. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.
Окрім того, чинна редакція статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов'язаних, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що дії суб'єкта владних повноважень, по взяттю позивача на військовий облік є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 17.04.2026.
Суддя Олена ЛУКАШОВА