08 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5473/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сіжук О.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Косменко Х.В.,
представника позивача - Дордочкіної К.В.,
представника відповідача - Чокан М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа Головне управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04.
В обґрунтування позовних вимог вказуває, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним у повному обсязі та своєчасно здійснено оплату за ліцензію за зазначений в акті перевірки період. Посилаючись на приписи статті 18 Закону №481/95-ВР вказує, що було введено послаблення щодо строку дії ліцензії, а саме до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) вважаються діючими ліцензії, за якими не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії, зокрема, на право оптової та роздрібної торгівлі тютюновими виробами та РЕС, алкогольними напоями. Вказує, що в силу дії зазначеної норми Закону, чинного на час спірних правовідносин, ліцензія №26540308202204461 терміном дії з 15.10.2022 до 15.10.2023 була чинною до отримання позивачем нової ліцензії №26540308202306829 терміном дії з 21.12.2023 до 21.12.2024.
Окрім цього, позивач наголошує на тому, що встановлюючи порушення положень Закону №481/95-ВР, в межах якого відповідальність за таке порушення встановлено на рівні 200 відсотків вартості отриманої партії товару, відповідачем протиправно застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу, визначені відповідно до пункту 13 частини другої статті 73 Закону №3817-ІХ, в межах якого відповідальність за таке порушення встановлено на рівні 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), а не вимог статті 17 Закону № 481/95-ВР, в межах якого відповідальність за таке порушення встановлено на рівні 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Разом з цим, позивач звертає увагу на невідповідність наказу про проведення перевірки вимогам законодавства, посилаючись на те, що вимоги до наказу про проведення фактичної перевірки містяться в статті 81 Податкового кодексу України. Вказує, що в наказі на проведення перевірки, крім інших відомостей, обов'язково має бути зазначено період діяльності, який буде перевірятися. Проте, як вбачається зі змісту наказу та Додатку 42 до наказу період діяльності, що перевіряється не зазначено, а міститься лише посилання на статтю 102 Податкового кодексу України, що, на думку позивача, є недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створює відчуття правової невизначеності при здійсненні Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві податкового контролю відносно нього.
За таких обставин просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області позовні вимоги не визнала, зазначила, що згідно з інформацією програмного реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 4000091220 за період з 15.10.2023 по 21.12.2023 позивачем здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, згідно з фіскальними чеками, які зазначені в додатках NoNe 1, 2, 3 на загальну суму 421741,80 грн за вказаною вище адресою без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, чим порушено вимоги частини сьомої статті 16 Закону №3817-ІХ. Посилаючись на приписи абзацу першого, другого пункту 6 розділу XI Закону №3817, відповідач вказує, що граничний строк сплати чергових платежів за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №26540308202204461 настав 31.10.2024 (останній день третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності Закон №3817). У разі невиконання суб'єктом господарювання протягом визначеного пунктом 6 розділу XIII Закону № 3817 періоду вимоги щодо сплати чергових платежів: дія ліцензії, строк дії якої не закінчився у період визначений абзацом першим цього пункту, припиняється органом ліцензування.
Зазначає, що відповідно до частини 51 діючого на той час Закону №481/95- ВР ліцензія №26540308202306829 з терміном дії: з 21.12.2023 до 21.12.2024 була видана на підставі заяви ФОП ОСОБА_1 в межах 10 календарних днів. Отже, суб'єкт господарювання звернувся до органу ліцензування з заявою на отримання нової ліцензії лише через 2 місяця після закінчення старої ліцензії № 26540308202204461 (інші заяви від нього у цей час не надходили), при цьому в заяві вказав дату початку дії нової ліцензії з 21.12.2023, відповідно, період його господарської діяльності з 15.10.2023 до 21.12.2023 не був охоплений наявною діючою ліцензією.
Відповідач стверджувала, що роздрібна торгівля алкогольними напоями в магазині-кафе за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 15.10.2023 до 21.12.2023 вважалася такою, що здійснювалася на підставі старої ліцензії № 26540308202204461 (термін дії якої завершився 15.10.2023) у відповідності до частини тридцять восьмої статті 18 Закону № 481/95-ВР, згідно з якою вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційних систем ДПС, встановлено зарахування (справляння) Головним управлінням ДПС у місті Києві перерахованої позивачем плати за ліцензіями на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26540308202204461, № 26540308202306829 та №26540308202406692, а саме: ліцензія №26540308202204461 терміном дії з 15.10.2022 до 15.10.2023: плата за ліцензію внесена платіжними дорученнями від 05.10.2022 №@2PL319701 у сумі 2000 грн (зараховано за період дії ліцензії з 15.10.2022 до 15.01.2023) та від 23.01.2023 № @)2PL526495 у сумі 6000 грн (зараховано за період дії ліцензії з 15.01.2023 до 15.10.2023); ліцензія №26540308202306829 терміном дії з 21.12.2023 до 21.12.2024: плата за ліцензію внесена платіжними дорученнями від 11.10.2023 №1447 у сумі 6000 грн (зараховано за період дії ліцензії з 21.12.2023 до 21.03.2024 сума у розмірі 2000 грн, невикористаний залишок - 4000 грн) та від 27.03.2024 №1811 у сумі 6000 гра (зараховано за період дії ліцензії з 21.03.2024 до 21.12.2024); ліцензія №26540308202406692 терміном дії з 21.12.2024 до 21.12.2025: плата за ліцензію внесена платіжними дорученнями від 26.11.2024 №2365 у сумі 2000 грн (зараховано за період дії ліцензії з 21.12.2024 до 21.03.2025), від 20.02.2025 № 2522 у сумі 3000 грн (зараховано за період дії ліцензії з 21.03.2025 до 21.06.2025) та від 03.06.2025 № 2721 у сумі 2000 грн (зараховано за період дії ліцензії з 21.06.2025 до 21.09.2025).
Однак, відповідачем наголошено на тому, що згідно з відомостями інформаційно-комунікаційних систем ДПС: не встановлено перерахування коштів з 27.07.2024 (з дати набрання чинності норми про необхідність сплати за період користування ліцензією після завершення терміну її дії) щодо сплати чергових платежів за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії № 26540308202204461, тобто з 15.10.2023, до дня отримання нової ліцензії № 26540308202306829,тобто до 21.12.2023 та не встановлено повідомлення органу ліцензування щодо здійснення перерахування коштів для забезпечення справляння чергових платежів за період з 15.10.2023 до 21.12.2023 шляхом подання відповідної заяви.
У зв'язку із цим, відповідач вважає, що роздрібна торгівля алкогольними напоями, яку здійснював позивач у магазині-кафе за адресою: місто Київ, Оболонський район, провулок Балтійський, 6.3, частина приміщення 172, за період з 15.10.2023 до 21.12.2023 провадилася без наявності відповідної ліцензії.
Ухвалою суду від 16.12.2025 заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - задоволено та вирішено судове засідання у справі за, призначене на 22.12.2025 об 11:30 год, та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "Електронний суд".
Підготовче судове засідання, призначене на 22.12.2025 було відкладено на 19.01.2025.
Ухвалою суду від 22.12.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (вулиця Шолуденка, 33/19, місто Київ, Київська область, 04116, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44116011).
Ухвалою суду від 05.01.2026 заяву представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про продовження строку для виконання ухвали суду від 22.12.2025 задоволено та продовжено Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві на п'ять днів строк для виконання ухвали суду від 22.12.2025, з дати отримання копії даної ухвали.
Згідно письмових пояснень представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в ході проведення фактичної перевірки позивача, останньому запропоновано надати до перевірки завірені належним чином копії наступних документів: копію свідоцтва на право власності чи договору оренди приміщення де здійснюється реалізація алкогольних напоїв; копію ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які діяли в перевіряємому періоді, а саме за період з 01.10.2023 по 23.06.2025; копії документів, які підтверджують придбання, реалізацію та відпуск підакцизної групи товарів з період з 01.10.2023 по 31.12.2023 (договори, прибуткові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо). Однак, позивачем таких документів не надано.
В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що позивач отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії: з 15.10.2022 до 15.10.2023 №26540308202204461. з терміном дії: з 21.12.2023 до 21.12.2024 № 26540308202306829 та з терміном дії: з 21.12.2024 до 21.12.2025 №26540308202406692, за адресою: місто Київ, Оболонський район, провулок Балтійський, б 3, частина приміщення 172. У вказаних ліцензіях зазначено перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі, а саме ПРРО з фіскальним номером 4000091220.
Представник третьої особи звертає увагу на те, що платежі позивача за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами за період з 15.10.2023 до 21.12.2023 до органу ліцензування не надходили. Отже, на думку третьої особи, у вказаний період позивач не мав права на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою: місто Київ, Оболонський район, провулок Балтійський, б. 3, частина приміщення 172. Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено порушення вимог статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України та частини двадцять третьої статті 15 Закону №481/95-ВР.
Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вказує на те, що незважаючи на визначені Законом №481/95-ВР умови позивач здійснив черговий платіж за ліцензію до закінчення дії ліцензії, яка продовжувала діяти в період з 15.10.2023 по 21.12.2023. Наголошує на тому, що відповідно до платіжного доручення №1447 від 11.10.2023 до бюджету було перераховано плату за ліцензію в розмірі 6000,00 гривень, з яких у рахунок оплати нової ліцензії (терміном дії з 21.12.2023 до 21.12.2024), згідно наданої інформації, було зараховано лише 2000,00 гривень, а 4000,00 грн. - є платою за ліцензію за період з 15.10.2023 по 20.12.2023.
Позивач вважає, що ним правомірно внесено черговий платіж (оплату) до місцевого бюджету за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26540308202204461 терміном дії з 15.10.2022 до 15.10.2023 та, яка продовжувала свою дію в силу приписів чинного на той час законодавства до дати отримання нової ліцензії.
Щодо твердження відповідача про обов'язок повідомлення органу ліцензування щодо здійснення перерахування коштів для забезпечення справляння чергових платежів за період з 15.10.2023 до 21.12.2023 шляхом подання відповідної заяви з посиланням на приписи частини першої статті 54 Закону №3817, зауважує на тому, що на час внесення чергового платежу за означений період, а саме від 11.10.2023 згідно платіжного доручення №1447, був чинний Закон №481/95-ВР, положення якого не вимагали подання повідомлення про оплату.
В підготовчому засіданні, призначеному на 19.01.2026 оголошено перерву на 22.01.2026 з метою надання можливості представнику відповідача подати додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 22.01.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 09.02.2026.
У додаткових поясненнях, Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області вказує, що податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Ухвалою суду від 06.02.2026 заяву представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - задоволено та вирішено судове засідання, призначене на 09.02.2026 о 10:30 год, та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "Електронний суд".
Судове засідання, призначене на 09.02.2026 не відбулось, у зв'язку із тим, що головуючий суддя Сіжук О.В. брала участь в тижневій підготовці суддів у 2026 році для підтримання кваліфікації. Розгляд справи призначено на 27.02.2026.
У судовому засіданні, призначеному на 27.02.2026 оголошено перерву, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги та для безпеки учасників процесу до 13.03.2026.
У судовому засіданні, призначеному 13.03.2026, з метою необхідності з'ясування представником відповідача додаткових обставин судом оголошено перерву до 20.03.2026.
У судовому засіданні, призначеному на 20.03.2026 з метою підготовки до судових дебатів оголошено перерву до 08.04.2026.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечувала щодо позовних вимог, викладених у відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 06.05.2021 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний видом діяльності згідно КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т. 1 а.с. 18).
03.06.2025 начальник управління контролю за підакцизними товарами звернувся до в.о. заступника начальника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві із доповідною запискою, в якій просив дозволу на проведення фактичних перевірок зазначених у додатку суб'єктів господарювання та об'єктів торгівлі з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), тривалістю 10 діб протягом червня - серпня 2025 року (т. 1 а.с. 158).
04.06.2025 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято наказ №4088-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання та об'єктів торгівлі», відповідно до якого наказано провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання та об'єктів торгівлі (згідно з додатками 1-51) тривалістю 10 діб. Перевірки провести з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 03.06.2025 № 2594/26-15-09-01-07 (т. 1 а.с. 160 на звороті - 161).
Згідно додатку 42 до наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04.06.2025 №4088-п фактичну перевірку визначено проводити у суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , частина приміщення 172, магазин-кафе щодо дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Перевірка проводилась згідно статті 102 ПК України, тривалість перевірки не повинна перевищувати 10 діб. Початок перевірки з 23.06.2025.
Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу від 04.06.2025 №4088-п працівникам Головного управління Державної податкової служби у місті Києві видано направлення на перевірку від 05.06.2025 №15827/26-15-09-01 та №15826/26-15-09-01.
За результатами вказаної перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві складено акт від 30.06.2025 №55661/Ж5/26-15-09-01/3595313511 (т.1, а.с. 27-29), яким встановлено порушення cтатті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України; частини двадцять третьої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями), пункту 6 розділу XIII «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 ЗУ №3817 (зі змінами та доповненнями).
З матеріалів справи вбачається, шо на підставі акту від 30.06.2025 №55661/Ж5/26-15-09-01/3595313511 Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення - рішення від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 843483,60 грн (т. 1 а.с. 30).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу, в якій просив визнати протиправним та скасувати таке рішення (т.1 32-35).
За результатами розгляду поданої скарги, рішенням Державної податкової служби України від 08.10.2025 №29143/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення - рішення від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04 залишено без змін, а подану скаргу без задоволення (т. 1 а.с. 36-42).
Вважаючи податкове повідомлення - рішення від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Згідно підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
На підставі пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав, які перелічені у пункті 80.2. ст. 80 ПК України.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, необхідність відображення мети та підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом, а також дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платника податків, який має перевірятися.
Суд зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Суть обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зводиться до порушення, на думку позивача, податковим органом процедури проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Позивач наполягає на невідповідності наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04.06.2025 №4088-п про проведення фактичної перевірки та Додатку 42 до наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04.06.2025 №4088-п вимогам податкового законодавства, зокрема, у таких не зазначено період діяльності, що перевіряється, а міститься лише посилання на статтю 102 ПК України.
Щодо періоду проведення фактичної перевірки, суд акцентує увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6823/23, у яких Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 у постанові від 20.05.2022, де суд зазначив, що Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Суд зауважує, що ПК України, надаючи визначення фактичної перевірки не визначає темпоральних (часових) обмежень чи заборон щодо зазначення періоду діяльності суб'єкта господарювання, який охоплюється предметом фактичної перевірки. Одним із обов'язкових реквізитів наказу про проведення перевірки є період діяльності, який буде перевірятися.
В даному випадку в наказі про проведення фактичної перевірки від 04.06.2025 №4088-п чітко зазначено термін перевірки не більше 10 діб.
Разом з цим, Додаток 42 до наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04.06.2025 №4088-п також містить інформацію про термін перевірки - не більше 10 діб та інформацію про те, що така перевірка розпочнеться з 23.06.2025, а також період, який охоплюється фактичною перевіркою: згідно із статтею 102 Податкового кодексу України.
Зазначення таких відомостей є достатнім для виникнення у платника податку (позивача) розуміння та відчуття правової визначеності при здійснення податковим органом контролю відносно нього.
Таким чином, суд погоджується із доводами контролюючого органу, що таким не порушено процедуру призначення та проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та дотримано вимоги статті 81 ПК України.
З огляду на дотримання відповідачем процедури призначення та проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд зазначає, що ключовим питанням у даній справі є перевірка правильності висновків контролюючого органу, викладених у акті фактичної перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 843483,60 грн, суд зазначає наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке прийнято контролюючим органом, у зв'язку із порушенням позивачем частини двадцять третьої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817.
Згідно інформації, викладеної у акті перевірки, перевіркою встановлено факт реалізації позивачем в період з 15.10.2023 по 21.12.2023 через ПРРО з фіскальним номером 4000091220 алкогольних напїв на загальну суму 421741,80 грн за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютютовими виробами за адресою: місто Київ, Оболонський район, провулок Балтійський, б3, частина приміщення 172.
Судом встановлено, що позивач здійснював свою підприємницьку діяльність на підставі ліцензій №26540308202204461 та №26540308202306829 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 15.10.2022 по 15.10.2023 та з 21.12.2023 по 21.12.2024.
Суд зазначає, що на час дії вказаної ліцензії №26540308202204461 та №26540308202306829 діяли норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95ВР (далі - Закон №481/95ВР).
Згідно статті 1 указаного Закону ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Як встановлено у статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.
Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та до електронної системи репортингу не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.
Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, з-поміж іншого, несплати чергового платежу за ліцензію.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
В силу положень статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжної інструкції на перерахування плати чергового платежу за ліцензію з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання.
Разом з тим, згідно з частиною тридцять восьмою статті 18 Закону № 481/95-ВР вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право:
виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Обов'язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб'єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Отже, в силу положень частини тридцять восьмої статті 18 Закону № 481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 вважалась діючою до виконання встановленого обов'язку внесення чергового ліцензійного платежу упродовж 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Тобто, в силу положень статті 18 Закону № 481, враховуючи продовження в Україні воєнного стану до цього часу, строк дії ліцензії мав бути продовжений.
Разом із тим, 18.06.2024 прийнято Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX (надалі - Закон № 3817), який набрав чинності 27.07.2024.
Пункти 29, 38, 40, 53, 65 статті 1 Закону № 3817 визначили, що Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб'єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій; ліцензіат - суб'єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; надання ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично; орган ліцензування: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.
Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що, зокрема Закон №481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону. Положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817, законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 встановлено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Разом з тим, згідно з пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суд звертає увагу, що пункт 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817-IX (на який покликається відповідач) врегульовує лише питання подання заяви про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та сплати чергових платежів за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у період до дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з діючого законодавства, з 27.07.2024 до 01.01.2025 діяли норми двох Законів №481/95 ВР та №3817-IX щодо ліцензування підакцизних товарів, які по- різному регулювали дане питання, що вказує на невідповідність релевантних правових норм вимогам якості закону, оскільки законодавчі приписи були нечіткими та мали суперечливе тлумачення, тому не давали позивачу можливості визначати свою поведінку належним чином і передбачити негативні наслідки своїх дій. Застосування до позивача штрафних санкцій за торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії покладало на нього надмірний тягар, що є порушенням.
Водночас, на думку суду, приписи статті 18 Закону №481/95-ВР (в частині того, що вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного стану на території України закінчився термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями) не суперечили пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817-IX та продовжували діяти до 01.01.2025, тобто втрати чинності Закону №481/95-ВР.
Ураховуючи наведені положення статті 18 Закону №481/95-ВР, у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817-IX, суд погоджується із доводами позивача про те, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №26540308202204461 та №26540308202306829 до припинення воєнного стану була чинною, оскільки Закон №481/95-ВР втратив чинність з 01.01.2025.
Тому реалізація позивачем алкогольних напоїв у період з 15.10.2022 по 15.10.2023 та від 21.12.2023 по 21.12.2024, яка була зафіксована в акті фактичної перевірки, відбувалась на підставі діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційними №26540308202204461 та №26540308202306829.
Суд вважає, що контролюючий орган, застосовуючи виключно положення Закону № 3817-IX, без врахування положень статті 18 Закону № 481/95-ВР, яка жодним чином не суперечить Закону № 3817-IX, допустив правозастосовну помилку, порушуючи при цьому принципи презумпції правомірності рішень платника податків та належного урядування.
Вказані положення пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 набули чинності з 01.01.2025.
Ураховуючи наведені положення статті 18 Закону №481/95ВР, у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817, суд зазначає, що ліцензія позивача на право оптової торгівлі до припинення воєнного стану на момент проведення перевірки була чинною, оскільки вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2025.
Аналізуючи норми законодавства України, дія ліцензії №26540308202204461 та №26540308202306829 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 15.12.2023 по 21.12.2023 вважалася діючою.
Більше того, як вбачається із матеріалів справи та як зазначалось представником позивача у судовому засіданні, незважаючи на визначені Законом №481/95ВР умови позивач здійснював всі платежі за ліцензію №26540308202204461 та №26540308202306829 до закінчення дії такої ліцензії та у грудні 2023 звертався до Головного управління ДПС у м. Києві із заявою про видачу нової ліцензії.
Так, згідно платіжної інструкції №1447 від 11.10.2023 позивачем здійснено оплату за ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 15.10.2023 по 21.12.2023 на суму 6000,00 грн., призначення платежу «Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на пів року».
В подальшому, оплата за ліцензію була проведена 27.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1811 на суму 6000,00 грн., призначення платежу «Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на пів року» та 26.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №2365 на суму 2000.00 грн., призначення платежу «Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за квартал».
Відповідно до доданого представником позивача до матеріалів справи адвокатського запиту від 02.09.2025 №80085/6/26-15-09-04-09, згідно з відомостями інформаційно-комунікаційних систем ДПС встановлено, що зарахування Головним управлінням ДПС у м. Києві сплаченої позивачем плати за ліцензіями на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №26540308202204461, №26540308202306829 та №26540308202406692 було здійснено у наступних розмірах:
Ліцензія №26540308202204461 терміном дії з 15.10.2022 до 15.10.2023: плата за ліцензію внесена платіжним дорученням від 05.10.2022 № @2PL319701 у сумі 2000 грн. Зараховано за період дії ліцензії з 15.10.2022 до 15.01.2023, та від 23.01.2023 № @2PL526495 у сумі 6000 грн. Зараховано за період дії ліцензії з 15.01.2023 до 15.10.2023.
Ліцензія №26540308202306829 терміном дії з 21.12.2023 до 21.12.2024: плата за ліцензію внесена платіжними дорученнями від 11.10.2023 №1447 у сумі 2000 грн. Зараховано за період дії ліцензії з 21.12.2023 до 21.03.2024, та від 27.03.2024 №1811 у сумі 6000 грн. Зараховано за період дії ліцензії з 21.03.2024 до 21.12.2024».
Наведене підтверджувалось і представником позивача у судовому засіданні.
Поряд з цим, представником позивача наголошувалось на тому що відповідно до платіжного доручення №1447 від 11.10.2023 до бюджету було перераховано плату за ліцензію в розмірі 6000,00 гривень, з яких у рахунок оплати нової ліцензії (терміном дії з 21.12.2023 до 21.12.2024), згідно наданої ГУ ДПС у м. Києві інформації, було зараховано лише 2000,00 гривень, а 4000,00 грн. - є платою за ліцензію за період з 15.10.2023 по 20.12.2023.
З наведеного вбачається, що позивачем ще до закінчення дії ліцензії №26540308202204461, № 26540308202306829 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснено оплату за нову ліцензію, незважаючи, на визначене чинним законодавством, послаблення щодо внесення чергових платежів і продовження терміну дії ліцензії та подано заяву на видачу нової ліцензії.
Відтак, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що у спірний період у позивача була наявна чинна ліцензія, яка дозволяла здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Твердження відповідача щодо не встановлення перерахування коштів з 27.07.2024 (з дат набрання чинності норми про необхідність сплати за період користування ліцензією після завершення терміну її дії) щодо сплати чергових платежів за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії №26540308202204461, тобто з 15.10.2023, до дня отримання нової ліцензії №26540308202306829, тобто до 21.12.2023 та не встановлення повідомлення органу ліцензування щодо здійснення перерахування коштів для забезпечення справляння чергових платежів за період з 15.10.2023 до 21.12.2023 шляхом подання відповідної заяви спростовуються матеріалами справи, а тому не беруться судом до уваги.
Більше того, суд акцентує увагу на тому, що не потребують юридичної оцінки суду доводи відповідача й щодо повідомлення/автоматичного повідомлення податкового органу щодо внесення чергового платежу за ліцензію, оскільки ці обставини не випливають на правозастосування норм статті 18 Закону №481/95-ВР та пункту 3 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону № 3817-ІХ, як і не спростовують, безвідносно їх доведення, висновків суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та судового захисту порушеного права фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ..
Не беруться судом до уваги й доводи відповідача щодо звернення позивача до органу ліцензування із заявою на отримання нової ліцензії лише через два місяці після закінчення старої ліцензії №26540308202204461, оскільки чинний на час виникнення спірних правовідносин Закон Країни «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, о використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481-95/ВР не передбачав подання такої заяви та визначав, що вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Стосовно застосування відповідальності за пунктом тринадцятим частини другої статті 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-ІХ від 18.06.2024, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог частини двадцять третьої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями), пункту 6 розділу XIII «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 ЗУ №3817 (зі змінами та доповненнями).
В той же час, відповідальність до платника податків застосована згідно пункту тринадцятого частини другої статті 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-ІХ від 18.06.2024.
З приводу цього суд зазначає, що 27.07.2024 набрав чинності Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-IX (далі Закон № 3817-IX).
Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Закону № 3817-IX, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" і Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами", втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Так, пунктом 7 зазначеного розділу передбачено, що Кабінет Міністрів України зобов'язано протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити розроблення та затвердження нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
Суд акцентує увагу на тому, що при проведенні перевірки та складенні акту за її результатами, відповідач керувався саме положеннями Закону України № 481/95-ВР, у тому числі фіксуючи порушення позивачем відповідних положень такого Закону.
Однак, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач застосував фінансові санкції, передбачені пунктом 13 частини другої статті 73 Закону № 3817-IX.
Відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР відповідальність за оптову і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Тоді як, відповідно до пункту 13 частини другої статті 73 Закону № 3817-IX до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Отже, встановлюючи порушення положень Закону №481/95-ВР (в межах якого відповідальність за таке порушення встановлено на рівні не менше 17000 грн), відповідач застосовує фінансові санкції у вигляді штрафу, визначені відповідно до пункту 13 частини другої статті 73 Закону № 3817-IX (в межах якого відповідальність за таке порушення встановлено на рівні не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, що в межах даного спору становить 21300 грн).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами пункту 5.1 статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
Так, пунктом 1.1 статті 1 передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Преамбулою Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 встановлено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України. Так і в преамбулі Закону №3817-ІХ зазначено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Суд зазначає, що розділ V Закону №481/95-ВР та розділ ХІІІ Закону №3817-ІХ регулюють питання відповідальності за порушення його вимог та не містять жодних положень про ретроспективну дію правових норм щодо застосування заходів фінансової відповідальності. Немає у Законі й норми, яка вказує на застосування відповідного (зменшеного чи збільшеного) розміру санкції на дату виявлення порушення, а не дату його вчинення.
Отже, враховуючи правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, які наведено у статті 5 Податкового кодексу України, застосування фінансових санкцій, визначених у статті 17 Закону №481/95-ВР та статті 73 Закону №3817-ІХ, віднесено до компетенції податкових органів, проте, строки сплати та їх розмір Податковий кодекс України не визначає.
Суд зауважує, що порядок застосування, строки сплати та розмір фінансових санкцій, що встановлені у статті 17 Закону, визначаються саме цим Законом №481/95-ВР та мають бути диференційовані залежно від того, у якому періоді таке порушення вчинене, зважаючи на прийняття Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 № 3817-IX, що набрав чинності з 27.07.2024.
Отже, в контексті юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, який визначав поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що станом на момент вчинення позивачем порушення, визначеного в статті 15 Закону №481/95-ВР, відповідальність за яке передбачено в статті 17 Закону №481/95-ВР, застосування до позивача відповідальності на підставі статті 73 Закону № 3817-IX, тобто в розмірі більшому, ніж станом на час вчинення правопорушення та на підставі норми, якої не існувало станом на час вчинення правопорушення та його виявлення контролюючим органом є безпідставним та таким, що погіршує становище платника податків.
Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.
На думку суду, застосування відповідальності до платника податків за статті 73 Закону №3817-IX може відбуватись лише за ті порушення, які вчиненні після набрання чинності цим законом.
З цих підстав суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених у його мотивувальній частині.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8434, 84 грн, оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у розмірі 8434, 84 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа Головне управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 18.07.2025 №00000/20909/ж10/24-13-07-04.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8434 (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 84 копійки.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2026 р.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200а, місто Чернівці, Чернівецька область, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44057187).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (вулиця Шолуденка, 33/19, місто Київ, Київська область, 04116, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44116011).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна